Венедіктова завершила рябошапчину «реформу»

Реформа прокуратури, про яку так багато казали «зелені», нарешті звершилася! Ура, товариші!

… Чи не ура?

Лічені дні залишились до урочистого запуску генеральним прокурором окружних прокуратур. 15 березня 2021 року наказом Генерального прокурора визначено днем початку їх роботи. Місцеві прокуратури, на базі яких створено окружні прокуратури, у невизначений законом спосіб мають піти у небуття.

Це вже друга реформа прокуратури за останні 5 років – перша, у ході якої створені місцеві прокуратури, витрачені колосальні кошти західних партнерів і для проведення якої з-за кордону був виписаний батоні Сакварелідзе, нині оголошена помилковою. Тож знову, як і в грудні 2015-го, влаштовуються атестації-переатестації, звільняються прокурори, яких кілька років тому оголосили символом реформ, і набираються на роботу нові.

Те, що для пересічного громадянина та наших закордонних партнерів ілюзіоністами з Банкової виставлено як чергова успішна реформа прокуратури, насправді є звичайним захопленням влади в стратегічно важливому державному органі, до компетенції та від волі працівників якого залежить застосування заходів впливу в межах кримінального законодавства в Україні та за кордоном при здійсненні міжнародного співробітництва.

Чергову люстрацію прокуратури, яку визнано Європейським судом з прав людини незаконною, проведено Зеленським під гаслами реформи. Шість мільйонів доларів, виділених гранітоїдам іноземними організаціями, засвоєно. Частину сплачено за електронне тестування прокурорів, частину невідомо як і ким обраним членам кадрових комісій, левова частина – як і завжди поділена між організаторами цього дійства.

Генпрокурор Венедіктова 12 лютого 2021 на всю країну передчасно оголосила про завершення ще однієї реформи прокуратури. За її словами, з понад 11 тисяч прокурорів, які взяли у ній участь, 7 157 – успішно подолали всі етапи. Це мало б вразити пересічного громадянина відсотком і кількістю недоброчесних або відверто тупих прокурорів, від яких очищено прокуратуру. Це мало б створити ілюзію, що майже 4 тисячі недобросовісних прокурорів, яких 6 рокі тому взяв на роботу реформатор Сакварелідзе, звільнено, і для досягнення встановленої законом 10 тисячної кількості прокурорів Венедіктова десь скоро набере нових, чистих і не заплямованих корупцією юристів, що мають дворічний стаж роботи.

Про долю прокурорів, атестацію яких Венедіктова не зуміла або не схотіла своєчасно завершити, про долю прокурорів, які були незаконно звільнені і судами вже поновлено на посадах, генпрокурорка умовчала. Маючи понад тисячу діючих прокурорів, які з об’єктивних причин попустили певні етапи тестування (лікування тощо), сотні прокурорів, вже поновлених на посадах адміністративними судами, які не можуть за законом бути призначені в новостворені прокуратури без проходження усіх етапів атестації і перебувають поза штатом, маючи в судах завідомо програшні позови про поновлення на роботі майже усіх звільнених у ході реформи прокурорів, оголошення «мадам ДБС» про завершення реформи прокуратури є, щонайменше, передчасним.

Інформація про загальну кількість прокурорів, які з легкої руки Венедіктової взагалі не проходили атестацію, але через залишену у Законі №113-20 прогалину були потайком переведені на керівні посади прокуратур вищого рівня, є глибоко законспірованою таємницею. Сотні прокурорів штучно виведено від проходження принизливої й ризикової для них перевірки доброчесності, розуму та професійної компетенції. На ключові керівні посади в органах прокуратури без процедури атестації чи навіть конкурсу призначено осіб, щодо яких застосовувалась люстрація, осіб, які не здатні за своїми розумовими здібностями набрати мінімальну кількість балів, ну і звісно тих, які мали відповідні фінансові ресурси, зв’язки й готові були ними поділитись.

Майже півтори роки завдяки штучній і безглуздо зробленій псевдореформі, понад 11 тисяч працівників прокуратури були змушені жити й працювати, будучи попередженими про майбутнє вивільнення, а близько 3 тисяч зазнали грубе порушення свої трудових прав та втручання в їх незалежність як прокурорів.

«Реформа», яку планувалось завершити за півроку, розтягнуто на довгі півтори роки. Замість того, щоб викривати злочини, вчинені попередньою владою, за яку ще з позаминулої весни президент обіцяв саджати, та, не дай боже, злочини, вчинені вічно голодними «зеленими» новобранцями, прокурори зубрили тести та вчились трансформувати абстрактні фігурки, паралельно вивчаючи особливості сортів сирів і відмінності хрящових риб, без чого неможливо було здати тест на загальні здібності .

Без урахування напрацьованої роками спеціалізації, прокурори, які, наприклад, займались питаннями цивільного судочинства, у лихоманці, полишивши роботу із захисту інтересів держави, вчили кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство, питання з якого становили 70% від усіх запитань.

Єдиною метою діяльності прокурора в період реформи було не спровокувати ситуацію, за якої ображений громадянин чи навіть анонім напише кляузу в кадрову комісію, що проводитиме співбесіду. Безправність і правова невизначеність породжує страх. Страх породжує оціпеніння та загострює відчуття «своєї сорочки», яка, як відомо, ближча до тіла. Тому розумні прокурори обрали кожен для себе найкращий шлях: нічого не робиш – не маєш проблем. Перейшов дорогу якомусь крутелику або негіднику з товстими кишенями та зв’язками, проявивши принциповість, – завтра будеш працювати за 100 кілометрів від дому – у якомусь селі «коровам хвости рахувати», а не захочеш переводитись на запропоновану посаду – будеш звільнений, хоч і пройшов тести й був перевірений на доброчесність.

Як моркву для віслюка, для прокурорів нереформованих прокуратур було застосовано незаконний дискримінаційний підхід з питань оплати праці: атестовані прокурори, яких переведено до нових прокуратур,  отримували гідну зарплатню, передбачену Законом України «Про прокуратуру», а інші, неатестовані, заздрісно чекали переводу до новоутворених прокуратур, як манни небесної, отримуючи в рази меншу заробітну плату, у неконституційний спосіб визначену Кабінетом Міністрів України (рішення Конституційного Суду України №6-рп/20 від 26 березня 2020). Поборотись в суді за свої права по зарплаті вирішили лише одиниці, більшість переймалась тим, що в ході співбесіди їх за таку сміливість просто звільнять.

Кошти під «реформу» прокуратури отримувались у наших міжнародних партнерів під лозунгами кадрового очищення прокуратури, яке мали здійснити кадрові комісії. При цьому до складу комісії наказами генпрокурора включено осіб, що мали бути «делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями», «є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права».

Подейкують, що робота таких моральних авторитетів, на превелике диво, не була безоплатною і коштувала 130-140 доларів на годину, що в принципі дорівнює рівню оплати непоганої проститутки.

У дійсності більшість членів комісії є представниками громадської організації «Адвокат майбутнього», яку з 2018 року за даними, розміщеними на її сайті, підтримує відділ з правоохоронних питань Посольства США в Україні. При цьому серед зареєстрованих Міністерством юстиції міжнародних і неурядових організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, дипломатичних місій така громадська організація не значиться. Документи щодо процедури відбору та делегування цих представників є великою таємницею, відсутньою у загальному доступі.

Основним результатом реформи прокуратури стала повна ліквідація залишків незалежності прокурора.

Засади незалежності прокурора, що закладено в профільний закон за часів Майдану, остаточно ліквідовано. Інституції, які мали б її забезпечувати, зруйновано: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, до складу якої раніше входили обрані різними інституціями (з’їздом представників вищих навчальних закладів та наукових установ, з’їздом адвокатів України, всеукраїнською конференцією прокурорів) члени, як юридична особа зупинила свою діяльність, її функції передано призначеним генеральним прокурором чисельним кадровим комісіям з числа лояльних працівників Офісу Генерального прокурора, що перебувають у прямому службовому підпорядкуванні Генпрокурора.

Рада прокурорів України, переобрана за часів Луценка у зв’язку з «добровільним» виходом з її складу обраних «конференцією чортів» Шокіна членів, з моменту створення (перейменування) регіональних в обласні прокуратури взагалі припинила свою діяльність (не дай боже працівники місцевих прокуратур будуть скаржитись на репресії). Її новий склад буде обрано пізніше, після запуску окружних прокуратур, але навіть відповідну дату не оголошено.

А найголовніше, змінилась структура підпорядкованості прокурорів та процес відбору її керівників. Майже повністю реконструйовано систему призначення керівників прокуратури часів Пшонки: вертикаль, побудована на корупційних зв’язках та особистій відданості підлеглих своєму керівнику, точніше васалів своєму сюзерену.

Якщо раніше будь-який прокурор міг подати до Ради прокурорів заяву про бажання бути призначеним на керівну адміністративну посаду в органах прокуратури (керівник місцевої, керівник регіональної із заступниками та навіть заступник керівника генерального прокурора), тепер кандидата обирає керівник прокуратури області й спрямовує подання про призначення на розгляд кадрової комісії з відбору керівного складу органів прокуратури Офісу генпрокурора, що є повністю залежним від генерального прокурора. Подання заяв про призначення на керівні посади прокурорами, які потенційно мають бажання взяти участь в передбаченому законом конкурсі, повністю заблоковано наказом Венедіктової, що визначає порядок роботи кадрової комісії з відбору керівного складу органів прокуратури. І звісно, нащо «своїм» кандидатам створювати зайві труднощі та конкуренцію: хто дівчину годує, той її і танцює.

Ось, наприклад, кандидатів на посади керівників перейменованих, перепрошую, новостворених окружних прокуратур, возили на початку березня 2021 року на таємні оглядини до Офісу Генпрокурора. Кажуть, навіть сама Венедіктова дивилась кандидатів. Не офіційні засідання кадрової комісії, що мали би проводитись публічно, на конкурсній основі, а звичайне «підкилимне рєшалово».

Ходять чутки, що ціна питання в окремих випадках становила 100 тисяч доларів за посаду керівника окружної прокуратури в прифронтовому регіоні. Небагато, але з огляду на кількість посад, виставлених на тіньовому прокурорському ринку, на новий будиночок десь в Іспанії можна наколядувати.

Хто і навіщо платить? Насправді це невелика сума для місцевих князьків, які хочуть мати довірену особу на посаді окружного прокурора й кошмарити конкурентів, мати статус недоторканого, мати змогу заволокитити будь-яку справу, вирішувати будь-які питання корупційного характеру в правоохоронних органах.

Звісно, не всі прокурорські посади оцінено в грошовому еквіваленті: лобіюється призначення тих, хто має відпрацьовувати високу довіру, загоняючи грошовитих клієнтів на спілкування з керівниками прокуратур областей, тих, хто готовий носити данину нагору. А відпрацьовувати і носити данину доведеться, адже докорінно змінено процедуру звільнення і притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників окружних прокуратур. Тепер це питання не треба вирішувати генеральному прокурору й нести за це відповідальність. Рішення приймається керівником обласної прокуратури. Тобто якщо раніше для звільнення чи покарання неугідного керівника місцевої прокуратури керівник прокуратури обласного рівня мав би готувати документи для генерального прокурора й це було певною процедурною гарантією від свавілля, тепер все набагато простіше.

Ну і що мені з того, спитає пересічний читач, не посвячений у таємниці мадридського, точніше прокурорського двору?

У будь-якій демократичній правовій державі, якою звісно не є феодально-олігархічна Україна, правовий порядок ґрунтується насамперед на законі. В Україні ілюзію правопорядку створено лише в сферах, які перебувають у полі зору населення, таких як загально кримінальна злочинність та дрібне хабарництво. У питаннях бюджету, податків і митних платежів, державної та комунальної власності, землі, корисних копалин та природних ресурсів, енергетики, екології, тобто сферах, віддалених від розуміння пересічного громадянина, панує дерибан і схематоз, з якого значна частка сплачується покликаним боротись з цією пошестю правоохоронним та контролюючим органам. Безкарно діють рейдери, наближені до влади.

Незалежність прокурора, поєднана з правом координації діяльності правоохоронних органів, як це замислено в законі, мала б стимулювати та забезпечувати викриття злочинів у цих сферах. Реальна незалежність прокурора, складовою частиною якої є конкурсне призначення на посаду та захист від незаконного звільнення, мала, б стимулювати таку діяльність. І це є складовою частиною системи стримувань і противаг, яку покладено у підвалини та яка забезпечує функціонування демократичного суспільства.

Але навіщо владі незалежні прокурори, хто ж тоді саджати буде учасників масових протестів, опонентів влади, хто ж тоді буде відпускати недоторканних, не подавати або програвати позови, подані в інтересах держави. Хто ж тоді буде саботувати розслідування небажаних кримінальних проваджень?

Формування кадрового складу окружних прокуратур відбувається так, нібито це не державні органи, а приватна лавочка мадам Венедіктової, що шиє товар білими нитками.

Так, 17 лютого Офісом Генпрокурора видано й опубліковано на своєму сайті накази №39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» та №40 «Про день початку роботи окружних прокуратур», згідно яких з 15 березня 2021 року розпочинають свою діяльність окружні прокуратури. Одночасно генеральним прокурором видано наказ №2ш від 17.02.2021 без назви, який на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання не опубліковано, працівникам місцевих прокуратур, усупереч вимог п.1 розділу V Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури (зареєстровано в Мінюсті 26.01.2018 за № 113/31565) не направлено.

Таке відверте ігнорування вимог Закону України «Про прокуратуру» щодо опублікування усіх, без винятку, наказів допущено не випадково. Утаємничений наказ передбачає дії, які не встановлені чинним законодавством і не входять до компетенції генерального прокурора. Не маючи повноважень щодо ліквідації чи реорганізації місцевих прокуратур, маючи повноваження виключно щодо утворення окружних прокуратур, генпрокурор своїм наказом виключив в структурах і штатних розписах обласних прокуратур усі місцеві прокуратури, їх штатну чисельність у кількості 7275,5 одиниць зараховано до резерву Офісу Генерального прокурора.

Тобто усі місцеві прокуратури, які не є юридичними особами, проте є державними органами у складі юридичних осіб – обласних прокуратур, просто виключили зі штатного розпису, а їх працівників (прокурорів, держслужбовців, водіїв, прибиральниць) зараховано до резерву іншої юридичної особи, з якою у них немає жодних трудових правовідносин (не плутати з публічно-правовими правовідносинами). Більш того, що таке резерв Офісу Генерального прокурора, знає лише професор кафедри цивільно-правових дисциплін Венедіктова, адже відповідне правове визначення не закріплено ані в профільному законі, ані в чинних документах з кадрових питань.

Вже уявляю, як понад тисяча прокурорів з усіх областей, яких Венедіктова недореформувала, о 8 годині ранку в понеділок 15 березня, суворо дотримуючись наказу генерального прокурора, прибуде для  Офісу Генерального прокурора, вимагаючи визначити робоче місце та сплачувати оклад прокурора Офісу Генерального прокурора.

Законодавча неврегульованість питання, хто й в який спосіб має ліквідувати місцеві прокуратури або їх реорганізувати та яким конкретно шляхом – у спосіб злиття, приєднання, поділ, перетворення – внесло хаос у вирішення кадрових питань в органах прокуратури. Судами всіх інстанцій визначено, що навіть при створенні нових органів прокуратури ані ліквідації, ані реорганізації «старих» відповідних органів не відбувалось. Тому лише питанням часу залишається формування нової судової практики щодо фактичного перейменування місцевих в окружні прокуратури і незаконного звільнення їх працівників. Звісно зі стягненням з бюджету коштів в оплату вимушеного прогулу.

Стоп, стоп, скаже читач, хоч якось обізнаний з трудовим законодавством. Не можна оголошувати про зміну істотних умов праці працівників, їх скорочення чи звільнення, менше ніж за два місяці. Не можна державних службовців не попередити про наступне звільнення чи зміну істотних умов служби, менше, ніж за 30 календарних днів. А шансу виконати ці умови закону Венедіктова, видавши 17 лютого вищевказані накази, нікому не залишила, так як проміжок часу з 17 лютого до 15 березня становить менше, ніж навіть 30 календарних днів, не кажучи вже про 2 місяці, а тому самою пані Венедіктовою грубо порушено трудові права багатотисячного колективу, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (штраф до 1700 грн) та Законом України «Про зайнятість населення» ( штраф у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника).

Але хто ж її посадить, точніше оштрафує, у феодальній державі, вона ж пам’ятник… закреслено – генпрокурор? Контролюючі органи, що уповноважені ці питання контролювати (Нацагентство з питань державної служби, Держслужба з питань праці тощо), скоріше самі на себе такий протокол складуть і штраф сплатять, аби не попадати у пильне око вітчизняної Феміди. Тому в останній робочий день другого тижня березня 2021 року за неофіційною вказівкою відділів роботи з кадрами прокуратур областей усіх державних службовців має бути звільнено, а 15 березня 2021 без конкурсу призначено на посади в окружних прокуратурах. Майже всіх – тих, чиї посади не скорочено.

Прокурорам місцевих прокуратур, які пройшли атестацію, запропонують написати заяви на переведення до визначених без встановленого порядку відділами роботи з кадрами обласних прокуратур окружних прокуратур. Тобто нічого незаконного не буде запропонувати роботу за 150 кілометрів від місця попередньої роботи. Звісно, ніякої корупції допущено не буде, або майже не буде.

Це лише приклад того, що в Офісі Генпрокурора взагалі не розуміють, як законно провести кадрову реформу.

І на останку – найцікавіше.

Прокурорську «реформу» ще не закінчено, а псевдореформаторські потуги за позовами прокурорів, права яких порушено, вже оцінено адміністративними судами усіх областей. Майже кожен звільнений прокурор вважає своїм безпосереднім обов’язком звернутись до суду за захистом своїх прав та стягнення з бюджету компенсації у вигляді недоотриманої заробітної плати за новими, визначеними ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» окладами.

Станом на 1 березня 2021 року судами ухвалено 372 рішення про поновлення на роботі прокурорів, незаконно звільненими рябошапками у ході так званої «реформи», 76 рішень набрали законної сили. Встановлена судами сума компенсацій за час вимушеного прогулу, яка підлягає сплаті державним коштом, складає понад  94 млн. грн., з яких 20 млн. грн. за судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Адвокати вже мають напрацьовані позовні заяви і не гребують демпінгувати, пропонуючи написання позову за сміхотворну тисячу гривень. А суди, звісно, такі позови цілком законно задовольняють. У прокурорських лавах навіть сформувався прошарок тих, кому заздрять, хто, не працюючи, не лише отримав заробітну плату за час вимушеного прогулу, а ще й залишив собі по дев’ять тисяч, отримуваних щомісячно від фонду страхування на випадок безробіття.

Вперте свідоме продовження «реформ» з боку генерального прокурора, вперте виконання обласними прокурорами незаконних рішень кадрових комісій про звільнення прокурорів за наявності умислу на вчинення таких дій, підтвердженого чисельними рішеннями про стягнення коштів до бюджету, є нічим іншим, ніж умисне спричинення шкоди інтересам держави шляхом зловживання службовим становищем (ч.2 ст. 364 КК України) та грубе порушення законодавства про працю (ч.1 ст.172 КК України) з метою захоплення контролю над державною інституцією.

Кримінальна й матеріальна відповідальність очікує на цих осіб при наступному етапі зміни керівництва країни. Тому нема у Венедіктової іншого шляху, як тільки масово продавати посади в органах прокуратури, аби скинути наступникам частину наколядованого задля уникнення відповідальності.

Яких вам ще реформ не вистачає? 

Валентина Винар

2 thoughts on “Венедіктова завершила рябошапчину «реформу»

  1. Венедиктова у тебя мозгов меньше чем у рыбы и у земли однозначно до него пока не доступен

Коментарі:

Next Post

Судді Конституційного Суду хочуть вигнати Головатого

Вт Бер 16 , 2021
Доки Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) торжествував свою перемогу над Конституційним Судом України, звідкіля він височайше повелів вигнати голову КСУ Олександра Тупицького й призначити виконувачем обов’язків голови Сергія Головатого, підкралась зрада, звідкіля ніхто не очікував. Судді КСУ збунтувались і навіть вирішили провести 17 березня 2021 року спеціальне пленарне засідання, […]