Обман трудящих. Кримінальну відповідальність за інфікування коронавірусом так і не запровадили

Print Friendly, PDF & Email

Президент Володимир Зеленський 17 березня 2020 року підписав розроблений Міністерством внутрішніх справ Закон, яким, зокрема, вносяться зміни в статтю 325 Кримінального кодексу України. Стаття передбачає відповідальність за порушення санітарних правил і норм, покликаних запобігати інфекційним захворюванням. Це подавалося як невідкладний крок, котрий є омріяним засобом примусу посполитих громадян до виконання всіх приписів, котрі в контексті епідемії коронавірусу продукує влада.

Більше того, у середовищі, близькому до МВС, циркулює пояснення – мовляв, ця нова редакція статті 325 КК України покликана надати можливість саджати на домашній арешт особливо буйних громадян, що ладні порушувати правила «карантину». Тим не менш, побіжний аналіз понаголосованого Верховною Радою показує, що ніякої відповідальності порушникам не світить.

Річ у тім, що стаття 325 відсилає нас не до усіх норм, котрі в хаотичному, якщо не сказати – панічному – стилі приймають нині державні структури, від РНБО і до окремих міністерств. Формулювання «санітарні правила і норми щодо запобігання інфекційним захворюванням» відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» стосується лише нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони здоров’я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб. Таким центральним органом наразі є багаторічна жертва різних поколінь «реформаторів» та корупціонерів – Міністерство охорони здоров’я.

Отже, стаття 325 КК України не встановлює відповідальність за невиконання постанов Кабміну, Указів Президента, рішень РНБО, місцевих адміністрацій чи органів місцевого самоврядування в царині протидії поширенню інфекційних хвороб. А це означає, що в разі, якщо зараз який-не-будь інфікований персонаж почне розгулювати по вулицях і, проявляючи злочинну недбалість по відношенню до медичних та епідеміологічних настанов, інфікувати інших, то по букві закону його засудити буде ну дуже важко. Тому що з виданих МОЗ України наказів щодо COVID-19 жодний не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України – принаймні, якщо вірити бази даних законодавства на сайті Верховної Ради. А оскільки це акти, котрі зачіпають права та свободи громадян, а не тільки службові обов’язки чиновників, і стосуються необмеженого кола осіб, то такі акти набувають чинності лише на 10-й день після реєстрації Міністерством юстиції України.

Це стосується наступних наказів Міністерства охорони здоров’я України:

– від 24.01.2020 № 185 “Про заходи щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків захворювань спричинених новим коронавірусом, виявленим у місті Ухань (провінція Хубей, Китай)”;

– від 24.02.2020 № 518 “Про затвердження Рекомендацій щодо дій фармацевтичних працівників в умовах недопущення занесення і поширення на території України випадків захворювань, спричинених коронавірусом COVID-19…”;

– від 17.02.2020 № 366 “Про затвердження Методичних рекомендацій розрахунку кількості (запасу) засобів індивідуального захисту необхідних для забезпечення медичних працівників в період спалаху інфекційних хвороб….”;

– від 25.02.2020 № 552 “Про затвердження та впровадження стандартів медичної допомоги при коронавірусній хворобі 2019 (СOVID-19)”;

– від 13.03.2020 № 663 “Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків COVID-2019”.

А що ж зі старою нормативною базою, спитаєте ви? Адже боротьба з інфекціями не сьогодні почалася, мусить бути купа НПА, виданих МОЗом на предмет протидії вірусам і бактеріям у минулому? І тут ми бачимо, що не дарма «реформатори» при МОЗі та Кабміні їли свій хліб. Ледь не усію нормативку було скасовано у той період, коли нищилася Санітарно-епідеміологічна служба України.

Так,  1 січня 2017 року в Україні в ході так званої медичної реформи на підставі розпорядження КМУ від 20 січня 2016 р. № 94-р «Про визнання такими, що втратили чинність, та такими, що не застосовуються на території України, актів санітарного законодавства», скасовано дію всіх актів санітарного законодавства, що були видані центральними органами виконавчої влади СРСР, у тому числі їх посадовими особами. Внаслідок цього втратили чинність санітарні, санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні, санітарно-епідеміологічні, протиепідемічні, гігієнічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи та санітарні регламенти. Більшість вказаних документів не мала аналогів у чинному законодавстві України.

Отже, правил немає. А немає правил – немає й їх порушення. У підсумку, застосування державного примусу до громадян у ході протидії епідемії є надзвичайно ускладненим, якщо взагалі можливим.

Залишається одна надія – на свідомість звичайних українців, бо шукати адекватності серед нинішніх нормотворців – то даремна справа.

У матеріалі використано дані фб-спільноти https://www.facebook.com/moz.gov.ua.net/

Напишіть відгук

Наступна публікація

Ситник запустив коронавірус у «Нафтогаз України»

Нд Бер 22 , 2020
Про те, що корупція, як роз’їла Національне антикорупційне бюро України, – це пошесть, гірша від коронавірусу, засвідчила історія з Андрієм Фаворовим, другою людиною в НАК «Нафтогаз України», який зараз усамітнився на карантин через захворювання на COVID-19. Фаворов, який є громадянином Російської Федерації та США, підчепив цей вірус за океаном, про […]

RedTram Network

%d блогерам подобається це: