НАБУ підкралось непомітно

Print Friendly, PDF & Email

26 жовтня 2020 року генеральна прокурорша Ірина Венедіктова зустрілась з громадянином Ситником, який називає себе «директором Національного антикорупційного бюро України», і замість того, щоби повідомити йому про підозру в кримінальному провадженні №42017000000001706 від 24.05.2017, що розслідувалось у Генпрокуратурі за фактом отримання Ситником у 2008 році хабаря в сумі 400 тис. грн. від громадянки Вінокурової, Венедіктова «заслухала поточний стан справ та акцентувала увагу на необхідності активізації роботи щодо притягнення до відповідальності ТОП-корупціонерів, як цього вимагає суспільство».

І треба ж було такому статись – саме в цей день і в цей час я перебував у НАБУ, викликаний для допиту як заявник у кримінальному провадженні, зареєстрованому за моєю заявою у зв’язку з захопленням Венедіктовою державної резиденції.

Досудове розслідування розпочато за ч.2 ст.364 КК України, оскільки генпрокурорша, не маючи на це жодного права, проживала на халяву в маєтку «Пуща-Водиця», призначеному виключно для президента, прем’єр-міністра та голови Верховної Ради. Причому, в’їхала вона туди, шантажуючи директора Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Євгена Єгорова кримінальним переслідуванням.

Тож якщо в НАБУ постараються, то найближчим часом зможуть продемонструвати неймовірні успіхи в шляхетній справі «активізації роботи щодо притягнення до відповідальності ТОП-корупціонерів, як цього вимагає суспільство». Залишилось лише домовитись з якимсь із заступників генпрокурора, щоби той підписав підозру Венедіктовій та клопотання у ВАКС про відсторонення її від посади на час досудового розслідування.

Автор цих рядків регулярно відвідує правоохоронні органи, де його допитують з приводу фактів злочинної діяльності чиновників, викладених у його публікаціях. Зазвичай я приходжу з вже готовим текстом протоколу свого допиту – це дозволяє значно скоротити час цієї слідчої дії, а в моєму архіві залишаються ті свідчення, які я дав у ході досудового розслідування. Не стало винятком і кримінальне провадження №52020000000000643 від 16.10.2020, зареєстроване за моєю заявою за фактом зловживання Венедіктовою службовим становищем. Думаю, Ірині Валентинівні буде цікаво почитати, що я про неї говорив у НАБУ.

* * *

ПРОТОКОЛ

допиту Бойка В.М., заявника в кримінальному провадженні №52020000000000643 від 16.10.2020

м.Київ, 26 жовтня 2020 року, Національне антикорупційне бюро України

Я є журналістом,  з 1989 року працюю в жанрі журналістського розслідування та правової журналістики. 22 вересня 2020 року Інтернет-видання «Насправді.today», редактором якого я є, опублікувало мою статтю «Венедіктова переїхала жити до Зеленського», в якій я оприлюднив інформацію про те, що генеральний прокурор Венедіктова І.В. незаконно проживає в державній резиденції Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами, яку вона захопила, зловживаючи своїм службовим становищем, що потягнуло тяжкі наслідки у вигляді значної шкоди, завданої державному бюджету. У наступному я звернувся до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з повідомленням про вчинення Венедіктовою І.В. кримінального правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.2 ст. 364 КК України.

Стосовно вчинення Венедіктовою І.В. вказаного кримінального правопорушення можу повідомити наступне:

26 травня 2020 року на офіційній веб-сторінці Офісу генерального прокурора був розміщений відеозапис виступу Венедіктової І.В., у якому вона звинуватила прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, зокрема, у неефективному розслідуванні кримінального провадження за фактом привласнення колишнім заступником (згодом – першим заступником) генерального прокурора України Кузьміним Р.Р. земельної ділянки з розташованим на ній дачним будинком у Комплексі відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами. Того ж дня прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в соціальній мережі Фейсбук розмістили відкрите звернення, у якому зазначили, що вказане кримінальне провадження, насправді, розслідувалось Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України й надійшло до САП листопаді 2019 року вже після того, як слідчий суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси встановив, що Генеральна прокуратура України з 2017 по 2019 рік порушила розумні строки розслідування й зобов’язав завершити досудове розслідування в строк до 15 грудня 2019 року. При цьому тодішній керівник САП Холодницький Н.І. заявив, що прокурор Генеральної прокуратури України в судовому засіданні в Придніпровському районному суді м.Черкаси підтримав правову позицію представника Кузьміна Р.Р. й погодився з необхідністю встановити граничний строк розслідуванню цього кримінального провадження. І лише після цього генеральний прокурор Рябошапка Р.Г. визначив підслідність у зазначеному кримінальному провадженні за НАБУ й направив матеріали справи до САП.

З метою перевірити доводи прокурорів САП Венедіктова І.В. ознайомилась з довідкою в цьому кримінальному провадженні й довідалась, що, окрім Кузьміна Р.Р., про підозру також повідомлений директор КВ «Пуща-Водиця» Єгоров Є.Г., справа щодо якого була виділена в окреме провадження й станом на червень 2020 року перебувала в Оболонському районному суді м.Києва на стадії підготовчого провадження. При цьому Єгоров Є.Г. не був відсторонений від посади на період досудового розслідування чи розгляду справи в суді й продовжує керувати КВ «Пуща-Водиця».

Логічним є припущення, що саме тоді у Венедіктової І.В. виник злочинний умисел, спрямований на протиправне використання державного майна – державної резиденції комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами, розташованої за адресою: вул. Вишгородська, 85, м.Київ, 04114, з використанням службового становища, оскільки обвинувачений Єгоров Є.Г. залежав від прокурора Офісу генерального прокурора, що підтримував державне обвинувачення. При цьому Венедіктовій І.В. було достеменно відомо, що, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №18 від 19 січня 1994 року, проживати в державній резиденції можуть лише три особи – президент України, голова Верховної Ради України та прем’єр-міністр України. Це підтверджується тим, що 19 червня 2020 року Кабінет Міністрів України спеціально для Венедіктової І.В. терміново прийняв Постанову №506 «Про внесення змін до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 1994 року №18, доповнивши цей пункт реченням такого змісту: «ці будинки можуть використовуватися в порядку, визначеному суб’єктом управління, у період, коли вони вільні від проведення відповідних заходів та перебування або відпочинку таких осіб». Суб’єктом управління, про який йдеться в Постанові, є Державне управління справами – відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року №278 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2000 року №165 комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» передано в управління Державному управління справами й розпорядженням керівника Державного управління справами від 28 січня 2016 року №25 затверджено Положення про Комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами.

Але керівництвом Державного управління справами порядок використання державної резиденції «у період, коли вона вільна від проведення відповідних заходів та перебування або відпочинку таких осіб» визначено не було. Отже, законні підстави для заселення генерального прокурора Венедіктової І.В. до державної резиденції комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами були відсутні. Одначе після ознайомлення з довідкою по «справі Кузьміна» Венедіктовій І.В. стало відомо, що її підлеглими працівниками Офісу генерального прокурора підтримується державне обвинувачення у кримінальному провадженні №42017250000000250 відносно керівника комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами Єгорова Євгена Глібовича в Оболонському суді м. Києва. Скориставшись цією обставиною, 19 червня 2020 року Венедіктова І. В. разом з родиною протиправно в’їхала в резиденцію президента України комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» загальною площею 675,1 кв.м., розташовану за адресою: 04114, м.Київ, вул. Вишгородська, 85. Оскільки Венедіктова І.В. достеменна знала, що вона не має права проживати в державній резиденції, то з метою приховування своїх злочинних дій вона примусила Єгорова Є.Г. виготовити та підписати фіктивний договір №4-20 від 19 червня 2020 року про те, що вона, начебто, користується іншим будинком, №4, розташованим за адресою: 04114, м.Київ, вул. Вишгородська, загальною площею 200,1 кв. м., який складається з 5 кімнат, вартістю 50 341,83 грн. за один календарний місяць.

8 липня 2020 року Венедиктова І.В. примусила обвинуваченого Єгорова Є.Г. укласти з нею новий договір № 14-20 – про оренду державної резиденції, яку вона самовільно захопила. Згідно з умовами договору за проживання в резиденції Президента Венедіктова І.В. зобов’язалась платити 63 990,00 грн. щомісяця. При цьому Венедіктова І.В. достеменно знала, що Державне управління справами не розробило новий порядок використання державних резиденцій і не включило в перелік осіб, що можуть проживати в державних резиденціях, генерального прокурора. Тому Венедіктова І.В. уклала з Єгоровим Є.Г. договір, як звичайний громадянин, зазначивши, що вона діє не на підставі якогось нормативно-правового акта, а на підставі паспорта громадянина України.

9 серпня 2020 року Венедіктова І.В., продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на отримання неправомірної вигоди шляхом зловживання службовим становищем, знову уклала з обвинуваченим Єгоровим Є.Г. на тих самих умовах договір № 14-20/1 про надання їй у користування державної резиденції в комплексі відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами до 13 вересня 2020 року. Потім дія цього договору була подовжена до 11 жовтня 2020 року.

Згідно з кошторисом Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами на 2020 рік на утримання державної резиденції з державного бюджету України заплановано виділення 1 961 000 грн., тобто 5 372,6 грн. на добу. Генеральний прокурор Венедіктова І.В. протиправно використовувала резиденцію с 19 червня 2020 року впродовж, щонайменше, 99 діб. За цей період з державного бюджету на утримання цієї резиденції спрямовано 531 887,4 грн. Нею за цей час за протиправне проживання було заплачено 50 341,83 грн. за перший місяць, коли вона проживала взагалі за фіктивною угодою, та по 63 990,00 грн. за наступні два місяця, разом 178 321,83 грн. Злочинні дії генерального прокурора завдали шкоди охоронюваним законом державним інтересам у розмірі 531 887,4 – 178 321,83 = 353 565,57 грн. Згідно пункту 5 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України: «Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року».  Податкова соціальна пільга у 2020 році дорівнює 1051,00 гривні.

Згідно примітки 4 до статті 364 КК України, «тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян». Таким чином, генеральним прокурором Венедиктовою І.В. вчинено зловживання своїм службовим становищем задля отримання неправомірної вигоди для себе та членів своєї сім’ї, яке спричинило тяжкі наслідки, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України.

Про те, що Венедіктова І.В. усвідомлює, що вона скоїла тяжкий злочин, свідчить та обставина, що за її вказівкою Державне бюро розслідувань під процесуальним керівництвом довіреної особи Венедіктової І.В. начальника департаменту Офісу генерального прокурора Панова О.О. зареєструвало кримінальне провадження №62020000000000803 від 30.09.2020 «за фактом перевищення службових повноважень посадовими особами Кабінету Міністрів України, Державного управління справами та Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» ДУС за ст. 365 КК України та за фактом службової недбалості посадовими особами Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» ДУС і Державного управління справами за ст. 367 КК України». Згідно з фабулою кримінального провадження, прем’єр-міністр Шмигаль Д.А., т.в.о. керівника ДУС Лисий І.В. та директор КВ «Пуща-Водиця» Єгоров Є.Г. скористались з довірливості Венедіктової І.В., умовили її незаконно переїхати в державну резиденцію «Пуща Водиця» та підсунули на підпис фіктивний договір оренди державного майна, а Венедіктова І.В., яка не розуміється на всіх цих тонкощах, повірила негідникам, піддалась на їх умовляння, помилково в’їхала в президентський маєток і випадково стала платити за оренду на 100 тис. грн. менше, ніж була повинна, не задекларувавши при цьому суттєву зміну в майновому стані.

Наступного дня після реєстрації цього кримінального провадження, 1 жовтня 2020 року, слідчі ДБР та прокурори Офісу генерального прокурора влаштували без санкції суду обшук у КВ «Пуща Водиця» та вилучили всі документи з підписом Венедіктової І.В., щоби вони не потрапили до НАЗК і НАБУ. Трус був влаштований як невідкладний відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України, але і слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва, і слідчий суддя Голосіївського районного суду м.Києва відмовились визнавати обшук законним.

Також повідомляю, що я звернувся з повідомленням про кримінальне правопорушення, вчинене Венедіктовою І.В., до першого заступника генерального прокурора Говди Р.М. Жодної відповіді на своє звернення я не отримав, у зв’язку з чим був змушений подати скаргу на бездіяльність Говди Р.М. до Печерського районного суду м.Києва. Розгляд моє скарги призначений на 10:00 17 листопада 2020 року (суддя Бусик О.Л.). Окрім того, заява про вчинення Венедіктовою І.В. та її чоловіком корупційного правопорушення (вони не задекларувати істотну зміну майнового стану, а Венедіктова І.В. ще й діяла в умовах конфлікту інтересів) мною подана до Національного агентства з питань запобігання корупції.

Володимир Бойко

У цьому світі не буває трьох речей: секретів, випадковостей і співпадінь.

Leave a Reply

Наступна публікація

Час збирати каміння

Вт Лис 3 , 2020
Колишнім генеральним прокурором Русланом Рябошапкою та його злодійкуватою командою (пригадаймо лишень квартирного афериста Каська чи доблесного генерала Чумака) у вересні 2019 року розпочато «реформу органів прокуратури України», яка полягає в розкраданні понад 7 млн. доларів США, виділених заокеанськими партнерами. З тим, щоби якось пояснити переміщення цих грошей у кишені рябошапчиних […]

RedTram Network

%d bloggers like this: