Цілком таємні ненаСитники

Уся країна, затамувавши подих, котрий рік поспіль дивиться серіал під назвою «Запекла й несамовита боротьба з корупцією», що провадиться під пильним контролем відділу технічної допомоги правоохоронним органам України посольства США в Україні. Згідно зі сценарієм, чесні та незалежні, обрані професійними громадськими активістами на публічному конкурсі, природжені борці з корупцією за фантастичну для пересічного громадянина заробітну плату, з мільярдними бюджетами підвідомчих органів, лупають скалу української корупції у спосіб, викарбуваний у Івана Франка:

У кождого в руках тяжкий залізний молот,

І голос сильний нам згори, як грім, гримить:

«Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод

Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,

Бо вам призначено скалу сесю розбить» .

На відміну від каменярів Франка, державних антикорупціонерів держава забезпечила не лише тактичними шкарпетками вартістю 400грн. за пару, а й офіційними зарплатами, розмір яких є предметом заздрості чиновників не лише в Україні.

За даними щорічної декларації директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник за 2020 рік офіційно отримав заробітну платню в сумі 2 млн 37 тис 316 грн. До речі, це, мабуть, найбільша у світі заробітна плата, яка на даний час виплачується офіційно визнаному судом корупціонеру з кишень платників податків.

Як відомо, Законом про НАБУ його директору передбачено грандіозний для небагатої України оклад у розмірі 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а це на момент виходу цієї статті становить 105 тисяч 100 гривень на місяць. Не обійшов законодавець стороною і посаду першого заступника директора НАБУ, яку обіймає Гізо Углава, посадовий оклад якого на 20 відсотків менший від директора цього Бюро та становить 40 прожиткових мінімумів на місяць, тобто 84 тисячі 80 грн. на місяць.

А щоб не було мало і ці достойники не спокушались на брудні пропозиції бридких корупціонерів, які сплять і бачать, як би чесному й непідкупному керівництву НАБУ сунути хабаря чи в інший спосіб надати незаконні переваги, законом про НАБУ визначено вичерпний перелік доплат, які можуть входити до структури заробітної плати працівників НАБУ, окрім посадового окладу. Одночасно закон заборонив здійснювати будь-яке незаконне втручання в роботу НАБУ будь-яких осіб, навіть у спосіб незаконного підвищення матеріального забезпечення їх працівників.

Але виявляється, Артем Ситник, невдоволений визначеним законом про НАБУ розміром своєї заробітної плати, зміг встановити собі зарплату навіть вищу, ніж передбачено цим законом. Ото, як кажуть у народі, розумне теля дві матки ссе.

На проведення цього аналітичного дослідження редакцію надихнула відповідь управління зовнішніх комунікацій НАБУ №12-203/17667 від 07.06.2021 на запит, поданий в порядку закону України «Про доступ до публічної інформації», у якій розшифрована нарахована та виплачена Ситнику заробітна плату за травень 2021 року.

Так, усього Ситнику нараховано заробітну плату у розмірі 282 тис. грн., з яких після утримання податків і зборів виплачено 227 тис. грн. З нарахованої зарплати посадовий оклад становить трохи більше третини – 105 тис. грн. Доплата за вислугу років становить 42 тис. грн., індексація заробітної плати, оплата за час відпустки, грошова компенсація за невикористані дні відпустки – 102,6 тис. грн, доплата за ранг державного службовця – потойбічні 666 грн. Доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці – 10,5 тис. грн. І що особливо цікаво – 21020 грн. Ситнику виплачено як надбавка державним експертам з питань таємниць.

У цій статті ми не будемо розглядати жалюгідну доплату за ранг державного службовця Артема Ситника, відсутню доплату за науковий ступінь, доплату за вислугу років і навіть зазначену вище індексацію (замало даних для аналізу). Натомість зосередимось на питанні, яким чином і за що саме Артем Ситник та його перший заступник Гізо Углава отримують щомісячно не лише встановлені законом про НАБУ 10 відсотків до посадового окладу за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, а ще й на додачу 20 відсотків надбавки до посадового окладу за роботу державного експерта з питань таємниць.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону про НАБУ заробітна плата працівників Національного антикорупційного бюро України складається з посадового окладу, доплати за вислугу років, доплати за науковий ступінь, доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, доплати за спеціальне звання або ранг державного службовця. Зазначений визначений законом перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Більш того, навіть Кабмін Гончарука у своїй Постанові від 15 січня 2020 р. № 16 для таких ненаситників чітко зазначив, що не можна антикорупціонерам нараховувати собі зарплату більшу, ніж вказано у їх профільних законах: «Установити, що розміри посадових окладів та інших складових оплати праці, грошового забезпечення працівників Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у 2020 році, застосовуються в порядку та розмірах, визначених спеціальними законами, які регулюють їх діяльність». Тобто виключно законом про НАБУ визначається розмір та структура заробітної плати працівника НАБУ.

Закон про НАБУ чітко визначає, що саме мається  на увазі під терміном «доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці». Так, згідно з частиною 8 статті 23 цього закону працівникам Національного бюро виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості» або «цілком таємно», – 10 відсотків посадового окладу; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», – 5 відсотків посадового окладу.  

Зазначене визначення не підлягає розширеному тлумаченню.

Тобто спеціальною нормою закону про НАБУ, яка визначає порядок оплати праці працівників НАБУ, визначено, що за будь-яку роботу, основною ознакою якої є доступ до державної таємниці, має виплачуватись доплата у максимальному розмірі 10%. Про будь-яку доплату працівникам НАБУ за виконання певного виду такої роботи, у тому числі виконання функцій державного експерта з питань таємниць, у законі про НАБУ не йдеться. 

Законодавець, визначаючи знижений у відсотковому значенні розмір доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, взяв до уваги великий розмір посадових окладів працівників НАБУ, який у рази більший за оклади працівників інших правоохоронних органів, прийнявши зазначену спеціальну норму закону, фактично заборонив працівникам НАБУ застосовувати Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. № 414, пунктом 2 якого визначено, що особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості» – 20 відсотків, «цілком таємно» – 15 відсотків, «таємно» – 10 відсотків.

Логічно-семантичний аналіз поняття, що визначено у Законі про НАБУ, – «доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці», – а також форма визначення цього правового інституту в Законі про НАБУ надають підстави впевнено стверджувати, що воно є більш широким поняттям, ніж передбачені Кабінетом Міністрів України «надбавка до посадового окладу особам, які працюють в умовах режимних обмежень» та «надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць», та охоплює в собі ці два правових інститути, що є спеціальними і не передбачені законом.

Якщо простими словами, то не може заробітна плата працівника, а тим більше директора НАБУ, визначатись підзаконними нормативними актами, що видаються державними органами щодо вищих посадових осіб яких НАБУ має здійснювати оперативно-розшукову діяльність, негласні слідчі (розшукові) дії, здійснювати досудове розслідування. Інакше б формально легальне надання незаконних переваг здійснювалось би наступним чином. Одна посадова особа, наприклад, Президент включає працівника НАБУ до переліку, який надає можливість отримати встановлену Кабінетом Міністрів надбавку. А з бездонного бюджету все це неподобство оплачується коштом платників податків. І всі задоволені.

Закон України «Про державну таємницю» визначив, що державний експерт з питань таємниць – це посадова особа, уповноважена здійснювати віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування. Простіше кажучи, за певним напрямом роботи із державною таємницею визначається посадова особа, яка ухвалює рішення про віднесення виду тієї чи іншої інформації до відповідної категорії державної таємниці, на підставі чого визначається режим охорони такої таємниці, строки засекречування, а такі рішення держекспертів узагальнюються Службою безпеки України в Зводі відомостей, що становлять державну таємницю (зараз чинний Наказ Центрального управління Служби безпеки України 23 грудня 2020 року № 383, зареєстрований Мінюстом 14 січня 2021 року за№ 52/35674). Експерт вирішує інші питання щодо статусу конкретної секретної інформації у відповідному органі чи з відповідного галузевого питання.

Держексперт з питань таємниць – це такий собі антикорупційний уповноважений, інститут якого введено НАЗК, але з питань державної таємниці. Державний експерт з питань таємниць під час виконання покладених на нього функцій зобов’язаний, зокрема, ініціювати питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, які порушують законодавство України про державну таємницю. А якщо такий експерт є керівником органу, у якому відбувається порушення в сфері державної таємниці, виникає реальний конфлікт інтересів між експертом, який зобов’язаний реагувати, і керівником держоргану, який несе відповідальність. 

Хочете приклад? Хтось може чітко надати відповідь, як відреагував держексперт з питань таємниць Ситник на поширення у засобах масової інформації повідомлень про неодноразові випадки витоку секретної інформації з очолюваного Ситником НАБУ? Ось приклад розповсюдження керівником Головного підрозділу НАБУ Андрієм Калужинським інформації, яка становить державну таємницю й має гриф «таємно»:

Виникає цілком природне запитання до голови Національного агентства з питань запобігання корупції: пане Новіков, не хочете провести перевірку діяльності держексперта з питань таємниць Ситника з метою врегулювання конфлікту інтересів?

І що найголовніше, такий державний експерт має фактично необмежені повноваження щодо доступу до будь-яких матеріальних носіїв секретної інформації, може на свій вибір з ними не лише ознайомлюватись, а й вирішувати питання щодо їх подальшої долі. Такий експерт може доручати таку роботу іншим особам, яких він сам визначає. А що ще треба офіційній резидентурі Сполучених Штатів? – Це просто джек-пот якийсь!

Більш ґрунтовно порядок визначення та правовий статус держексперта з питань таємниць визначено у статті 9 Закону України «Про державну таємницю». Так, частиною 2 статті 9 визначено порядок прийняття рішення про покладення функцій державного експерта з питань таємниць на конкретних посадових осіб в інших державних органах (НАБУ – державний орган). Це рішення приймається Президентом України за поданням Служби безпеки України на підставі пропозицій керівників відповідних державних органів. Тобто для покладення на директора НАБУ Ситника функцій держексперта з питань таємниць необхідною передумовою було надання пропозицій директора НАБУ Ситника щодо покладення на нього відповідних повноважень.

Кожен представник набушно-прокурорської школи знає, що добре отримувати 10% надбавки, але 30% надбавки отримувати краще.  «Я ж не лох»,  – спойлером майорить у мозку Артема Сергійовича з глибин підсвідомості, коли треба вирішити риторичне питання оплати власної праці. А відтак, зважаючи на встановлену Постановою Кабміну від 3 січня 2013 р. №2 надбавку в розмірі 20 відсотків посадового окладу державним експертам з питань таємниць, Ситник, маючи на меті отримати додаткове благо у вигляді надбавки, в умовах реального конфлікту інтересів, явно не повідомивши нікого про такий конфлікт інтересів, запропонував сам себе любимого на цю додаткову оплачувану роботу.

Законом не встановлено, що державними експертами з питань таємниць мають бути виключно перші керівники державних органів, тобто у Ситника була можливість за необхідності спрямувати подання про призначення таким експертом будь-кого з підпорядкованих працівників і не вчиняти дії в умовах конфлікту інтересів. Тим більше, обсяг роботи такого державного експерта, якщо її реально виконувати, має займати майже весь робочий час.

Згадується анекдот про знесиленого захопленням нічийної землі українця, який на третю добу падає, повзе, а потім, коли вже не може навіть повзти, жбурляє капелюха зі словами, а отут я ще огірочки посаджу. Так і наш герой – Артем Ситник, усупереч Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», вирішив, що йому замало отримувати лише визначений законом посадовий оклад із передбаченими цим законом доплатами, у тому числі за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. З легкої руки Сивочолого Гетьмана та з благословення Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с), яке освячене Службою безпеки України, на підставі підзаконного акту Кабінету Міністрів України, Ситник, якому за його поданням указом Президента України доручено виконувати функцію державного експерта з питань таємниць, забезпечив нарахування та виплату собі і своєму першому заступнику Гізо Углаві не передбаченої цим законом надбавки за виконання функцій державного експерта з питань таємниць.

Розмір цієї надбавки щомісячно становив 20% посадового окладу Директора НАБУ, а це 21020 грн. на місяць лише у 2021 році, тобто майже чверть мільйони гривень на рік. Відповідно Гізо Углава з моменту отримання статусу держексперта отримав близько 200 тисяч гривень такої надбавки.  Не важко порахувати, що загальні втрати бюджету від такого дрібного в масштабах НАБУ зловживання, перевищують 1,5 млн. грн., а ця сума є розміром необґрунтованих активів.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну таємницю» державним експертам з питань таємниць, а також фахівцям, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць, встановлюються додаткові виплати у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Ще задовго до створення НАБУ Урядом Азарова видано постанову від 3 січня 2013 р. №2 «Про встановлення надбавок до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць», пунктом 1 якої установлено державним експертам з питань таємниць надбавку в розмірі 20 відсотків посадового окладу.

Указом Президента України Порошенка від 26 жовтня 2015 року № 606/2015 до Переліку посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць, затвердженого Указом Президента України від 1 грудня 2009 року № 987було включено одну посаду Директора НАБУ.

Незважаючи на видимість запеклого протистояння з керівництвом НАБУ, указом Президента України Зеленського від 19 травня 2020 року № 190/2020 затверджено новий Перелік посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць, вдвічі збільшено кількість таких експертів в НАБУ, до списку увійшли за посадами не лише Директор Національного антикорупційного бюро України, але і його перший заступник.

Резюмуючи вищеописане офіційною мовою, Ситник, будучи службовою особою, яка здійснює розпорядження бюджетними коштами, що виділяються на утримання НАБУ, використовуючи факт включення його Президентом України до переліку державних експертів з питань таємниць, вийшов за межі своїх повноважень, діючи в умовах реального конфлікту інтересів, не повідомивши про це у встановленому законом порядку, установив собі додаткову заробітну плату у вигляді не передбаченої Законом про НАБУ надбавки за виконання функцій державного експерта з питань таємниць поза межами та структурою заробітної плати працівника НАБУ, що встановлені Законом про НАБУ, використавши для визначення розміру і порядку нарахування цієї надбавки підзаконні нормативні акти, які не є джерелами права з питань визначення розміру і структури заробітної плати працівника НАБУ, і забезпечив нарахування та виплату зазначеної надбавки.

Аналогічним чином, після розширення Президентом Зеленським кількості та переліку державних експертів з питань таємниць в НАБУ (що не могло бути зроблено без відповідного подання Ситника), Ситник надав незаконні переваги своєму першому заступникові Углаві, установив, забезпечив нарахування та виплату останньому як державному експерту з питань таємниць не передбаченої законом про НАБУ надбавки в розмірі 20 відсотків посадового окладу.

Тоді ж як так сталось, що Ситник прийняв рішення виплачувати собі не лише доплату за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, а ще й на додачу надбавку державним експертам з питань таємниць, яка вдвічі перевищує цю доплату?

Частиною 2 ст. 23 Закону про НАБУ визначено, що на осіб начальницького складу Національного бюро поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. На момент визначення в Законі про НАБУ цієї норми, була чинна Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, що затверджена наказом МВС  31.12.2007  № 499 (Мінюст 12 березня 2008 за № 205/14896). Пунктами 2.8, 2.8.1, 2.8.2 цієї Інструкції передбачалось установлення надбавки державним експертам з питань таємниць особам начальницького складу органів внутрішніх справ, які виконують функції державних експертів з питань таємниць, у розмірі 20 відсотків посадового окладу.

Однак цей наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 1131 від 31.10.2016. Органи внутрішніх справ із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» канули в літу, а ця норма-рудимент, яка хоч якось надавала можливість прив’язати виплату надбавки державним експертам з питань таємниць НАБУ до профільного Закону про НАБУ, так і залишилась без змін. Ні новий Закон «Про Національну поліцію» (стаття 94), ні виданий на його виконання Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, який затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016  № 260, не надають права і не визначають порядок виплати надбавки державним експертам з питань таємниць.

Розпочавши здійснювати собі як державному експерту з питань таємниць виплату надбавки, Ситник, незважаючи на зміни в законодавстві, так і не зміг перебороти свою жадібність і продовжив здійснювати нарахування й виплату не передбаченої Законом про НАБУ цієї надбавки в розмірі, який не визначено законом. Можливо він навіть у якийсь момент навіть замислився, чи потрібно обкрадати державу, але було вже запізно, незаконне отримання кількох надбавок у разі припинення (скасування) їх виплати стало би очевидним для журналістів, які систематично витребовують відомості про заробітну плату Ситника.

До речі, аналіз роботи Ситника з Углавою держекспертами з питань таємниць може зробити кожний, навіть той, хто не має офіційного доступу до державної таємниці. Треба лише подивитись Звід відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ) і поставити собі (або Ситнику з Углавою) питання, чому, на відміну від інших правоохоронних органів, у НАБУ не є державною таємницею відомості про зміст заходів або результати здійснення спеціальної перевірки особового складу, кандидата для зарахування на службу (роботу) оперативних підрозділів НАБ, розголошення яких може завдати шкоди конкретним особам чи їх близьким родичам або створює загрозу національним інтересам і безпеці (п. 4.1.9 ЗВДТ), відомості про функціональні обов’язки негласних штатних співробітників (працівників) НАБ (п.4.1.15 ЗВДТ), відомості про кількість, функції позаштатних оперативних співробітників, розголошення яких може перешкодити виконанню завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності (п.4.1.16 ЗВДТ), відомості про статистичні показники оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, що дають змогу здійснити кількісну оцінку оперативних сил і засобів, які застосовувалися для здійснення цієї діяльності, але не розкривають об’єкти спрямувань цих заходів (п.4.4.8 ЗВДТ), відомості про факт закупівлі НАБ технічних засобів розвідки, спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, що розкривають найменування, принцип дії чи експлуатаційні характеристики технічних засобів розвідки, спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, призначених для здійснення та забезпечення оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, володіння якими дає змогу зацікавленій стороні впливати на її результати, що створює загрозу національним інтересам і безпеці (п.4.5.6 ЗВДТ) тощо?

До речі, до структури заробітної плати Ситника увійшла ще утаємничена «Індексація заробітної плати, оплата за час відпустки, грошова компенсація за невикористані дня відпустки» – 102,6 тис. грн. – без розшифрування конкретних показників.

Відомо, що коли хочуть щось сховати – ліплять до кучі. Що у листі НАБУ малось під «Індексацією заробітної плати» зрозуміти неможливо, проте в Законі України «Про індексацію грошових доходів населення» термін «індексація заробітної плати» визначається як законодавчо встановлений механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

У той же час законом заробітна плата Директора НАБУ і без того постійно індексується, оскільки її розмір прямо пропорційний розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, що і так щорічно підвищується законом про бюджет на відповідний рік.

Викладених у цій статті фактів у цивілізованому світі вистачило не лише для офіційного службового розслідування відносно Ситника та Углави, проведення перевірки з боку контролюючих органів (Нацдержслужби, Держінспекції праці, Держаудитслужби, НАЗК), а й для реєстрації кримінального провадження, притягнення винних до кримінальної відповідальності, стягнення необґрунтованих активів в судовому порядку в дохід держави, врегулювання конфлікту інтересів. Але у феодально-олігархічній Україні ефект від таких публікацій – не більший, ніж від гри піаніста членом на роялі. Тим більше, що деякі державні експерти з питань таємниць, які обіймають топ-посади в прокуратурі та ДБР, також установили собі й отримують надбавки за таку роботу – так само всупереч їх профільним законам.

Але, як свідчить історія сучасної України, всьому свій час. Рукописи не горять.