Навздогін до свіжого скандалу з, начебто, підробленими документами про навчання у Сумській філії «Університету сучасних знань» голови Національного банку України Андрія Пишного, які стали підставою для зарахування на той час студента Пишного на четвертий курс Української академії банківської справи НБУ та отримання ним диплома про вищу освіту у сфері банківської діяльності, цими днями пан Голова вирішив відмітитися й сумнівною ініціативою запровадження цифрового платіжного гетто.
Кілька днів тому підлеглі пана Пишного вкинули на обговорення проєкт чергової Постанови НБУ, яка в разі ухвалення має змусити українські банки та небанківські установи ще більше посилити контроль над платіжними операціями громадян (фізичних осіб), які вони здійснюють за допомогою платіжних карток і поточних рахунків – будь то купівлі у торгівельних мережах, інтернет магазинах та переказів з карти та карту чи переказів за IBAN реквізитами.
Проєктом Постанови, яку вже називають черговим кроком до цифрового платіжного гетто, передбачено затвердження «Положення про організацію надавачами платіжних послуг контролю за платіжними операціями», яке має бути реалізовано банками та платіжними установами протягом 90 днів з дати набрання чинності. Метою цього Положення та всієї Постанови, як випливає з пункту 5 Положення є «недопущення використання платіжної інфраструктури для шахрайської чи іншої неправомірної діяльності».
Здавалося б, що мета цього документа цілком шляхетна та корисна: хто з нас, правосвідомих громадян, заперечує проти того, щоби національна платіжна інфраструктура не використовувалася в шахрайських чи інших неправомірних діях? Але «диявол» цього проєкту Постанови НБУ криється не лише в деталях, а й у самій суті.
Суть полягає в тому, що якщо ми живемо в правовій державі, тоді Національний Банк та інші установи й організації під час своєї діяльності мають керуватися нормами права, а не власними ідеями та судженнями, що можуть ними оформлюватися у вигляді Постанов та Положень, які, до того ж, не відповідають або суперечать Законам України. Так, положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність» не передбачено, що фінансові установи в Україні можуть чи мають перебирати на себе функції правоохоронних органів і забезпечувати виявлення та попередження фактів шахрайства та іншої неправомірної діяльності фізичних осіб.
Натомість проєкт Постанови НБУ фактично зобов’язує фінансові установи брати на себе правоохоронні функції і в однобічному порядку, без судового рішення та без звернення правоохоронного органу, блокувати й закривати рахунки та відмовляти в подальшому банківському обслуговуванні тим клієнтам, по рахунках яких автоматизованою системою з використанням Штучного Інтелекту (ШІ) буде встановлена «нетипова поведінка користувача».
Під таку «нетипову поведінку» можуть підпасти фактично будь які фінансові операції клієнтів, оскільки за проєктом Постанови моделі оцінювання ризиків будуються на основі ШІ та «машинного навчання» (МН) – це коли ШІ самостійно, без втручання людини, «удосконалює» власні алгоритми виявлення «нетипової поведінки» клієнта, за якою і блокуються рахунки. Це щодо суті проєкту Постанови НБУ, яка є з правовою точки зору повністю неприйнятна за основною метою, визначеною її авторами.
Окремо пройдемося також й за кількома ключовими положеннями ініціативи підлеглих пана Пишного, які також викликають купу питань та зауважень. Так, п. 11, 12 проєкту Положення НБУ зобов’язує банки здійснювати моніторинг платіжних операцій на постійній основі, а у випадку неможливості здійснювати моніторинг – забезпечити проведення платіжних операцій у час, коли є можливість здійснювати такий моніторинг. Іншими словами, у випадку запровадження цих норм клієнти деяких банків у післяробочий час не зможуть проводити операції купівлі товарів, переказів з карти на карту у випадку, коли штатом Банку не буде передбачено наявності чергових працівників відповідного відділу моніторингу платіжних операцій Банку, що працюють цілодобово.
Підтверджується це твердження й тим, що п. 16 проєкту Положення передбачено, що до заходів ефективного моніторингу платіжних операцій відноситься наявність «режиму, наближеного до реального часу», за яким здійснюється аналіз платіжних операцій на відповідність встановленим правилам, наявність нетипових платіжних операцій.
Пунктом 33 передбачено, що фінустанова має право на підставі договору аутсорсингу залучити процесингову установу до виконання окремих процесів/робіт в рамках функції моніторингу платіжних операцій. Таким чином, персональні дані й фінансова інформація всіх клієнтів банку без їхнього погодження буде потрапляти до сторонніх організацій, які залучаються в режимі аутсорсингу до моніторингу платіжних операцій. І хоча за п. 36 проєктом Положення передбачено, що Банк не передає такій установі виконання процесу «припинення нетипової платіжної операції або її відхилення», тим не менш на практиці працівниками відповідного відділу моніторингу платіжних операцій Банку в автоматичному та напівавтоматичному режимі будуть ухвалюватись відповідні рішення на підставі виявлених «нетипових операцій» клієнта сторонньою установою на аутсорсі.
Отже, діяльність таких сторонніх фірм може призвести до цілком реальних блокувань рахунків клієнтів, а фінустанови в такому випадку будуть лише розводити руками та казати, що не можуть пояснити причини блокування та розірвання договору на обслуговування, оскільки «нетипову поведінку» клієнта було виявлено програмним продуктом сторонньої установи на аутсорсі, за діяльність якої фінустанова не несе ніякої відповідальності.
У розділі «моделі оцінювання ризиків» НБУ пропонує банкам використати моделі оцінювання ризиків, побудовані на основі штучного інтелекту (ШІ) та машинного навчання (МН). Банк має забезпечити безперервність її навчання (вдосконалення). Банк за результатами використання моделі оцінювання ризиків, побудованій на основі ШІ та МН, формує профілі поведінки користувача для аналізу правомірності платіжної операції та формує інші дані, які можуть використовуються під час встановлення маркерів ризику та/або правил. Таким чином «правомірність платіжної операції», «нетиповість поведінки користувача», а отже й блокування рахунків клієнта на практиці будуть визначатися ШІ, його алгоритмами, а не працівником банку. Отже, людям, клієнтам банків, треба буде орієнтуватися на алгоритми роботи ШІ, а не на норми права чи на діяльність судових та правоохоронних органів, бо так вирішили пан Пишний та його обслуга з НБУ.
Цікаво, що показник ефективності (Key Performance Indicator) кожного «правила», за яким визначається «неправомірність платіжної операції», залежить від співвідношення спрацювання такого «правила» до кількості припинених платіжних операцій, по яких спрацювали всі «правила», та співвідношення до сум блокування коштів, по яких спрацювали «правила». Таким чином, чим частіше та на більші суми коштів буде спрацьовувати те чи інше «правило» – тим більш ефективним та надійним таке «правило» буде вважатися.
Підсумовуючи зазначу, що ухвалення та, особливо, реалізація на практиці всіх положень запропонованого НБУ «Положення про організацію надавачами платіжних послуг контролю за платіжними операціями», призведе не до боротьби з шахрайством чи іншою неправомірною діяльністю (бо таки дії здійснюються поза межами банківських установ та можуть лише використовувати рахунки для легалізації чи переказів), а до масових випадків необґрунтованих і неправомірних дій самих банків, які, не маючи жодних законних підстав та повноважень, будуть блокувати рахунки клієнтів по будь-яким операціям, які системи ШІ банків та сторонніх аутсорсінгових контор будуть ідентифікувати як «ризиковані» та «нетипові».
Торкнутися це може й блокування операцій з волонтерської діяльності на користь українського війська, блокування витрат самозабезпечення підрозділів Сил Оборони (ротних кас) і навіть банальних купівель у магазинах у «нетиповий час» зі сплатою «нетипової суми». Замість того, щоб покладати на фінансові установи функції правоохоронних органів та суду, краще б Національний Банк України займався визначеними до нього Законом України «Про Національний банк України» функціями захисту прав споживачів фінансових послуг, що надаються банками, а також іншими фінансовими установами, бо в цій сфері діяльності (точніше, бездіяльності) НБУ і кінь не валявся.