Якщо ти маєш бізнес – ти повинен ділитися. При чому, з СБУ. Саме так себе поводять вінницькі діти лейтенанта Баканова, пропонуючи місцевим підприємцям долучитись до їхнього «клубу». Вхід – 10 тисяч доларів. Щомісячний абонемент – три тисячі доларів. Готівкою. Не згоден – приїдуть з «кошмарами» кишенькові поліцаї, працівники СБУ, прокурори та поняті без документів. І не намагайся писати скарги в ДБР чи пані ДБС, тобто, Венедиктовій. Бо всі твої заяви спустять тим, на кого пишеш – і вони вигадуватимуть відповіді та відписки. Чи ще дужче стануть «кошмарити», бо ж пручаєшся.
І не думай цитувати радника Найвеличнішого Піаніста тов. Арестовича та відправляти мамчиних правоохоронців «нахуй» (цитата з рапорту слідчого поліції Рябоконя, скан документу – далі). Це «слугам» можна, а тебе приїде затримувати з десяток екіпажів патрульних. І ще й відправлять до суду виправдовуватись.
А ще, виявляється, працівники СБУ підробляють у поліцейських доставщиками повісток. Можливо, вони навіть доставляють піцу, суші та шаурму – про це в них варто одразу запитати, на першому побаченні.
Це реалії третього року перемоги Зеленського. Бо вся ця історія трапилась з легкої руки реформаторів та «Одеського поліцай-шапіто імені Івана Іщенка» із підприємцем Олександром Рачинським, який в одну мить перетворився з успішного бізнесмена в руйнівника «екологічного балансу в довкіллі, що спричинило тяжкі матеріальні наслідки – загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки», а його мобільний бетонний завод на приватизованій ділянці дружини – у другий Чорнобиль. Принаймні, на думку вінницько-одеського мікро-Жеглова, одіозного слідчого Дмитра Ткаченка.
Пропозиція, від якої (не)можливо відмовитись
Олександр Рачинський займається бізнесом понад 20 років. Його дружина має дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення в селі Стрижавка під Вінницею. У 2019 році Олександр почав процес зміни цільового призначення цих ділянок. Фірма, яка взялась це робити, досі тягне із документами.
Нещодавно підприємець придбав і встановив на тих ділянках «мобільний бетонний вузол Turkmobil-60». У рішеннях судів про подібні комплекси пишуть: «За характеристиками вказане обладнання багаторазового використання призначене для встановлення в необхідному місці з можливістю подальшого переїзду на інше місце, має збірну/розбірну конструкцію для більш зручного його переміщення. Отже, обладнання з виробництва бетону … не може вважатися нерухомим майном в сенсі статті положень та приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Чим відрізняється мобільний завод від стаціонарного? Для того, щоб запустити стаціонарний завод, необхідно витратити понад рік, щоб оформити повний пакет документів, починаючи з цільового призначення землі й закінчуючи дозволами на викиди забруднюючих речовин, без яких неможливо використовувати завод. Для використання мобільного заводу не потрібен ряд супутніх дозволів. До того ж, господарська діяльність з виробництва бетону не передбачає отримання ліцензій, реєстрації або будь-яких дозвільних документів від державної архітектурно-будівельної інспекції України.
І головне. Про це пишуть у підручниках, які мали б гортати навіть вінницькі правоохоронці ще під час протирання штанів у навчальних закладах. «Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, – територіальними органами Держгеокадастру».
Але юридична логіка замовкає, коли починає говорити СБУ. Тільки-но бетонний завод Олександра Рачинського почав працювати, як жовтневого вечора біля одного з вінницьких ТРЦ до нього підійшов чоловік. Він швидко помахав перед обличчям підприємця «ксивою», сказав, що працює в СБУ і запевнив, що Рачинський повинен «співпрацювати», інакше у нього виникнуть проблеми. І уточнив – або платиш гроші, або не працюєш взагалі. Сума «благодійного» внеску для долучення в «Клуб співпраці з вінницьким СБУ» – десять тисяч доларів. Плюс, щомісяця «підігрівати» правнуків Дзержинського потрібно ще сумою в три тисячі. Всі гроші – особисто в руки й готівкою. За такі внески бонус – швидке вирішення «проблем» із правоохоронцями. Будь-якими.
Підприємець відмовився. Тоді пан з СБУ поцікавився здоров’ям Рачинського та членів його сім’ї і сказав, що здоров’я в цей непростий час може значно погіршитись, особливо за ґратами.
Рачинський виявився не з лякливих і перепитав у «волонтера благодійного фонду» дітей лейтенанта Баканова, з якого часу СБУ стало займатись земельними питаннями, якщо для цього існує земельна інспекція. Виявилось, що «бізнес-проект» чекістів, за словами «волонтера», «дахують» бізнес-янголи – один із заступників прокурора області і один із заступників голови обласного управління СБУ. Ну а поліція, як і зазвичай, у них «Ванько, подай патрони». Коротше, або «крапельниця», або кінець бізнесу. Японське «Хагакуре» радить самураям у таких ситуаціях слати «волонтерів» чимдалі.
Генії з Привозу
Звичайно, власними руками СБУ не почне «кошмарити». Тим паче, на одному тільки сайті Naspasvdi.Today можна відшукати немало матеріалів, як вінницькі чекісти наробили собі за комірець із «криптофермами». Або як «не помітили» спритників з ЖБК, які взялись будувати їм відомче житло. А для шиття білими нитками в них є працьовиті рученята вінницької поліції. Адже під мудрим та достойним керівництвом одеського полковника Івана Іщенка «круки Авакова» швидко перетворились у «гидких каченят Монастирського». Та й одеські активісти недарма казали вінницьким, що «Ваня не воює з громадським сектором, він кошмарить бізнес». Так і виходить.
Кум Іщенка, Олександр Остроглядов, щоразу дивом під час роботи в одеській поліції не потрапляв в буцегарню. Описами витівок цього достойника зачитувались одесити на місцевих ресурсах. Аж поки Іщенко не перевіз бідосю до Вінниці, де зробив одразу «улюбленим заступником». А Остроглядов з собою забрав слідчого Дмитра Ткаченка.
Тільки-но Іщенко вмостився в крісло голови поліції Вінниччини, тільки-но почав на себе приміряти генеральські погони, як на очах всієї країни сів у калюжу. Разом з Остроглядовим та ще кількома «лицарями круглого столу» він поїхав випивати у дитячий табір. Де їх і «накрили» активісти. Скандал був гучний – досі при згадці про Іщенко поліцейські з інших регіонів регочуть з рівня начальника поліції, який бухає у дитячому таборі. І за розголос цієї наддержавної таємниці Іщенко почав мститись активістам, якій його розсекретили.
Іщенковські месники одразу зіштопали кримінальне провадження на Володимира Черкаса, який і привіз журналістів в дитячий табір на полковничу нараду. Це окрема й цікава історія, яку так і не хочуть та не можуть почати розглядати у Вінницькому міському суді: то на засідання до судді Шидловського не приходить прокурор (а їх у справі чи не п’ятеро – і в усіх немає часу), то матеріали провадження не можуть передати до суду (хоча від будівлі прокуратури до суду можна пішки дійти за десять хвилин). Та й сам суддя Шидловський, коли бачить журналістів, виганяє їх із зали, а потім репетує. Але терпіння міста бере – рано чи пізно історія Володимира Черкаса обов’язково стане надбанням громадськості.
Але до чого тут Черкас, коли оповідь йде про Рачинського? Все просто – їх об’єднує кутюр’є, який штопав білими нитками обидва провадження. Це Дмитро Ткаченко. Ще в Одесі Ткаченко двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності. Одну догану він отримав Наказом ГУНП в Одеській області від 19.01.2018 № 159 «За порушення службової дисципліни, а саме вимог ст. 8 ДС ОВС України, затвердженого ЗУ “Про ДС ОВС України”, п.2 ч.І ст. 18 ЗУ “Про Національну поліцію” від 02.07.2015, № 580-УІ, ст. 39 КПК України в частині неналежного контролю за діями підлеглих слідчих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017160280000283». Справа серйозна: група осіб, замах на вбивство і так далі. Але навіть прокурори жалілись судді, що «слідча група дійсно здійснювала тяганину по вказаному кримінальному провадженню».
Інша догана Ткаченку виписана Наказом ГУНП в Одеській області від 24.02.2020 №465 «За неналежне виконання службових обов’язків, що призвело до порушення вимог чинного законодавства та відомчих організаційно-розпорядчих актів».
Та це не все. Слідчі ДБР розслідували кримінальне провадження №42019161390000012 від 23.03.2019 «щодо можливого вчинення кримінального правопорушення колишнім начальником СВ Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області Ткаченком Д.В., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України». А це «Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу». Ще ДБР розслідувало провадження №62019150000000850 «за ознаками ч.1 ст.366 КК України» – «Службове підроблення. Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів».
І такі цінні кадри притаскав Іщенко до Вінниці. Аби ці мойри в погонах ткали нитки долі на догоду начальнику. І вони затято стараються для «баті».
Бетонний Чорнобиль під Вінницею
Та повернімось до Олександра Рачинського. З плином часу за розмову з «волонтером СБУ» він і забув. Та не забули чекісти. І після «розмови», 13 жовтня 2021 року, так би мовити, «правоохоронці» реєструють кримінальне провадження №42021020000000465 за ст.236 КК України. Це «Порушення правил екологічної безпеки». І не просто порушення, а яке «спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки».
Геній юридичної думки Ткаченко пише судді Михайленку: «службові особи ТОВ «ВІНБЕТОН» спільно з іншими невстановленими особами можливо налагодили протиправний механізм виробництва та реалізації бетонних розчинів, виготовлених за допомогою бетонозмішувальної установки». І додає, що «підприємство можливо функціонує із порушенням норм безпеки» та те, що відсутній «дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами». Жодної конкретики, жодних фактів. Але слідчий суддя Михайленко надає Ткаченку дозвіл на огляд ділянок дружини Рачинського, на яких розташований вже згаданий мобільний бетонний завод. Мобільний, а не стаціонарний. Тобто, логічно, слідчий Ткаченко мав би туди прийти, побачити й померти від сорому за свій розумовий рівень.
Але ні… Бравий Ткаченко 3 листопада об 11.50 з’являється на «огляд» із ще півтора десятком людей. Із самого початку Ткаченко показав себе знавцем законів, норм та української мови. Стрибаючи з суржику на канцелярит, він жваво вичавлював із себе сентенції на кшталт: «Ознайомлюйтесь (із усіма учасниками слідчої дії) мовчки». Чи: «Я вам не ти». Чи: «Дослухайте мене до кінця, бо у нас січас закінчиться діалог». Чи, звертаючись до Рачинського: «Якщо ви будете заважати мені проводити слідчу дію, я вас попросю покинути місце». І ще чимало іншого.
«Заважати проводити слідчу дію», на думку світила юридичної та філологічної думки Дмитра Ткаченка – це просити всю шоблу, яку привіз із собою слідчий, чи яка привезла слідчого в якості конферансьє шапіто, представитись та показати документи. Бо Ткаченко налажав навіть тут – він припхав із собою понятого без документів. Та це ніяким чином не засмутило бравого слідчого і він сказав, що це не має стосунку до справи.
Ще Ткаченко приволік з собою тріо представників екологічної інспекції, представника архбудконтролю Вінницької міськради, геодезиста та інших «оглядачів». Звичайно, жодних направлень на перевірку у них не було. Особливо важливими елементами огляду виявились працівники СБУ Сенчук В.В., Гумений В.В. та Кравчук В.А. Згодом «оглянути» прискакав і прокурор Євген Багрій. У бідолашній Вінниці така гоп-компанія навіть на вбивства не їздить, а тут представники одразу трьох силових структур, розбавлені «екологами», припхались оглядати роботу звичайного мобільного бетонного заводу.
А найцікавіше, що в протоколі слідчий Топчій не вказав половину цієї «тусовки». Він якось забув вписати і прокурора Багрія, який стояв поруч з Ткаченком і мовчки «контролював» процес. Ось він на відео:
І найголовніше – зовсім «забув» Ткаченко вписати того самого «волонтера», який махав ксивою СБУ і вимагав «десять копійок» голодним сиротам з богадільні президентського друга. Цього разу, під камеру, правнук Дзержинського сказав, що він просто водій.
Тож ми просимо допомоги залу, наприклад, того ж ДБР, СБУ, поліції, прокуратури. Панове, допоможіть впізнати особу, яка є водієм, але видає себе за працівника СБУ і вимагає з людей гроші:
За годину «слідчі дії» Ткаченко закінчив і поїхав.
Судді на побігеньках в поліції
Вже 5 листопада 2021 року слідчий Ткаченко направляє до суду клопотання про арешт майна, ділянок, де Рачинський розмістив завод. У клопотанні він вже ствердно пише, що виготовлення бетону є протиправним і що підприємство функціонує із порушенням норм безпеки та у нього відсутні дозвільні документи. Ткаченко ще й побачив «капітальні будівлі на капітальному фундаменті». Як мобільний завод став капітальним, відомо одному тільки слідчому. Хоча, враховуючи, що ще в Одесі ДБР розслідувало (як завжди безуспішно) провадження про службове підроблення Ткаченком – недивно.
Ткаченко робить висновок – це нецільове використання землі. І він мав би мати клепку, аби зрозуміти, що то не його парафія, як мінімум. Мав би залучити відповідних експертів. Але ні, в нього виникають «розумні підозри», що Рачинський свій капітальний» завод знищить чи буде «встачено устаткування» (це цитата з клопотання). Коротше, Ткаченко просить суд його задовільнити. І суддя Вишар це робить.
Але давайте не будемо кепкувати із формулювань судді Вишара, а прочитаємо те, що він бездумно скопіював у геніїв думки Ткаченка і Баргія.
Один в один. І таких рішень, яких немає у реєстрі, маємо підозру, шалений принтер вінницького міськсуду штампує на догоду підсобним робочим Іщенка сотні…
Від тотальної ганьби таких суддів рятують хіба що колеги з апеляційного суду, які такі ухвали скасовують. Як відбулось з ухвалою Вишара – арешт ділянок Олександра Рачинського скасували.
Хоча судді апеляційної інстанції не забули вказати в ухалі, яка на відміну від вишаровської таки є у реєстрі, що і слідчий, і суддя «забули» знайти «оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання». «Слідчий суддя не дав належної правової оцінки доводам слідчого щодо об`єктивності накладення арешту саме на земельну ділянку, не звернув увагу на відсутність доказів, які б в достатній мірі підтверджували існування підстав для накладення арешту… В клопотанні слідчого не … надано доказів нанесення шкоди довкіллю та порушень норм безпеки», – вказують судді. Тобто, писав Ткаченко, як і Вишар все зі стелі.
Десяток екіпажів на дрібного хулігана
Ошелешений подіями Рачинський пише скаргу на працівників СБУ та поліції. Пише в ДБР, мадам Венедиктовій, чомусь пише навіть у Офіс президента. І за кілька днів, розмахуючи цими ж скаргами, до нього приходять ті самі правоохоронці, на яких він скаржиться: «Довго ти ще будеш вийобу.атись? Нам від твох скарг ні холодно, ні жарко. З нами прокуратура і поліція. Якщо не заспокоїшся, то працювати ти не будеш, а завтра взагалі «на кічу» поїдеш». А ще принесли підприємцеві ухвалу судді Вишара про арешт ділянок. Ту саму, яку згодом скасували в апеляції.
Знаходячись на хоч і арештованій, але власній території, Рачинський бере цю ухвалу, а листонош відправляє у еротичну пішу подорож. «Листоноші» точно знали, що робили. Спочатку під’юджували Рачинського, а потім увімкнули телефони, щоб зробити цей запис, який доєднали до «справи»:
Все це відбувається у п’ятницю, 12 листопада 2021 року. Проходить дві довгі доби вихідних. Від отриманої психоморальної травми ніжні та цнотливі поліцейські оговтуються лише в понеділок, 15 листопада. І слідчий Ярослав Рябокінь пише полковнику Іщенку рапорт про те, що Рачинський після ознайомлення з копією ухвали Вишара «повів себе вкрай незадовільно та принизливо промовив: «Йдіть нахуй, всі троє!». Після чого на своєму автомобілі… поїхав у невідомому напрямку, перервавши розмову». Для романтичної ідилічної картини приниження Рябоконя не вистачало, хіба, промовистого жесту Гео Лероса на адресу Одного з Найвеличніших Лідерів Сучасності (с).
У той понеділок, коли принижений Рябокінь про все доклав у рапорті Іщенку, Олександр Рачинський поїхав навідати родичку в лікарню. Біля медзакладу з десяток екіпажів поліції оточили його автівку й вимагали, аби він поїхав у райвідділ. Погрожували вдягнути кайданки. Затримувати Рачинського приїхали навіть з автоматами.
І це в час, коли громадянами доводиться чекати поліцію по кілька годин, бо «всі патрулі зайняті». Тепер ми точно знаємо, чим – вони повертають гідність тим, кого, як пише слідчий Рябокінь, відправили «нахуй». І за це – 173 стаття КУпАПу, дрібне хуліганство. В країні, де Конституція забороняє цензуру, десяток екіпажів поліції затримують за «нецензурну лайку».
Щоправда, Вінницький районний суд не побачив складу правопорушення у діях підприємця. Та осад залишився – витрачені нерви, час, гроші на адвоката.
А для повноти картини справжнього рівня правоохоронців, яких так легко принизити й образити, пропонуємо вам послухати аудіозапис розмови. На ній людина, яка представляється працівником СБУ Кравчуком (людина з таким прізвищем, дійсно, фігурує в протоколі огляду) пропонує привезти для дружини Олександра Рачинського повістку від поліції. Ось вона, справжня турбота про державну безпеку – СБУ працює листоношами у поліції. Недалекий час, коли заради турботи про державний суверенітет СБУ стане конкурентом не тільки «Укрпошті», але і «Глово» чи «Ракеті». Хто зна, можливо відреформована служба почне доставляти квіти, їжу чи презервативи.
Та як би не смішно це все було, а кримінальне провадження стосовно Олександра Рачинського не закрито. І хоч апеляційний суд, на відміну від судді Вишара, таки прочитав документи, оцінив зібраний Ткаченком «фактаж» і відправив в пішу еротичну подорож вологі мрії про арешт земельних ділянок, проте водій, який представлявся працівником СБУ, так досі не впізнаний. І впізнавати його ніхто не збирається.
