Нарешті генеральна прокурорша Ірина Венедіктова почала втілювати в життя передвиборні обіцянки Володимира Зеленського, який заявляв, що з його перемогою на президентських виборах в Україні завершиться епоха бідності. Принаймні, в родині Венедіктової ця обіцянка вже виконана: з бідністю Венедіктова та її чоловік Денис Колесник покінчили раз і назавжди. Принаймні, вони в цьому переконані.
Ще б пак: за останні півроку родина генеральної прокурорші вже в четвертий раз змінює родинне гніздечко. До 19 червня 2020 року Ірина Валентинівна й Денис Юрійович мешкали у фешенебельній квартирі по вулиці Басейній в Києві, користування якою забули задекларувати, потім вони переїхали в державну резиденцію в Пущі-Водиці, де мають право проживати лише президент, прем’єр-міністр і голова Верховної Ради, знову ж таки забувши зазначити цей факт у своїх деклараціях. Після скандалу, що вибухнув, Венедіктова та Колесник звільнили президентську резиденцію та перебрались у будинок на території Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами й, нарешті, у листопаді 2020 року Венедіктова та Колесник поселились у приватному маєтку в селищі Лісники під Києвом, не вказавши про це в деклараціях.
Чи міг ще два роки тому скромний харківський поліцай Денис Колесник мріяти про те, що він буде спати в президентському ліжку з Генеральним прокурором України? Але ТОВ «Студія Квартал 95» здатне втілювати найпотаємніші еротичні фантазії. Щоправда, коли комік (актором назвати його язик не повертається), який зіграв головну роль у серіалі «Слуга народу», балотувався на посаду президента України, він клявся подолати корупцію і навіть стати для когось вироком. Тому з метою перевірити, як за півтора роки панування чесної, непідкупної а, головне, некорумпованої влади в Національній поліції проводять службові розслідування відносно співробітників, що не задекларували свої статки, наприкінці вересня 2020 року автор цих рядків звернувся до голови Національної поліції України пана Клименка:
Голові Національної поліції України
Клименку І.В.
вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601
Бойка Володимира Марковича
З А Я В А
Про вчинення заступником начальника департаменту кіберполіції Національної поліції України Колесником Д.Ю. корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень
Колесник Денис Юрійович працює на посаді заступника начальника департаменту кіберполіції Національної поліції України. Згідно з щорічною декларацією за 2019 рік, наданою Колесником Д.Ю. до Національного агентства з питань запобігання корупції 29 березня 2020 року, до членів сім’ї декларанта належить Венедіктова Ірина Валентинівна. Інших декларацій в 2020 році, у тому числі про суттєві зміни майнового стану Колесник Д.Ю. до НАЗК не надавав.
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції» (№ 1700-VII) заступник начальника департаменту кіберполіції Національної поліції України Колесник Д.Ю. належить до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, як заступник керівника апарату або самостійного структурного підрозділу державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України.
17 березня 2020 року указом Президента України №90/2020 дружина Колесника Д.Ю. – Венедіктова Ірина Валентинівна призначена генеральним прокурором.
26 травня 2020 року на офіційній веб-сторінці Офісу генерального прокурора був розміщений відеозапис виступу Венедіктової І.В., у якому вона звинуватила прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, зокрема, у неефективному розслідуванні кримінального провадження за фактом привласнення колишнім першим заступником генерального прокурора України Кузьміним Р.Р. земельної ділянки з розташованим на ній дачним будинком у Комплексі відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами.
Того ж дня прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в соціальній мережі Фейсбук розмістили відкрите звернення, у якому зазначили, що вказане кримінальне провадження, насправді, розслідувалось Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України й надійшло до САП у листопаді 2019 року вже після того, як слідчий суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси встановив, що Генеральна прокуратура України з 2017 по 2019 рік порушила розумні строки розслідування й зобов’язав завершити досудове розслідування в строк до 15 грудня 2019 року.
З метою перевірити доводи прокурорів САП Венедіктова І.В. ознайомилась з довідкою в цьому кримінальному провадженні й довідалась, що, окрім Кузьміна Р.Р., про підозру також повідомлений директор КВ «Пуща-Водиця» Єгоров Є.Г., справа щодо якого виділена в окреме провадження й перебуває в Оболонському районному суді м.Києва на стадії підготовчого провадження (справа №756/974/18). При цьому Єгоров Є.Г. не був відсторонений від посади на період досудового розслідування чи розгляду справи в суді й продовжує керувати КВ «Пуща-Водиця».
У зв’язку з цим у Венедіктової І.В. виник умисел, спрямований на протиправне використання державного майна – державної резиденції комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами, розташованою за адресою: вул. Вишгородська, 85, м.Київ, 04114 – шляхом шантажу обвинуваченого Єгорова Є.Г. При цьому, будучи фаховим юристом, доктором юридичних наук, професором кафедри цивільно-правових дисциплін, членкіней редакційних колегій наукових фахових видань та спеціалізованих вчених рад, арбітром Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, провідним науковим співробітником Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку НАПрН України, експертом з ліцензування та акредитації вузів Міністерства освіти і науки України й т.ін. вона розуміла, що, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №18 від 19 січня 1994р., проживати в цій державній резиденції можуть лише три особи – президент України, голова Верховної Ради України та прем’єр-міністр України.
З метою здійснення свого наміру Венедіктова І. В., використовуючи своє службове становище, звернулась до прем’єр-міністра України Шмигаля Д. А. з проханням видати постанову Кабінету міністрів України, яка б включила генерального прокурора в перелік осіб, яким дозволяється проживати в державній резиденції. 19 червня 2020 року Кабмін спеціально для Венедіктової І.В. терміново прийняв Постанову №506 «Про внесення змін до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 1994 року № 18, доповнивши цей пункт реченням такого змісту: «ці будинки можуть використовуватися в порядку, визначеному суб’єктом управління, у період, коли вони вільні від проведення відповідних заходів та перебування або відпочинку таких осіб».
Відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року №278 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2000 року №165 комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» передано в управління Державного управління справами. Положення про Комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами, затверджено Розпорядженням Керівника Державного управління справами від 28 січня 2016 року №25. Незважаючи на тиск генерального прокурора Венедіктової І.В. керівництвом Державного управління справами порядок використання державної резиденції «у період, коли вона вільна від проведення відповідних заходів та перебування або відпочинку таких осіб» визначено так і не було. Тобто, законні підстави для заселення генерального прокурора Венедіктової І.В. до державної резиденції комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами були відсутні.
Але після ознайомлення з довідкою по «справі Кузьміна» Венедіктовій І.В. стало відомо, що її підлеглими працівниками підтримується державне обвинувачення у кримінальному провадженні №42017250000000250, відносно керівника комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами Єгорова Євгена Глібовича в Оболонському суді м. Києва. Ознайомившись з усіма подробицями вказаної справи, Венедіктова І. В. викликала обвинуваченого Єгорова Є.Г., якому стала погрожувати обвинувальним вироком і запропонувала протиправно, без належних підстав, надати їй для проживання означену президентську резиденцію.
19 червня 2020 року Венедіктова І. В. разом з Колесником Д.Ю., та іншими членами сім’ї протиправно в’їхала в резиденцію Президента України комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» загальною площею 675,1 кв.м., розташовану за адресою: 04114, м.Київ, вул. Вишгородська, 85. У подальшому Венедіктова І.В. з метою приховування вчиненого нею корупційного правопорушення викликала обвинуваченого Єгорова Є.Г. і шляхом шантажу примусила його виготовити та підписати фіктивний договір №4-20 від 19 червня 2020 року про те, що вона, начебто, користується іншим будинком, № 4-20, розташованим за адресою: 04114, м.Київ, вул. Вишгородська, загальною площею 200,1 кв. м., що складається з 5 кімнат, вартістю 50 341,83 грн. за один календарний місяць. При цьому, сама, без будь-яких підстав, стала разом з родиною проживати в резиденції Президента України загальною площею 675,1 кв. м., що розташована за адресою: 04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 85, яка складається з шестикімнатного житлового будинку та допоміжних приміщень, сплачуючи за проживання, як за п’ятикімнатний будинок площею 200,1 кв.м.
8 липня 2020 року Венедиктова І.В. примусила обвинуваченого Єгорова Є.Г., якого вона продовжувала шантажувати, укласти з нею новий договір № 14-20 – про оренду державної резиденції, яку вона самовільно захопила, разом з Колесником Д.Ю., та іншими членами сім’ї. Згідно з умовами договору за проживання в резиденції Президента Венедіктова зобов’язалась платити 63 990,00 грн. щомісяця.
9 серпня 2020 року Венедіктова І.В. знову уклала з обвинуваченим Єгоровим на тих самих умовах договір № 14-20/1 про надання їй, разом з Колесником Д.Ю., та іншими членами сім’ї, у користування державної резиденції в комплексі відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами до 13 вересня 2020 року.
Згідно кошторису комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами на 2020 рік на утримання державної резиденції з державного бюджету України заплановано виділення 1 961 000 грн., тобто 5 372,6 грн. на добу. Колесника Д.Ю. та член його родини Венедіктова І.В. протиправно використовують резиденцію с 19 червня 2020 року, тобто 100 діб. За цей період з державного бюджету, на утримання цієї резиденції спрямовано 537260 грн.
Таким чином, Колесника Д.Ю., будучи особою яка займає особливо відповідальне становище, та член його родини Венедіктова І.В. отримали незаконний дохід у сумі 531887,4 грн.
З іншого боку ними упродовж цього часу за протиправне проживання було заплачено 50341,83 грн. за перший місяць, коли вона проживала взагалі за фіктивною угодою, та по 63990,00 грн. за наступні два місяця, разом 178321,83 грн., тобто Колесник Д.Ю. та члени його сім’ї здійснили видаток на означену суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону № 1700-VI у разі суттєвої зміни в майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це Національне агентство.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму із 1 січня 2020 році становить 2027 грн. Тобто 50 прожиткових мінімумів складає – 101350 грн.
Колесник Д.Ю., користуючись державною резиденцією в Комплексі відпочинку «Пуща-Водиця», на утримання якої з державного бюджету щомісяця витрачається 163 416,67 грн. до теперішнього часу повідомлення про суттєві зміни в майновому стані не подав.
Частина 2 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані у вигляді штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 8 ч.1 ст. 11 Закону № 1700-VII до повноважень Національного агентства належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб’єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування.
Ураховуючи викладене, –
п р о ш у :
провести службову перевірку з питань можливого вчинення заступником начальника департаменту кіберполіції Національної поліції України Колесником Денисом Юрійовичем корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень.
За результатами перевірки вирішити питання про притягнення заступника начальника департаменту кіберполіції Національної поліції України Колесника Дениса Юрійовича до передбаченої законодавством відповідальності.
При вжиті заходи прошу повідомити мене у встановлений строк.
БОЙКО В.М.
30 вересня 2020 року
Відповідь не забарилась:
Як пояснили в Національній поліції, там не мають наміру виконувати стосовно чоловіка генеральної прокурорші вимоги Закону України «Про запобігання корупції» та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а тому не збираються перевіряти, де й на які гроші проживає пан Колесник. Натомість переслали мою заяву в Національне агентство з питань запобігання корупції. Тобто, скласти адміністративний протокол відносно директора НАБУ, який не задекларував отримані від олігарха Бахматюка подарунки, поліція може, а провести службову перевірку відносно власного співробітника – ні.
У НАЗК також не побачили нічого дивного в тому, що Національна поліція відмовляється проводити службову перевірку обставин приховування Колесником факту проживання в державній резиденції й повернули мою заяву – але не в Нацполіцію, а, чомусь, мені, зазначивши в супровідному листі, що, мовляв, Конституційний Суд України заборонив НАЗК перевіряти декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
Шановні співробітники НАЗК, а Конституційний Суд вам, часом, не заборонив отримувати колосальну зарплатню? Тоді майте на увазі, що порушення прокурором, суддею чи співробітником поліції встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Це прямо передбачено законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про Національну поліцію України» та Дисциплінарним статутом Національної поліції України й ці нормативно-правові акти не були визнані такими, що суперечать Конституції України. Більш того, якраз через вікопомне рішення КСУ, яким визнана такою, що суперечить Конституції України, стаття 50 Закону України «Про запобігання корупції», посилання на статтю 255 КУпАП втратило сенс, а чоловік Венедіктової зі спецсуб’єкта перетворився на звичайнісінького корупціонера, адмінпротокол щодо якого може скласти уповноважений не це співробітник поліції.
До того ж, відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про запобігання корупції», відомості про осіб, яких притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством. Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, порядок його формування та ведення затверджуються НАЗК. Відомості про накладення дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, протягом трьох робочих днів з дня надходження до НАЗК від кадрової служби державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації завіреної в установленому порядку паперової копії наказу про накладення дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини третьої 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об’єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п’яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Таким чином, у разі, якщо НАЗК дійшло висновку, що воно не має повноважень перевіряти декларацію чоловіка генеральної прокурорші, воно мало повернути в Національну поліцію Україну мою заяву для проведення службової перевірки. А вже за результатами цієї перевірки внести Колесника в реєстр корупціонерів.
А якщо співробітники НАЗК не хочуть псувати відносини з генеральною прокуророшею, то про це прямо треба сказати, а не зображати з себе борців з корупцією, отримуючи захмарну зарплатню з бездонних кишень українських платників податків.
