2 листопада 2026 року Перша дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя внесла подання про звільнення скандально відомої судді Шевченківського районного суду Полтави Лариси Гольник. Це подання ще має розглянути ВРП, а доки Гольник відсторонена від здійснення правосуддя.
Найсмішніше, що за кілька днів до цього Гольник спробувала була взяти участь у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя від Верховної Ради України. Але Етична рада не допустила її до участі в конкурсі з огляду на феноменальну аморальність, брехливість і відсутність зачатків правосвідомості.
Суддя Гольник має стійку репутацію аферистки ще з 2015 року, коли вона намагалась заволодіти гаражем своєї психічнохворої сусідки по підроблених документах. За фактом шахрайства, вчиненого Гольник, розслідувалось кримінальне провадження. Щоби не потрапити на лаву підсудних, «її честь» оголосила себе «антикорупційною активісткою», кинулась у ноги колишньому судді Вінницького окружного адміністративного суду Михайлу Жернакову (пасинок екс-першого заступника міністра юстиції Кучерявенка, нині Жернаков володіє псевдо-громадською організацією «ДЕЮРЕ» та контролює Громадську раду доброчесності при ВККСУ) і залучила як адвоката професійного «громадського активіста» Романа Маселка. При цьому роботу адвоката Маселка оплачувала псевдо-громадська організація «Автомайдан» за рахунок фінансової допомоги, що була виділена міжнародними партнерами України для боротьби з корупцією.
Втім, дисциплінарна справа була відкрита Першою дисциплінарною палатою ВРП у зв’язку з іншим епізодом – «активістка» Гольник у бутність членом наглядової ради псевдо-громадської організації «Інститут законодавчих ідей» (власником є скандально відома Мартина Богуславець) під своїм паролем і логіном судді неодноразово заходила в Єдиний державний реєстр судових рішень, переглядала в повному доступі справи, які розглядали інші судді (у тому числі в закритих судових засіданнях), копіювала персональні дані учасників справ, зокрема неповнолітніх, і передавала цю інформацію для оприлюднення своєму чоловікові – військовозобов’язаному Ігорю Гавриленку, який багато років ніде не працює й після початку повномасштабного вторгнення ухиляється від мобілізації.
Більш того, «її честь» змогла проникнути в базу даних Державної прикордонної служби «Аркан», звідкіля також тягала інформацію про перетин громадянами (у тому числі – дітьми) кордону й передавала своєму ухилянту для публікацій у соцмережах.
Як виявилось, безробітний Гавриленко називає себе «журналістом-розслідувачем» і заробляє на життя співпрацею з піар-агентствами, що спеціалізуються на виготовленні й поширенні наклепів. За це непогано платять (щоправда суддя Гольник заробітки свого чоловіка не декларує), а для створення видимості справжнього розслідування Гавриленко додає до брехні й наклепів трохи персональної інформації стосовно людей, за обпльовування яких йому заплатили. Ось тут і стає в пригоді інформація з державних баз даних.
Тривалий час Вища рада правосуддя не звертала уваги на кричущі витівки Гольник, оскільки професійний «громадський активіст» Маселко, який врятував «її честь» від тюрми за шахрайство з гаражем, у 2022 році став членом ВРП, очолив Другу дисциплінарну палату ВРП і разом з членом Першої дисциплінарної палати ВРП Миколою Морозом блокував будь-яке дисциплінарне провадження щодо своєї клієнтки.
Більш того: Маселко, будучи членом Вищої ради правосуддя, допомагав судді Гольник поширювати в соцмережах розгнуздану російську пропаганду та виправдовувати шахраїв, які збирали гроші з іноземних правозахисників «на порятунок українських дітей з окупованих територій».
Історія ця бере початок у 2024 році, коли виявилось, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець очолює злочинне угруповання, а керівник Секретаріату Уповноваженого Іван Вервейко – взагалі перебуває в статусі обвинуваченого.
Ще в 2020 році прокуратура направила до суду кримінальне провадження по обвинуваченню Вервейка в розкраданні бюджетних коштів, але після кількох засідань матеріали справи були в суді викрадені. Це не завадило Лубінцю (якого не раз публічно називали організатором цього викрадення) призначити Вервейка керівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з допуском до державної таємниці.
Але справжнім шоком для громадськості стала розповідь відомої нідерландської правозахисниці Маріам Ламберт про те, як Лубінець виманив у неї 18 тисяч євро готівкою – начебто, для повернення на Батьківщину українських дітей, депортованих Росією з окупованих територій.
Аналогічним чином Лубінець систематично збирає з міжнародних партнерів гроші та автомобілі для вивезення дітей з зони бойових дій, але оформлює ці автомобілі у власність своїх довірених людей. Як повідомили правозахисники, тільки від фонду, який очолює Маріам Ламберт, Лубінець отримав грошей і майна на суму понад 270 тисяч євро, але відмовився звітувати про витрачання цих коштів.
Очолюваний пані Ламберт бельгійський фонд Orphans Feeding Foundation (нині Emile Foundation) має представництво в Україні, а Маріам Ламберт нагороджена Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та грамотою Верховної Ради України. Однак попри публічне звернення знаної на весь світ правозахисниці до президента Зеленського з проханням призначити ревізію благодійної допомоги, яку отримує Лубінець, та публікацію розписки в отриманні 18 тисяч євро, яку Маріам Ламберт видав бухгалтер профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (у розписці зазначено, що «кошти будуть використані в рамках заходів, спрямованих на повернення незаконно депортованих українських дітей»), перевірка проведена так і не була.
Натомість на просторах інтернету з’явилась анонімна стаття на анонімному російськомовному сайті Kritika.news з іноземним хостингом про те, що Маріам Ламберт – це, мовляв, агентка російських спецслужб, яку завербувала воєнна розвідка РФ для того, щоби паплюжити чесне ім’я Лубінця.
Уся «стаття» складається ось з таких перлів: Маріам Ламберт, виявляється, «викрита у шахрайських діях з благодійними коштами та у діях на користь російської сторони під час проведення операцій з повернення, протиправно вивезених в рф українських дітей, Ламберт активно поширює серед іноземної аудиторії заклики до припинення співпраці з Офісом Омбудсмена України, звинувачуючи державні органи України в корупції».
А щоби, як кажуть у таких випадках, два рази не вставати, у цій же ж «статті» стверджується, що воєнна розвідка Росії через Маріам Ламберт замовила та оплатила викриття професійного «активіста» Шабуніна, якого судять за шахрайство та ухилення від військової служби.
Це була єдина «стаття» українською мовою на російськомовному анонімному сайті – вочевидь, з розрахунку на українську авдиторію. Але ж до відома авдиторії цю «публікацію» ще треба було якось довести. Для цього знайшлась пропагандистка – суддя Шевченківського районного суду Полтави Гольник, яка з травня 2025 року систематично рекламує анонімну наклепницьку писанину як у фейсбуці (на своєму офіційному акаунті, де зазначено, що власником є представник судової влади!), так і в своєму офіційному блозі судді в інтернет-виданні «Ліга.нет».
При цьому суддя Гольник називає анонімних авторів російського сайту «фаховим середовищем». Але нічого дивного в цьому немає. Точно так суддя Гольник у перерві між судовими засіданнями на своїй офіційній сторінці у фейсбуці поширює статті якоїсь Гальської, яка є працівником російського видання «Комсомольская правда в Донецке», Замдиханова, який живе в окупованому Алчевську та займається антиукраїнською пропагандою та Карачевцева – головного редактора газети «Донецкая республика», який описує, як він допомагає спецслужбам Росії відшукувати в окупованому Донецьку «националистическое подполье». Цих зрадників суддя Гольник також називає «фаховим середовищем» і також закликає читати їхню писанину.
Дивного в такій поведінці «її честі» нема нічого. Як засвідчують декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які суддя Гольник розміщує на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, її чоловік багато років ніде не працює і, відтак, не має ані броні від мобілізації. А домовитись з ТЦК коштує чималих грошей – навіть для чинної судді. От тільки в деклараціях судді Гольник не зазначені її доходи від поширення «чорного піару» та російської пропаганди.
Але Вищу раду правосуддя, куди постійно надходять дисциплінарні скарги на суддю Гольник, не хвилює така дивна поведінка представниці судової влади, яка систематично поширює брудні анонімні наклепи на нідерландську правозахисницю, нагороджену орденом «За заслуги», та рекламує зрадників України. Навіть після того, Маселко перестав бути членом ВРП і фіктивно оформився на військову службу в 9 окрему бригаду Сил безпілотник систем (військова частина А2896), Вища рада правосуддя на всі скарги стосовно кричущої поведінки Гольник відповідає, що в такий спосіб суддя Шевченківського районного суду Полтави реалізує своє право на свободу слова.
І це при тому, що інших суддів за незрівнянно менші проступки та ж сама ВРП звільняла з посади. Наприклад, суддя Приморського районного суду Кичмаренко позбувся мантії лише за те, що під час розгляду кримінальної справи допустив неетичну поведінку й сказав на адресу прокурора: «Ви звинувачуєте людей незрозуміло у чому», «Люди повинні захищатися!», «Відкрийте докази провини! Я не буду за вас працювати. Я чую від вас тільки загальні слова», «Відкрийте КПК, почитайте як вирішуються клопотання», «Відмовтеся тоді від обвинувачення!». Суддя Липовецького районного суду Кривенко був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за те, що називав деяких громадських активістів «соросятами».
А коли суддя Гольник поширює (мабуть, безкоштовно) російську пропаганду з наклепами на відому правозахисницю – це, виявляється, прояв «свободи слова».
Але Держспецзв’язок має іншу точку зору на пропагандистську діяльність судді Гольник. Як виявилось, сайт Kritika.news, який систематично рекламує суддя Шевченківського райсуду Полтави, контролюється екс-народним депутатом Царьовим, який з 2014 року переховується в Росії. А тексти для поширення Гольник пише колишній помічник Царьова, екс-депутат міської ради Дніпра від ОПЗЖ Сергєєв. Як неодноразово писали в соцмережах, Лубінець найняв цього Сергєєва як «політтехнолога», а вже цей «політтехнолог» домовлявся з користувачами соцмереж про поширення статей з анонімного сайту. Усі відмовились, окрім судді Гольник.
Розпорядженням від 1 квітня 2026 року Держспецзв’язок на подання Департаменту кіберполіції Національної поліції заблокував доступ на території України до низки російських пропагандистських сайтів, у тому числі до анонімного сайту Kritika.news, наклепницьку публікацію з якого систематично поширює суддя Шевченківського районного суду Полтави Гольник.
З чого можна зробити висновок: якщо негайно не перезавантажити ВРП й не замінити повністю склад цього органу, то за рік-два в Україні зникне навіть не правосуддя (його ніколи в цій країні не було), а видимість правосуддя. Натомість судити «іменем України» будуть російські пропагандисти.
