Два з половиною роки назад, 19 квітня 2019 року, під час епічних дебатів на стадіоні «Олімпійський» напередодні другого туру президентських виборів, відповідаючи на закиди чинного глави держави Порошенка, кандидат у президенти Зеленський зухвало відповів: «Я не ваш опонент, я ваш вирок!»
Власне, на цю фразу «купилися» три чверті виборців, які наївно повірили одному бездарному артисту розмовного жанру, який просто виявився боягузливим і мстивим гівнюком.
Ми всі – і ті, хто голосував за переможця, і ті, хто голосував за переможеного, а також всі інші, що забили «цвях» на видовищне політичне шоу, – ми всі винні в допущеній кричущий неуважності до пророцтва Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с), гідного карбування в граніті. Цю фразу від самого початку тлумачать з точністю до навпаки: хтось у цих словах угледів натяк на майбутній обвинувальний судовий вирок Сивочолому Гетьману за вчинені ним тяжкі кримінальні злочини. А тепер нарікає на невтілені очікування. Мабуть, це якийсь масовий гіпноз, позаяк Зеленський, насправді, ніколи нічого подібного не говорив і не обіцяв!
Давайте-но ще раз дослівно розберемо вищезгаданий крилатий вислів, який складається з двох речень, з’єднаних комою. Перше речення: «Я не ваш опонент». Взагалі-то ані українською, ані російською так не кажуть. Твердження дуже плутане, як і думки оратора, адже його можна зрозуміти двома різними способами: 1) я опоную не вам, а іншій людині; 2) я вам не опонент!
І в першому, і в другому випадку Зеленський начебто каже: «Петре Олексійовичу, я Вам ані трохи не опоную, ну який я Вам опонент?!» Тобто, зі слів шостого президента, насправді, випливає, що він з п’ятим президентом – майже однодумці, явно не опоненти. А ви про що подумали?!
Тепер перейдемо до другого речення: «Я ваш вирок!» Розумієте, яка річ, слово «вирок» має багато відтінків і тлумачень. Наприклад, приходить пацієнт до лікаря, а той каже: у вас поганий діагноз, але це не вирок, адже є надія на лікування. Або навпаки: консиліум лікарів встановив невтішний діагноз, який звучав, як страшний вирок.
Як на мене, то Зеленський жодним чином не мав на увазі обвинувальний вирок суду, який ухвалюється за правилами Кримінального процесуального кодексу. Хіба тільки якщо він ще тоді, два з половиною роки назад, не виношував плани, за прикладом Адольфа Гітлера, стати одноосібно верховним суддею, президентом, канцлером та Рейхстагом одночасно. Він, найвірогідніше, мав на увазі зовсім інше: та країна, яку побудував п’ятий президент – є невиліковно хворою, система влади та державного управління – повністю недієздатною, такою, що відмирає. Всі державні органи уражені метастазами корупції, почалася гангрена правоохоронних органів, прокуратури та суду.
Узагальненню всіх цих явищ більше личать не юридичні, а медичні терміни. Отже, Найвеличніший мабуть хотів сказати зовсім інше: «Я не ваш опонент, я ваш діагноз!» Погодьтеся, що обрання главою держави хворої людини з цілим букетом діагнозів – є само по собі красномовним діагнозом всій країні та суспільству.
Між тим, стурбована громадськість другий рік поспіль риторично нарікає: коли, нарешті, ми побачимо вирок Порошенку? Де посадки?
Петро Олексійович цілком гідний того, аби отримати найсуворіше покарання за вчинені ним реальні, а не уявні чи вигадані кримінальні злочини. А якщо казати по совісті, то з педагогічних міркувань його варто було б повісити на ліхтарі. Не самого, звісно, бо це було би несправедливо, а разом з Турчиновим і Аваковим, щоби Сивочолий не відчував себе самотнім. При цьому я би не ставив корисливі злочини на перше місце, попри те, що вони створюють найбільше резонансу, їх шкідливість не йде у жодне порівняння зі шкодою, яка завдана авторитету та інтересам держави злочинами проти самих засад держави і права, проти правопорядку та правосвідомості громадян.
Достеменно невідомо, яка кількість кримінальних проваджень була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, де фігурантом виступає громадянин Порошенко. Водночас, оскільки 29 серпня 2019 року він склав присягу народного депутата України ІХ скликання, то на нього поширюються вимоги частини 1 статті 482-2 КПК України, відповідно до яких відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до ЄРДР генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки генерального прокурора) у порядку, встановленому цим Кодексом. Отже, правильну відповідь на це запитання може надати виключно мадам Венедіктова.
У червні 2020 року з нагоди перших ста днів на посаді керівниці ОГП(У) генеральна прокурорка повідомила, що за фактами можливих кримінальних правопорушень попереднього глави держави до ЄРДР внесено 21 провадження: 17 справ зареєстрував її попередник Руслан Рябошапка і чотири – вона сама. Ці провадження розпочинали як за заявами певних осіб, так і за рішенням суду.
1 липня 2020 року сам «винуватець» повідомив, що відносно нього, начебто, розслідується 24 кримінальні провадження, і що за всіма ними стоїть Офіс президента, або особисто очільник країни Володимир Зеленський. Але вже 18 вересня 2020 року адвокат Ілля Новіков повідомив на брифінгу, що наразі розслідується, як мінімум, 58 кримінальних проваджень, у яких тим чи іншим чином фігурує п’ятий президент України.
За даними з інших джерел, з цього масиву справ по лінії СБУ було розпочато, щонайменше, 15 кримінальних проваджень. Також повідомлялося, що в загальний підсумок розслідуваних справ свої внески зробили Андрій Портнов (13 заяв) та Ігор Коломойський (4 заяви). Сім проваджень було відкрито на підставі ухвал Печерського та Шевченківського районних судів міста Києва за заявами народного депутата VIII скликання Аркадія Корнацького. Одне з найгучніших та резонансних проваджень було відкрито особисто генеральною прокуроркою 6 квітня 2020 року за заявою працівників майже ліквідованого Верховного Суду України стосовно захоплення державної влади шляхом створення неконституційного так званого «Верховного Суду» та призначення у цей самозваний орган «правосуддя» так званих «суддів» відповідними указами п’ятого президента України, про що ми повідомляли півтора роки назад обґрунтовано сподіваючись, що «Першим сяде Зеленський» .
Цей перелік не є ані точним, ані вичерпним, оскільки так зване «слідство» переважно шукає приводи не розслідувати реальні кримінальні обвинувачення, а навпаки – закривати їх, не повідомляючи про це заявників, приховуючи постанови про закриття кримінальних проваджень. Багато заяв, поданих у порядку ст.214 КПК, є повторними або перетинаються з іншими заявами за своєю фабулою. Відтак, загальний рахунок відкритих у 2019-2021 роках кримінальних проваджень, де фігурує Сивочолий Гетьман, може сягати понад 70, тоді, як реально в роботі слідчих органів їх лишилось у рази менше.
Усі кримінальні провадження стосовно попереднього керманича країни можна розподілити на п’ять категорій:
- Корисливі злочини, пов’язані із особистим збагаченням під час придбання або продажу активів, проведення закупівель тощо;
- Політично забарвленні злочини з російським елементом (торгівля з ЛНР/ДНР, плівки з Медведчуком, війна тощо);
- Злочини проти засад держави і права – повалення державного і конституційного ладу, захоплення державної влади, порушення адміністративно-територіального устрою шляхом різноманітних «реформ», створення непередбачених Конституцією органів влади та управління тощо;
- Неправомірні дії та зловживання без ознак розкрадання (справа судді Чауса, справа «43 картин» тощо);
- Злочини анекдотичного характеру, з рубрики «страшне перо не в гусака!»
Як ви вже мабуть здогадалися, з усіх вище перелічених категорій злочинів зелену вулицю отримала лише п’ята категорія «злочинів», найбільш затребуваних у Добу Сатири і Гумору.
Наш хіт-парад відкриває підозра п’ятому президенту України та народному депутату Петру Порошенку у справі про призначення Сергія Семочка першим заступником голови Служби зовнішньої розвідки України. Як кажуть в Одесі – йдеться відразу про дві підозри – першу і останню, вручену Сивочолому Гетьману в кримінальному провадженні №62019000000000753. Далі цього комедійного епізоду руки у слідства не дійшли.
Ранок 10 червня 2020 року починався тривожною заявою Бі-Бі-Сі: Порошенку вручили підозру, йому загрожує арешт! Виявляється, 10 червня 2020 року мадам генеральна прокурорка підписала одразу три документи: повідомлення про підозру, постанову, якою доручено повідомити про підозру, та доручення повідомити про підозру громадянину Порошенку.
Цією справою колишнього Арбітра Нації почали лякати ще торік навесні. 4 березня 2020 року «Українська Правда» оприлюднила проект підозри, яку підготували в ДБР на підпис попередньому Генеральному прокурору Руслану Рябошапці. З огляду на зміст обвинувачення, замість слуг Феміди його готували працівники Мельпомени. Звучить дуже епічно:
«…у Порошенка П.О., з мотивів задоволення особистих інтересів, що полягають у прагненні встановлення такого виду державного режиму, при якому державна влада зосередиться в руках неконтрольованої народом групи осіб або в руках однієї особи, та усунення можливостей для вільного волевиявлення інтересів різних груп населення, виник прямий умисел на захоплення державної влади, шляхом призначення підконтрольних йому осіб у Службу зовнішньої розвідки України та Вищу раду правосуддя».
Автори цього ліричного оповідання «оцінили» свій труд за прейскурантом Кримінального кодексу у розмірі частини 1 статті 109 (повалення державного ладу або захоплення державної влади) та частини 2 статті 364 (зловживання владою або службовим становищем, що завдало тяжких наслідків). Тобто, коли Порошенко Указом №273/2017 від 13 вересня 2017 року призначив Єгора Божка Головою Служби зовнішньої розвідки України – то він ще не був узурпатором, а ось коли Сивочолий своїм Указом №225/2018 від 31 липня 2018 року призначив Сергія Семочка туди ж першим заступником – усе стало ясно: це захоплення державної влади!
Насправді, уся ця історія не варта того паперу, на якому друкували підозру: увесь «злочин» полягав у тому, що на момент призначення Семочка у Божка вже був перший заступник – Указом № 389/2017 від 27 листопада 2017 року першим заступником Голови СЗРУ було призначено Андрія Алєксєєнка, який займав цю посаду до 11 червня 2019 року, коли його замінили на Владислава Бухарєва. Тобто, внаслідок помилки, або, якщо вірити проекту підозри, з мотивів встановлення одноосібного авторитарного режиму, голові СЗРУ було призначено два перших заступника замість одного. Який жах і сором, кров холоне в жилах від цього нечуваного злочину!
Втім, Руслан Рябошапка чомусь не схотів це підписувати. Можливо, він не любив Мельпомену так, як її обожнює Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с).
Ну, як ні – то ні! Наступного дня, 5 березня 2020 року, Верховна Рада прийняла Постанову «Про висловлення недовіри Генеральному прокурору Рябошапці Р.Г.», мотивуючи її, зокрема, таким:
«Нерозслідування, гальмування розслідування найбільш резонансних кримінальних проваджень свідчать про небажання, неможливість або неспроможність Генерального прокурора забезпечити виконання завдань, поставлених законом перед Офісом прокурора, зокрема, та прокуратурою в цілому».
Отаке! До речі, під цим стоїть підпис «Д. Разумков».
Свято місце пусто не буває – 17 березня 2020 року замість Рябошапки призначили нашу «Гарнюню» (позивний «ДБС»). Уж така вчителька, така викладачка! Професор кафедри цивільно-правових дисциплін, твою мать!
Три місяці Венедіктова робила з себе незайману, але потім підписала. Тільки, як справжня вчителька, повиправляла червоною ручкою «помилки» в цьому учнівському «творі». Нова підозра стверджувала про вчинення п’ятим президентом кримінальних правопорушень за ознаками ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 4 ст. 426-1 Кримінального кодексу України, зміст яких перекладається наступним чином: підбурювання до виконання явно кримінально протиправного наказу або розпорядження, протиправність якого полягає у перевищенні військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, що карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Як на мене, то вийшло навіть гірше: головна претензія до Сивочолого ґрунтувалась на тому, що він підписав Указ №225/2018 від 31 липня 2018 року про призначення Сергія Семочка першим заступником Голови СЗРУ.
Я перепрошую, хто кого підбурював? Порошенко себе підбурював підписати указ президента? Чи він підбурював Божка, як військовослужбовця, виконувати укази Верховного головнокомандувача? Пам’ятаєте, у Булгакова, професор Преображенський перепитував: «Хто на кому стояв?!»
Виявляється, за новою версією прокуратури, підозрюваний Порошенко, будучи президентом, переконав голову Служби зовнішньої розвідки Єгора Божка призначити своїм першим заступником Сергія Семочка попри наявність вже призначеного першого заступника та відсутність такої штатної посади для ще одного. Далі Порошенко дав вказівку підготувати проект указу про призначення Семочка, попри відсутність такого подання від Божка й відсутність посади другого першого заступника у штаті. 31 липня 2018 року Порошенко підписав наказ про призначення Семочка. Божок знав, що Семочка призначили без його подання та без погодження секретаря РНБО, але підписав наказ про початок виконання ним обов’язків і представив нового першого заступника колективу.
Дійсно, відповідно до частини 2 статті 2 Закону «Про Службу зовнішньої розвідки України» Голова СЗРУ має першого заступника Голови та заступників Голови СЗРУ. Але визначення їх кількості, призначення на посаду та звільнення з посади здійснюються президентом за поданням Голови Служби. Тобто, як президент вирішить – так і буде. Навіть якщо Указ №225/2018 від 31 липня 2018 року було видано без формального подання – то це максимум тягне на службову недбалість під час готування проекту указу, та як наслідок – на його скасування в судовому порядку за позовом зацікавленої особи.
З юридичної точки зору взагалі незрозуміло – до чого саме Порошенко міг підбурювати того ж Божка, якщо від Божка не залежить призначення першого заступника, бо не він, а президент його призначає!
Хто ж той жартівник, що підказав отакою фабулою «наказати» Порошенка? Мадам генеральна прокурорка на брифінгу 18 червня 2020 року нам усім відкрила очі, як воно було насправді. Вона пригадала про закриття трьох «справ Порошенка», зареєстрованих за заявою Андрія Портнова, і назвала посадовця, за заявою якого була зареєстроване кримінальне провадження за фактом призначення Семочка, запевнивши, що в цієї справи прекрасна судова перспектива:
«На минулому тижні три провадження стосовно призначення прем’єр-міністра за відсутності коаліції, втручання в діяльність ОАСК, призначення членів Вищої Ради правосуддя…Ці три провадження були закриті за відсутністю складу злочину. Ці провадження були внесені в ЄРДР за заявою Андрія Портнова. І в цьому вся різниця. Коли заяву про злочин робить голова Служби зовнішньої розвідки – то, мабуть, і судова перспектива, і слідча перспектива буде зовсім іншою».
Юридичним генієм, який з пальця Порошенка висмоктав кримінальне провадження про призначення Семочка, виявився майбутній організатор викрадення в Молдові екс-судді Чауса Віталій Кондратюк, призначений за кілька днів до брифінгу Венедіктової головою Служби зовнішньої розвідки. Люди брешуть, що Кондратюк умовив Найвеличнішшого призначити його очільником СЗР, пообіцявши за це, по-перше, дати вбивчий компромат на Порошенка, а, по-друге, забезпечити прихильність Джо Байдена, який, як стверджував Кондратюк, є його особистим другом.
8 липня 2020 року під час засіданні в Печерському районному суді міста Києва з приводу обрання запобіжного заходу п’ятому президенту слідчий суддя Сергій Вовк допитав двох свідків – понятих, які були присутні під час вручення підозри Порошенкові. Ось що пояснили привселюдно свідки: один зі свідків сказав, що Порошенко підозру не взяв, але і не відмовився. Водночас, другий понятий зазначив, що Порошенко хотів взяти підозру, але зрештою відмовився нібито через відсутність необхідних документів.
Знаєте, чому? Мадам прокурорка, як справжня вчителька, завчасно записала й розмістила 30 червня 2020 року на сайті ОГП(У) цілий відео урок, як треба правильно читати папірці, що вона підписує у кримінальних провадженнях:
«Щодо так званої фальсифікації постанови Генеральним прокурором. Роз’яснюю, що 10 червня 2020 року мною було підписано:
1. Повідомлення про підозру
2. Постанову, якою доручено повідомити про підозру
3. Доручення повідомити про підозру
У повідомленні про підозру є посилання на ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 4 ст. 426-1 Кримінального кодексу України. В постанові, якою доручено повідомити про підозру, зазначено, окрім перелічених статей, також і статті 109, 367 та 382 КК України. В дорученні зазначені ст. 367 ст. ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Помилки немає! Оскільки постанова в описовій частині містить посилання на всі статті за якими кримінальне провадження розслідувалось, у тому числі і закриті, а доручення містило кваліфікацію за конкретним епізодом, у якому винесено повідомлення про підозру».
Тобто ця ДБС зробила самовикриття й привселюдно зізналася, що постанова та повідомлення про підозру містять різний набір статей Кримінального кодексу України, які не збігаються! Доручення повідомити про підозру, у свою чергу, не збігається з постановою, якою доручено повідомити про підозру. Як можна повідомляти про підозру стосовно епізодів та/або юридичних кваліфікацій, щодо яких провадження закрите?! Це якийсь дурдом, а не прокуратура!
Але це ще не фінал, він попереду.
Отже, настало 8 липня 2020 року, коли суддя Сергій Вовк почав по суті розглядати клопотання обвинувачення про обрання підозрюваному Порошенку запобіжний захід. Заслухали сторону обвинувачення, послухали захисників, допитали свідків. А далі… Ні, я не можу, якщо хтось стоїть – краще сядьте!
Прокуратура, як завжди, в останні дні усвідомила, що закінчуються строки досудового розслідування. Відтак, 3 липня 2020 року на розгляд до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019000000000753, досудове розслідування в якому здійснюється відносно народного депутата України, п`ятого Президента України Порошенка П.О. за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 4 ст. 426-1 КК України, яке було 30.06.2020 року складене та підписане слідчим третього відділу Управління з розслідувань кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями, Головного слідчого управління ДБР Камінським Р.В. і погоджене особисто Генеральним прокурором І. Венедіктовою.
З превеликими потугами ОГП(У) дотиснуло суддю Олесю Батрин, яка, начебто, у ніч на 8 липня таки винесла ухвалу про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019000000000753.
Втім, усе виявилося марним. Як з’ясувалось, 7 липня 2020 року слідчим третього відділу Управління з розслідувань кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями, Головного слідчого управління ДБР Камінським Р.В. за дорученням всього того ж генерального прокурора Венедіктової І.В. було повідомлено підозрюваного Порошенка П.О. про… завершення досудового розслідування! Відтак, всі матеріали цього провадження «закриті» для слідства. Їх можна передати або в суд, або у смітник. Жодних процесуальних дій на стадії досудового розслідування вже вчиняти не можна.
Адвокат Ілля Новіков повідомляє усіх про цю обставину. Під час засідання 8 липня прокуратура підтверджує, що обирати запобіжний захід екс-президентові вже неможливо. Далі – німа сцена. У прокуратури паніка…
Повний текст коментаря адвоката Новікова усі охочі можуть прочитати на його сторінці у Facebook. Повністю цитувати його коментар, який містить багато міцних процесуальних термінів, я не берусь, адже цю статтю можуть читати жінки та діти… Розгублений суддя Сергій Вовк покрутив отой папірець, і ухвалив: залишити клопотання про обрання запобіжного заходу без розгляду.
Смітник, так смітник! А що інше він мав ухвалити на вашу думку?
У цій мізансцені не вистачає тільки музичного оформлення. Я би у фіналі, після оголошення вступної та резолютивної частин ухвали від 8 липня 2020 року судді Вовка поставив вихідний марш Ісаака Осиповича Дунаєвського до кінофільму «Цирк» – Парад-але!
(далі буде)
