Ваня-месник: як аніматор Іван Іщенко перетворює вінницьку поліцію на посміховисько

Начальник поліції Вінниччини Іван Іщенко після того, як замолив свої гріхи на Богомольця, взявся показувати вінничанам, хто в області «старший». Про карантинні посиденьки у дитячому таборі МВС та про те, як полковник Іщенко юридично став у поліції ніким сайт Naspravdi.Today вже публікував окремий матеріал. Але не пройшло й місяця з того часу, як Іщенко встиг вже двічі стати посміховиськом для всієї країни.

Мрія головного вінницького поліціянта – отримати генерала і помпезно повернутись до рідної Одещини. Для цього йому потрібно всього нічого – розкрити резонансний злочин. Але ті злочини, які він міг би розкрити, йому не дозволяють чіпати. А нових гучних справ у тихому болоті, де більшість питань вирішуються розмовами, не спостерігається. Тож, доводиться імпровізувати, а часто й вигадувати.

Додамо до цього особисту образу поліцейського на активістів, які зафільмували його сабантуй у дитячому таборі та показали це керівництву МВС. Звичайно, у кабінетах на Богомольця лише іронічно посміхнулись з рівня пана Іщенка та не забули розвести на гроші. Як і на обіцянки вірно служити. А сам полковник почав у Вінниці полювання на відьом чи не найтупішими методами: обшуками, залякуваннями, костюмованими вечірками з КОРДом.

Іван ловив Самвела та не піймав

Самвел Манукян відомий у Вінниці як «Самвел Московський» або «Носатий». Московський – тому що наприкінці 1980-х боксер Манукян переїхав з рідної Вірменії до столиці СРСР, де намагався сколотити перші статки. Для цього він і його поплічники за певні кошти пропонували дрібним підприємцям захист від інших таких угруповань. Але конкуренція на цьому ринку в Москві була в ті часи відчайдушною. Тому попутні вітри перемін занесли Самвела Манукяна у Вінницю. Де він дотепер і осів. Маючи при цьому посвідку на постійне проживання, але так і не відмовившись від громадянства Вірменії.

У 1997 році Манукін отримує свою першу «ходку» за вироком Ленінського райсуду Вінниці. Але замість семи відведених для перебування у тюрмі років, Самвел відсидів два. І повернувся до «справ». У 2005 році Манукян знов опиняється на лаві підсудних. Того року він намагався без дозвільних документів побудувати шашличну у вінницькому Центральному Парку, до того ж вимагаючи на розвиток власного бізнесу в підприємця Поміркованого десять тисяч гривень. Так перші роки мерства Гройсмана у Вінниці Манукян провів за ґратами. Суд призначив шість років позбавлення волі і відшкодування 37 тисяч гривень завданих збитків міському парку.

Вже у вересні 2013 року Вінниця знов згадує ім’я Манукяна. У приміському селі Якушинці в ресторані відбувається перестрілка. Але попри поранення та прострілені автомобілі, правоохоронці сказали, що  «сталося звичайне хуліганство, при якому була використана вогнепальна зброя». Автівки забрали на штрафмайданчик і заховали від сторонніх очей, а швидка сказала, що виїздів бригади на вогнепальні поранення не було.

Далі на кілька років – тиша. А вже 2016 року в передмісті Вінниці Манукяна і ще трьох його соратників по ремеслу затримує СБУ. Місцевий лікар-бізнесмен, якому погрожували розправою за неповернення боргу, привіз Самвелу чотири тисячі доларів. Це вже був час, коли йшла війна на Донбасі й патріотизм став вигідною картою у колоді. А для авторитетних людей – авторитетні грамоти. Наприклад, як показник своєї репутації та чистоти перед законом Самвел Манукян у суді демонстрував грамоти та подяки від тодішнього голови Луганської ОДА Геннадія Москаля, від начальника відділу освіти Сватівської РДА та від інших організацій.

Загалом, Манукяна намагались судити за вимагання, незаконне поводження зі зброєю, примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань. Та досить швидко випустили з-під варти. У листопаді 2017 року Самвел і кілька його помічників побили 62-річного Віталія Чернату.

Затримали Манукяна по цій справі лише наприкінці грудня 2017 року. При чому зупинив його не наряд патрульних, які насилу наздоганяли автівку Самвела, а стовп, у який він врізався, не впоравшись з керуванням після маневрів.

Суд обрав Манукяну домашній арешт.

Такий потужний творчий доробок Самвела Московського не міг не зацікавити новоспеченого очільника поліції Вінниччини Івана Іщенка, який тільки-но став вчитись керувати органом влітку 2020 року. І «закрити» Самвела, як гадалось Іщенку – це чи не найбільший крок до омріяної генеральської зірки. Та поки Манукян, очевидно, Іщенку не по зубах.

Всередині серпня 2020 року в ресторані «Європа», який знаходиться у пам’ятному Манукяну Центральному Парку, відбулась бійка. Сам заклад «Європа» – це приватний будинок посеред комунальної землі, який викупив та тримає Самвел Єгоян, близький до Володимира Гройсмана підприємець. І от саме там непорозуміння між Манукяном, Русланом Кушніренком (відомим як «Диня») та іншими особами і завершились бійкою, розтрощеними меблями та стріляниною. Охоронець закладу намагався дістати зброю – та його швидко «заспокоїли». У парк стягнули кілька нарядів поліції, але професійні носії форми вирішили особливо не втручатись у події, бо одна справа «служити та захищати», а інша – коли може бути небезпечно. Щоправда, хтось із патрульних все ж намагався заспокоїти Самвела і Кушніренка, та отримав на горіхи й більше не ліз. Так і розійшлись. Вже на ранок після конфлікту між відвідувачем та охоронцям закладу заяв та постраждалих не виявилось. Але не для Іщенка.

Що робити в ситуації, коли нікчемність та недієздатність поліції показали всьому світу? Полковник Іщенко знає відповідь – зустрічатись «Поміж булок». Це назва закладу, де зустрівся начальник обласної поліції, Манукян, Кушніренко та – чомусь – на той момент кандидат у депутати міськради від ОПЗЖ Ігор Горлачов. За вінницькою усталеною традицією люди зібрались «перетерти». Але Іщенко не був би справжнім бойовим полковником, аби не влаштував цирк. На літній майданчик кафе увірвався КОРД і поклав Самвела та Диню обличчям в підлогу. Останній, до речі, тільки-но оклигався від славнозвісних подій у Броварах, де його джип помітили серед «вінницьких», які приїхали ділити ринок місцевих перевізників.

Звичайно, вже зовсім скоро Манукян знову опинився на волі. А Руслана Кушніренка, який мав би бути в СІЗО, у жовтні 2020 року фотографують «на лікуванні» в обласному госпіталі ветеранів, де він преспокійно спілкується на свіжому повітрі з представником РПЦ.

Звичайно, Іщенко відрапортував про провадження проти працівників пенітенціарної системи, які допустили подібне «лікування», але за півроку там і кінь не валявся.

Чи варто говорити, що тепер Самвел, який знов на свободі, для Іщенка – ледь не особистий ворог. А ще й у лютому 2019 року Іщенка та його підлеглих активісти зловили на п’янці у відомчому дитячому таборі з ігноруванням карантинних заходів. Полковник зажадав помсти.

Свій День народження, 5 квітня, Манукян святкував у вінницькому ресторані «Марсель». Але це святкування стало широковідомим лише завдяки аніматорським талантам Івана Іщенка. Кількадесят озброєних КОРДівців у бронежилетах та касках надвечір увірвались у ресторан. «Близько 20-ї години на спецлінію поліції «102» надійшла інформація про те, що в приміщенні перебувають озброєні люди», – повідомила керівник відділу комунікації Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Анна Олійник. Згодом цю інформацію повторив й Іщенко. Та виявилось, що гості Самвела були без зброї, з документами. І тоді попсуй-поліцейський вирішив просто припинити святкування, як тоді, коли його застілля розігнали активісти у лютому. Він наказав зачинити заклад і оштрафувати за порушення карантинних норм. Цікаво, що після того, як самого Іщенка гнали лісом з дитячого табору, жодних штрафів за порушення карантину не було.

Манукян привітав поліцейських криком «Слава Україні!», щоправда, очільника обласного управління Івана Іщенка навіть назвав «маньяком». Серед гостей були вже згадані Руслан Кушніренко, Ігор Горлачов та ще один з депутатів ОПЗЖ у міськраді, почесний громадянин Вінниці Роман Аксельрод. Останній заявив, що приїхав пізніше як юрист і не був на святкуванні спочатку.

Активіст – ворог народу

Спіймавши вдруге облизня від Самвела, Іван Іщенко пішов тренуватися на кішках, точніше, на активістах. Ранок понеділка, 12 квітня, для Володимира Черкаса запам’ятається надовго. О шостій ранку в його двері почали стукати, як виявилось, поліцейські, які прийшли з обшуком. І не просто прийшли. Іщенко-шоу повторилось – знов понад десяток озброєних автоматами поліцейських прийшли проводити обшук за… шахрайство.

Володимир Черкас є одним з тих, хто «накрив» Іщенка у дитячому таборі. Власне, чи не головний двигун тої події. Також він систематично тролив та критикував головного поліцейського Вінниччини. Відповідь не забарилась.

Зазвичай поліцейські, тим паче о шостій ранку, приходять зі «своїми» понятими. Не став виключенням і обшук у Черкаса. У понеділок рано вранці дві дівчини із приміською пропискою прибули з правоохоронцями. Іншим «сюрпризом» став слідчий, який завчасно натягнув рукавички й швидко хотів розпочати слідчі дії. Але прийшов із простроченим службовим посвідченням.

«Обшук вони обґрунтували тим, що я придбав два авто «ВАЗ» і OPEL, нібито, за підробленими документами. Тиждень назад на мене відновили справу, яка була закрита, бо документи я всі надав на ці машини. Це було ще у 2019-му. Але відновили справу через прокуратуру, бо, начебто, не допитані всі особи. Далі вони зробили виїмку документів, звернулися в підприємство, яке продавало мені ці машини і попросили документи. Останні їм надали», – пояснив Володимир Черкас. Тобто, було провадження у 2019 році, у 2020 його закрили. А після зіпсованої п’янки та епікфейлу у «Марселі» провадження раптом відновили.

«Представляючись працівником ДП МВС «Інформ-ресурс», та, користуючись довірою власників тимчасово затриманих авто, обманним шляхом, під виглядом погашення неіснуючих боргів за зберігання таких транспортних засобів на штрафмайданчику, підозрюваний оформляв договори їх купівлі-продажу, в результаті привласнюючи автомобілі», – зазначають у відділі комунікації ГУНП у Вінницькій області. Підопічні Іщенка навіть спеціальний відео-сюжет зробили про «злісного правопорушника», на обшук до якого три автомобілі з автоматниками приїхали:

Понад сім годин тривав обшук. А після слідчої дії правоохоронці мило пішли разом із «понятими» пити каву. Що саме вони доповіли Іщенку невідомо. Але ця історія тільки починається.

Іщенко і таємниця Будинку профспілок

Поки експерти в Інтернеті стирають пальці, змагаючись у точності прогнозів, коли Путін нападе на Одесу, Іван Іщенко досі не може позбутись привиду минулого – 2 травня 2014 року.

У зеленому овалі – одеський правоохоронець Іван Іщенко. У червоному – учасник антимайдану, який стріляє у людей з протилежного табору. Фактично, Іщенко, перебуваючи біля озброєних людей, які відкрили вогонь, спокійно за цим спостерігає. А точніше, злочинно ігнорує.

Ким був на той момент Іван Іщенко? Фактично – начальником міліції Тарутинського райвідділу. Того дня, 2 травня 2014 року, він був у Одесі «на стажуванні», його відправили охороняти правопорядок на матчі «Чорноморець» – «Металіст». Куди б не дивився, за ким би не стояв Іщенко, та після того як внаслідок сумнозвісних подій в Одесі полетіли голови, 22 травня 2014 року його призначили виконуючим обов’язки начальника управління громадської безпеки головного управління МВС України в Одеській області. У грудні того ж року був підвищений до звання підполковник. У наступному році на місяць відрядили в зону АТО, після чого витримав іспит люстраційної комісії. Наприкінці 2015 Іван Іщенко очолив управління превентивної діяльності, а ще через півроку отримав підтвердження атестаційної комісії, що посади своєї відповідає.

Та в травні 2020 року співробітники ДБР побували в ГУНП Одеської області. Особливий інтерес для них становив заступник начальника ГУНП в Одеській області Іван Іщенко й командир батальйону поліції особливого призначення (колишній «Беркут») Микола Паньків. Адже за перебігом шести років до слідчих ДБР, нарешті дійшло, що в травні 2014 року саме Іщенко допомагав заступнику начальника управління – начальнику міліції громадської безпеки Дмитру Фучеджі, який нині ховається від правосуддя в Росії. Виходить, що саме Іщенко міг би стати новим підозрюваним у справі, однак поки цього не сталося.

А все тому, що в кабінетах на Богомольця вміють робити тишу. Та й з Одеси Іщенка швидко прибрали – у червні 2020 року він очолив поліцію Вінниччини.

Ухвалу Печерського районного суду від 2 вересня 2020 року у справі № 757/36962/20-к зараз знайти у Єдиному державному реєстрі судових рішень неможливо. Проте на вінницькому сайті «20 хвилин» вона залишилась.

В ухвалі слідчого судді повідомляється, що слідчими центрального апарату ДБР проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №42014160000000186 від 02.05.2014 року за фактом неналежного виконання своїх службових обов’язків і перевищення повноважень службовими особами одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області в ході масових заворушень: «3.05.2014 в місто Одеса, згідно наказу МВС, був відряджений заступник міністра Сергій Чеботар, який особисто очолив оперативний штаб ГУ МВС України в Одеській області у зв’язку з масовими протестами… Надалі, 4.05.2014 року, службові особи одеського міського управління МВС внаслідок недбалого ставлення до виконання своїх службових обов’язків допустили захоплення службових приміщень будівлі одеського міського управління… Далі, 4.05.2014 року, службові особи одеського міського управління явно перевищуючи службові повноваження незаконно, всупереч порядку, передбаченому КПК, звільнили 67 в’язнів з ІТТ одеського міського управління…, затриманих слідчими органів внутрішніх справ щодо масових заворушень, вбивств і захоплення приміщень, що заподіяло тяжкі наслідки для інтересів держави… В ході досудового розслідування, крім іншого, підлягають встановленню обставини неналежного виконання своїх службових обов’язків посадовими особами… одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області, вчинених за попередньою змовою з організаторами масових заворушень.»

І як бачимо, ДБР просить доступ саме до особової справи Івана Іщенка. Та той факт, що навіть з реєстру це рішення Печерського суду зникло, вже викликає подив, але посилює впевненість у тому, що Іщенко і цю справу «порішав».

Хоча, скільки ще «зальотів» вінницького головкопа будуть терпіти на вулиці Богомольця, невідомо. Адже якщо він і надалі щомісяця видаватиме по два шоу – на заноси гроші швидко закінчяться. А Вінниччина не настільки багатий спонсорами регіон, як Одещина.