«Адольф» Зеленський йде на зустріч своїй долі

Є така пропозиція: оголосити 19 січня професійним святом – Днем психічно хворого державного службовця! Важко зрозуміти чому, але саме на Водохрещення влада вічнозелених овочів вирішила зробити coming out і показати свої справжні обличчя без масок.

Почнемо з «вічнозеленої» депутатки Третьякової. Здавалося б, чим іще може здивувати ця екстравагантна дама в окулярах з рожевою дужкою? Галина Миколаївна напружилась і змогла! Вона народила законопроект №4553-3 від 18 січня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання обігу конопель». Це безумовно дуже важливе, й, найголовніше, актуальне питання. Ви ж розумієте, що народ полишив всі інші турботи й вимагає одного – коноплі! Ціни на газ, безробіття, удаваний карантин – це все другорядне.

Ця депутатка з марихуаною в серці навіть вирішила зайнятись пропагандою легких наркотиків, поділившись у себе на Facebook красномовною статтею «Як впливає на продуктивність вживання канабісу після роботи».

Що ж так привабило депутатку в цьому дописі? Горезвісні «американські вчені» вчергове відкрили нам очі: «Результати дослідження руйнують стереотип про те, що люди, які вживають канабіс – у цілому ледачі й невмотивовані люди… За словами науковців, якщо вживання канабісу після роботи не впливає ні на один показник продуктивності, роботодавцям слід переглянути свою політику щодо наркотиків. Куріння канабісу допомагає людям розслабитися, а це означає, що цей процес може стати прекрасним заспокійливим після напруженого робочого дня».   

Читаєш отаке й намагаєшся вгадати: це вона про особисте? Чи намагається зробити приємне своєму шефу? Мовляв, не ти один такий. Чого соромитись? Це раніше лікарі рекомендували в рубриці «для дому, для сім’ї» пити коньяк.   Застаріло. Зараз «американські вчені» рекомендують вживати «дур»…

Є ще третє припущення: вона готує собі шляхи для відступу після розпуску парламенту. Наприклад, перейти на роботу до «95-го кварталу», чи навіть розпочати сольну кар’єру. Естрада вимагає нових облич!

На цьому тлі навіть незручно згадувати про головного читача, якому, можливо, й було адресовано наукове дослідження про нові стандарти здорового способу життя.   

«Адольф» Зеленський вирішив підвищити ставки у війні з Конституційним судом: 19 січня військовослужбовці УДО урочисто не пропустили голову КСУ Олександра Тупицького до помпезного палацу конституційного правосуддя по вулиці Жилянській, 14. Важко зрозуміти мету цієї акції, окрім, звичайно, дрібного приниження пана Тупицького перед колегами. Мовляв, ти зневажаєш мій монаршій указ, тоді ми покажемо, що ти ніхто й навіть не зможеш потрапити до свого кабінету.

На виконання цієї дрібної помсти за образу Його Зеленої Величності була задіяна уся наявна міць держави, окрім бойових літаків та бронетехніки. Керований образою, наш маленький зелений фюрер за допомогою «доктора» Єрмака, і, можливо, якихось речовин, рекомендованих депутаткою Третьяковою, зробив унікальний юридичний «винахід»: оскільки усі ключові установи перебувають під охороною УДО, або інших збройних формувань, то наш фюрер, як обер-командувач, може наказати будь-якому вартовому не пускати будь-кого будь-куди.

Тупицький – це тільки для початку. Але в такий самий спосіб можна не пускати й інших суддів КСУ, якщо їх запідозрять у замаху на ухвалення «неправильного» рішення. Більше того, можна не пускати взагалі любих суддів будь-яких судів – від районного до Верховного – на засідання, якщо вони неправильно розуміють свою задачу. Ще можна не пускати депутатів парламенту в пленарний зал, щоби вони, не дай Боже, не усунули Його Зелену Величність з посади в зв’язку із явною неспроможністю та недієздатністю в буквальному розумінні цього слова.

Браво! Наш хлопчик росте на очах і рухається второваною стежиною. Тільки він напевно не знає справжнього автора вище окресленого юридичного «винаходу»: лаври належать фюреру німецької нації Адольфу Гітлеру.

Так сталося, що після дострокових виборів до Рейхстагу 5 березня 1933 року НСДАП отримала умовне перше місце за пропорційною системою, але в абсолютному вимірі тільки 44% мандатів, тобто, навіть не здобули абсолютну більшість. Тоді на засіданні уряду Гітлера 15 березня 1933 року було остаточно вирішено, що на першу сесію новообраного Рейхстагу «не з’являться» 81 депутат-комуніст та певна кількість депутатів від соціал-демократичної партії. Внаслідок їх «неявки» вони не складуть присягу, їх мандати будуть перерозподілені на користь партії переможця – НСДАП.

Так і зробили: напередодні були арештовані усі 81 обраних депутатів фракції комуністів та іще 6 соціал-демократів за компанію, для кількості, які без поважних причин «не з’явилися» на відкриття сесії парламенту. Красномовна «неявка» депутатів-комуністів зіграла «виховну» роль для депутатів інших фракцій, і Гітлер зміг здобути бажані дві третини голосів для затвердження закону про надання уряду тимчасових надзвичайних повноважень законодавчого характеру. Незважаючи на тріумфальний рахунок на табло – 444 «за» та 84 «проти» (уся фракція СДПГ) – Гітлер вирішив на майбутнє, що такі доленосні рішення мають прийматись одностайно. Тому незабаром усі депутати, як від СДПГ, так і взагалі від будь-яких інших партій, крім НСДАП, також зникли в невідомому напрямку і в Рейху залишилась тільки одна партія, по списках якої і проводили усі наступні однопартійні «вибори»…      

На щастя, трагічна історія 30-х років минулого століття поки що повторюється у вигляді фарсу. Фюрер був кривавим божевільним блазнем та накоїв багато лиха. Наш маленький «Адольф» поки нажив славу дрібного політичного клоуна, який перетворює на сміховисько усе, чого торкається. Навіть операція з публічного приниження Олександра Тупицького може бумерангом вдарити по всіх причетних.

Найгірше дістанеться черговим УДО, які безпосередньо не пускали Тупицького в приміщення КСУ.  Цей висновок випливає із трішки дебільного коментаря на Facebook, який вичавило із себе керівництво УДО:

«Повідомляємо, що у зв’язку зі зверненням до Управління державної охорони України Державного бюро розслідувань щодо дотримання положень Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, виконання вимог Указу Президента України від 29.12.2020 № 607/2020, а також для усунення ризиків, у зв’язку з якими було відсторонено Тупицького Олександра Миколайовича від посади судді Конституційного Суду України та задля недопущенням останнього до приміщень Конституційного Суду України на строк дії Указу Президента України від 29.12.2020 №607/2020 (два місяці), військовослужбовці Управління державної охорони України діють лише на підставі та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством».

Висновок перший: ніякого письмового наказу бійцям УДО не допускати Тупицького ми не відшукаємо ніколи, бо під такою маячнею не підпишеться навіть прес-секретарка. Пояснення УДО мають сміховинний, юридично неспроможній характер. Якби це було не так, то було б посилання на наказ начальника або заступника начальника УДО, постанову слідчого ДБР тощо.

По-друге, в Указі №607/2020, якщо на те пішло, обер-командувач не давав вказівок УДО обмежувати свободу пересування громадянина Тупицького. Немає логічного зв’язку між словами «задля недопущенням останнього» та «на строк дії Указу». Це вже явне перевищення службових повноважень. Так зване відсторонення від посади зовсім не означає, що пан голова КСУ не має права просто зачинитись у своєму кабінеті, дістати пляшку і стакан, і сумувати, сумувати, сумувати…

Хіба в приміщенні КСУ мають право перебувати тільки судді КСУ? Якщо це не порушує заходів карантину, то будь-хто може прийти до суду, наприклад, подати свою заяву або поцікавитись рухом справи. Більше того, ч.2 ст.6 Закону «Про Конституційний Суд України» свідчить про те, що не тільки у приймальні КСУ, але навіть на відкритій частині пленарного засідання Великої Палати або Сенату може бути присутнім практично кожен, на кого замовили перепуску.

Відповідно до п.2 параграфу 68 Регламенту КСУ учасники конституційного провадження, залучені учасники конституційного провадження, представники засобів масової інформації, інші особи, які бажають бути присутніми на відкритій частині пленарного засідання Сенату чи Великої палати, допускаються до приміщення Суду за списками, які передаються до чергового підрозділу охорони Суду, відповідно до Порядку допуску на об’єкти Конституційного Суду після пред’явлення паспорта, а представники засобів масової інформації – паспорта та журналістського посвідчення.

Пункт 4 параграфу 68 Регламенту КСУ чітко визначає, кого не можна пускати. У приміщення Суду не допускаються:

1) особи, які ухиляються від проходження контролю на безпеку;

2) особи зі зброєю, крім осіб, визначених у Порядку допуску на об’єкти Конституційного Суду;

3) відвідувачі з не зазначеними в замовленні на перепустку засобами індивідуального зв’язку, кіно-, фото-, аудіо- та відеотехнікою, комп’ютерною технікою, а також валізами, господарськими пакетами, портфелями, папками великих розмірів;

4) відвідувачі з речовинами (предметами), які мають різкий запах, є вибухонебезпечними чи легкозаймистими;

5) відвідувачі з явними ознаками психічних захворювань, алкогольного чи наркотичного сп’яніння, з тваринами.

Питання: відповідно до якого з вищенаведених пунктів не пустили пана Тупицього? Чи в УДО зовсім @банулись на всю голову?

Прізвище Тупицький багатьох вводить в оману. Він насправді дуже «досвідчений» дядька, хоча інколи буває необережним у своїх контактах і розмовах. Має величезний досвід роботи в судах різних рівнів і спеціалізацій. Тому для нього не становитиме великої складності скрутити в баранячий ріг усю чергову зміну УДО, хто посмів втручатись в діяльність Голови Конституційного Суду з використанням службового становища (ч.2 ст.344 Кримінального кодексу – до трьох років). Тим більше, що хлопці виконували усну вказівку, і вони просто не зможуть пояснити слідчим підстави своєї поведінки. Упевнений, що керівництво УДО кине їх напризволяще…

Трішки цікавіша ситуація з ДБР. Якщо УДОшники постраждають за свою простакуватість, і напевно, відбудуться дрібним переляком з переводом на менш почесну службу, то @банати з ДБР мають усі шанси здобути можливість ходити ще кілька років на допити, як на роботу, але в іншій якості.

Чому? Бо 19 січня також зробили свій coming out наші побратими з ряду приматів, працевлаштованих на вулиці Петлюри, 15. Якась, вибачте мою французьку, анонімна срань розмітила ніким не підписану інформацію на офіційному веб-сайті ДБР з таким гучним багатообіцяючим заголовком: «Підозрюваний суддя Конституційного Суду України та його Голова порушує норми КПК України». Сполучник «та» в заголовку давав підстави зрозуміти, що йдеться про двох різних осіб: про Голову КСУ та окремо ще про якогось іншого суддю КСУ.

Найперше речення, ніби, внесло ясність: «Підозрюваний суддя Конституційного Суду України, який здійснює адміністративні функції його Голови…». Але далі за кілька абзаців знов: «Враховуючи суспільний резонанс щодо кримінального провадження у якому судді Конституційного Суду України та його Голові повідомлено про підозру». Отже, йдеться все ж таки про одну особу чи про дві?!

Те, що слідчі ДБР розрізняють протиправну діяльність судді КСУ пана Тупицького як фізичної особи та окремо його голови, – це вкрай цікаво, бо залишилась невисвітленою тема інших органів: дупа нічого не порушувала? Статеві органи підозрюваного не виходили за межі КПК?! Звісно, насторожує не тільки те, що голові Тупицького окремо від тулубу було повідомлено про підозру. Третьякова зі своєю пропагандою корисних властивостей маріхуани цілком могла дістатися й прес-служби ДБР.

Наступне речення також явно свідчить про вживання допінгу: «Більше того, Голова КСУ після повідомлення про підозру імітує її невручення, не набуття статусу підозрюваного, відвідуючи робоче місце». Окрім багатьох знаків запитання це речення нагадало старий анекдот, де один йшов на мітинг, а другий – на петинг. А у нас хтось просто «імітує»…

Цей сміх звісно не тягне на жодні юридичні наслідки на відміну від інших, цілком серйозних слів, за які можна отримати кримінальну відповідальність. Вищезгадана анонімна срань з вулиці Петлюри, 15, спалила усю хату і зробила зізнання у вчиненні службового злочину:

«Нагадаємо, слідчі Державного бюро розслідувань за погодженням з в.о. Генерального прокурора повідомили про підозру судді Конституційного Суду України, який здійснює адміністративні функції його Голови, 28 грудня 2020 року у вчиненні кримінальних правопорушень проти правосуддя, передбачених ч. 2 ст. 384, ст. 386 КК України (завідомо неправдиві показання, поєднані зі штучним створенням доказів захисту, підкуп свідка з метою відмови від дачі показань)».

Отже, слідчі ДБР повідомили про підозру судді КСУ… Слово не горобець!

Ну, а що каже закон? Відповідно до ч.9 ст.24 Закону «Про Конституційний Суд України» судді Конституційного Суду про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повідомляє Генеральний прокурор або особа, яка здійснює його повноваження. Для особливо тупих приматів у Кримінальному процесуальному кодексі зробили навіть окрему главу №37 під назвою «Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб». Згідно п.3 ч.1 ст.481 КПК письмове повідомлення про підозру судді Конституційного Суду України здійснюється Генеральним прокурором або його заступником.

І навіть, якщо вдатися до софістики й намагатися крутити взад-вперед положення дискусійної норми ч.2 ст.481 КПК про можливість передоручення генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури повноваження повідомити про підозру особливій категорії осіб – то й у такому випадку йдеться лише про прокурорів, а не про слідчих.

Фраза про «слідчих ДБР», які «повідомили про підозру» Голові КСУ тягне не тільки на визнання такої підозри незаконною, але й на ризик потрапити під дію як мінімум ч.1 ст.372 Кримінального кодексу – притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою, – до п’яти років. Друга частина цієї статті, у разі обвинувачення завідомо невинного у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією – від п’яти до десяти років.

Тому біологічним родичам homo sapiens з вулиці Петлюри, 15 варто зважити свою вагову категорію з вагою і можливостями Голови КСУ. Тим більше, що справу рано чи пізно продадуть, хтось на цьому заробить копійчину, а всі інші будуть шукати собі роботу і гроші на адвоката…

Але навіть не про те мова. Ми ж з вами чудово розуміємо, що вся ця тяганина мала на меті далекосяжні наміри – взяти під контроль Конституційний Суд, спрямувати усі його рішення на користь Банкової.  Це великі шахи, у яких наш маленький «Адольф» поки виявився не на висоті. Він демонструє здібності десь посередині між Шаріковим і Швондером, і не вміє елементарно прорахувати позицію на крок вперед. Тоді, як гросмейстер підкилимних ігор пан Тупицький наближається до того, щоби оголосити нашему зеленому фюреру мат у два ходи.  

Олександр Миколайович виявив специфічне почуття суддівського гумору і теж звернувся 19 січня 2021 року із заявою до Офісу генерального прокурора. Розклавши на атоми юридичну неспроможність імітації слідчих дій у кримінальному провадженні №12013110060002990 у виконанні слідчого ДБР Романа Крупки, згадавши незлим тихим словом першого заступника генерального прокурора Романа Горду, який безпідставно підписав 28 грудня 2020 року в якості т.в.о. генерального прокурора клопотання на ім’я Президента про відсторонення Голови КСУ від посади, провівши лікнеп з практичного застосування КПК, пан Тупицький вирішив міцно пожартувати, і запропонував генеральній прокурорці викликати його у будь-який визначений нею день та час для отримання підозри у кримінальному провадженні №12013110060002990. Мовляв, ось я! Обвинувачуйте мене, обвинувачуйте!

Гумор полягає у тому, що будь-яка відповідь пані генеральної прокурори перетвориться на сміх. Якщо вона дійсно викличе пана Тупицького для вручення йому підозри – то це означатиме, що станом на дату видання Указу Президента від 29.12.2020р. №607/2020 він не був підозрюваним, відтак його відсторонили незаконно, а Указ Президента є протиправним з усіх точок зору, що потягне за собою вже відповідальність, в т.ч. кримінальну, як тих слідчих і прокурорів, хто готував подання Президенту, так і відповідальність самого Президента за чергове повалення одного з елементів конституційного ладу.      Якщо ж пані Венедіктова відмовиться, то це дасть підстави Олександру Миколайовичу скрізь і кожному розповідати, що, бачите, – генеральна прокурорка не має до мене жодних претензій, то ж у чому справа?

При цьому Голова КСУ не забув в другому, третьому та четвертому пунктах прохальної частини попросити Ірину Валентинівну забезпечити належне процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12013110060002990, усунути допущені слідчими ДБР та прокурорами порушення вимог Конституції, КПК, Закону «Про Конституційний Суд України», вжити заходів правового реагування відносно слідчих ДБР, які допустили порушення вимог закону та службові зловживання, і, як родзинку на торті, – звернутись до Президента і просити його скасувати Указ №607/2020 від 29.12.2020р.

Щось мені підказує, що в разі не розгляду цього клопотання, адвокатами Тупицького буде направлена скарга слідчому судді Печерського районного суду на бездіяльність генеральної прокурорки. Я навіть не виключаю, що скаргу можуть абсолютно випадково розподілити на суддю Вовка – цілковите повторення схеми захисту Татарова. У такому випадку Олександру Миколайовичу тільки лишиться позичити в іншого судді Вовка, з Окружного адміністративного суду міста Києва, телефон адвоката Зайця і укласти з ним договір на правову допомогу. 

Що тоді лишиться Його Зеленій Величності? – Або одягти ковпак блазня, намалювати ніс, взяти в руки повітряні кульки і визнати себе клоуном, або знову підвищувати ставки в цій грі. Тільки ставка для нього у цій грі не гроші – а власна доля, життя.

«Піаністу» треба зрозуміти одну просту річ: в азартних іграх переможцем завжди залишається казино. Хто у нас завідує казино? Вгадайте з трьох раз. У нього навіть брат – Єрмак!

Анатолій Новосельцев

One thought on “«Адольф» Зеленський йде на зустріч своїй долі

Leave a Reply

Наступна публікація

Черговий комерсант хоче стати прокурором

Пн Лют 1 , 2021
Наприкінці грудні 2020 року в журналістських колах почалось пожвавлення, у редакційних кабінетах потягнуло давно забутим запахом грошей, а представники другої найдавнішої професії з блиском в очах розповідали про щедрість колишнього прокурора Одеської області, колишнього прокурора Житомирської області, колишнього заступника прокурора Київської області, а нині – депутата Одеської міської ради Ігоря […]

RedTram Network

%d bloggers like this: