Два Ємельянови могли б рік годувати НАБУ. Але ситно їсть лише керівник

Print Friendly, PDF & Email
1

Днями НАБУ радо прозвітувало про чергову блискавичну та тотальну перемогу над корупцією. Підлеглі Ситника «хлопнули» голову Кіровоградської обласної державної адміністрації Андрія Богдановича Балоня. Він був викритий на вимаганні неправомірної вигоди: у червні 2020 року одержав перший транш хабаря в розмірі 100 тисяч гривень, але 25 червня під час отримання 250 тисяч гривень наступного траншу на нього вдягнули кайданки. Хоча будь-який володар атестату про середню освіту знає, що такі суми для «балонів» – то кишенькові гроші, що називається, «на побухать».

НАБУ та інші вартові правопорядку з БТРом і добре оплачуваними спецпризначенцями, озброєними антикорупційними шкарпетками вартістю 370 грн. за пару, обходяться платникам податків значно дорожче, аніж ті сльози, які вони так голосно чавлять з посадовців, імітуючи боротьбу з корупцією. Лише на 2020 рік витрати на «антикорупційні контори» складають:

НАБУ – 1,03 млрд грн (у 2019 році – 867,5 млн грн, приріст – 19,7%); НАЗК – 812 млн грн (у 2019 році – 758 млн грн, +7,1%); АРМА – 278 млн грн (у 2019 році – 239 млн грн, +16,2%); ВАС – 291 млн грн (у 2019 році – 287 млн грн, +1,5%). Разом – 2,4 млрд. грн. А ще ж є САП в структурі Офісу генерального прокурора…

Задля хоча б якоїсь самоокупності та заради виправдання свого існування антикорупційні колядники могли б опрацювати, наприклад, матеріали стосовно колишнього судді Вищого господарського суду України Артура Станіславовича Ємельянова. Певно, лише з одного нього можна було б покрити чималий шмат витрат на НАБУ й зберегти гроші на фінансування інших бюджетних видатків.

Скільки вже було публікацій про те, що колишня дружина Ємельянова переказала кошти в сумі 5,8 мільйони євро та 7 мільйонів доларів на свій рахунок в Ліхтенштейні. Але прокуратура не особливо наполягала, а НАБУ взагалі не проявляло цікавості до цієї справи, і суддя Апеляційного суду Масенко в результаті зняв арешт з рахунків Ємельянових. А це ж скільки можна було б придбати тактичної білизни для спецназу НАБУ за ці гроші! І це далеко не все…

Тяжка суддівська робота калічить шлюб слуг Феміди

Серед суддів останніми роками чимало сімей розпалося. Почали руйнуватися родини, і дружини чи чоловіки раптом почали йти від своїх половинок, забираючи у них все майно. Ті, у свою чергу, з ними дуже легко прощаються: не б’ються, не гризуться за чесно нажиту нерухомість, а все переписують на «колишніх». Залишаються голими і босими, відтак, зникає необхідність все декларувати.

На своє порцелянове весілля подружжя Ємельянових також вирішило розлучитись. Рівно двадцять років прожили вони душа в душу – і от, як йдеться у рішенні по справі № 752/18822/14-ц: «В судовому засіданні достовірно встановлено, що між сторонами склалися негативні стосунки, оскільки сторони по справі мають різні погляди на життя, різні вподобання, внаслідок чого між подружжям не підтримуються сімейно-шлюбні стосунки , сторони по справі мають кожен свій бютжет , не ведуть спільного господарства ,не проживають, практично їх сім’я повністю розпалася і її збереження стало неможливим та не суперечить інтересам подружжя» (граматика й синтаксис оригіналу збережені).

Згідно з декларацією Ємельянова за 2014 рік в його власності знаходилися понад десяток квартир і кілька будинків загальною площею понад 2 тис. кв. м, а також два земельні паї по гектару кожен (при річній зарплаті в 261 тис.грн). І саме від часу свого розлучення, з кінця 2014 року, суддя раптово зубожів: з його декларації зникли згадки про 11 квартир, кілька будинків і земельних ділянок, а з транспорту залишився лише мопед.

Та, як пишуть журналісти «Радіо Свобода», Ємельянов регулярно відвідує Відень, де мешкає його «колишня» дружина разом із їхніми дітьми. У журналістів, за їх словами, є дані про, щонайменше, чотири спільні закордонні поїздки пари на відпочинок уже після розлучення – протягом 2015–2016 років. Вони літали на новорічний відпочинок до Відня, Берліна та Амстердама, літали на день народження сина Артура в Женеву, згодом відпочивали в турецьких Стамбулі та Анталії. І кожного разу вилітали та поверталися до Києва разом одним рейсом.

От, наприклад, квитки Артура та Світлани Ємельянової на один рейс з Анталії до Москви у 2015 році:

Про те, що квитки замовлялись разом свідчить і лист Аерофлоту:

У лютому 2016 року рейсом Женева-Дубаї також зовсім випадково Артур і Світлана Ємельянови летіли разом:

Або ж, оскільки вже мова зайшла за Швейцарію, квитки на рейс Відень-Женева у 2016 році. Знов колишнє подружжя з «негативними стосунками» летить поруч одним рейсом:

Бо, власне, у Женеві здобував освіту в одному з найпрестижніших приватних навчальних закладів у сфері готельного бізнесу син судді Гліб Ємельянов.

Власне, рахунок, як можна побачити, виписаний на адресу Світлани Ємельянової у Києві по вулиці Лесі України, 30б, кв.31.

Це – лише одна з квартир суддівського подружжя.

У квітні 2019 року журналістка Христина Бердинських  зафіксувала «розлучене» подружжя Ємельянових в аеропорту Будапешту.

Так планував Артур Станіславович

Нема потреби гаяти час читачів, переповідаючи, як жадібність та маніакальна тяга до тотального контролю над усім звела суддю Вищого Господарського Суду Ємельянова до рівня гопника, сутність якого налякати і відібрати. Це все описано у матеріалі «Як рябошапка-невидимка врятувала суддю Ємельянова від правосуддя». І з того часу лід не рушився та рак не свиснув.

Артур Станіславович надто добре розуміє, як це воно, робити бізнес в Україні. Коли будь-який блазень (не плутати із колишньою професією чинного Президента України) у погонах чи в мантії може віджати, захопити бізнес, а самого підприємця закинути за ґрати. Артур Станіславович спостерігав це роками. Тому й вирішив весь бізнес робити та тримати за кордоном – там, де правил та законів намагаються дотримуватись.

Один із найдревніших способів «відмити» кошти й стати чесним і порядним бізнесменом – це дохідна нерухомість. Тобто, за здобуті шляхом, який геть не цікавить НАБУ та НАЗК, кошти купувати комерційну нерухомість, а потім здавати її у оренду. Отримуючи офіційний прибуток і навіть, можливо, декларуючи його.

Так планував Артур Станіславович. Навіть, так і робив. Конвертував нажиті важкою суддівською працею кошти в нерухомість за кордоном і відправляв кошти на рахунки іноземних підприємств, що належать його дружині – Світлані.

Так, серед інших відомі такі іноземні компанії, підконтрольні Ємельяновій:

Офшор 1. FAD Limited Offshorе. Директори компанії: Світлана Ємельянова, Тетяна Кухта (особистий бухгалтер сім’ї Ємельянова). Світлана Ємельянова – директор офшорної компанії, одноосібно управляє компанією, має право підпису документів, відкриття рахунків. Компанія заснована 25 жовтня 2011 року.

У ті дні, коли в Україні тривала Революція Гідності офшор Ємельянової спокійнісінько закупляв будматеріали для нерухомості в Дубаях на 1,8 млн доларів.

У 2016 році Світлана Ємельянова, вже на той момент колишня дружина Артура Ємельянова, закриває офшор та переводить майже 2,7 млн доларів на свій інший офшор.

Офшор 2. Svitland Global Fze. Світлана Ємельянова є 100% власником і кінцевим бенефіціаром компанії. Svitland Global Fze є 100% акціонером компанії Svitland Limited.

Офшор 3. Svitland Limited. Компанія створена 21 березня 2011 року. Директори компанії: Світлана Ємельянова, Євген Бойко (з березня 2013 до 29 березня 2013 року директором замість Євгена Бойко був Олег Ратобульскій). Секретар: Світлана Ємельянова, вона ж директор офшорної компанії, фактично одноосібно управляє компанією, має право підпису документів, відкриття рахунків. Основний вид діяльності компанії – інвестиції в нерухомість Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ) і по всьому світу.

У Svitland Limited акціонером на 1000 акцій (100%) є Svitland Global Fze. Кінцевий бенефіціар компанії Svitland Limited – Світлана Ємельянова.

До офіційного розлучення подружжя Артура і Світлани Ємельянових на розрахункові рахунки іноземних підприємств, що належать родині, в Rakbank ОАЕ було перераховано 5 мільйонів доларів США, в Маshreq Bank ОАЕ було перераховано 1,8 млн дол США.

НАБУ він всіх вертів

13 вересня 2016 року Національне антикорупційне бюро України почало перевіряти інформацію стосовно діяльності та способу життя судді Вищого господарського суду Артура Ємельянова. «Інформація стосовно судді Вищого господарського суду А.Ємельянова перевіряється працівниками Національного бюро, у тому числі шляхом інформаційно-аналітичної роботи, за результатами чого будуть вжиті заходи відповідно до чинного законодавства», – запевняли підлеглі Ситника.

До того голова люстраційного департаменту Мін’юсту Тетяна Козаченко розповідала, що майнову перевірку на відповідність майна рівню доходів судді проводила Державна фіскальна служба. І попри наявність значної кількості майна, зокрема, 12 квартир та 2 будинків, надала позитивний висновок, чим сприяла Ємельянову у проходженні люстраційної перевірки.

Одначе Держфінмоніторинг разом з фінансовою розвідкою Ліхтенштейну встановили, що в липні-вересні 2014 року панамська компанія «Restwood Products Corporation» переказала зі свого рахунку в латвійському банку на рахунок у банку в Ліхтенштейні 5,80 млн євро і 7 млн доларів, які вірогідно належать судді Вищого господарського суду Ємельянову. Зняти арешт із зазначених коштів нещодавно допоміг банкір Сергій Дядечко. Він заявив у суді, що панамська компанія Restwood Products Corporation, рахунком якої в банку Liechten Steinische Landes-Bank AG (Ліхтенштейн), за даними Генпрокуратури, розпоряджалася екс-дружина судді Ємельянова Світлана, належить йому.

При цьому в поданому Генпрокуратурою клопотанні до суду наголошено: «Є достатньо підстав вважати, що на початку квітня 2015 Дядечко С.В. за попередньою змовою з Ємельяновим А.С., для приховування та маскування незаконного походження коштів, попередньо отриманих Ємельяновим А.С. злочинним шляхом, надав дружині Ємельянова А.С. Ємельянової С. право на розпорядження рахунком зазначеної компанії № LI3108800546868502001в банківській установі Князівства Ліхтенштейн – Liechten Steinische Landes-Bank AG, залишок коштів на якому становить 13,13 млн. Швейцарських франків (близько 300 млн грн.)».

Згодом Національне агентство з питань запобігання корупції відмовило в проведенні повної перевірки декларацій за 2015 та 2016 роки судді Вищого господарського суду Артура Ємельянова. Підставою для відмови у відомстві назвали те, що «зокрема, інформація не містить фактичних даних, що можуть бути перевірені, а також містить твердження про недостовірність відомостей у декларації без будь-яких пояснень невідповідності таких відомостей дійсності».

Безкарність породжує вседозволеність. І Артур Станіславович, коли відчув, що навіть без мантії, але з грошима, він може робити в Україні, що заманеться, пустився у всі тяжкі. Про викрадення бізнес-партнера чоти Ємельянових Максима Слуцького ми вже згадували. Про замах на викрадення Владислава Ізраіліта – теж. Але є одна історія, повз якої пройти неможливо. Невідомі ввечері 1 грудня обстріляли автомобіль марки Range Rover в центрі Києві на перехресті вулиць Льва Толстого і Тарасівській. У салоні разом з батьком, депутатом київської облради і бізнесменом В’ячеславом Соболєвим, перебувала трирічна дитина. Хлопчик отримав вогнепальне поранення, від якого помер в кареті швидкої допомоги по дорозі в лікарню.

Пізніше В’ячеслав Соболєв назвав журналістам прізвища восьми осіб, яких він прямо не звинувачував у вбивстві свого сина, але вимагав від них пройти перевірку на детекторі брехні. Серед перших він назвав прізвища колишніх суддів Вищого господарського суду України – екс-голову суду Віктора Татькова, його заступника Артура Ємельянова, а також Руслана Брославського і Павла Маліка, відомих «бізнес-партнерів» Ємельянова: «Двоє суддів, які за час своєї роботи стали мільярдерами. У яких по 300 апартаментів в Іспанії, Австрії і котрі живуть розкошуючи. У них все добре. Ємельянов, Татьков. У цій же компанії є дві людини. Нехай вони на мене в суд подають, з мішками далі ходять. Двоє людей, які працюють в цій компанії – Брославський і Малік, я думаю ви не один раз чули ці прізвища».

У списку підозрюваних Соболєва – також маріупольський бізнесмен Микола Будик, Євгенія Бурун, у якої, нібито, є бізнес в Донецьку, колишній боєць полку Нацгвардії «Азов» Михайло Іванюк і депутат минулого скликання від «Блоку Петра Порошенка» Олександр Грановський. Соболєв сказав, що у нього є ще одне прізвище, але він назве її пізніше.

Але чи варто казати, що досі – тиша…

Діяльність Артура Станіславовича як слуги незрячої Феміди – то окрема історія. Чого варта одна історія із ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна». Чи банкрутсво DONBAS-DELIVERY. Чи судові рішеннями на користь Міністерства оборони РФ у 2012 році, де окрім пана судді «засвітився» яскравою зірочкою й заступник міністра азарівського Кабміну Андрій Богдан. І десятки, якщо не сотні інших справ.

Та й опис лише закордонної нерухомості пана Ємельянова – цілий міжнародний детектив.

Постать Артура Станіславовича Ємельянова ще не один рік, а з огляду на його бурхливу неперервну діяльність у багатьох сферах, то й десятиліття залишиться Музою для журналістів-початківців, які можуть відточувати свої пера та набивати мозолі клавішами, описуючи витівки цього спритника. Хоча толку з тих журналістських розслідувань не буде ніякого. Як і від діяльності «антикорупційних» правоохоронців. Але, принаймні, коштуватимуть опуси журналістів платникам податків набагато дешевше, ніж фальшиві потуги НАБУ, НАЗК, АРМА та інших.

Антон Булгаков

One thought on “Два Ємельянови могли б рік годувати НАБУ. Але ситно їсть лише керівник

Напишіть відгук

Наступна публікація

Головний по «обмінах»

Нд Лип 5 , 2020
За два дні до Нового 2020 року біля контрольно-пропускного пункту в’їзду-виїзду «Майорське», що на лінії розмежування з молодою та гордою «Донецькою народною республікою», вкрай здивований перший заступник голови Служби безпеки України генерал-майор Руслан Баранецький спостерігав картину, гідну пера військового прокурора: кілька співробітників СБУ тягнули в автомобіль начальника штабу Антитерористичного центру […]

RedTram Network

%d блогерам подобається це: