24 грудня 2021 року волелюбний український народ довідався про сенсаційну новину – весна, обіцяна ще в 2019 році, ось-ось прийде! Напередодні кризовий штаб в Офісі Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с) робив мозковий штурм з метою відвернення неминучої катастрофи, що насувається на Україну через закінчення всіх запасів вугілля та газу, яких не вистачить до кінця опалювального періоду. Потрібно, щоби весна розпочалася на місяць-два раніше, тільки це нас врятує. Що у таких випадках робити керівництву держави? Є два варіанти: можна вийти на майдан і гукати – Весна прийди! І є другий варіант: згадали передвиборне гасло «Весна прийде – саджати будемо!» Тож, потрібні посадки! І тоді в Офісі вирішили: а давайте-но посадимо «товариша Пєтю» (с)!
Робота за цим сценарієм розпочалась ще за тиждень, коли 17 грудня слідчий ДБР намагався вручити Сивочолому Гетьману біля стін Верховної Ради якийсь папірець. Що то було Петро Олексійович дивитись не став, але рішуче скомандував водію чистесенькою російською мовою: «Поєхалі, @б твою мать!» Чим поставив себе в один ряд з першим космонавтом Землі Юрієм Гагаріним.
20 грудня 2021 року, коли українські правнуки Дзержинського урочисто святкували День чекіста, П’ятому президенту України вирішили зіпсувати увесь настрій та свято, повідомивши його про підозру в кримінальному провадженні, відкритому понад п’ять років тому й зареєстрованому в ЄРДР за №2016130000000212 від 19.09.2016р. слідчим СБУ стосовно вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.111 та ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 258 КК України.
Фабула підозри наступна: Петру Порошенку інкримінують державну зраду за попередньою змовою групою осіб у формі надання іноземній державі або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, а також підозрюють в іншому сприянні діяльності терористичної організації за попередньою змовою групою осіб.
Кожного разу, як чинна влада намагається наблизитись до притягнення Петра Порошенка до кримінальної відповідальності, для нас – це свято зустрічі з великим естрадним мистецтвом! Ще два місяці тому ми опублікували цикл статей під загальною назвою «Я – ваш діагноз!», докладно присвячений усім відомим кримінальним провадженням, де фігурує попередній глава держави, рахунок яким давно перевалив за півсотні. Особливу увагу ми тоді приділили феноменальній по своїй анекдотичності справі, у якій Порошенку було інкриміновано те, що він, начебто, підбурив колишнього голову Служби зовнішньої розвідки Єгора Божка призначити першим заступником голови СЗР Сергія Семочка при тому, що ця посада не була вакантною. Ця «унікальна» справа №62019000000000753, відкрита за хитрим планом тодішнього голови Служби зовнішньої розвідки Валерія Кондратюка (він же ж «Хом’як», він же ж «Особистий водій Байдена»), закономірно закінчилась для попереднього Арбітра Нації тим, чим і повинна була – цирком.
А щоби народ не сумував без видовищ, Ірина Венедіктова 8 жовтня 2021 року підписала повідомлення про чергову підозру горезвісному ворогу усіх часів і народів Віктору Медведчуку, розмістивши на офіційному веб-сайті ОГП(У) наступний інтелектуальний квест:
«Наприкінці 2014 року він спільно з особою, тривалий час пов’язаною з вугільним бізнесом, і невстановленими представниками вищого політичного керівництва України та вищого керівного складу державних органів Російської Федерації, сприяли діяльності терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР».
Хто ж ці невловимі, невстановлені слідством представники вищого політичного (!) керівництва держави?
Того ж дня професорка Венедіктова разом зі своїм братом по розуму – головою СБУ лейтенантом Бакановим – вийшли на спільну прес-конференцію, де вкотре довели, що Україна – це країна талантів. Ця родюча земля подарувала естрадному мистецтву чимало комедійних дуетів: Тарапунька і Штепсель, Карцев та Ільченко, Венедіктова й Баканов…
На самому початку цієї «презентації» (за влучним визначенням пані прокурорки) лейтенант Баканов двома ємкими реченнями розставив усі крапки над «і», вразивши присутніх своїми пізнаннями у галузі кримінального права:
«Мені здається, що насправді суть справи не в самій схемі та зривах контрактів щодо постачання вугілля з Південноафриканської республіки і навіть не в тій підозрі, яку сьогодні отримав народний депутат України пан Медведчук. Насправді мова йде про безмежний цинізм щодо продажу державних інтересів та фінансування російських терористів»
Свій виступ колишній керівник «Студії Квартал-95» у справі щодо «безмежного цинізму» ілюстрував «слайдами»:
Зліва – Віктор Медведчук. Але хто ж цей Інкогніто праворуч?
Тоді ж, 8 жовтня, мадам Парфюмерка чесно зізналась під час брифінгу, що не стане називати прізвища інших фігурантів, тоді, як Іван Геннадійович не зміг втримати язика за зубами:
«У частині питання щодо Петра Олексійовича та пані Гонтаревої – складне питання. Дійсно, станом на сьогодні ми не розголошуємо в інтересах слідства інших фігурантів. Разом із тим, з огляду на те, що ми побачили, іншого варіанту, ніж відпрацьовувати версію причетності пана Порошенка та пані Гонтаревої до цього процесу, просто неможливо. Якщо відповідні докази будуть зібрані, ми вийдемо до вас ще на один брифінг та повідомимо про це суспільству».
Я чому так докладно все це нагадую, бо за три дні, 11 жовтня 2021 року, народний депутат Ренат Кузьмін у дописі на Facebook виставив на загальний огляд цікавий папірець, з якого ми дізнались, що 20 липня 2021 року особисто мадам Венедіктовою були внесені відомості до ЄРДР за №42021000000001516 де стверджувалося, що народними депутатами Порошенком П.О., Медведчуком В.В. та Козаком Т.Р. вчинено державну зраду шляхом надання допомоги іноземній державі (Російській Федерації) у здійсненні підривної діяльності на шкоду державній (енергетичній) безпеці України, що кваліфікується слідством за ч.1 ст.111 КК України.
Пізніше це кримінальне провадження було об’єднано з раніше внесеним слідчим СБУ до ЄРДР провадженням №2016130000000212 від 19.09.2016р. стосовно вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.111 та ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 258 КК України.
Ренат Кузьмін у дописі на Facebook зловтішався як міг:
«Почему Порошенко не избрана мера пресечения и почему прокуратура не требует для него ареста или такого же безумного, как и для Медведчука, залога в миллиард? И почему в подозрении Медведчуку указано, что он якобы совершил некое преступление в сговоре с каким-то неустановленным следствием «українським високопосадовцем» если дело возбудили против конкретного Порошенко? Что это за цирк? Как такое вообще возможно?»
Народ вже сміється, пригадуючи з кінокомедії «Кавказька полонянка» фінальну репліку підсудного, яка цілковито описує ситуацію з так званим «переслідуванням» Порошенка: «Громадянин суддя! А він не може сісти…»
Тобто, достеменно усвідомлюючи, що, згідно з фабулою вказаного запису в ЄРДР, першим у переліку фігурантів зазначений Петро Порошенко, ані професорка Венедіктова, ані лейтенант Баканов понад два місяці не могли зробити остаточного висновку, чи має Сивочолий Криголам якесь відношення до цієї справи та чи належав він до вищого політичного керівництва нашої держави у 2014-2015 роках…
Сама ця процесуальна дія як за формою, так і за змістом не може не викликати несприйняття та відторгнення в будь-кого, чиї пізнання у галузі правознавства є трохи більшими, ніж у відомих юристів сучасності, таких, як Володимир Зеленський, Іван Баканов, Олександр Гогілашвілі…
У цьому місці потрібно зробити невеличке відступлення та пояснити, чому з 19 листопада 2012 року, відтоді, коли набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс України, тобто, без малого вже десятиліття, ефективність ведення досудового слідства різко знизилася, а останніми роками просто перетворилась на злодійський фарс.
Головним завданням Кримінально-процесуального кодексу Української РСР від 1960 року було засудження винних у вчинені кримінальних злочинів осіб як кінцевий результат кримінального процесу. Тому що в часи дії КПК УРСР створення відчуття законності та правопорядку ставилось на перше місце. Для всіх, хто з цим правопорядком був не згідний або виходив за його межі, було тільки одне місце – за гратами. Жодних компромісів заради матеріальних бонусів радянській владі було не потрібно.
У наші часи всі акценти змістилися, оскільки поняття законності та нагляду за законністю вилучені як із Конституції, так із інших дотичних норм права, зокрема, із Закону «Про прокуратуру» в редакції від 14 жовтня 2014 року.
Відтак, прокуратура та слідство зосередились на досягненні матеріальних бонусів – взяття під варту лише заради викупу, грабіж заможних маєтків та виробничих приміщень під виглядом обшуку тощо. Зацікавленість довести справу до обвинувального вироку покладено на самих потерпілих. Якщо справу можна продати – прокурор або суд її продасть. До вироку доходять лише «неліквіди».
Творець чинного КПК України Андрій Портнов попереписував усю юридичну термінологію КПК України на противагу КПК УРСР, просто познущавшись з сутності кримінального процесу. Сама назва процесуального документу «Підозра» є дуже невдалою з усіх боків.
По-перше, вона співзвучна з одним дуже негарним словом. Якщо закрити усього одну букву, то стрічка новин могла б виглядати отак: «В.о. Генерального прокурора підписав підо*ру Петру Порошенку…»
Як з лінгвістичної, так і з юридичної точки зору термінологія ст.131 КПК УРСР «Притягнення як обвинуваченого» має безсумнівну перевагу над її прямим аналогом у ст.276 КПК України «Випадки повідомлення про підозру».
Відповідно до частини третя статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обвинувачення і підозра не є тотожними речами.
«Я вас обвинувачую!» – це серйозне твердження. Воно повинно бути належно обґрунтованим і тягне за собою відповідні наслідки. Тоді, як заява «я вас підозрюю!» – звучить якось невпевнено. Ну, підозрюй собі! Баби на лавках теж можуть підозрювати й поширювати плітки, натомість слідчий чи прокурор мають обвинувачувати, бо в цьому полягає завдання кримінального процесу. Тому їх й називають стороною «обвинувачення».
Якість складання постанови про притягнення як обвинуваченого в порядку ст.ст.131-132 КПК УРСР та повідомлення про підозру в порядку ст.ст.276-278 КПК України є теж різною. Відбулось істотне пониження статусу «папірця», яким особа притягується як обвинувачений (підозрюваний).
Згідно зі ст.131 КПК УРСР коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого. Зверніть увагу на порядок слів: коли є досить доказів – слідчий виносить мотивовану постанову. Тобто, за своїм статусом «папірець» приймається у формі повноцінної постанови слідчого з дотриманням загальних вимог ст.130 КПК УРСР, у т.ч. щодо наведення обґрунтування прийнятого рішення. Відтак, оскаржуючи цю постанову, скаржник може посилатись як на недостатність доказів, так і на невмотивованість постанови, так і на необґрунтованість прийнятого слідчим рішення по суті.
З прийняттям нового КПК замість постанови слідчого маємо якесь «повідомлення». Це як листування на паркані. Повідомляю, Вася – ти дурень! Повідомив.
Раніше приписи ст.132 КПК УРСР вимагали наведення, зокрема, часу, місця та інших обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому. А у разі притягнення за різними статтями кримінального закону, в постанові також зазначалося, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей. Тепер вимоги п.6 ч.1 ст.277 КПК України є більш спрощеними, достатньо навести лише стислий виклад фактичних обставин, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру – все у купу, не розрізняючи, які саме дії стосуються яких статей обвинувачення. Зменшення вимог до змісту підозри призвело до того, що вони перетворились на ліричні оповідання замість чіткого і конкретного викладення змісту державного обвинувачення.
Перепрошую за цей екскурс у кримінально-процесуальне законодавство, бо інакше не всі читачі зможуть оцінити черговий інтелектуальний «шедевр», який не схотіла підписати мадам Парфумерка, оскільки навіть оця професорка усвідомлює, що черговий художній твір ОГП(У) та СБУ про зраду не відповідає навіть мінімальним вимогам п.6 ч.1 ст.277 КПК України.
Судіть самі. Перші дев’ять аркушів «підозри» Петру Порошенку від 20.12.2021р. у кримінальному провадженні №2016130000000212 – це просто набір загальних слів та псевдо юридичної демагогії, де навіть прізвище Порошенка не згадується жодного разу (!) та не має до підозрюваного жодного стосунку!
Про що ж ці дев’ять аркушів? Графомани з ОГП(У) починають перелічувати декларативні, позбавлені жодної зобов’язальної сили, міжнародні документи, суб’єктами яких апріорі не можуть виступати окремі приватні особи, як то: Статут ООН, перелік членів ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН, Будапештський Меморандум, Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі, підписаний в Гельсінкі 1 серпня 1975 року особисто Леонідом Іллічем Брежнєвим тощо. Яке це все має юридичне значення в аспекті притягнення Петра Олексійовича до будь-якої відповідальності?
Я вже мовчу про певний процесуальний ідіотизм, типу речень на кшталт: «Встановлено, що 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об’єднаних Націй, підписаний 26.06.1945». Перепрошую, це встановлено слідчим шляхом? Тобто, шляхом опитуванням свідків, проведенням обшуків та виїмок тощо? Якщо це загальновідомий факт, то не треба робити вигляд, що слідство цей факт «встановлювало».
Деякі тези «підозри» мають характер політичних оцінок, зокрема такі:
«Починаючи з 20 лютого 2014 року, через посилення сепаратистських (проросійських) виступів населення Автономної Республіки Крим (далі – АРК) та південно-східних регіонів України розпочалось захоплення невстановленими особами будівель органів державної влади та органів місцевого самоврядування в АРК, Харківській, Одеській, Донецькій та Луганській областях, що підвищило рівень терористичної загрози у державі та потенційно почало загрожувати територіальній цілісності України»
Водночас, загальновідомо, що захоплення будівель і споруд розпочалося задовго до 20 лютого 2014 року в інших регіонах України, зокрема, у Львові, Тернополі, Хмельницькому, Києві та інших містах. Нажаль, тема поширення цих «позитивних» прикладів на інші регіони України лишилась не розкритою…
Інші твердження підозри свідчать про те, що автори не знайомі з теорією держави та права, зокрема, щодо поділу влади на виконавчу, законодавчу й судову, інакше б не писали отаку абракадабру:
«Отже, Верховною Радою України як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «Л/ДНР» до терористичних організацій, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників указаних терористичних організацій»
З яких це пір постановами Верховної Ради «відповідні особи» без вироку суду визнаються учасниками терористичних організацій?
Дуже багато загальних слів та тверджень неконкретного характеру, без посилання на джерела доказів, що позбавляє суд можливості надати цьому «твору» процесуальної оцінки, наприклад:
«Враховуючи викладене, так звані «Л/ДНР» є стійкими ієрархічними об’єднаннями невизначеної кількості осіб (більше п’яти), які створені з порушенням чинного законодавства з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, виконуваних їх учасниками, встановлено правила поведінки, обов’язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення злочинів, у тому числі терористичних актів, а тому відповідно до положень ст.ст. 28, 258-3 КК України ці організації є терористичними»
Загальний набір слів без прізвищ, посилань на докази, без жодної конкретики. І так далі, у тому ж річищі, загальними фразами на кілька аркушів. Звідки це взагалі стало відомо? Що це за встановлені «Правила поведінки під час підготовки і вчинення злочинів, у тому числі терористичних актів»? Ким встановлені?! Це такий офіційний нормативний документ у сепаратистів? «Підозра» не містить жодних відповідей на ці прості запитання.
Я вже мовчу про відвертий ідіотизм про порушення чинного законодавства під час створення «ЛНР» та «ДНР», бо тоді випливає, що це – публічно-правовий спір?! Тоді звертайтесь з «підозрами» до Окружного адміністративного суду міста Києва з приводу окремих порушень, допущених під час заснування «ЛНР» та «ДНР», за правилами позовного провадження…
Тільки на початку 10 аркушу «підозри» нарешті вперше (!) згадується прізвище підозрюваного а також інших громадян: Медведчук Віктор Володимирович, Порошенко Петро Олексійович, Демчишин Володимир Васильович та Кузяра Сергій Володимирович.
Далі, у «Підозрі» Медведчук В.В. «обвинувачується» у тому, що двадцять років тому був главою Адміністрації Президента України (про це зараз досі пам’ятають хіба що старі баби на лавках), а також у тому, що своїми висловлюваннями впливає на суспільну думку… Як наслідок, Медведчук В.В. за невстановлених обставин, без зазначення місця та часу, досягнув злочинної домовленості з П. Порошенком, як Президентом України. І далі ще на п’ять аркушів загальна теорія про посаду президента, його повноваження, функції тощо.
Це було коротке викладення змісту 16 з 32 аркушів «Підозри»!
Хотів би відразу застерегти сторону обвинувачення та нагадати підстави, з яких 29 листопада 2021 року Броварський міськрайонний суд ухвалою в справі №243/885/19 повернув прокурору обвинувальний акт щодо «заколотників» Володимира Рубана та Надії Савченко. Суд зазначив наступне:
«Пряме зазначення конкретних прізвищ осіб, які фактично обвинувачуються у вчиненні злочинів, спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності визначеного їх процесуального статусу у кримінальному провадженні, відсутності даних про наявність щодо цих осіб обвинувальних вироків, є порушенням загальних засад кримінального провадження; принципу верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя.
Отже, обвинувальний акт містить у собі дані про вчинення правопорушень рядом інших осіб, без зазначення про виділення матеріалів щодо цих осіб в окреме провадження, всупереч того, що обвинувальний акт відносно однієї особи не може містити обвинувачення щодо інших осіб, оскільки порушує їх право на захист та позбавляє суд визначити межі судового розгляду».
З вірогідністю 99,9% можна гарантувати, що будь-яке обвинувачення на базі «Підозри» від 20 грудня 2021 року стосовно Порошенка зазнає тієї ж участі – тобто, буде відправлено судом в смітник через неспроможність в.о. Генерального прокурора, який підписав це «оповідання», стисло, лаконічно, водночас конкретно і без згадування зайвих осіб, які не притягнуті по справі в якості підозрюваних (обвинувачених), сформувати позицію: у чому конкретно, в яких діях полягає склад злочину.
Перша половина «Підозри», до речі, була не найгіршою. Далі пішла суцільна естрадна імпровізація приблизно такого змісту:
«Задля задоволення власних політичних інтересів, недопущення падіння політичних рейтингів та рівня довіри в результаті можливого подальшого загострення відносин з країною агресором – Російською Федерацією, зважаючи на підстави позачергових виборів Президента України, не пізніше жовтня 2014 року Порошенко П.О., будучи представником влади – Президентом України – Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України – Головою Ради національної безпеки і оборони України, вступив у злочинну змову з Медведчуком В.В. та розподілили між собою виконувані функції, ролі й задачі в загальному злочинному плані»
Цей дуже ємкий абзац заслуговує на окремий коментар. Чи усвідомлює Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с), що в цій «Підозрі» можна легко поміняти прізвище Порошенко на Зеленський, і дали без змін по тексту? Чи здогадується він, що це готова підозра йому самому?
Окремо не можу пройти повз набору слів «…зважаючи на підстави позачергових виборів Президента України». Так, ми розуміємо, що йдеться про насильницьке повалення уряду Януковича з метою приходу різних авакових, коломойських, пінчуків, ахметових до реальної влади. Але що хотів сказати в.о. Генерального прокурора цими словами? Про що цей натяк?
Решта аркушів «Підозри» зводиться до переказу однієї єдиної сюжетної лінії щодо зриву виконання контракту на постачання вугілля з Південно-Африканської Республіки, про що ми також писали.
Формула злочину була викладена у наступному абзаці:
«При цьому за злочинним планом штучне обмеження поставок вугілля з Російської Федерації могло бути припинено лише за умови початку поставок вугілля з територій, підконтрольних окремо терористичним організаціям «ДНР» та «ЛНР», і кількість поставленого після цього з Російської Федерації вугілля пропорційно залежала би від кількості вугілля, поставленого терористичними організаціями»
Що вам сказати… Ця держава (не плутати з країною) загине не від російської агресії, а від власної п*здоватості. Ми донедавна, до грудня 2021 року, купували мільйони тон вугілля з Росії, досі купуємо нафту і нафтопродукти, транспортуємо їх газ і вимагаємо, щоби країна-агресор не припиняла з нами спільний бізнес з постачання газу до Європи. Послухайте, ну яка вам нах*** різниця, звідки цей луганський або донецький антрацит буде потрапляти на наші ТЕС? Чим купівля вугілля в країни-агресора краща або гірша відвантаження з тимчасово окупованих територій? Це рівно те саме вугілля, просто різними маршрутами доставлене.
Обвинувачення в тому, що оплата за вугілля можливо йде на фінансування терористичної діяльності, не може відповісти на просте питання: тоді будь-які розрахунки з Російською Федерацію слід вважати злочинними! Тоді будь-які кошти, сплачені за вугілля, газ, нафту, солярку, скраплений газ тощо – мають таку саму злочинну природу, бо уряд Російської Федерації не приховує, що надає фінансову допомогу «ЛНР» та «ДНР». В чому різниця?!
Насправді, жодних підстав підозрювати Петра Олексійовича в державній зраді наразі немає з дуже простих міркувань – у Порошенка нема батьківщини, тому нема кого зраджувати. Він – людина-космополіт. Його бог – це гроші. Замість того, щоби «шити» справу в кращих традиціях Прокурора Союзу РСР Андрія Вишинського, його ідейному нащадку Олексію Симоненко краще було б досліджувати ті самі обставини під іншим кутом зору: шукати корисливий мотив, бо Сивочолий пальцем не поворухне без копійки прибутку.
Але тоді ця справа змінить «масть» та перейде до НАБУ, якому підслідні такого роду корупційні корисливі злочини, що призведе лише до збагачення самозваного директора НАБУ Артема Ситника. Принаймні, немає жодних підстав підозрювати Артема Сергійовича в тому, що він роками безкорисливо саботував розслідування справ щодо Петра Порошенка, Юрія Луценка, Ігоря Коломойського, Олега Бахматюка, Арсена Авакова та інших українських патріотів. Ось і доводиться Симоненку вигадувати такий склад злочину в діях Сивочолого Криголама, який би не був підслідний НАБУ.
Крім того, обвинувачення має носити конкретний характер – яка точно сума коштів, коли та кому пішла, які були вчинені терористичні акти за ці гроші тощо.
Я вибачаюсь, але слідчі НКВД у 1937 році краще працювали. Шановні панове з ОГП(У)! Ви лінуєтесь! Вам доручили справу особливої важливості, притягнути до кримінальної відповідальності особистого ворога нашого Фюрера, а ви провокуєте нездорові плітки в суспільстві, обвинувачуєте Порошенка у тому, що він придбав вугілля на умовах і за ціною, які дозволили задовільно провести опалювальний період у 2014-2017 роках, тоді, як у вашого Найвеличнішого повна енергетична блокада і все валиться з рук.
Але ми продовжуємо. Тільки на 22 аркуші «Підозри» появляється щось, що має зовнішні ознаки припису п.6 ч.1 ст.277 КПК України – викладення часу та місця вчинення злочину.
Перший же абзац 22 аркушу підозри завершився феєричною штангою:
«Так, 03.11.2021 Президентом України Порошенком П.О. скликано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), а також надано відповідні вказівки посадовим особам Секретаріату РНБО щодо скликання й проведення 04.11.2014 засідання РНБО з питань забезпечення енергетичної безпеки держави та невідкладних заходів сталого проведення опалювального сезону 2014/2015 року»
Я розумію, що це проста описка. Але описку можна пробачити в описовій частині міркувань державного обвинувачення, тоді як цей абзаці – є викладенням часу та місця події злочину. Це помилка щодо істотної обставини, яка входить до предмету доказування в кримінальному процесі. Тому оцю «Підозру» можна вже викидати в смітник…
Але ми підемо далі, бо там ще цікавіше.
«04.11.2014 Порошенком П.О., як Головою Ради національної безпеки і оборони України, на засіданні Ради національної безпеки і оборони, без достатніх на те підстав, висловлено сумніви щодо якості вугілля, яке завезено з Південно-Африканської Республіки, Генеральній прокуратурі України та Міністерству внутрішніх справ України надано усне доручення на здійснення перевірки згаданих фактів, і наголошено на необхідності припинення контракту з компанією «Steel Mont Trading ltd» й зупинення відвантаження на ТЕС ПАТ «Центренерго» вугілля по контракту…»
Це дуже феноменальна частина «Підозри», оскільки в наступних абзацах Петро Порошенко обвинувачується в тому, що за зверненням МВС України Генеральною прокуратурою були виконані вимоги ч.1 ст.214 КПК України та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000001230 від 06.11.2014р., у ході якого В.О. Зіневичу, працюючому директором ДПЗД «Укрінтеренерго», було 03.12.2014 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України – привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах. Пізнім вечором 4 грудня 2014 року о 22 год. 57 хв. Зіневича було затримано.
Хочу підкреслити – це не Петро Олексійович, якого ми всі дуже «любимо» і про якого ми можемо розповідати годинами, а Генеральна прокуратура повідомила Зіневичу про підозру, слідчий суддя обирав запобіжний захід… Чи усвідомлює в.о. Генерального прокурора Олексій Симоненко, що ОГП(У) цією «Підозрою» знов вийшла сама на себе, обвинувачує підозрюваного Порошенка у власних слідчих діях?
Чи може, Симоненко сподівається, що суд за скаргою адвокатів Порошенка скасує цю підозру? Бо для того, щоби підозрювати Порошенка в затриманні Зіневича, треба було спочатку розслідувати кримінальне провадження за фактом незаконного притягнення Зіневича до кримінальної відповідальності та незаконного затримання, дати оцінку висновку експертизи, притягнути до відповідальності експертів, слідчих, прокурорів у справі Зіневича й т.п. Але в ОГП(У) не хочуть нічого цього робити, бо перед ними ставиться завдання лише підозрювати Порошенка. Ну і Медведчука.
Але ситуація ще гірша. Хочу нагадати в.о. Генерального прокурора Олексію Симоненку деякі висновки слідства, якщо він раптом втратив здібності читати й писати українською мовою:
«Згідно з результатами лабораторних досліджень відібраних зразків зазначеного вугілля на Трипільській та Зміївській ТЕС, проведених Державним науково-дослідним вуглехімічним інститутом 13.11.2014, воно має, зокрема, наступні якісні показники:
температура деформації від 1180 до 1210 град.С.;
температура півсфери – понад 1500 град.С.;
температура рідкоплавкого стану – понад 1500 град.С.;
теплоти згоряння – від 4746 до 4846 кКал/кг.,
які не відповідають вимогам Інструкції по устрою та експлуатації котельного агрегату ТПП-210А для його спалювання та не відповідають вимогам Державного стандарту України «Вугілля буре, кам’яне та антрацит. Класифікація» №3472-96 для вугілля марок «А» та «П».
Згідно з висновком Інституту вугільних енерготехнологій від 21.11.2014 щодо придатності імпортованого вугілля на ТЕС України згідно наданих сертифікатів з урахуванням досліджень зразків вугілля, виконаних ДП «Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут (УХІН)», всі зразки вугілля відрізняються тугоплавкою золою (температура розтікання золи досягає 1500 град.С. і більше) порівняно з проектними для цих котлоагрегатів донецьким маркам вугілля А і П ( температура розтікання золи 1300-1350 град.С). Спалювання вугілля з такою тугоплавкою золою потребує підвищення температури пиловугільного факелу для підтримки режиму рідкого шлаковидалення, що може бути досягнуто при газомазутному підсвічуванні або при забезпеченні калорійності палива понад 5500 кКал/кг. (наприклад, з висококалорійним кузнецьким вугіллям марки П у співвідношенні 1:1).
Отже, поки ці висновки фахівців не будуть офіційно спростовані новою експертизою, не тільки відсутні жодні підстави для пред’явлення обвинувачення Петру Порошенку в зриві контракту з компанією «Steel Mont Trading ltd», а навпаки – йому за це ще слід висловити подяку та нагородити похвальною грамотою Кабінету Міністрів України за відвернення загрози техногенної аварії та явної диверсії на українських ТЕС !
Більше того, згідно з висновком судово-економічної експертизи від 27.02.2015 у вказаному кримінальному провадженні, перевищення вартості придбаного в ПАР вугілля над вартістю вугілля, визначеною з урахуванням судово-товарознавчої експертизи від 23.02.2015, приблизно складає від 4 835 013 до 4 973 612 доларів США.
Ситуація наразі виглядає анекдотично: Печерський районний суд м. Києва надав дозвіл на затримання та привід до суду Петра Порошенка, як тільки він повернеться і перетне кордон, для обрання йому запобіжного заходу з альтернативою застави 1 мільярд гривень.
З іншого боку, якби Петро Олексійович прийшов з адвокатами до суду та надав покази, цілком можливо, що ця «підозра» попрямувала б у смітник так само, як і попередня, яку ми згадали на початку статті, позаяк в.о. Генерального прокурора Олексій Симоненко вчинив відразу два злочини одним своїм підписом – він притягнув до кримінальної відповідальності з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину завідомо невинувату особу (ч.2 ст.372 КК України), зловживаючи при цьому своїм службовим становищем в корисливих інтересах третіх осіб, які були зацікавлені продати втридорога неякісне вугілля для наших електростанцій.
Перифразуючи відомі крилаті слова Микити Хрущова, за такі «підозри» треба підозрювати самих прокурорів!
