Квартирна жадоба генерала Крищенка

2
Print Friendly, PDF & Email

У серпні 2014 року тодішній начальник міського відділу міліції м. Горлівка Андрій Крищенко в інтерв’ю Інтернет-виданню «Остров» на запитання журналіста «почему все таки Вы защищали свой горотдел» відповів: «ну… потому что это мой горотдел…». Ця відверта відповідь свідчила про справжні мотиви переважної більшості тих українських міліціонерів, які в 2014 році наважались чинити опір бандам Гіркіна та Бєзлєра – вони намагались захистити свою корову, яку регулярно доїли.

Втім, Крищенко, на відміну від своїх підлеглих, хоча б не став на бік терористів, як це зробив практично весь особовий склад горлівської міліції. Завдяки цьому щаслива доля звела його з тодішнім радником міністра МВС Антоном Геращенком, який вирішив з користю для іміджу міністра розкрутити в ЗМІ історію про героїзм екс-начальника міськвідділу міліції Горлівки. Андрій Крищенко був далеко не першим з відомої широкому загалу когорти осіб, яких Антон Юрійович нарядив у героїчні шати. Свого часу до міністра Авакова Геращенко приводив за руку таких пройдисвітів, як Костянтин Грішін (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж «Семен Семенченко»), Віталій Кропачев, Юрій Голубан, тож цілком закономірно до них приєднався й Андрій Крищенко. Після цього кар’єра останнього різко пішла у гору й наприкінці 2015 року наказом Авакова полковника поліції Крищенка було призначено на посаду начальника ГУ Національної поліції України в Києві.

Перебравшись до столиці, фігурант встиг потрапити у купу скандалів, найгучнішим з яких є справа розстріл поліцейськими своїх колег під Києвом у с. Княжичі. За планом поліцейської операції, яка була затверджена особисто Крищенком, поліціянти помилково розстріляли 5 співробітників поліції. Як наслідок, керівника цієї операції Крищенка не тільки не було з ганьбою звільнено та притягнуто до кримінальної відповідальності, а, навпаки, на клопотання міністра Авакова Указом президента Порошенка Крищенку 4 липня 2018 року було присвоєно звання генерала поліції 3 рангу.

Цього Андрію Євгеновичу виявилося замало й він вирішив піти манівцями свого підлеглого, переведеного Крищенком до Києва з Донецького УБОЗ, – заступника начальника СУ ГУНП у м. Києві Едуарда Соловйова, який привласнив службове житло.

Як й Соловйов, який у 2018 році приватизував службову квартиру в квартиру в ЖК «Кристальні озера», 24 жовтня 2019 року генерал Крищенко отримав у приватну власність, шляхом приватизації, трикімнатну квартири площею 105 кв. м. у новобудові по вул. Ернста 16-Б.

Оскільки площа цієї квартири виявилася завеликою, як за нормами безкоштовної приватизації житла з розрахунку на 1 особу, генералу Крищенку довелося сплатити цілих 19 грн. з розрахунку 25 коп. за 1 кв. м. зайвого житла, що передбачено чинним законодавством. Проте ми б не радили генералу та його підлеглим занадто радіти незаконно привласненим службовим квартирам, оскільки в Україні вже є прецедент, коли голову й одного з членів  Рахункової Палати притягували до кримінальної відповідальності за аналогічними фактами. Ось один з аркушів відповідного обвинувального акту, який розглядався у Шевченківському районному суді м. Києва.

Переходячи до економічної частини професійних чеснот поліцейського генерала Крищенка, окрім квартирного питання наведемо лише один з багатьох випадків безпосередньої причетності Андрія Євгеновича до приховування злочинних посягань.

Так, у 2016 році до Національного антикорупційного бюро України звернувся один з працівників  Національного університету біоресурсів і природокористування України з заявою про вчинення корупційних дій працівниками поліції м. Києва, які здійснювалися за змовою із керівництвом НУБіП з метою припинення досудового розслідування в низці кримінальних проваджень, розпочатих за ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). У своєму повідомленні заявник вказував на наявність низки кримінальних проваджень, які розслідувалися Голосіївським райуправлінням поліції на підставі наданих актів ревізій Державної фіскальної інспеції щодо заниження оцінки вартості земельних ділянок НУБіП на суму понад 200 млн. грн. Надалі ці земельні ділянки за участю колишнього ректора Дмитра Мельничука (батька Максима Мельничука, який на той час обіймав посаду голови Київської облдержадміністрації) за заниженою вартістю були продані.

Роль на той час ще полковника Крищенка полягала в тому, що він після зустрічі з таким собі паном Алташевим, довіреною особою батька та сина Мельничуків, зупинив процедура вручення Дмитру Мельничуку повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12014100010011697. Надалі це кримінальне провадження було закрито. Та ось, у своєму зверненні до НАБУ заявник зазначив, що Крищенко, зустрівшись з Алтешевим, 6 квітня 2016 року дав низку незаконних вказівок своєму заступнику по слідству Пивовару, а також став чинити незаконний позапроцесуальний тиск на тодішнього керівника Голосіївського райуправління поліції Дениса Ярославського. І хоча в заяві не була зазначена конкретна сума неправомірної вигоди, яку від Мельничуків отримав Крищенко, джерела в поліції повідомляють, що мова може йти про 100 тис. доларів США, а також – оформлені на підставних осіб земельні ділянки. Ось, будь ласка:

Зрозуміло, що ніхто ніякого розслідування в НАБУ не тільки не проводив – там навіть не зареєстрували цю заяву в ЄРДР, а переслали в Генеральну прокуратуру України, яка направила її для перевірки … самому Крищенку. І це не дивно: автору цих рядків не раз доводилось чути, що за внесенні в ЄРДР директора НАБУ Ситник бере не менше 10 тис. доларів, а за те, щоби розпочати розслідування, треба позолотити ручку Артему Сергійовичу в сумі не менше 200 тис. доларів.

У такий нехитрий спосіб, за допомогою професійним борців з корупцією «біженець» з Донбасу Крищенко впродовж останніх 5 років не тільки отримав погони генерала поліції, але й значно покращив свій майновий стан. Проте навіщо далеко не бідному Крищенку закортіло наприкінці 2019 року віджати службову квартиру в столиці, інакше як дріб’язковою жадібністю пояснити вельми складно. Оскільки, як керівник правоохоронного органу, та ще й навчаний сумним досвідом свого підлеглого Соловйова, Андрій Євгенович мав би знати, що за 3 хвилини будь-хто за даними його публічної декларації на сайті НАЗК, а також за даними реєстру речових прав на нерухоме майно, зможе виявити факт незаконної приватизації ним службового житла.

Тож доки прості київські поліціянти сподіваються всіма правдами й неправдами потрапити до програми міністра Авакова про пільгове кредитування купівлі житла, поки Офіс Зеленського розмірковує над відставкою міністра Авакова, пан Крищенко та йому подібні «правоохоронці» ніяк не можуть нажертися дармовими службовими квартирами, які, о диво, раптом становляться не потрібними ані МВС України, ані Національній поліції.

Андрій Пасічник

Крок за кроком до світла...

2 thoughts on “Квартирна жадоба генерала Крищенка

Leave a Reply

Наступна публікація

«Особистий водій Байдена»

Вт Чер 9 , 2020
«Головою Служби зовнішньої розвідки Зеленський призначив особистого водія Байдена», – напевно, так би виглядали заголовки новини про чергову кар’єрну сходинку Валерія Кондратюка, якби в Україні існувала журналістика. Але оскільки на журналістику у феодальних країнах немає соціального запиту, а професія «журналіст» належить в Україні до числа вимерлих, спробуємо заповнити цю інформаційну […]
«Особистий водій Байдена»

RedTram Network

%d bloggers like this: