Хай живе венедіктова прокуратура!

Print Friendly, PDF & Email

Двадцять другого липня 2020 року – останній день атестації працівників прокуратур регіонального рівня. Саме в цей день буде оприлюдено останній протокол засідання однієї з 12 кадрових комісій, сформованих генеральним прокурором за квотним принципом з трьох працівників Офісу Генерального прокурора та трьох професійних «громадських активістів», які обслуговують розвідки іноземних держав і яких офіційно називають «особами, делегованими міжнародними й неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями».

Підкилимне формування генеральним прокурором складу кадрових комісій зробило їх на 100 відсотків кадровими комісіями генерального прокурора. Відсутність чітких визначених у нормативних документах критеріїв та методики перевірки доброчесності прокурорів, їх здатності за своїм професійним рівнем працювати в новій прокуратурі звело весь процес реформування прокуратури лише до відфільтрування декількох категорій прокурорів: 1) тих, хто не схотів підкорюватись маразматичним псевдореформам і не пішли на тести; 2) тих, хто не здатний швидко підготуватись і провалив тести, не набравши мінімальну кількість балів; 3) неугодних і «зашкварених», які були збиті в ході співбесіди.

Останній етап відсіяв лише близько 5-7 відсотків прокурорів, які незабаром поповнять ряди позивачів до органів прокуратури з законними та обґрунтованими вимогами про поновлення на роботі та стягнення компенсації за час вимушеного прогулу.

Так само, як і в ситуації з люстрацією, за протизаконне, але швидке та ефективне отримання стратегічно важливого контролю за прокуратурою, за декілька років розплатяться платники податків. Але з урахуванням кількості звільнених, сума виплат за час вимушеного прогулу буде в десятки разів вища за 51 мільйон гривень, які за рішеннями судів мають бути сплачені люстрованим прокурорам.

Сталінське «кадри вирішують усе» в ситуації з прокуратурою чомусь залишено суспільством без громадського контролю. Керівний склад Офісу Генерального прокурора сформовано «тихо й акуратно». За цією схемою буде сформовано й керівництво обласних прокуратур. 

Найбільш цікаве і хабароємке питання – формування керівного складу новостворених обласних прокуратур дотепер тихо замовчується усіма причасними та посвяченими у таємниці «мадридського (закреслено) прокурорського двору».

У ході атестації прокурори виборювали не право залишитись при своїх посадах – вони виборювали лише право залишити собі статус прокурора. Звичайного прокурора обласної прокуратури низової ланки. Прокурор області виборював право бути прокурором обласної прокуратури.

А от призначення прокурорів на адміністративні посади, відповідно до Закону України №113 про реформування органів прокуратури, здійснюється після схвалення Комісією з добору керівного складу органів прокуратури, склад і положення про яку затверджуються генеральним прокурором. Під час вирішення питання щодо призначення на адміністративну посаду беруться до уваги професійні та морально-ділові якості кандидата, а також його управлінсько-організаторські здібності.

Наказом колишнього Генерального прокурора Рябошапки №335 від 16.12.2019 затверджено Положення про Комісію з добору керівного складу органів прокуратури. Порядок формування складу цієї (цих) комісій такий самий, як і порядок формування кадрових комісій – це також «на 100% комісія з добору керівного складу Генерального прокурора».

Ви колись читали в Законі про прокуратуру про принцип прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора? – Забудьте. Ніякого конкурсу.

Ви колись чули про необхідність рекомендації Ради прокурорів України для призначення на ключові адміністративні посади керівників регіональних прокуратур, їх заступників, керівників місцевих прокуратур («був колись» такий орган прокурорського самоврядування, члени якого обирались Всеукраїнською Конференцією прокурорів)? – Забудьте. Ніякої Ради прокурорів – відповідну функцію призупинено, а після запуску обласних прокуратур цей склад Ради прокурорів взагалі розпустять.

Десь там хто побачив в законі щось про незалежність прокурора? – Викиньте з голови дурниці. Згідно п.12 згаданого Положення про комісію з добору керівного складу розгляд питання про схвалення призначення на усі адміністративні посади в прокуратурах областей та окружних прокуратурах здійснюється Комісією на підставі подання відповідно Генерального прокурора або керівника обласної прокуратури щодо кандидата.

Пшонкінська прокуратура померла, хай живе нова пшонкінська (закреслено), рябошапкова (закреслено), венедіктова прокуратура!

Реставрацію не прозорої, не публічної, безконкурсної, повністю залежної вертикально орієнтованої прокуратури з моменту запуску обласних прокуратур слід вважати завершеною.

Недобитки у вигляді місцевих прокуратур можна виводити за дужки, їх реформування завершать комісії, створені на рівні обласних прокуратур до Нового 2021 року (раніше не можна, бо за заявою Венедіктової на комітеті Верховної Ради закінчення реформи в більш ранній термін спричинить необхідність платити прокурорам низової ланки зарплатню за профільним законом, що вдвічі більша за нинішню).

А тому за поданням генерального прокурора створені генеральним прокурором комісії призначать на посади прокурорів областей, як ви вже здогадались, невідомо як відібраних генеральним прокурором прокурорів.

Ці прокурори областей напишуть такі самі подання на такі (таку) саме комісії.

Задля створення ілюзії демократії, під час вирішення питання щодо схвалення призначення на адміністративну посаду Комісія розгляне подані документи, проведе співбесіду з кандидатом із метою визначення його професійних та морально-ділових якостей, а також управлінсько-організаторських здібностей.

Ілюзії, тому що навіть права самовисування кандидата на адміністративну посаду, як було, коли функціонувала Рада прокурорів України, законодавством не передбачено.

Ілюзії, тому що не може призначена генеральним прокурором з числа прокурорів та осіб, доброчесність яких невідома, комісія відмовити генеральному прокурору.

Ілюзії, тому що встановленої методики визначення професійних та морально-ділових якостей прокурора, його управлінсько-організаторських здібностей не існує, а члени комісії не є «хедхантерами» – професійними працівниками рекрутингових компаній.

А хто ж ті люди у складі комісій, хто ж ці визнані суспільством авторитети, делеговані «міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями», які вже готові обрати еліту прокуратур обласного рівня?

А ніхто не знає. Відповідний наказ (накази) досі навіть на сайті Офісу генерального прокурора не оприлюднено. Хоча навіщо… Все й так зрозуміло.

Викривати структурну корупцію в органах прокуратури при підкилимному формуванні нового складу керівництва прокуратур областей мало б Національне антикорупційне бюро України під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (останніх закон вивів поза межі прокурорської реформи). Однак, судячи з відпустки пана Холодницького та відсутності «гучних посадок» псевдореформаторів, ця тема антикорупційним органам не цікава. Багатомільйонні хабарі від олігархічних кланів за призначення «своїх» прокурорів антикорупційним органам не цікаві.

Захоплення стратегічно важливого державного правоохоронного органу в охопленій війною країні не цікаве й Службі Безпеки України.

За тотальної ліквідації незалежності прокурора та реставрації пшонкінської прокуратури суспільству найближчим часом слід звикати до досудового призначення винних у вбивствах шереметів, пошуку вовків у судовій системі, активізації репресій щодо проукраїнськи налаштованої частини громади та посилення олігархічно-феодальної системи в Україні.

Валентина Винар

Leave a Reply

Наступна публікація

Баканов і проститутки

Вт Лип 21 , 2020
21 липня 2020 року політично стурбовані громадяни слідкували за визволенням двох десятків пасажирів автобуса, захоплених терористом у Луцьку, і дивувались, чому заручників звільняє поліція під керівництвом міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, а не СБУ під орудою найвідомішого українського лейтенанта. А в цей час Івану Баканову було не до терористів – […]

RedTram Network

%d bloggers like this: