Верховний Суддя Українського Народу

Наближається чергова «кривава п’ятниця» і вся країна перебуває в передчутті нових «розстрільних списків» особистих ворогів Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с). Вже давно минулі ті перші романтичні рішення «Політбюро» щодо запровадження персональних заходів позасудової розправи з індивідуально визначеним переліком «ворогів народу», які мали хоча б дотичне відношення до питань військово-політичної безпеки країни.

Якщо перше «телевізійне» Рішення РНБОУ від 2 лютого 2021 року (Указ №43/2021) ще так-сяк пояснювали ворожістю опозиційних телеканалів, які несли «опіум для народу» замість погоджених Банковою темників, а «засудженого» вироком РНБОУ від 19 лютого 2021 року (Указ №64/20021) Віктора Медведчука кожен другий і без того вважав ворогом народу, відповідно його дружину Оксану Марченко цілком логічно оголосили «членом сім’ї ворога народу», то наступні рішення дедалі викликали знак запитання.

Наприклад, Рішенням РНБОУ від 11 березня 2021 року (Указ №107/2021) по відношенню до двох українських банків, підкреслю – українських, зареєстрованих в Україні як юридичних осіб, АТ «СБЕРБАНК» та ПАТ «Промінвестбанк», були застосовані «інші санкції» строком на три роки. Я цього не розумію: що означає «інші» санкції? Це скільки у конверті щомісячно? При тому, що по всій Україні нормально й відкрито працює мережа відділень «Альфа-Банк». Зовні це виглядає, як перенесення війни між «СБЕРБАНК» та «Альфа-Банк» за ринок роздрібних клієнтів на українську територію. Тероризм чистої води!

Наступне Рішення РНБОУ від 26 лютого 2021 року (Указ №81/2021), яким довічно позбавлено усіх людських прав і державних нагород групу генералів режиму Януковича, лишимо поза увагою, оскільки ці юридичні фантазії радше зашкодять притягненню їх до кримінальної відповідальності, ніж додадуть користі. Відтепер кожен із «засуджених» до довічного позбавлення цивільної правоздатності зможе вмотивовано скаржитись в ЄСПЛ, оскільки будь-який вирок суду в майбутньому апріорі буде поставлений під сумнів щодо його неупередженості та дотримання принципу презумпції невинуватості. Усе тому, що Його Зелена Величність має звичку спочатку затверджувати список винних, а потім, post factum, розслідувати їх злочинну діяльність.

Рішення РНБОУ від 23 березня 2021 року (Указ №109/2021), затверджене Опущеним Президентом Зеленським у стані сильного душевного хвилювання і тяжкої психологічної травми, завданої святковим погромом будівлі Офісу Президента 20 березня 2021 року, залишило неоднозначний присмак. З одного боку, це – чергова малозрозуміла на загал мішанина з поліцейських генералів та функціонерів міграційної служби РФ, депутатів Федеральних зборів, включно з мамою Ксенії Собак Людмилою Нарусовою, просто невідомих прізвищ і «примкнувших к нім» трьох французьких депутатів Європарламенту.  З іншого боку, Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) одночасно вирішив звільнити від відбування подальшого санкційного покарання та помилувати цілу низку фізичних та юридичних осіб. Зокрема, величної милості удостоїлися фізичні особи:

Івакін Ігор Васильович, 03.10.1976 року народження, «міністр вугільної промисловості» незаконного збройного формування «ДНР», обвинувачений за ч. 1 ст. 258-3 КК України (створення терористичної групи чи терористичної організації), звільнений 12 березня 2020 року від кримінальної відповідальності таємною Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполь у справі №263/1550/20 за клопотанням прокурора.

Баби на лавках казали, що цей «міністр» Івакін насправді вже багато років поспіль преспокійно мешкав у Маріуполі, поки його не вирішили «обілєтити» правнуки Дзержинського, відкривши 24 січня 2020 року кримінальне провадження №22020050000000023 за особливо тяжкою статтею – ч. 1 ст. 258-3 КК України, яка передбачає позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, та закрите вже через півтора місяця за «згодою сторін». Можна припустити, що його свідчення на вугільну тематику було покладено в основу доповідної записки СБУ для ухвалення рішення РНБОУ від 02 лютого 2021 року по Козаку та закриттю телеканалів.

Ананьєв Олексій Миколайович, 24.08.1964 року народження, та Ананьєв Дмитро Миколайович, 19.02.1969 року народження, обидва громадяни РФ. У Росії брати Ананьєві обвинувачуються за ч. 4 ст. 160 КК РФ (розтрата, розкрадання чужого майна, вчинене особою з використанням свого службового становища, організованою групою, в особливо великому розмірі). Брати були заочно заарештовані 10 вересня 2019 року Басманним районним судом Москви. Стосовно Ананьєвих слідством розслідується кілька кримінальних справ, у тому числі про розтрату грошей «Промсвязьбанка» на суму 102,2 мільярда рублів та про заподіяння банку майнової шкоди на 100 мільярда рублів за відсутності ознак розкрадання. Тоді ж в Слідчому Комітенті РФ стверджували, що 14 грудня 2017 року Дмитро Ананьєв розтратив понад 66 мільярда рублів і 575 мільйона доларів «Промсвязьбанка» на користь компанії «Промзв’язок Капітал Б.В.», кінцевим бенефіціаром якої був його брат.

У грудні минулого року Окружний суд Лімасола (Республіка Кіпр) виніс наказ про арешт активів по всьому світу Дмитра та Олексія Ананьєвих, а також їхніх дружин Людмили і Дар’ї, на суму 267 мільйона євро. Також було задоволено заяву про арешт активів третьої особи, яка ймовірно є номінальним утримувачем частини активів братів Ананьєвих. Стягнути збитки з Ананьєва намагається і «Промсвязьбанк». Вже виявлено і заарештовано понад 350 об’єктів нерухомості, предмети мистецтва, права за контрактами на літаки, частки та акції в компаніях на Кіпрі, в Нідерландах і в Великобританії на суму понад 102 мільярда рублів.

Можна припустити, що на залишок коштів, укритих від слідства і арешту, брати Ананьєви легко зможуть придбати собі не тільки щойно дароване височайше «помилування», але й, за бажанням, паспорти громадян України. Я би порадив главі держави Єрмаку за додаткову плати запропонувати братам увійти до складу Ради реформ і очолити напрямок реформування банківського сектору, де їх колосальний, зі слів слідчих, досвід може бути корисним й Україні.

Вищенаведене «обілєчіваніє» не йде в жодне порівняння із справжнім відкриттям, яке могло б спричинити інформаційний вибух, якби журналісти прискіпливо читали височайші манускрипти. Прошу зустрічати – краса і гордість кримського виноробства! Золоті торгівельні марки союзного значення, з яких, нарешті, режим Зеленського Указом №109/2021 зняв усі санкції та обмеження, підступно введені режимом Порошенка:

ДЕРЖАВНИЙ КОНЦЕРН «НАЦІОНАЛЬНЕ ВИРОБНИЧО-АГРАРНЕ ОБ’ЄДНАННЯ  МАСАНДРА»

Ідентифікаційний код юридичної особи: 00411890

перереєстроване відповідно до російського законодавства:

Федеральне державне унітарне підприємство «Виробничо-аграрне об’єднання «Масандра» Управління справами Президента РФ

ОДРН 2169102105852

98600, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, селище міського типу Масандра, вул. Винороба Єгорова, буд. 9

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІВАДІЯ»

Ідентифікаційний код юридичної особи: 00412760

перереєстроване відповідно до російського законодавства:

Філія ФДУП ПАО «Масандра» «Лівадія»

ОДРН 2149102212763

98655, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, селище міського типу Лівадія,

вулиця Виноградна, будинок 2

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТАВРИДА»

Ідентифікаційний код юридичної особи: 00412754

перереєстроване відповідно до російського законодавства:

Філія ФДУП ПАО «Масандра» «Таврида»

ОДРН 2149102212763

98540, Автономна Республіка Крим, місто Алушта, село Кипарисне

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГУРЗУФ»

Ідентифікаційний код юридичної особи: 00412843

перереєстроване відповідно до російського законодавства:

Філія ФДУП ПАО «Масандра» «Гурзуф»

ОДРН 2149102212763

98640, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, селище міського типу Гурзуф,

вулиця Привітна, будинок 4

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МОРСЬКЕ»

Ідентифікаційний код юридичної особи: 00412837

перереєстроване відповідно до російського законодавства:

Філія ФДУП ПАО «Масандра» «Морське»

ОДРН 2149102212763

98033, Автономна Республіка Крим, місто Судак, село Морське, вулиця Карла Маркса, будинок 35

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СУДАК»

Ідентифікаційний код юридичної особи: 00412820

перереєстроване відповідно до російського законодавства:

Філія ФДУП ПАО «Масандра» «Судак»

ОДРН 2149102212763

98000, Автономна Республіка Крим, місто Судак, вулиця Алуштинська, будинок 15

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРИВІТНЕ»

Ідентифікаційний код юридичної особи: 00412725

перереєстроване відповідно до російського законодавства:

Філія ФДУП ПАО «Масандра» «Привітне»

ОДРН 2149102212763

98521, Автономна Республіка Крим, місто Алушта, село Привітне, вулиця Леніна, будинок 2

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МАЛОРІЧЕНСЬКЕ»

Ідентифікаційний код юридичної особи: 00412719

перереєстроване відповідно до російського законодавства:

Філія ФДУП ПАО «Масандра» «Малоріченське»

ОДРН 2149102212763

98520, Автономна Республіка Крим, місто Алушта, село Малоріченське, вулиця Садова, будинок 1 А

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛУШТА»

Ідентифікаційний код юридичної особи: 00412694

перереєстроване відповідно до російського законодавства:

Філія ФДУП ПАО «Масандра» «Алушта»

ОДРН 2149102212763

98500, Автономна Республіка Крим, місто Алушта, провулок Іванова, будинок 3

Слід зауважити, що 1 листопада 2020 року «Радіо Свобода» на своєму веб-сайті розмістило допис під красномовним заголовком: «Це ідіотизм». Україні не потрібна «Масандра»? Лейтмотив такий: Україна втрачає бренди «Масандри». З 1 листопада закінчуються свідоцтва на торговельні марки, якими понад століття володіє кримська виноробня. Це означає, що тепер державний концерн «Масандра», зареєстрований на материковій Україні, може втратити право власності на своє ж вино й інші напої. Тоді, як у виноробстві дуже важливий бренд – це 50–60% вартості товару.

Свого часу Генріх Мікаелян, колишній директор «Масандри», вивіз документи та печатку на материк і зареєстрував «Масандру» на підконтрольній території. Натомість, у 2017 році проти «Масандри» запровадили економічні санкції. Проти обох! І тої, що працює в окупованому Криму – Федеральне державне унітарне підприємство «Виробничо-аграрне об’єднання «Масандра» в управлінні справами президента Російської Федерації, – і тої, що працює на материковій Україні – Державний концерн «Національне виробничо-аграрне об’єднання «Масандра».

Тоді Генріх Мікаелян почав стукатися в усі владні двері, писати в усі інстанції. Було направлено запит до СБУ та РНБО. І ось! Вас почули – заходи вжито! Нарешті з російських виноробів з Управління справами Президента РФ зняті усі обмеження та бар’єри. Хіба це ідіотизм? Ані трішки. «Тисну руку, обнімаю!» (с)

З рештою, навіщо обвинувачувати Опущеного Президента, якщо він не п’є? Він з іншого всесвіту, де панує хімія: амфетаміни, кокаїн, героїн… І де немає й не може бути місця старому доброму портвейну «Масандра».

На додачу до вина, тим же рішенням РНБОУ звільнили він подальшого санкційного покарання Акціонерне товариство «Башкірська Содова Компанія» (БСК) з далекого башкирського міста Стерлитамак. БСК – єдиний в Росії виробник терефталоілхлоріда, анодів з рутеній-іридієвим покриттям, флокулянта поліелектролітів катіонного. БСК займає перше місце в Росії з виробництва кальцинованої і харчової соди, з випуску полівінілхлориду, входить до переліку найбільших виробників каустичної соди. Компанія БСК набула скандальної відомості після того, як з дозволу влади Башкирії почала підготовку до розробки родовища вапняку на стародавньому шихані (сопці, утвореної з морського рифу) Куштан.

Місцеві жителі почали протестувати, почалися зіткнення з охороною і затримання. Тоді 26 серпня 2020 року президент Росії Володимир Путін доручив провести прокурорську перевірку законності приватизації цієї компанії. А вже 28 серпня, через два дні (оце швидкість!) Генеральна прокуратура РФ оскаржила в суді законність угоди, в результаті якої держава втратила контроль над БСК. У позові йшлося про витребування на користь держави пакетів акцій відповідачів АТ «Башкирська хімія» (947 240 акцій), АТ «Регіональний фонд» (634 174 штук) і ТОВ «Торговий дім» Башкирська хімія» (4 254 штук). І, нарешті, в грудні 2020 року Арбітражний суд Башкирії задовольнив позов Генеральної прокуратури РФ і витребував з незаконного володіння на користь Російської Федерації 95,72% звичайних іменних акцій АТ «Башкирська содова компанія» з чужого незаконного володіння.

Відтак, глава держави Єрмак має всі підстави передзвонити в одну із башт Кремля і доповісти, що доручення президента РФ виконано, після повернення акцій БСК до російської державної власності, ця компанія може вільно виходити на український ринок. «Путін – убивця!» (с). Убив содою. Десь так.  

Що було потім? – Черговий зиґзаґ у голові Його Зеленої Величності. Награвшись у боротьбу із зовнішніми ворогами та терористами, він вирішив перейти до боротьби з внутрішньою «контрою», увівши в дію Рішення РНБОУ від 19 березня 2021 року (Указ №123/2021) щодо накладання санкцій на 19 смітникових компаній, створених таким собі Лупетом Віталієм Євгенійовичем за один день 5 грудня 2018 року та зареєстрованих за однією адресою: 04123, місто Київ, вулиця Западинська, будинок 13, літера А. Цікавим було те, що в списку опинилась тільки половина смітникових компаній, пов’язаних з харківським бізнесменом Павлом Фуксом, та задіяних у схемі привласнення газових родовищ на Полтавщині. Де решта? Лишили на десерт?

Рішення РНБОУ було обумовлено черговим програшем прокурорів ОГП(У) в Київському апеляційному суді, який ухвалою від 1 лютого 2021 року вдруге відмовився накласти арешт на зазначені смітникові фірми. Тобто, у цій справі РНБОУ діяло як найвищий судовий орган в порядку касації.

Зазначене рішення РНБОУ далось надважкою ціною: ухвалене на межі кваліфікованого мінімуму (14 «за» з 21-го члена РНБОУ) при чотирьох, що утримались. Наслідком цього рішення, прийнятого всупереч інтересам харківської фракції у владі, стало відкрите потурання погрому ОП 20 березня 2021 року і публічне опускання Найвеличнішого Лідера Світу (с) на землю.

Апофеозом боротьби із контрреволюцією, бандитизмом та саботажем виявилось рішення РНБОУ від 2 квітня 2021 року, яким було затверджено список з 10 ворогів народу та пов’язаних з ними фірм, що нібито підозрюються в здійснені контрабанди в особливо великих обсягах. З них 40% прізвищ належало славному місту-герою Одеса. Парад-Але ворогів відкривало прізвище горезвісного Вадима Альперіна – названого короля контрабанди з Одеси.   

Останнє рішення Політбюро викликало чи не найбільше запитань: суспільству було пред’явлено абсолютно «безідейний» список аполітичних бізнесменів, безкінечно далеких як від Росії, так і від ЛНР/ДНР. Яким чином генеральний секретар Політбюро товариш Данилов збирається пояснювати суспільству застосування санкцій до осіб, уся «терористична» діяльність яких зводиться до постачання китайського та турецького ширвжитку або інших товарів за «пільговим» митним тарифом?   

Баби на лавках розповідали, що в списку «митних ворогів народу» від початку було три десятки прізвищ, але двадцять з них придбали «квитки» і не потрапили у підсумковий залік. Між тим, знавці тіньової економіки кажуть, що в списку не представлені такі провідні сектора української економіки, як контрабанда цигарок та нафтопродуктів. Журналісти хвилюються, що при складанні списку геть забули іншого названого короля контрабанди – Іллю Павлюка, якому приписують не тільки особисту тісну дружбу з Одним з Найвеличніших Лідерів Світу (с), але й блат на всіх митницях з 20-літнім бездоганним стажем роботи в тіні! 

Нарешті, в п’ятницю 9 квітня 2021 року мають ухвалити чергове рішення Політбюро щодо посилення боротьби з ухилянням від сплати податків, особливо ПДВ, та узгодити черговий список «податкових ворогів народу». Ще не встигли сісти за широкий стіл члени Політбюро аби вершити долі людей, як почалась мишача метушня під столом: почалися неофіційні витоки й публікації попередніх списків з наміром шантажу потенційних жертв, хтось почав на упередження себе відбілювати, а хтось навпаки – ширити доноси й закликати до примноження переліку ворогів податкового кодексу. Ставлячись з розумінням до цієї метушні, хотілося б поцікавитись у генерального секретаря Політбюро товариша Данилова: чи лишилось ще місце в нашій країні для роботи слідчих органів і суду, чи вже усі питання остаточно будуть вирішуватись отаким цікавим способом?

Називаючи РНБО на старий манер Політбюро ми не робимо жодної помилки. Зеленський намагається повернути нам присмак славних часів 1936-1938 років, коли Політбюро ЦК ВКП(б) чи не щодня засідало, редагуючи вироки Воєнної колегії Верховного Суду Союзу РСР та затверджуючи списки покарання трійкам НКВС за 1-ю категорією – розстріл. Водночас, і на цьому слід наголосити, Політбюро ніколи формально не підміняло судові або слідчі органи. Не було такого, щоби людину розстріляли або ув’язнили на підставі рішення Політбюро. Навіть за тих радянських часів це був нонсенс, оскільки Сталін всім і кожному намагався прищепити повагу до формальних процедур у відповідності з чинними на той час нормативно-правовими актами.

Сталін міг би легко умовити Політбюро постановити вирок у порядку кримінального судочинства ворогам народу Бухаріну, Рикову, Ягоді тощо. Але ніколи цього не робив і навіть не афішував сам факт втручання в роботу слідства й суду, оскільки Сталіну було вкрай важливо продемонструвати зразково-показовий, як для підручників, судовий процес. Це не Політбюро чинить дрібну помсту та переслідування колишніх партнерів по владі, це – відбувається правосуддя! Саме тому велика увага приділялась публічному проведенню стадії судового слідства: допит підсудних судом, відповіді підсудних на запитання прокурора, виступи підсудних на свій захист та їх останнє слово, і, нарешті, вихід Воєнної колегії суддів Верховного Суду Союзу РСР до нарадчої кімнати. Навіть розмови, найменшого натяку на те, що вирок було постановлено не в нарадчий кімнаті колегією суддів, а на черговому засіданні Політбюро, – не могло з’явитись в радянській пресі.    

Чому так? Хіба Сталін не міг їх просто розстріляти, без суду і слідства? Міг, і навіть у деяких делікатних випадках так і робив. Але йому важливо було показати інше: працює система! Він будував Систему як невід’ємний елемент фундаменту держави і тому формальний бік справи мав величезну перевагу над тими прізвищами, які відходили в небуття.

Те, що відбувається зараз, є повною протилежністю: відбувається суцільна деградація системи державних органів, нівелюється розподіл гілок влади, йде відкрите нехтування будь-якими формальними процедурами і навіть ніхто вже не намагається придати видимість законності тому, що відбувається. Ніхто не розуміє, що це за «репресії» відбуваються зараз, і головне – навіщо? Яка мета? Поки єдина очевидна відповідь: суміш божевільного самодурства і дрібної наживи.

27 березня 2021 року, підписавши Указ №124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» щодо скасування попередніх указів Президента від 2013 року про призначення суддями Конституційного Суду України Олександра Тупицького та Олександра Касмініна, Найвеличніший Лідер Світу (с) зробив епохальне зізнання:

«Якщо є тижні, коли не відбуваються засідання РНБО, це зовсім не означає, що особи, які протягом довгих років шкодили державним інтересам України, можуть розслабитись і спати спокійно»

Подумав, і за кілька днів у суботу, 3 квітня 2021 року, дописав в Інстаграмі феноменальну думку:

«Після кожного п’ятничного засідання РНБО я шкодую тільки про одне – що в нас не сім п’ятниць на тиждень».

У сукупності, найвищі одкровення дають всі підстави для однозначного висновку: Володимир Олександрович Зеленський є закоренілим садистом, який отримує найвище задоволення від самої можливості спричиняти широкому, невизначеному колу осіб душевні страждання, мучити людей до безсоння за їх, як йому здається, вину і гріхи. Похідним від цього висновком є те, що він сам, найвірогідніше, перебуває у постійному нервовому напруженні, та, напевно, чув від лікарів такий медичний термін: «Панічна атака або синдром панічного стану». Мучиться сам і весь час мучить інших за компанію.

Тому, на моє переконання, не варто шукати глибинного змісту там, де його немає й бути не може. Все набагато простіше. І тим трагічніше, з огляду на можливу долю країни під керівництвом Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с).

«Якщо хтось звинувачує мене в тому, чому ми не використовували звичайні суди для винесення рішення, то я можу лише сказати йому: у ту годину я був відповідальним за долю […] нації і, отже, Верховним Суддею […] народу…»

Вгадайте, чиї це слова? Ні, це не коментар «Адольфа» Зеленського після ухвалення чергового рішення РНБО. Ці слова належать Фюреру німецького народу Адольфу Гітлеру. Цитата взята з виступу 13 липня 1934 року перед депутатами Рейхстагу з нагоди масових розстрілів ворогів народу під час так званої «Ночі довгих ножів». Депутати Рейхстагу, які на загал за рік правління Гітлера вже звикли до усього, тим не менш поцікавились: на підставі яких норм і процедур Фюрер видавав одноосібні накази про позасудові розстріли поважних, нічим не заплямованих громадян Третього Рейху, істинних арійців, а не якихось там комуністів чи євреїв. 

Не те, щоби депутати були особливо проти, просто вони звикли до бюрократії та формалізму й тому сміливі, з точки зору законності, накази Рейхсканцлера про позасудові страти залишали багато запитань в аспекті їх процесуального оформлення. Гітлер ніколи не ліз за словом у кишеню і миттєво знайшов що відповісти: він діяв як суддя!

Відтак, я пропоную Володимиру Олександровичу не розмінюватися на дрібниці, та, упереджуючи всілякі запитання, спираючись на історичний досвід наших європейських партнерів, оголосити себе Верховним Суддею Українського Народу! Скорочено – ВСУН. Про що видати відповідний указ. Ось тепер можна оплески. І, мабуть, вже пора викликати санітарів…

Анатолій Новосельцев

Коментарі:

Наступна публікація

Полювання на Вовка, третя серія

Пт Кві 9 , 2021
Запекла боротьба колишнього директора НАБУ Артема Ситника, який продовжує незаконно обіймати цю посаду, з головою Окружного адміністративного суду Павлом Вовком 6 квітня 2021 року вилилась у чергову анекдотичну історію – при спробі влаштувати провокацію хабаря й підсунути Вовку через негласного позаштатного працівника НАБУ 100 тисяч доларів, кум Ситника (за сумісництвом […]