Кримський «сепаратист», «сепаратист» одеський чи посіпака Гройсмана: кого Аваков пустить керувати поліцією Вінниччини?

Вінниччина поступово перетворюється на цвинтар кар’єрних мрій поліцейських. Замість того, щоби відбути строк у тихій провінції на посаді начальника обласного управління, отримати генерала і відпочивати на чесно зароблені мільйони, керівники поліції Вінниччини потрапляють у неприємні історії. Настільки неприємні, що переведення на менш впливову посаду – вже нагорода. А у гіршому випадку – доводиться тікати з країни.

Нинішній начальник поліціянтів Вінниччини, одесит Іван Іщенко, перед початком своєї роботи в червні 2020 року чесно казав, що сваритися з активістами не буде, тихо щемитиме бізнес і взагалі, його мета – отримати тут генерала, а згодом повернутись до рідної Одеси. Справа в тому, що одеський начальник обласної поліції, особистий протеже Авакова Олег Бех, всівся в крісло з весни 2019 року міцно і надовго (принаймні, так йому самому здається). А молодий та амбітний Іван Іщенко марив серйозною посадою та званням. Тож довелось викласти чималу суму в аваківський централ за призначення.

Скільки може коштувати подібна посада – давно не секрет у кабінетах на Богомольця. Наприклад, посада головного поліцая Рівненщини коштує мільйон доларів. Принаймні, саме про таку суму йшлося у одному з кримінальних проваджень. І тільки через те, що розслідування стосовно рівненського мільйонера в погонах замість НАБУ вела прокуратура, суд справу закрив через порушення підслідності. А розслідували б підопічні Калужинського – так задешево, як від Печерського райсуду, рівненські поліцейські від них не пішли б.

У Вінниці за неповний рік свого керування тільки за лютий 2021 року Іщенко примудрився отримати потрійне глибоке проникнення у власну кар’єрну драбину. До того ж, не забулися і старі грішки.

Двовладдя як запорука нікчемності начальника Іщенка

Вівторок 9 лютого 2021 року, став один із найчорніших днів для Івана Іщенко. Попри (напевно, безкоштовну) підтримку з боку МВС і схеми, що поступово набирали оберти, він у один момент позбувся всього. Документи та розпорядження за його підписом виявились нікчемними, а сам він – випадковістю в погонах. Саме 9 лютого Верховний Суд своїм рішенням у справі № 826/10404/16 постановив «визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України №158о/с від 14.03.2016 про звільнення підполковника поліції Шевцова Антона Валерійовича з посади начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області». Разом з тим суд поновив Шевцова на посаді начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 29 березня 2016 року.

Хто ж такий Антон Шевцов? Він – колишній начальник севастопольської міліції. Пізніше став керівником міської поліції в Чернігові, де після вдалого «виступу» на славетних  довиборах у 2015 році на 205 окрузі став близьким до оточення Порошенко. По суті, саме Шевцов зіграв не останню роль у тому, щоби  провести в Раду ставленика Порошенка Сергія Березенка, який конкурував з Геннадієм Корбаном.

«За два місяці перебування в Чернігові я нарешті зрозумів, хто тут головний. Це не глава СБУ, це не прокурор області і навіть не губернатор Куліч. І, звичайно, не мер Чернігова Соколов. Все це начальство – ніхто і ніщо в порівнянні з Антоном Шевцовим. Ця непримітна на перший погляд людина є начальником міськвідділу Чернігова», – заявляв після програних виборів Корбан.

Гідне резюме. І в якості нагороди за службу Шевцова призначили начальником Вінницької обласної поліції. Але зрозуміло, не просто так. Сивочолий Гетьман не був би «цинічним бандерою», якби не отримав подвійний гешефт з одного призначення. Подейкують, що Шевцов отримав посаду зовсім не безкоштовно. За його кандидатуру клопотав заступник голови Національної поліції України генерал Олексій Руденко. Власне, Руденко й представив вінничанам 7 лютого 2016 року Шевцова як нового начальника поліції області.

Іншою вимогою до Шевцова була особиста настанова Порошенка – «притиснути Гройсмана». Власне, тодішній спікер і колишній багаторічний міський голова Вінниці Володимир Гройсман хотів у січні 2016 року поставити на чолі обласної поліції свою людину – Юрія Педоса. Нині Шевцов не робить з того таємниці:

«Ігор Кононенко однієї ночі привів мене до Адміністрації президента і влаштував мені зустріч з Петром Олексійовичем, де він мені подякував за Чернігів і запропонував мені очолити тоді ще міліцію у Вінницькій області. Йому потрібно було повернути під контроль всю Вінницьку область і Володимира Гройсмана, який повинен був стати прем’єром, але раптово відірвався від їх компанії і почав дрейфувати в бік «Народного фронту». Мене призначили до Вінниці, щоб я поганяв Гройсмана, його тата і їх оточення, щоб вони прийшли і вклонилися Порошенку. Справа в тому, що у Вінницькій області склалася ситуація, в якій Володимир Гройсман та його сім’я контролювали всю владну вертикаль. На них був орієнтований губернатор, голова облради, прокурор області, а начальник СБУ взагалі висів на гачку закону про люстрацію. Фактично ці люди контролювали весь великий бізнес в області, контрабанду через кордон з Молдовою, спиртові заводи та інші корупційні потоки».

Порошенко, зі слів Шевцова, передав йому наказ про призначення, підписаний міністром внутрішніх справ Аваковим і головою Нацполіціі Деканоїдзе. Звичайно, будь-якій притомній людині очевидно, що такі дії президента є брутальним порушенням регламенту призначення керівника Головного управління поліції. При цьому Шевцов стверджує, що навіть не проходив співбесід – ані в міністерстві у Авакова, ані в Нацполіції у Деканоїдзе.

Але в процесі виконання завдання Порошенка із «примушування Гройсмана до миру» на Шевцова вивалили «компромат»: були оприлюднені його світлини з дідом у Севастополі на параді російського флоту в 2014 році, а також фото з російським боксером Валуєвим. Під будівлею управління Нацполіції запалали шини, почалися акції протесту. До обурених вінничан швиденько приєднались політичні діячі, які й намагались розвернути протест у потрібне річище. Порошенко захищати Шевцова особисто не став. Хіба що відправив довірених нардепів на «розборки».

«Медіа-атаку на мене і мою сім’ю замовив і фінансував кримінально-політичний клан одного колишнього прем’єр-міністра, такого ж злодія, як і його партнер якийсь колишній президент», – заявляв згодом Шевцов, не називаючи прізвищ Гройсмана та Порошенка.

Оговтавшись після протестів, 14 березня 2016 року Аваков у соцмережах розродився гнівною заявою та зажадав від начальниці Нацполіції Деканоїдзе негайного звільнення Шевцова. У той же вечір з блискавичною швидкістю з’явився й результат розслідування стосовно сепаратизму Шевцова. У тексті рішення Верховного Суду йдеться: «14 березня 2016 року, перебуваючи на особистому прийомі керівника Національної поліції України X. Деканоідзе, приблизно 20 години, подав рапорт на звільнення за власним бажанням. При цьому про наявність поважних причин, які перешкоджають проходженню публічної служби не вказував, про бажану дату звільнення в рапорті не зазначав. Вказані обставини відповідачами жодним чином не заперечувались». Блискавично Шевцов був звільнений з посади начальника, а на сайті Нацполіціі вже красувалося фото фаворита спікера Володимира Гройсмана Юрія Педоса в статусі в.о. начальника поліції Вінницькій області.

І цей аваківський поспіх зіграв із фейсбук-міністром злий жарт. У поданому Шевцовим рапорті про звільнення не містилося інформації щодо дати звільнення, домовленості між сторонами щодо звільнення в більш короткий строк досягнута також не була. Отже, у Національної поліції України були відсутні підстави для звільнення Шевцова зі служби до спливу тримісячного строку від дня попередження начальником ГУ Національної поліції України у Вінницькій області про своє бажання звільнитися.

Але в екс-поліцейського були інші причини хвилюватись. Розуміючи, що спокою тепер в Україні йому не буде, Шевцов вирішив накивати п’ятами з країни. Його затримали в аеропорту «Бориспіль» з квитками до Мінська, а звідти до Москви. Потім тримали в ІТТ. Згодом 20 березня Антона Шевцова звільнили з-під варти, оскільки вийшов термін для обрання йому запобіжного заходу. У підсумку проти Шевцова завели справу про держзраду. Кримінальне провадження за статтею 111 КК України було із початку мертвонародженим. Досудове слідство тривало до 17 травня, відбулося близько 70 допитів. Але справа очікувано розвалилась.

Адвокати Шевцова тоді казали, що затримання їх клієнта незаконне, як і його звільнення. Тому що його зняли з посади до закінчення службової перевірки. У липні 2016 року Шевцов звернувся до суду з позовом до Національної поліції України та Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області.

Перша інстанція, друга… Відмови… Третя, Верховний Суд – і найвища інстанція ухвалює поновити Шевцова на посаді. Подібне рішення – ще й політичне, тож створена колізія має всі шанси перерости в драму. Або комедію. Чи приїде Шевцов, чи повернеться? Куди дівати Іщенка? І головне – що робити вінницьким поліцейським, кого слухати, чиї накази? Аваков, як і Іщенко, роблять покерфейс і вдають, ніби нічого не сталося, ніби їх не поставили у незручну позицію. Жодної заяви ані від МВС, ані від прес-служби ГУНП у Вінницькій області досі так і не було. Дивне мовчання аваківських ягнят…

З 2016 року Шевцов не з’являвся в Україні. У 2019 році він давав інтерв’ю сайту «Страна.ua», перебуваючи в Молдові, там само, де переховувався суддя-втікач Микола Чаус. Той самий Чаус, який був ручним суддею для Порошенко й вів справу проти Корбана. У серпні 2016 року НАБУ затримало Чауса на хабарі, яку він ховав у скляній банці. Його так само використали й не стали захищати, але дали змогу втекти… Однак Шевцов не поспішає повертатись. Каже, що СБУ досі веде контррозвідувальну справу відносно нього. Колишній-нинішній начальник поліції Вінниччини каже, що в СБУ «шиють» йому вербування Сергія Семочка, колишнього заступника голови Служби зовнішньої розвідки, екс-керівника економічної контррозвідки СБУ.

А, тим часом, Іван Іщенко, наче його слово у поліції ще щось важить, скочив у наступний скандал.

П’янка в дитячому таборі

Зазвичай на прийом до начальника поліції області в дні прийому потрапити неможливо: Іван Іщенко не приймає, бо в країні лютує коронавірус. Але виявляється, є лайфхак. Знайти очільника обласної поліції разом із його заступниками в тісному колі можна в дитячому відомчому таборі. Без захисних медичних масок, але з алкоголем.

У цьому переконались вінницькі активісти та журналісти, завітавши в п’ятницю, 19 лютого 2021 року, о 19:30  на територію Державної установи «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ім. Юлії Рябчинської Національної поліції України» (ЄДРПОУ 25576072). Там вони побачили всю поліцейську еліти області: Івана Іщенко та вісьмох його наближених. У зачиненому відомчому дитячому таборі, який через карантин не працював у 2020 році, взимку 2021 року тут  функціонувала «Генеральська хатка» (при тому, що Іщенко – полковник).

Поліцейські не надто зраділи громадянам, які перервали банкет, а тому нашвидкоруч почали збиратись. Як виявилось, сам Іван Іщенко приїхав до дитячого табору на службовому автомобілі із водієм, який показав посвідчення про приналежність до ГУНП в Одеській області.

Згодом скандал роздмухався потужний. Сотні видань підхопили тему й розповіли за вінницьких копів, яких зловили під час п’янки. Та поліція не була б поліцією, аби не вміла вигородити навіть найдурніших своїх синів, наприклад, того ж Іщенка. У стилі «рафік-нє-віновєн» Іван Іщенко згодом запевнив, що дитячий табір йому не підпорядковується (і це правда – навіть з назви видно, що він належить Нацполіції України, а не області), що та зустріч була святкуванням Дня Народження його підлеглого Ігоря Слободянюка, і сам він завітав лише на півгодини привітати. А всі продукти й алкоголь винуватець події купляв сам і має всі чеки. Ба більше, Іщенко каже, що не пив (дійсно, пляшки поруч з ним на відео немає). Тобто, окрім моральної сторони – жодного криміналу.

І навіть 179 КУпАП тут не йде. Бо з точки зору вінницької поліції розпиття алкоголю на виробництві не може застосовуватись до дитячого табору, адже там немає виробництва. Та й стосувалося б воно тільки працівників установи, а не поважних керівників поліції області. Використовувати службовий автомобіль начальник обласної поліції може – формально, аби завжди мати змогу негайно прибути на місце події.

Хоча рівно рік назад, у лютому 2020 року грізний заступник голови керівника Нацполіції Одещини Іван Іщенко казав: «Запам’ятайте самі і донесіть кожному зі своїх підлеглих: як би добре ми не працювали, скільки б злочинів не розкривали, все це можна перекреслити все одним ганебним вчинком співробітника. Постійно працюйте зі своїм особовим складом, цікавтеся не тільки його службовими справами, а й життям. Ще раз підкреслюю, що ви несете відповідальність за своїх співробітників. І будь-який їхній вчинок, дискредитує звання поліцейського, буде каратися жорстко і безкомпромісно: звільненням з поліції самого порушника і позбавленням посади його безпосереднього керівника».

Що характерно, окремі активісти, які взяли участь у сенсаційній спецоперації з розкриття таємниці, що поліцейські теж вживають спиртне, одразу почали просити журналістів, щоб подій отримала розголос, аби дарма праця не пропала. І тут для багатьох вигулькнув кашкет іншого колишнього начальника поліції Вінниччини, Юрія Педоса.

Ми вже розповідали, як Педос однією ногою загрався із місцевими гопниками, іншою з московським православ’ям, а сам тим часом отримав між ніг Броварами. Але знову є нагода згадати про колишнього заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря. Бо одну зі сторін у сумнозвісній стрілянині, вінницьку фірму, яка під прикриттям озброєних тітушок хотіла зайти в броварський бізнес перевізників, контролює зять Чеботаря Олег Поліщук.

Аби призначити Іщенка та звільнити Педоса, після подій в Броварах зробили «розбір польотів» та звільнили начальника вінницького управління стратегічних розслідувань Юрія Олійника. Щоправда, потім він отримав призначення на посаду начальника ГУНП в Житомирській області. А сам Юрій Педос отримав посаду «англійської королеви», тобто формально був підвищений у посаді, але фактично залишився без хлібу. Він став радником голови Нацполіції.

Власне, саме заради того, аби мати свого начальника поліції напередодні місцевих виборів, Педоса й звільнили. Аж занадто він був кишеньковим для Гройсмана. Але такий потужний стратегічний хід не допоміг «слугам народу». Без наказу Авакова Іщенко сидів рівно й не проявляв ініціативи. Внаслідок цього партія Гройсмана перемогла як на виборах до міської ради Вінниці, так і до обласної.

Тим не менш, повернутись до Вінниці Педос, схоже, зовсім не проти…

Аваков рубає сук, на якому сидить Іщенко

Ледь оговтавшись від хоча й паперового, але повернення Шевцова, ледь відійшовши від п’янки в дитячому таборі, Іщенко знову став полудою на очах в керівництва Національної поліції.

Закріпившись на посаді на кінець 2020 року Іщенко почав «перетрахувати кадри» – по суті, просто продавати посади. Першим критерієм, як кажуть, були не таланти чи наявність інтелекту, а навчання в одеському міліцейському виші. При цьому призначити Іщенко міг, попри оголошену реорганізацію, навіть тих, хто не заплатив данину в міністерство й не пройшов так названого «перенавчання» у вже поліцейських закладах освіти.

Другим кроком став перерозподіл премій «за службу». Тим, хто вправно заносив та змащував, Іщенко не скупився. Іншим – зась. Та навіть не це стало головним джерелом доходу. Трясти своїх – це просто натура.

В Одесі в Іщенка була фішка – торгівля дозволами на зброю. Не маючи особливого інтелектуального запасу, він нічого кращого і не зміг вигадати, ніж почати знову заводити стару шарманку. Тільки Одеса – регіон заможніший, а отже й тарифи там більші. До прикладу, злословили, що за свою любов до торгівлі дозволами Іщенко отримав кличку «Ваня 300 баксів». З такими цінами на Вінниччині багато не вдасться продати. Можливо, саме під час чергового засідання віп-клубу в «Генеральській хатці» дитячого табору було вирішено демократизувати ціну – знизити до 2500 грн за дозвіл на «гуму». Саме на «гумових» Іщенко планував добряче підзаробити. Для цього він поставив у Вінниці спеціально навчену людину, до якої всі мали їхати з районів на поклон і приносити гроші. Хоча, називались й інші цифри: продовження дозволу коштувало від 3 500 до 5 000 гривень за одиницю зброї, отримання дозволу з нуля — від 300 улюблених Іщенком ще з Одеси доларів. Все залежить від типу зброї, звичайно.

Але щось зламалось, пішло не так. Зовсім скоро після відвідин табору, коли  Іщенко з компанією зрозуміли, що їх «пасуть», 25 лютого 2021 року звільнився одеський легіонер, який від імені начальника приглядав за дозвільною системою. Маючи ледь не два десятки років вислуги – і раптово звільнитись взагалі з органів? Дивне рішення. Але розв’язка не забарилась. Через кілька днів голова Нацполіції Ігор Клименко підписав наказ про повне розформування підрозділів контролю за обігом зброї. Усі начальники територіальних підрозділів поліції отримали накази опечатати архіви дозвільної служби. А вінницького начальника – вже й духу не було. Вчіться, як елегантно уникнути відповідальності.

Але не варто поспішати радіти: Клименко заявив, що «кожна особова справа власника зброї в Україні буде перевірена окремо щодо законності отримання дозволу». Більше двох тисяч дозволів, що були видані з порушеннями, будуть анульовані, а зброю – вилучено. Перекладаючи на людську мову – платіть знову, але нам. А весь спектакль був лише заради того, що кошти пропливали повз кишені керівництва Нацполіції. У руки, наприклад, того ж Іщенка.

Біда, доведеться неповноправному начальнику терміново вигадувати нові схеми. А зібратися, щоб обмізкувати і ніде – у табір вже їх двірник не пропустить…

Антон Булгаков

9 thoughts on “Кримський «сепаратист», «сепаратист» одеський чи посіпака Гройсмана: кого Аваков пустить керувати поліцією Вінниччини?

Коментарі:

Next Post

Венедіктова пішла по судах

Пт Бер 5 , 2021
Генеральна прокурорка Ірина Венедіктова вирішила захистити в суді те, чого в неї немає – честь, гідність і ділову репутацію. Тільки не смійтесь: Ірина Валентинівна подала позов до Яніни Соколової, що називає себе «журналісткою», і позаштатного співробітника НАБУ Євгена Шевченка, який в інтерв’ю Соколовій заявив, що за даними НАБУ, Венедіктова торік […]