Професійні «громадські активісти» люблять розповідати, що іноземні гранти, які вони кладуть у свої кишені, то є гроші американських і європейських платників податків і тому народові України ніякої шкоди від розкрадання цих коштів немає. Насправді, фінансову допомогу у вигляді грантів міжнародні партнери виділяють не Шабуніну, Жернакову, Маселку чи Лємєнову, а Україні, тобто всім нам. Виділяють з конкретною метою. І якщо ці кошти розкрадаються або неефективно витрачаються, то шкоди зазнає весь український народ, який недоотримує якісні реформи, антикорупційний контроль чи правову допомогу. Гранти – це не благодійність в інтересах купки шахраїв, це – інвестиції в майбутнє України.
Розкрадання міжнародної фінансової допомоги завдає шкоди не тільки тим, що ця допомога не доходить за призначенням. Завдяки вкраденим грошам шахраї отримують доступ до контролю над державними інститутами, куди заводять собі подібних. У такий спосіб в Україні до влади приходять ніким не обрані аморальні істоти, які в іншій країні відбували б покарання або перебували на найнижчих соціальних щаблях.
Саме таким чином розкрадачам іноземної допомоги вдалось захопити Вищу раду правосуддя (шляхом прилаштування професійних «громадських активістів» на посади членів ВРП) та Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (через Громадську раду доброчесності), державні підприємства (через наглядові ради) та засоби масової інформації – передусім ті, що фінансуються з державного бюджету.
Процес приватизації так званого «українського правосуддя» купкою шахраїв… перепрошую, професійних «громадських активістів», які живуть з розкрадання іноземної фінансової допомоги, набуває таких екзотичних форм, що можна лише поспівчувати покійному Портнову – навіть він до такого не додумався: 23 березня 2026 року Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дозволила прикормленим суддям, які обслуговують «грантожерів», виносити судові рішення без жодної мотивації та обґрунтування.
Взагалі-то судове рішення має бути не тільки законним, але й вмотивованим – з викладенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Папірець під назвою «судове рішення», у якому відсутні мотиви його ухвалення, судовим рішенням вважатись не може й підлягає скасуванню, а суддя, який його ухвалив, має притягуватись Вищою радою правосуддя до дисциплінарної відповідальності – відсторонення від здійснення правосуддя на півроку з направленням до Національної школи суддів України з наступним повторним кваліфікаційним оцінюванням.
Але тепер ця вимога не поширюється на суддів, які обслуговують псевдо-громадські організації «Автомайдан», «ДЕЮРЕ», «Центр протидії корупції» та «Інститут законодавчих ідей», зокрема на суддю Шевченківського районного суду Полтави Ларису Гольник, яка є соратницею в боротьбі за грошові знаки секретаря Другої дисциплінарної палати ВРП Романа Маселка.
Суддя Гольник (призначена на посаду Указом Януковича від 16.04.2010 №544/2010) – це жриця Феміди, корупційна слава якої біжить поперед неї ще з тих часів, коли в 2014 році вона намагалась привласнити гараж, що належав її 85-річній самотній сусідці, яка страждала на розлади психіки. Для цього чоловік Гольник – безробітний Ігор Гавриленко, який, до речі, будучи військовозобов’язаним, з початком повномасштабного вторгнення ухиляється від мобілізації – підсунув на підпис старенькій, яка не усвідомлювала значення своїх дій, договір купівлі-продажу гаражу. Подібним способом аферистичне подружжя в наступному ще кілька разів виготовляло документи від імені сусідки.
За фактом шахрайства, вчиненого суддею Гольник, розслідувалось кримінальне провадження. Щоби не потрапити на лаву підсудних, «її честь» оголосила себе «антикорупційною активісткою», кинулась у ноги колишньому судді Вінницького окружного адміністративного суду Жернакову (пасинок екс-першого заступника міністра юстиції Кучерявенка; Жернакова на посаду судді також, як і Гольник, призначав Янукович на подання Портнова, а нині Жернаков володіє псевдо-громадською організацією «ДЕЮРЕ» та контролюю Громадську раду доброчесності при ВККСУ) і залучила як адвоката професійного «громадського активіста» Маселка. При цьому роботу адвоката Маселка оплачувала псевдго-громадська організація «Автомайдан» за рахунок міжнародної допомоги, що була виділена міжнародними партнерами України для боротьби з корупцією.
Професійний «громадський активіст» Маселко має стійку репутація пройдисвіта ще з тих часів, коли, як представник «Автомайдану», увійшов по підроблених документах до складу Ради громадського контролю при НАБУ. Втім, це не завадило Верховній Раді України в серпні 2022 року обрати його членом Вищої ради правосуддя на 4 роки. Після цього Роман Анатолійович став головувати на засіданнях Другої дисциплінарної палати ВРП, а в його подружки та колишньої клієнтки – судді Шевченківського районного суду Полтави Гольник – розпочалось нове життя.
Завдяки заступництву Маселка Гольник тепер активно промишляє в соцмережах на теренах «чорного піару» та антиукраїнської пропагади. Кажуть, бере за роботу недорого. Зокрема на своїй фейсбук-сторінці «її честь» поширює антисемітські вислови, оббріхує відому нідерландську правозахисницю Маріам Ламберт, яка займається порятунком українських дітей у зоні бойових дій, публікує наклепи та брудну лайку (включно з нецензурною) на адресу військовослужбовців ЗСУ і закликає читати писанину колишніх громадян України, які з 2014 року живуть на тимчасово окупованій території й займаються антиукраїнською пропагандою – Гальської (працівник російського видання «Комсомольская правда в Донецке», оспівує так звану «Спеціальну військову операцію»), Замдиханова (російський пропагандист, занесений в базу «Миротворець»), Карачевцева (головний редактор газети «Донецкая республика», занесений у базу «Миротворець» як провокатор і пособник російських бойовиків).
Гольник знає, що доки Маселко засідає у ВРП, вона може хоч голою по вулицях бігати, хоч виносити найбезумніші судові рішення – їй все однаково нічого за це не буде. Бо «її честі» доручена відповідальна ділянка роботи – вона попервах була чи то членом, чи то мозком псевдо-громадської організації «Інститут законодавчих ідей», де виконавчим директором на той час була така собі Мартина Богуславець, і яка, по-суті, є філією псевдо-громадської організації «ДЕЮРЕ», що належить Жернакову. А потім доросла до посади членкині наглядової ради цього сміховинного «інституту», щоби своїм чесним словом судді підвереджувати перед іноземними грантодавцями, що гроші, які професійні «громадські активісти» отримують з бюджетів США та європейських держав, їдуть не в їхні кишені, а витрачаються виключно на благо українського народу.
Не дивно, що до Вищої ради правосуддя дисциплінарні скарги на Гольник надходять ледь не щотижня. Ось приклад того, як їх розглядає Друга дисциплінарна палата на чолі з Маселком.
9 березня ВРП зареєструвала чергову дисциплінарну скаргу стосовно Гольник, яка 20 серпня 2025 року постановила заочне рішення в цивільній справі №645/5568/21 про захист честі та гідності й відшкодування моральної шкоди. Згідно з фабулою справи, позивач звернувся до суду з позовом до двох відповідачів, які публічно, при виконанні службових обов’язків, вживали до нього нецензурну лайку та принижували його честь і гідність. Позивач прохав стягнути з одного відповідача 60 000 грн, з другого – 20 000 грн на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
«Її честь», ухвалюючи судове рішенні, задовольнила позов частково: з кожного з двох відповідачів вона ухвалила стягнути на користь позивача по 400 грн на відшкодування завданої моральної шкоди та по 9,99 грн компенсації за відрив від звичайних занять.
Це судове рішення засвідчило не тільки зневагу судді Гольник до позивача, але й повну втрату «її честі» зв’язку з реаліями життя, бо лише суддя з неадекватним світосприйняттям може призначити компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 9 грн 99 коп. у той час, коли проїзд в громадському транспорті коштує 10 – 15 грн. Не менш сміховинною виглядає й сума на відшкодування завданої моральної шкоди. При цьому в мотивувальній частині судового рішення суддя Гольник взагалі не обґрунтувала суму, яку відповідачі мають сплатити позивачеві. Ані словом.
Перевірка дисциплінарної скарги стосовно Гольник була проведена у Вищій раді правосудді в рекордні строки: якщо, зазвичай, дисциплінарні скарги перед тим, як їх відправлять у кошик на сміття, валяються від шести місяців до трьох років, то в даному випадку скаргу, яка надійшла 9 березня 2026 року Друга дисциплінарна палата під головуванням Маселка залишила без розгляду вже 1 квітня, якраз на день дурня.
Як сказано в ухвалі Другої дисциплінарної палати ВРП:
«За результатами попередньої перевірки скарги дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Пилипенко С.М. склав висновок про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, оскільки скарга ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом».
Тобто, якщо суддя не є соратником Маселка, Жернакова та Шабуніна по розкраданню грантових коштів – то незазначення таким суддею в судовому рішенні мотивів його ухвалення є кричущим дисциплінарним проступком. А якщо Гольник оголосила себе «активісткою», то на її писанину, яку воно проголошує іменем України, вже не поширюється ані стаття 263 Цивільного процесуального кодексу України, ані стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ані рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ruiz Toriya v. Spaine» (заява №18390/91), ані пункти 41, 43 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів.
Відносно інших суддів, які не причетні до розкрадання грантових коштів, Вища рада правосуддя відкриває дисциплінарні справи тільки за те, що суддя оштрафував водія, який перебував за кермом у стані алкогольного сп’яніння, замість того, щоби позбавити правопорушника права керувати автотранспортним засобом. А коли йдеться про подружку секретаря Другої дисциплінарної палати ВРП, то виготовлення суддею Гольник судового рішення без мотивувальної частини й без будь-кого обґрунтування ухваленого рішення вже, виявляється, не є дисциплінарним проступком.
Хоча для будь-якої здравомисленої людини є очевидном: якщо суддя ухвалює стягнути на користь позивача компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 9 грн 99 коп (у цінах 2025 року), то таку суддю треба негайно відсторонити від здійснення правосуддя й направити на психіатричне освідування.
Але найскандальнішим було те, що за цю ухвалу голосував секретар Другої дисциплінарної палати ВРП Маселко.
Після того, як Маселко потрапив до ВРП, він кожного разу, коли йому доводилось брати участь у розгляді дисциплінарних скарг щодо Гольник, яку Маселко раніше обслуговував як адвокат – у тому числі в дисциплінарних справах, що розглядались відносно неї Вищої радою правосуддя – заявляв самовідвід. І кожного разу Друга дисциплінарна палата ВРП ці самовідводи, ясна річ, задовольняла. Зрозуміло, що це ніяк не впливало на результат голосування, бо Маселко, як секретар палати, домовлявся з її членами Оленою Ковбій та Олексієм Мельником (також, як і Маселко, активіст «Автомайдану» й, за сумісництвом, керівник Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу генерального прокурора, відряджений до Вищої ради правосуддя) про голосування в інтересах Гольник.
Але нині «активісти», що засідають у ВРП вирішили не зображати видимість об’єктивності. Тому на день дурня в 2026 році Друга дисциплінарна палата відмовила своєму секретарю Маселку в самовідводі й він з чистою совістю, вживши всі заходи для уникнення реального конфлікту інтересів, проголосував проти відкриття дисциплінарної справи стосовно його колишньої клієнтки та соратниці по всмоктуванню іноземних грантів.
Того ж дня Друга дисциплінарна палата ВРП залишила без розгляду ще одну дисциплінарну скаргу відносно Гольник, і в цьому випадку Маселко також брав участь у голосуванні, оскільки, виявляється, «член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. зазначив, що у нього відсутній конфлікт інтересів, дружні стосунки з суддею Гольник Л.В. не підтримує, тому під час розгляду скарг стосовно судді він може бути об’єктивним».
Аналогічним чином Друга дисциплінарна палата 5 березня 2026 року відмовила Маселку в самовідводі від участі в розгляді питання про відмову в порушенні дисциплінарного провадження стосовно дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ігоря Троня, який відверто обслуговує суддю-аферистку Гольник.
Питання про притягнення Троня до дисциплінарної відповідальності виникло в зв’язку з тим, що він сподівався завдяки зв’язкам судді Гольник з Жернаковим, Шабуніним і Маселком обійняти посаду судді господарського суду й закривав очі на її найодіозніші витівки.
Один лише приклад. У листопаді 2025 року дисциплінарний інспектор ВРП Олексій Гура склав висновок про наявністю у діях судді Гольник складу дисциплінарного проступку й запропонував Третій дисциплінарній палаті ВРП притягнути Гольник до відповідальності. У відповідь Гольник перед засіданням дисциплінарної палати опублікувала на своїй фейсбук-сторінці фотографію Гури, який супроводила коментарем «прєзєрватів штопаний». Будь-який інший суддя за подібну витівку моментально був би позбавлений мантії. Але оскільки суддя-аферистка є соратницею Маселка, Жернакова й Шабуніна в «засвоєнні» іноземних грантів, дисциплінарний інспектор ВРП Тронь, на розгляд якого надійшла скарга щодо недостойної поведінки Гольник у соцмережах, не побачив нічого дивного в тому, що чинний суддя поширює стосовно дисциплінарного інспектора Гури вислів «прєзєрватів штопаний».
Так ось, Друга дисциплінарна палата ВРП, яку очолює Маселко, 5 березня 2026 року дозволила йому брати участь у розгляді питання про відмову в порушенні дисциплінарного провадження стосовно дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Троня, який закриває очі на ганебні витівки одіозної судді Гольник. І це при тому, що раніше Вища рада правосуддя ухвалами від 18.04.2023 №375/0/15-23 та від 12.12.2023 №1246/0/15-23, а також Друга дисциплінарна палата ВРП ухвалами від 07.02.2024 №№349/2дп/15-24, № 350/2дп/15-24 відводили Маселка від участі в розгляді питань стосовно Гольник саме тому, що Маселко перебуває з Гольник у дружніх відносинах і раніше впродовж кількох років був її адвокатом.
Але 1 квітня 2026 року Друга дисциплінарна палата ВРП зазначила, що підстав задовольняти заяву про самовідвід Маселка від розгляду питання, яке стосується Гольник, немає, оскільки Маселко та Гольник вже не перебувають у дружніх відносинах.
Втім, 8 квітня 2026 року Маселко та Гольник знову стали дружити. У цей день Друга дисциплінарна палата розглядала чергову скандальну історію, пов’язану з суддею-аферисткою, яка влаштувала склоку у власному Шевченківському районному суді Полтави й подала до ВРП дисциплінарну скаргу на колегу. Цього разу Друга дисциплінарна палата ВРП задовольнила заяву свого секретаря Маселка про самовідвід, оскільки «він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості».
І, дійсно, для чого ці умовності та спроби зробити вигляд, що «активіст» Маселко уникає конфілкту інтересів, якщо всі знають, що Маселко, у якого в серпні 2026 року закінчуються повноваження члена ВРП, разом з Жернаковим і народним депутатом Юрчишиним намагається пропхнути на своє місце по квоті Верховної Ради свою подружку Гольник. Гольник вже й документи подала для обрання членом ВРП замість Маселка. Тому відмовляти у відкритті дисциплінарних справ стосовно судді-аферистки членам Другої Дисциплінарної палати ВРП доводиться швидко й без оглядки на якісь там закони.
