1 лютого 2022 року настає Китайський Новий рік, а вже 4 лютого 2022 року мають відкритись XXIV зимові Олімпійські ігри в Пекіні.
Цей рік Тигра ми зустрічаємо, прямо скажімо, з невеселими здобутками. Якщо уважно й неупереджено проаналізувати стан справ у найважливіших сферах економічного, соціального та політичного життя – то висновок такий, що ми стрімко наближаємось до настання комунізму в розумінні, наданому Фрідріхом Енгельсом в книзі «Анти-Дюрінг» – держава відмирає. Або, точніше, нашу державу готові прийняти в свої міцні обійми могильні хробаки.
Протягом січня 2022 року ми спостерігали, як наші так звані стратегічні партнери професійно залякують Україну, поширюючи різні тривожні повідомлення. 24 січня Державний департамент США санкціонував добровільний від’їзд своїх дипломатів та наказав виїхати членам їх родин. Наступного дня про евакуацію родин дипломатів оголосило Міністерство закордонних справ Канади. До аналогічних кроків вдалися також уряди Великобританії та Австралії. Уряд Японії 24 січня закликав своїх громадян виїхати з України та відкласти заплановані поїздки через загрозу вторгнення Росії. Починаючи з 20 січня посольство Ізраїлю просить усіх своїх громадян, що тимчасово перебувають в Україні, зареєструватись на відповідному сайті МЗС Ізраїлю, так би мовити, про всяк випадок.
Уряд Німеччини увесь цей час коливався разом з «генеральною лінією партії»: спочатку приєднався до позиції англосаксів щодо підготовки планів евакуації дипломатичного персоналу та членів родин, потім пристав на лінію керівництва ЄС, та пом’якшив формулювання до «добровільного від’їзду за бажанням» коштом МЗС ФРН.
28 січня американське агентство «Reuters» поширило дезінформацію, що Росія накопичує запаси крові та медичні матеріали для військ, розташованих поблизу українських кордонів. Заступник міністра оборони України Ганна Маляр була вимушена спростувати цю американську брехню, прямо назвавши такі методи «елементом інформаційно-психологічної війни».
У відповідь на це посольство США поширило англійською мовою нову заяву для власних громадян, де охарактеризувало ситуацію в Україні як непередбачувану й фактично закликало всіх тікати з країни.
На цьому тлі вкрай розгубленими і неспроможними виглядали спростування вітчизняного МЗС, що евакуація є передчасною. «Куди ж ви, панове?!» – наче чулося з вуст речників українського МЗС.
Спілкуючись із західними журналістами 28 січня 2022 року, Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) дуже необачливо порівняв ситуацію з «Титаніком», намагаючись запевнити, що ми як раз не «Титанік». Скільки разів цьому базікалу пояснювали – на собі не показуй! Погана прикмета…
Дуже символічним став раптовий відліт найбагатшої людини країни Ріната Ахметова за кордон: 24 січня 2022 року о 16:24 його приватний літак «Falcon 7X» з бортовим номером M-SCMG вилетів з аеропорту Бориспіль курсом на Дубай, де приземлився того ж дня о 22:56.
Найбільш показовою ілюстрацією того, як ми всі пліч-о-пліч будемо боронити нашу державу, стала поведінка «Слуг Народу»: 27 січня нардепи проголосували за змінений календарний план проведення сьомої сесії Верховної Ради, згідно з яким 1 лютого депутати символічно відкриють сесію, але потім до 15 лютого засідань не буде через велику кількість хворих на COVID-19 серед депутатів і працівників апарату.
Я сподіваюсь, що «Слуги Народу» та інші захисники Вітчизни з депутатськими мандатами, їх дружини, діти та коханки поводитимуть себе чемно в черзі на реєстрацію вильоту та не будуть давати привід порівнювати Бориспіль з Кабулом:
Власне, що відбувається? Все просто, як шмат господарського мила: Москва й Вашингтон дійшли консенсусу, що наш Фюрер має піти в небуття. На цвинтар історії. Можливо, навіть на Байковий…
У Парижі, у присутності двох «понятих» від Франції та Німеччини, заступник керівника Адміністрації Президента Росії Дмитро Козак дав два тижні строку главі нашої держави Андрію Єрмаку для початку прямих переговорів з «ЛНР» та «ДНР». Строк спливає 9 лютого.
З огляду на те, що наш місцевий «Борман» не відкинув миттєво цю пропозицію (Кулебу ми не рахуємо), а взяв паузу – справи, дійсно, кепські. По факту, Вашингтон поставив нашого Найвеличнішого перед вибором між поганим і гіршим: або він протягом двох тижнів пристає на пропозицію Москви та розпочинає прямі переговори з «ЛНР» і «ДНР», або за два тижні Москва визнає їх незалежність – проект відповідної постанови Державної Думи вже офіційно внесено на розгляд до порядку денного.
Отже, діючи спільно та узгоджено, Путін і Байден поставили нашого Фюрера в безвихідне становище: або він має потиснути руки сепаратистам і гарантовано «зламатися», бо «товариш Пєтя» миттєво почне розхитувати ситуацію всередині країни, волати як незаймана дівка про вселенську зраду, наче він ніколи сам не вів з ними бізнес, не купував в них вугілля, не передавав торби з готівкою через Васю-їбанька за лінію фронту… І це стане останньою краплею, яка винесе Клоуна з Банкової. Або він має піти в останній і рішучий бій, поки Москва не визнала офіційно «ЛНР» та «ДНР».
Звісно, що це блеф Москви й Вашингтона, і ніхто не збирається визнавати ці анклави. Принаймні, натепер. Але цей блеф може спрацювати. А раптом? І тоді Зеленський теж «зламається», тільки з гіршими наслідками для країни. Якщо він має найменші сумніви на цей рахунок – може зателефонувати до грузинської тюрми, де відпочиває в роздумах Голова Виконавчого комітету Національної ради реформ України Михайло Саакашвілі, і запитати його про незабутній день відкриття XXIX Літніх Олімпійських ігор в Пекіні 8 серпня 2008 року.
Обидва варіанти цілком влаштовують і Москву, і Вашингтон, та передбачають повний крах Зеленського і його режиму. Тому він обрав єдину можливу тактику: розуміючи, що спільне російсько-американське залякування – це блеф, просто не вестись на ці провокації та намагатись не звертати уваги на роздмухування вселенської істерики. Сидіти рівно на дупі й не крутиться.
Є, звісно, ще третій варіант: вибачитись перед співгромадянами, взяти політичну відповідальність на себе й подати у відставку, ініціювавши дострокові президентські вибори. Тобто, те, чого від нього прагне абсолютна більшість громадян України, а також солідарно лідери країн Заходу та Сходу. Поки цей варіант виглядає найфантастичнішим.
Те, що Зеленського вже остаточно списали з рахунків, дуже грубо й вульгарно підтвердив 28 січня 2022 року під час online конференції з провідними російськими журналістами міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. На пряме запитання: чому ви не бажаєте вести переговори з Володимиром Зеленським, з яким начебто все так гарно починалося, містер Лавров дав дуже лаконічну й водночас вичерпну відповідь – тому, що він піаніст!
Слово «піаніст» було не випадковим, Лавров двічі його вжив. При цьому з таким наголосом та такою інтонацією, що всі зрозуміли – не музикант, а піАніст!
Але далі Лавров згадав, що він дипломат, а не резидент Comedy Club, зробив серйозне обличчя і продовжив відповідь:
«Якщо Зеленський хоче обговорювати нормалізацію двосторонніх відносин, які страждають від збитків, завданих односторонніми діями його режиму, ми готові. Будь ласка, нехай приїжджає до Москви, Сочі, Петербурга, куди вони [з президентом Путіним] домовляться», – сказав він.
Невдовзі після цього, того ж дня, зустріч з іноземними журналістами провів Зеленський. Він говорив довго, нервово і дуже плутано. З його відповідей було зрозуміло, що репліка Лаврова йому відома дослівно. Не зупиняючись на особистих образах, Його Величність розгублено запитував:
«Як ти мені таке пропонуєш? Для чого? А я хочу зустрічатись, я не боюсь будь-якого формату. Я готовий. Навіщо мене запрошувати в Сочі? Щоб що, я на лижах покатався? Про що ми говоримо? Серйозні речі. Ну добре, давайте зустрінемось в Одесі, покупаємось в морі».
Яке ж воно дурне! Тобі ж пояснили: ти – піАніст! Навіщо запросили? Та які ще до біса лижі?! На роялі пограєш!
На жаль, ситуація, що склалася, є тупиковою. Фюрер неспроможний приймати рішення, і не слід змішувати його особисті інтереси з інтересами країни. Це не мої слова. Цитата належить найулюбленішому з дитинства письменнику генерал-полковника Василі Бурби – Юліану Семенову:
Зеленський – політичний труп. Земляний колір обличчя йому дуже личить. Вже розпочалися «щурячі забіги» кандидатів у наступники.
Донедавна найбільш вірогідним наступником Найвеличнішого виглядав Дмитро Разумков. За ним міцно стоїть фігура Рейхсфюрера Авакова, який тільки й робить вигляд, що милується розами в саду в Італії. Новообраний голова Верховного Суду Всеволод Князєв – давній діловий партнер тестя Разумкова, покійного мера міста Миколаїв Володимира Чайки. Тріумвірат Разумков-Аваков-Князєв міг би усунути Фюрера від влади за 30 хвилин. В цій схемі все чудово крім одного – найслабшою ланкою є сам Разумков. Він не боєць, і та «команда», яку він презентував – це політичне сміття. Рейтинги Разумкова теж призупинили зріст, не залишаючи надії на вихід у другий тур.
Натомість, спостерігаються інші тенденції: проведене 3-11 грудня 2021 року Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) опитування громадської думки засвідчило, що найбільшу довіру викликають… Збройні сили України! Армії довіряють загалом 72% українців, а баланс довіри-недовіри становить +60% – це найкращий показник серед усіх інших варіантів відповіді. Це дало підстави для припущень, що наступником Зеленського має бути військовий. Людина в погонах. Наш генерал Шарль де Голль. Або наш генерал Августо Піночет. Кому що подобається. Напевно, Піночет нам ближче.
Почались непублічні змагання кандидатів у «Піночети».
25 листопада 2021 року прес-служба Головного управління розвідки Міністерства оборони України повідомила, що начальник ГУР МО бригадний генерал Кирило Буданов із робочим візитом відвідав Сполучені Штати Америки.
9 грудня 2021 року в газеті «The New York Times» вийшла стаття під сенсаційним заголовком: «Українські командири кажуть, що російське вторгнення буде нищівним для них». Лейтмотивом автор зробив наступний винос з посиланням на керівника воєнної розвідки: «Якщо Росія зважиться на вторгнення, зі слів українських генералів, у них не буде жодної надії відбити її без значної військової допомоги з боку Заходу». В статті стверджувалося, що українська армія протримається у протистоянні з Росією щонайбільше 30-40 хвилин.
Що це було? Це були невдалі заокеанські оглядини комбрига Буданова – дерев’яної говорячої ляльки, яку смикає за мотузочки колишній керівник Служби зовнішньої розвідки України Валерій Кондратюк, він же «Хом’як».
Нагадаємо, що «особистого водія Байдена» вигнали з ганьбою з лав СЗРУ 23 липня 2021 року – рівно за тиждень до «явлення Миколи Чауса народу» в одному спідньому. Залишившись не при справах, Кондратюк розглядає Буданова як знаряддя свого далекосяжного впливу.
Баби на лавках пліткували, начебто Буданова під час візиту в США таємно супроводжував Кондратюк під документами прикриття. Стаття в газеті «The New York Times» – це спроба догодити Білому Дому в його компанії штучного накручування паніки в Україні.
Все начебто складалось відмінно.
Наш Фюрер під час прес-марафону 26 листопада 2021 року дуже захоплено розповідав про керівника воєнної розвідки. Послухати – точнісінький Отто Скорцені! Повна протилежність «аферисту» Василю Бурбі, який привласнював собі чужі заслуги. Одночасно в мережі Інтернет почали вкидати думку, що сміливий і рішучий «герой Криму» та жертва невдалого замаху росіян генерал Буданов – це наш «Піночет», який прийде і порядок наведе…
Тобто, Буданов – це анти-Бурба.
Кондратюк не врахував одного – його чудовий план був чистої води самодіяльністю, не погодженою з посольством США в Києві. Ніхто не пробачив у посольстві спробу вирішувати питання у Вашингтоні, переступивши через голову тимчасової повіреної у справах США в Україні Крістіни Квін.
Як тільки розкручування фігури Буданова почало перешкоджати реалізації планів посольства США в Києві на просування Василя Бурби, відповідь не забарилася. 16 грудня 2021 року, ми несподівано дізнались приголомшливу новину: начальник ГУР МО Кирило Буданов співмешкає шведською сім’єю із бородатим російським громадянином Олександром Гогілашвілі та ще двома жінками в конспіративному будинку Головного управління Генерального Штабу Міністерства оборони Російської Федерації, власниками якого є подружжя російських розвідників-нелегалів Діани та В’ячеслава Стрелковських.
Немає найменшого сумніву, що американська резидентура давним-давно знала, де, як та з ким співмешкає головний український військовий розвідник. Як і те, що цей «шведський квартет» аж ніяк не вчора отаборився за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, село Хотів, вулиця Яблунева, будинок 16. Це був удар посольства США у відповідь. Журналістів просто використали для легалізації оперативної інформації американської розвідки.
Зверніть увагу: як тільки Буданов усвідомив свою непоправну помилку та припинив активну діяльність – скандал щодо нього зійшов нанівець, наче нічого й не було. Наче не було таких серйозних обвинувачень, після яких впору стрілятись чи в петлю лізти. А тут раптом настала тиша.
Після попереджувального пострілу, «Хом’як» та його ручний «Буратіно» вирішили не подавати ознак життя. Цілком правильно. У тваринному світи хом’яки теж інколи прикидається мертвими, щоби їх не з’їли хижаки.
У свою чергу, Василь Бурба пішов у інформаційну контратаку, розмістивши майже одночасно про себе два пафосних інтерв’ю: «ГЕНЕРАЛ ТІНЕЙ. Справжня історія Василя Бурби» для Liga.net та під назвою «Екскерівник розвідки Бурба: Питання не в тому, чи буде наступ. Питання в тому, чи ми готові» для «Української Правди».
Це викликало неабияке занепокоєння на Банковій. Що це? Інерція захисту від переслідувань, чи вже початок політичної розкрутки претендента на участь у майбутніх президентських виборах?
Причина, через яку Крістіна Квін симпатизує Василю Бурбі, керівництву держави теж незрозуміла. Кажуть, що за її особистим розпорядженням Бурбі виділили броньований автомобіль з гаража посольства США, що поки убезпечує його від різних неприємностей з боку Банкової та слідчих ДБР. Не знаю, якім місцем думала улюблена жінка Віталія Шабуніна, коли вирішила робити ставку на генерала Бурбу. Бо це обернеться для американців у перспективі черговим нищівним провалом.
Порівнюючи Буданова і Бурбу, я навіть щиро не знаю, хто з них гірше. Це вибір між рішучим дурнем та ідіотом в квадраті.
Про Кирила Буданова ми вже розповіли чимало. Настала черга Василя Бурби.
Пам’ятаєте, був у нас один Вася. Деякі колеги порівнювали його з комісаром Жювом у виконанні Луі де Фюнеса з фільмів про Фантомаса. Для нас він просто Вася-їбанько. А оцей – Василь Васильович, тобто Вася в квадраті. Можете собі уявити!
Нещодавно ми згадували, як Бурба наказав своєму заступнику генерал-майору Павленку підписати та оприлюднити через «Укрінформ» сміховинну Довідку №222/7/1830 від 26.12.2016р. на фірмовому бланку ГУР МО про те, що затриманий в Росії наш нелегальний резидент полковник Роман Сущенко не є співробітником ГУР МО України. І таких прикладів безліч.
Все, що розповідає про себе Бурба – розраховано на овець і лохів. До першої перевірки фактів. Візьмемо, наприклад, його велике вищезгадане інтерв’ю 25 січня 2022 року для «Української Правди».
Всім цікаво, як народився план унікальної, не маючої аналогів в світі за своїм ідіотизмом, спецоперації «Авеню»? Цю нісенітницю ми вже розбирали на атоми. Здавалося б, що можна ще додати до сказаного? Виявляється, немає межі досконалості.
Вася «в квадраті» самозакохано, як справжній нарцис, верз журналістам «УП» якусь ахінею:
«Як народилася операція? В Головному управлінні розвідки наприкінці 2018 року була створена група. Коло осіб, які були причетні, займалися вказаною операцією – це співробітники ГУРа, а також співробітники Служби безпеки України, департаменту контррозвідки, які були переведені в ГУР протягом 2015-2017 років. Маючи величезний багаж знань про військові компанії, ми зрозуміли, що є можливість проникнути в керівний склад однієї з військових компаній. Назва її «МАР». Ми не просто змогли керувати нею, ми ще й змогли проникнути у спеціальні служби Росії, які здійснювали нагляд за компанією. Ми могли координувати військову компанію і дивитися, як за нею спостерігають спецслужби Росії»
І тут відкрилась несподівана правда: Бурба виявився патологічним брехуном та фантазером. Він тільки й вміє, що надувати щоки і робити пихатий вигляд справжнього генерала.
Залишимо його фантазії про «глибоке проникнення» на розсуд психоаналітиків. Поговоримо про інше. Якщо ви стоїте, то краще присядьте і тримайтесь міцніше: на початок 2018 року вже давним-давно, понад рік, не існувало жодної ПВК «МАР». Вона в 2016 році припинила подавати будь-які ознаки життя.
Ось як описує Христо Грозєв в своїй доповіді, складеній начебто зі слів Бурби та задля медійної розкрутки Бурби, справжню історію ПВК «МАР»:
«Чтобы иметь хоть какую-то надежду соблазнить наемников на новый контракт, команде требовался правдоподобный подставной работодатель.
Поэтому команда приняла смелое решение тайно использовать реальную, но прекратившую деятельность ЧВК, которая была основана в Санкт-Петербурге в 2012 году, но впоследствии прекратила свою деятельность. «ЧВК МАР» могла похвастаться участием в нескольких операциях «в интересах России» на востоке Украины в 2014 году. /…/ Громкие публичные заявления основателя компании Алексея Марущенко /…/ помогли «МАР» приобрести несоразмерную популярность среди желающих пойти в наемники. В то же время международные расследователи вроде Conflict Intelligence Team приводили ЧВК «МАР» как пример «групп-пустышек». На страницах ЧВК в социальных сетях пользователи жаловалось, что ее контактный телефон и адрес электронной почты не отвечают на заявки о трудоустройстве».
Яким же ж чином ГУР МО збиралось «проникнути» в неіснуючу ПВК «МАР»? Все дуже просто! Христо Грозєв відкриває військову таємницю:
«Чтобы перехватывать запросы от наемников, в сентябре 2019 года команда ГУР МОУ зарегистрировала похожий домен и клонированный сайт chvk-mar.org (оригинальный сайт располагался по адресу chvk-mar.ru)».
На цьому вичерпується все «глибоке проникнення» ГУР МО в керівний склад ПВК «МАР». Після 2019 року увесь керівний склад ПВК «МАР» складався з телефонного шахрая Романа Червінського і кількох підлеглих. Тому Василь Бурба міг «глибоко проникнути» хіба тільки в полковника Червінського…
Ще кілька слів про «проникнення» в російські спецслужби, які начебто наглядали за ПВК «МАР» та координували її діяльність.
У чому головна проблема Василя Бурби? Він – генерал-полковник, начебто, був керівником воєнної розвідки. Але, по суті, він є дилетантом і непрофесіоналом. Аматор у гіршому розумінні. Зараз ми оприлюднимо деякі ексклюзивні подробиці щодо ПВК «МАР», які не змогла роздобути англійська розвідка, Bellingcat Investigation Team разом з «квадратним» Васею, на отримання яких пішло усього три хвилини часу.
Шановним читачам пропонується до уваги виписка з російського державного реєстру стосовно юридичної особи (мовою оригіналу) «ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ «ЧАСТНАЯ ВОЕННАЯ КОМПАНИЯ «МАР».
Як вбачається з офіційних відомостей, станом на 14.05.2018 ця юридична особа понад 12 місяців не подавала звітність та по її рахунках відсутній рух коштів. Двічі в Єдиний державний реєстр податкові органи РФ вносили запис про невідповідність реєстраційних даних. У перекладі на людську мову – про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації. 21.05.2018р. Міжрайонна інспекція Федеральної податкової служби №15 по Санкт-Петербургу прийняла попереднє рішення про виключення відомостей про фірму з ЄДР. Оскільки протягом трьох місяців ніхто з власників ТОВ «ПВК «МАР» не потурбувався про її долю, то 10.09.2018 на підставі рішення все тієї ж Міжрайонної інспекції Федеральної податкової служби №15 по Санкт-Петербургу в ЄДР було внесено запис №9187847540069 про припинення недіючої юридичної особи ТОВ «ПВК «МАР».
Ці відомості не тільки доказують брехливу сутність «квадратного» Васі.
Як ви думаєте, чи можна на такого тухлого «живця» упіймати серйозну «рибу»? Я навіть не кажу про офіцерів спецслужб. Візьмемо пересічну розумну людину, якій пропонують підписати контракт на велику суму та поїхати явно не в Сочі. Гаразд, вам пропонують придбати путівку на Мальдіви за 5 тисяч доларів. Ви поцікавитесь, що це за туристичне агентство? Пошукаєте відгуки клієнтів…
Будь-яка обачлива людина, не позбавлена доступу до інтернет, за 10 хвилин пошуку в Google дізнається, що ТОВ «ПВК «МАР» ліквідоване як юридична особа. Тому жодних контрактів укладати неправоздатне. Тому на цього живця могли клюнути виключно малограмотні представники соціального дна – будівельники, вантажники, водії, охоронці, просто безробітні. Нехай навіть з бойовим досвідом рядових стрільців, навідників гармат чи танкістів.
Яскравий приклад – це рядовий Ринат Карімов, башкир, мешкає в Челябінську, працює на будівництві.
Чим мені подобається рядовий Карімов – на критику командирів і товаришів реагує адекватно, робить правильні висновки! А ще хтось із великим почуттям гумору розмістив 19.08.2020 в Інтернеті запис начебто «вербування» Карімова, де той зізнався, що збив чотири F-16.
Важко в цю маячню повірити, але хіба беззаперечний факт вербування Рината Карімова сам по собі не є маячнею? Це яскравий приклад прислів’я: яке їхало – таке здибало!
Кого могли упіймати на живця Бурба з Червінським? Тільки ще дурніших за себе.
Вважаєте, це фінал? Ні, це ще не фінал. Зараз буде вишенька на торті. У вищезгаданому інтерв’ю Василь Бурба знов пригадав обставини «зради»:
«Ми з Баранецьким о 16 годині 23 липня годині виїхали до президента.Приїхавши в Офіс президента, ми піднялися на 4-й поверх, де розташований кабінет президента. Але ви самі розумієте, що ми не можемо зайти без дозволу. Було повідомлення від помічників президента: спускайтеся на 2-й поверх у приймальню до Єрмака. Ми спустилися. Зайшов сам Єрмак. І він повідомив, що делегований президентом, президент зараз зайнятий, він не може прийняти, у нього телефонна розмова була чи зустріч. Єрмак сказав, що делегований президентом, і за командою президента ми маємо перенести активну фазу»
Ці розповіді усіма приймаються на віру, ніхто й ніколи їх не заперечував. Поки баби на лавках не звернули уваги на дрібницю: 23 липня 2020 року відбувалась робоча поїздка Президентів України та Швейцарської Конфедерації до Донецької і Луганської областей, чому є безліч фото та відео доказів:
Не хочу нічого передчасно стверджувати, але факти вперта річ: весь день 23 липня і Зеленський, і Єрмак провели в інтенсивних поїздках та зустрічах на Сході країни.
Звісно, що фото зроблені на півтори-дві години раніше їх розміщення. Водночас, на останньому фото нахил тіні свідчить, що зйомка відбувалась далеко після опівдня. Відстань по прямій між Києвом і Станицею Луганською – 675км, якщо по дорозі машиною, то всі 850км. Яким чином Зеленський та Єрмак могли опинитись біля 16-00 в Києві на Банковій? Навіть, якщо припустити, що Бурба півгодини їхав з Подолу на Печерськ, нехай це буде 16-30. Але з його слів президент вже давно був у себе в кабінеті, і був дуже заклопотаним.
Чи-то Єрмак і Зеленський опанували технологію телепортації, чи придбали за великі гроші секретний гіперзвуковий гелікоптер?
Напевно, Василь Васильович знов щось наплутав. І це насправді було не 23, а 24 липня, що більш ймовірно. Тільки це погано для теорії «зради», бо Єрмак і Зеленський мали «зрадити» Бурбу не пізніше 23 липня: наступного дня, 24 липня, так звані «Вагнерівці» вже мали зібратися на центральному автовокзалі Москви о 8-й ранку, звідки вони повинні були відправитися автобусом до Мінська, куди прибути пізно ввечері і відразу попрямувати в аеропорт. Тобто, якби нарада у президента відбулась 24 липня, ухвалення рішення затягнулося б до пізнього вечора, то розгорнути все це назад було би занадто пізно.
Тому є чимало підстав вважати, що «квадратний» Вася сам щось темнить і навмисно плутає щодо «зради» операції з «Вагнерівцями». І таку людину ще хтось хоче рухати у велику політику? Що ж це буде? Буде карикатурний «Вася-Піночет». Ця роль йому зовсім не личить. Бурбі більше пасує образ нашого адмірала Канаріса. Сподіваюсь, що шанувальнику творів Юліана Семенова нічого пояснювати та розшифровувати не потрібно…
