«Викривачем» Шайтанова виявився агент СБУ

Print Friendly, PDF & Email

14 квітня 2020 року Служба безпеки України з небаченим раніше пафосом повідомила про викриття ворожого агента у власних лавах –затримання контррозвідкою СБУ генерал-майора Валерія Шайтанова, що обіймав посаду заступника начальника Центру спеціальних операцій «А». Сплинув час, але ситуація зі «справою Шайтанова» досі не тільки ніяк не прояснилась, а, навпаки, запитання, що виникли «по гарячих слідах», так і не знайшли логічної відповіді.

По-перше, ЦСО «А» – це не оперативний, а силовий підрозділ СБУ, співробітники якого фактично не мають доступу до якихось державних таємниць і лише виконують завдання із затримання підозрюваних чи охорони учасників кримінальних проваджень (наприклад, «Альфа» охороняє негласного позаштатного співробітника СБУ Сергія Стерненка, який у 2018 році вбив в Одесі людину, та допомагає Стерненку пікетувати Офіс Президента й оселю генерального прокурора Венедіктової, вимагаючи уникнення кримінальної відповідальності). Шайтанов останніми роками відповідав у ЦСО «А» лише за вогнегасник біля свого кабінету й не мав відношення навіть до охорони Стерненка, не кажучи вже про планування більш серйозних операцій.  А, відтак, він чи навряд становив якийсь інтерес до ворожих спецслужб.  

По-друге, Шайтанову інкримінується, що він на замовлення полковника ФСБ Ігоря Єгорова, начебто, готував вбивство чеченця Адама Осмаєва, який отаборився в Україні і який у повідомленні СБУ названий «відомим добровольцем». Виносячи за дужки постать цього Осмаєва, який був засуджений в Україні 18 листопада 2014 року вироком Приморського районного суду Одеси за використання фальшивого паспорту та незаконне поводження з вибухівкою, слід зазначити, що версія про підготовку російською спецслужбою його вбивства виглядає, м’яко кажучи, непереконливою. Якщо хто й полює на Осмаєва, то це – його земляки, яким він винен гроші. А якби у ФСБ, дійсно, виникла б потреба цього Осмаєва ліквідувати, для цього не треба було вербувати аж цілого генерал-майора СБУ.

По-третє, єдиним доказом зради Шайтанова є запис телефонних переговорів між полковником ФСБ Єгоровим і якимсь громадянином «Н», де «Н» обговорює, як він буде використовувати Шайтанова для вчинення злочинів.

Але Єгорова знає вся СБУ включно зі службовими собаками – він не є й ніколи не був оперативним співробітником ФСБ, а служив у спецпідрозділі «Вимпел», вийшов у відставку й зараз очолює ветеранську організацію колишніх співробітників «Вимпелу». А, головне, ці розмови записував сам «Н», який є агентом Департаменту контррозвідки СБУ й влаштував провокацію відносно Шайтанова на завдання свого куратора Олександра Поклада, нинішнього начальника 5 Управління ДКР СБУ. Втаємничений «Н» – це ніхто інший, як Іван Володимирович Лукашевич, заступник генерального директора Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державної госпорозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш». Лукашевич є давнім знайомим Шайтанова, незадовго до затримання приходив до нього позичати гроші – начебто, на лікування дружини, хворої на рак. Шайтанов дав йому в борг 4 тис. доларів США, які Лукашевич відніс куратору й оформив як, начебто, попередню оплату за вчинення якогось теракту.

До речі, Поклад – це та сама людина, підлеглі якого, зі слів заступника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка, перевіряються на причетність до вбивства Павла Шеремета. Бо підозрювані в цьому злочині є агентами 5 Управління ДКР.

І, по-четверте. Якщо Шайтанов, дійсно, агент іноземної розвідки, то навіщо було його після затримання, вже в кайданках, бити? Ось що Шайтановим зробили співробітники 5 Управління ДКР в мікроавтобусі по дорозі на перший допит.

Якщо Шайтанов – дійсно, шпигун, то з нього мали б пилинки здувати, а не бити чоботями по обличчю. Інша річ, якщо затримання Шайтанова стало одним з епізодів внутрішніх інтриг, які трясуть СБУ після призначення головою «Контори» трохи придуркуватого Іванушки Баканова. Принаймні, участь агента ДКР СБУ Лукашевича свідчить про те, що Поклад влаштував відносно Шайтанова примітивну провокацію на кшталт «вбивства Бабченка», «справи Савченко-Рубана» чи «справи Лабутіна-Заярнюка» й у нагороду за це отримав посаду начальника 5 Управління ДКР, виживши з СБУ свого попередника Романа Червінського.   

Володимир Бойко

У цьому світі не буває трьох речей: секретів, випадковостей і співпадінь.

Leave a Reply

Наступна публікація

25 жовтня – це остання неділя...

Ср Лип 15 , 2020
«Усе в цьому світі минуще, а музика вічна!» − казав з великого кіноекрану Маестро Леонід Биков. Наш Гарант Конституції теж вважає себе великим маестро. Але я би на його місті звикав до тієї думки, що президентство – річ минуща, і вже треба готувати репертуар для повернення туди, де йому належить […]

RedTram Network

%d bloggers like this: