Язик Луценка доведе Говду до буцегарні

У нового першого заступника генерального прокурора Романа Говди з’явилась можливість продемонструвати всю глибину свого неабиякого інтелекту та витонченого професіоналізму. Ні, про те, щоби Роман Михайлович відмовився від корупційних схем, які він організував на пару з колишнім міністром молоді та спорту Ігорем Ждановим, і припинив збирати гроші зі спортсменів за право брати участь у державних спортивних заходах, не йдеться. Не для того мадам Венедіктова призначала Говду своїм першим заступником, щоби він смоктав лапу, отримуючи офіційну зарплатню. Натомість автор цих правдивих рядків надав Роману Михайловичу можливість відправити до буцегарні колишнього генерального, прости господи, прокурора Юрія Луценка разом з колишнім першим заступником генерального прокурора Віталієм Каськом.

Як пам’ятає політично стурбоване панство, у інтерв’ю американському виданню The Hill у березні 2019 року  тодішній генеральний, прости господи, прокурор Юрій Луценко стверджував, що посол Сполучених Штатів Марі Йованович під час офіційного спілкування називала йому людей, яких українська влада не повинна переслідувати. Зустріч між Йованович і Луценком відбулась у січні 2017 року й це був офіційний візит посла США в Генеральну прокуратуру України, під час якого з українського боку, окрім Луценка, ще був присутній заступник генерального прокурора Євгеній Єнін і перекладач. У ході розмови Йованович, дійсно, заявила Луценку своє невдоволення кримінальним провадженням, що розслідувалось відносно колишнього заступника генерального прокурора Віталія Каська, а також висловилась щодо неприпустимості переслідування, окрім Каська, директора лобістської фірми Віталія Шабуніна та народного депутата Сергія Лещенка.

Стурбованість Марі Йованович долею Каська була спричинена тим, що 12 лютого 2016 року Генеральна прокуратура України розпочала досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42016000000000470 у зв’язку з шахрайством і підробкою документів, які вчинив Касько, щоби незаконно привласнити державну квартиру.

Відповідно до українського законодавства в разі, якщо прокурор не має власного житла, йому надається в користування службова квартира, яка залишається в державній або комунальній власності. При цьому розмір цієї квартири визначається кількістю членів родини – з розрахунку 13, 65 кв. м. на особу. Віталій Касько переїхав до Києва й був прийнятий на роботу в Генеральну прокуратуру України в квітні 2002 року, а в травні 2003 року отримав у користування однокімнатну квартиру №64 по вулиці Новгородській, 3 загальною площею 48 кв.м. І хоча Касько не мав сім’ї, помешкання він отримав на двох осіб завдяки тому, що надав документи, у яких зазначив, що разом з ним проживає його матір (у той час як матір мешкала у Львові у власній квартирі). Далі Каську вдалось незаконно приватизувати службову київську квартиру на свою матір, після чого в жовтні 2005 року він звільнився з прокуратури й зайнявся адвокатською практикою.

У квітні 2007 року Касько повернувся в прокуратуру й у  травні 2010 року знову подав заяву на отримання безкоштовного житла. Тільки цього разу він вже надав документи, зазначивши, що разом з ним проживають троє членів його сім’ї: матір, сестра й дід. У серпні Касько отримує як службову трикімнатну квартиру, при цьому – у самому центрі столиці, по бульвару Дружби Народів, у будинку 14-16, секція 2, №95.

У грудні 2010 року Касько звільнився з прокуратури, але службову квартиру не повернув, натомість 24 лютого 2014 року, подав до Печерської районної державної адміністрації підроблені документи, на підставі яких другий раз приватизував державну квартиру, знову не заплативши за це ні копійки. А вже в травні 2014 року Віталій Касько повернувся в прокуратуру – на посаду заступника генерального прокурора.

За два дні після порушення кримінального провадження Касько звільнився з Генеральної прокуратури України й 8 квітня 2016 року тодішній заступник генерального прокурора Роман Говда повідомив йому про підозру в шахрайстві.

Після призначення генеральним прокурором випускника тюремних університетів без юридичної освіти слідство забуксувало, оскільки Юрій Віталійович бігав по коридорах Генеральної прокуратури й кричав, що ця справа підриває його авторитет в очах американського посольства. Але на час зустрічі Йованович з Луценком слідство ще тривало (розслідування вело Печерське районне управління поліції Києва, куди Луценко передав справу Каська в сподіванні там її й поховати), оскільки були виявлені нові епізоди шахрайства.

Так, наприклад, виявилось, що Касько в 2005 році отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі підроблених документів. Заява на ім’я голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Закарпатської області з проханням допустити до складання кваліфікаційного іспиту була написана іншою особою, підпис Каська виявився підробленим.

Саме це кримінальне провадження Йованович і зажадала закрити, про що Юрій Віталійович з обуренням розповідав у березні 2019 року виданню The Hill, підкреслюючи свою принциповість, твердість у моральних принципах і виняткову правосвідомість. Але виникає запитання – а що ж трапилось з кримінальним провадженням стосовно Каська після того, як генеральний, прости господи, прокурор вислухав цю непристойну пропозицію від посла Сполучених Штатів? – Може, Юрій Віталійович домігся від Міністерства закордонних справ України ноти протесту на адресу США? Чи порушив перед президентом Порошенком питання про оголошення Йованович персоною non grata?

А, насправді, по завершенні зустрічі з Йованович Луценко негайно викликав підлеглих і наказав виконати прохання посла США та незаконно закрити кримінальне провадження. І вже за день по тому, 16 січня 2017 року, прокуратура Києва, яку очолював той самий Роман Говда, який підписав підозру Каську, розповсюдила офіційне повідомлення, що «Київська місцева прокуратура №6 закрила кримінальне провадження за підозрою колишнього заступника генерального прокурора Касько в скоєнні шахрайських дій і використання підробленого документа при здійсненні приватизації житла в Києві».

Відтак тов. Луценко, перебуваючи на посаді генерального прокурора, отримав від посла США в Україні Марі Йованович незаконні вказівки про припинення кримінального переслідування Віталія Каська та інших осіб. На виконання цих вказівок Юрій Віталійович наказав прокурору Києва Роману Говді закрити справу стосовно Каська, що чесний і непідкупний Говда й зробив, усвідомлюючи, що ця вказівка є незаконною (бо саме Говда повідомляв Каську про підозру й достеменно знав, що Віталій Вікторович вчинив злочин). І тепер колишній генеральний, прости господи, прокурор щиросердно розповів про те, чим він займався, виданню The Hill.

Оскільки в діях тов. Луценка містяться явні ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України, то я не пройшов осторонь і ще 4 грудня 2019 року звернувся до Державного бюро розслідувань з повідомленням про вчинення Луценком Ю.В. кримінального правопорушенням на користь Каська В.В. на проханням посла Сполучених Штатів Марі Йованович. Зрозуміло, що в ДБР моє повідомлення відмовились вносити в Єдиний реєстр досудових розслідувань. Довелось звертатись до суду.

Слідчий суддя Печерського районного суду ухвалою від 23 березня 2020 року в справі №757/65058/19-к задовольнив мою скаргу й зобов’язав Державне бюро розслідувань зареєструвати кримінальне провадження за фактом витівок Луценка та Говди.

Через відсутність коштів на конверти та поштові марки ухвала суду лише в червні 2020 року добралась до ДБР. 19 червня 2020 слідчий Територіального управління ДБР в м.Києві Андрій Максимович зареєстрував за моєю заявою кримінальне провадження №62020100000001269 за фактом незаконного закриття генеральним, прости господи, прокурором Луценком на прохання посла США Марі Йованович кримінального провадження відносно пана Каська.

З того моменту сплинуло вже чимало часу, а досі слідчий Максимович навіть не допитав заявника, себто автора цих рядків, я вже не кажу про обрання запобіжного заходу Юрію Віталійовичу. Кажуть, що причиною цьому є той хаос, який панує в Офісі генерального прокурора, через що в справі не призначений процесуальний керівник. Але 29 липня 2020 року все кардинально змінилось й першим заступником генерального прокурора став той самий Роман Говда, який спочатку повідомляв Каську про підозру, а потім незаконно закрив справу на виконання вказівки Луценка.

Того ж дня Ірина Венедіктова видала наказ №322, яким поклала на Романа Михайловича відповідальність за стан роботи Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами. Тепер Говда має організувати досудове розслідування за моєю заявою та розібратись, чи законно він у січні 2017 року закрив на вимогу Луценка кримінальне провадження щодо Каська, виконуючи прохання Марі Йованович. Це Роману Михайловичу буде тим простіше зробити, що в грудні 2019 року він добряче погуляв у ресторані Vino на святкуванні 55-річчя Юрія Віталійовича й пам’ятає, за якою адресою треба відправляти слідчих ДБР для затримання Луценка.

Знаючи розумові здібності Романа Михайловича, я не сумніваюсь, що на цьому шляху він скоїть ще чимало службових подвигів і щиро бажаю йому опинитись у слідчому ізоляторі в сусідніх камерах з Каськом та Луценком.