Інструкція для «нишпорок»

Print Friendly, PDF & Email

Служба безпеки України продовжує радувати своїми трудовими успіхами й 2 квітня 2020 року з великим піднесенням поширила інформацію про викриття аж цілого держсекретаря Міністерства інфраструктури Андрія Галущака, який порушив режим секретності. Попри встановлені правила секретного діловодства Галущак «скопіював та переслав електронною поштою, поки що невстановленим особам, таємний документ. Він стосується комплексу заходів Міністерства оборони України, прикордонних, правоохоронних та інших органів державної влади щодо захисту національних інтересів на півдні та сході України, у Чорному та Азовському морях і Керченській протоці».

З цього можна зробити висновок, що лейтенанту Баканову підлеглі досі не доповіли, що в Україні немає такої державної таємниці, яку б не можна було купити за 100 доларів. Що ж стосується секретного діловодства, то СБУ давно вже не звертає увагу на кричущі порушення режиму секретності, внаслідок чого співробітники НАБУ втратили флешку з Інструкцією МВС України, яка має гриф «таємно».

Режим секретності передбачає, що ні за яких обставин флеш-носії з документами, які містять секретну інформацію, не можуть бути винесені за стіни державних установ, робота з такими носіями здійснюється виключно на спеціальних комп’ютерах, а самі носії зберігаються в режимно-секретних органах. Але ще в серпні 2016 року стало відомо, що співробітники Оперативно-технічного управління НАБУ складали таємні документи (зокрема, зведення візуального спостереження) вдома й приносили їх на службу на приватних флешках, де містились і домашні фотографії, і особисте листування, і таємні документи, і відео- та фото-звіти про проведення візуального спостереження за громадянами.

Урешті-решт одну з таких флешок підлеглі Ситника загубили в ресторані «Солом’янська броварня» й вона потрапила до мене. І що? – СБУ притягнула когось до відповідальності чи хоча б позбавила НАБУ допуску до роботи з інформацією, що містить державну таємницю? – Звісно, ні. СБУ обмежилась лише тим, що направила мені листа з проханням повернути цю флешку.

Зрозуміло, що у відповідь я відправив заступника голови Служби в пішу еротичну подорож. На тому всі потуги СБУ по наведенню бодай елементарного ладу в секретному діловодстві НАБУ завершились. Як наслідок – «борці з корупцією» продовжують донині виносити секретні документи зі своєї контори, користуючись тим, що Служба безпеки України замість того, щоби, нарешті, позбавити НАБУ допуску до роботи з інформацією, яка містить державну таємницю, займається тим, що полює на держсекретаря Міністерства інфраструктури.

На доказ повної нікчемності Служби безпеки України наводжу кілька уривків з документа, який містить гриф «таємно» і був загублений співробітником Національного антикорупційного бюро України. Це – «Інструкція про організацію роботи за оперативно-розшуковими справами та справами контрольного провадження оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України», затверджена наказом МВС України від 17.12.2012 року №07, зареєстрованим у Мінюсті 23.12.2012 за №178/22710. Цифра «0», що стоїть на початку номеру наказу, свідчить про те, що документу присвоєний гриф «таємно» й він не міг виноситись з режимних приміщень.

Але цей «топтун», який до середини 2015 року служив у Департаменті оперативної служби МВС України, виніс Інструкцію з Міністерства й зберігав її на домашній флешці разом з фотографіями членів своєї родини. Після приходу на роботу в НАБУ на цю ж флешку він став записувати й таємні документи Національного антикорупційного бюро України та урешті-решт, загубив флеш-носій. Але, на відміну від державного секретаря Міністерства інфраструктури, жодних претензій до нього СБУ немає.

Ось пункт з цієї таємної інструкції, який регламентує проведення візуального спостереження за особою. Сподіваюсь, лейтенант Баканов, будучи професіоналом від бога, підтвердить повну автентичність тексту:

«2.2.11. Візуальне спостереження за особою (далі – ВСО) – це оперативно-розшуковий захід, який проводиться на підставі ухвали слідчого судді, та який представляє собою збирання фактичних даних, потрібних для протидії злочинності шляхом прихованого стеження за встановленою (відомою) фізичною особою у публічно доступних місцях, в тому числі із застосуванням оперативної техніки, для вирішення завдань оперативно-розшукової діяльності в межах оперативно-розшукового провадження або виконання доручення слідчого, прокурора під час досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Візуальне спостереження за особою проводиться для пошуку фіксації та перевірки відомостей про особу та тих з ким ця особа контактує за умови наявності даних, які підтверджують, що цією особою або будь-ким з її контактів готується вчинення особливо тяжкого або тяжкого злочину.

Також візуальне спостереження за особою може проводитись для:

забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб;

забезпечення безпеки під час проведення інших ОРЗ або негласних слідчих (розшукових) дій передбачених статтями 267, 271, 272 та 274 КПК України, а саме: обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; контроль за вчиненням злочину (у формі контрольованого постачання, оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину), виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації; негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження.

Про необхідність проведення ВСО в межах оперативно-розшукового провадження працівник оперативного підрозділу доповідає відповідному керівникові рапортом, у якому зазначає відомості про особу, відносно якої планується проведення заходу, дату та мету заведення оперативно-розшукової справи, стислий зміст одержаної оперативної чи іншої інформації, час, місце і термін проведення заходу.

В межах оперативно-розшукового провадження або на виконання доручення слідчого, прокурора під час досудового розслідування оперативний працівник може проводити ВСО самостійно, або залучити до його проведення працівників підрозділів оперативної служби (далі – ПОС), на підставі завдання у якому він виступає як ініціатор, а підрозділ оперативної служби як підрозділ-виконавець. Ініціатором завдання може бути виключно оперативний працівник у провадженні якого знаходиться оперативно-розшукова справа, або на якого керівництвом підрозділу-ініціатора покладено виконання доручення слідчого, прокурора.

Ініціатор може, з дотриманням вимог законодавства щодо збереження державної таємниці, виготовити завдання за допомогою ПЕОМ, або заповнити попередньо роздрукований бланк (додаток 12). Забороняється змінювати форму та зміст бланку завдання встановлені цією Інструкцією.

Окрім відомостей необхідних для успішного виконання завдання, ініціатору у бланку обов’язково необхідно визначити:

дату та час початку заходів;

основну та кінцеву мету проведення візуального спостереження;

режим проведення спостереження;

територіальні межі проведення візуального спостереження та порядок здійснення супроводження у разі залишення особою, території юрисдикції підрозділу-виконавця (супроводження за маршрутом працівниками підрозділу-виконавця або поетапно працівниками територіальних ПОС);

періодичність направлення протоколів до підрозділу-ініціатора;

події про які необхідно терміново інформувати та спосіб яким буде здійснюватися передавання інформації до ініціатора;

перелік посадових осіб з числа своїх безпосередніх керівників, яким буде дозволено отримувати у ПОС інформацію про хід ВСО;

які слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії та/або оперативно-розшукові заходи проводяться (проводились), відносно осіб ВСО.

До завдань обов’язково додаються:

другі примірники ухвал слідчого судді;

доручення слідчого, прокурора, у разі якщо заходи проводяться на його виконання;

довідки-меморандуми, в яких міститься інформація у обсязі, необхідному для успішного виконання завдання;

фотографії належної якості та/або інші матеріали, які дозволяють провести безпомилкове впізнання особи, відносно якої планується проведення візуального спостереження;

носії інформації зареєстровані у підрозділі ініціаторі.

У разі відсутності матеріалів необхідних для впізнання особи за фотографією або їх неналежної якості, ініціатор завдання зобов’язаний визначити місце початку спостереження та організувати впізнання особи ВСО, у такий спосіб який би забезпечував високий ступінь конспірації заходів.

Завдання на візуальне спостереження підписують оперативний працівник, у провадженні якого перебуває оперативно-розшукова справа та начальник оперативного підрозділу – ініціатора або у разі відсутності останнього, посадовці які виконують обов’язки та які уповноважені на здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Для виключення порушень у оформленні завдань та погодження можливості досягнення кінцевої мети заходу, методами які у своїй діяльності використовує ПОС, ініціатор завдання зобов’язаний здійснити погодження проведення візуального спостереження з начальником підрозділу оперативної служби, а у разі його відсутності, особою, яка виконує його обов‘язки.

Після погодження, завдання затверджує керівник органу поліції у складі якого знаходяться відповідні підрозділи оперативної служби.

Підрозділи оперативної служби розпочинають спостереження у дні та години зазначені у завданні, з урахуванням часу необхідного для проведення заходів з підготовки візуального спостереження.

Підготовка візуального спостереження, яке проводиться оперативною службою, включає в себе: вивчення місця проведення заходів; впізнання особи; добір спеціальних технічних засобів для спостереження; добір тактики та корегування часу проведення заходів; планування. За необхідності підготовка ВСО може тривати час необхідний для якісного виконання заходу, але не менше однієї доби до початку спостереження.

У виключних випадках дозволяється проведення візуального спостереження без підготовки – у терміновому порядку.

Візуальне спостереження підрозділами оперативної служби може бути розпочато, у терміновому порядку, до надходження завдання, за усною вказівкою керівника органу поліції, уповноваженого на його затвердження, за умови наявності у підрозділі-ініціаторі всіх необхідних дозвільних документів (доручення, ухвали, постанови) та особистого ознайомлення з ними начальника підрозділу оперативної служби, а у разі його відсутності, особою, яка виконує його обов‘язки. Протягом наступних 24 годин, з моменту початку спостереження, у терміновому порядку, оперативний працівник підрозділу-ініціатора зобов’язаний оформити, погодити, надати на затвердження та направити до ПОС відповідне завдання з позначкою «Терміново». У разі ненадходження завдання до ПОС, протягом зазначеного вище терміну візуальне спостереження повинно бути негайно припинено, про що повідомлено керівника органу за чиєю вказівкою воно було розпочато.

Для проведення візуального спостереження за межами територіальної юрисдикції підрозділу-ініціатора, оперативний працівник оформлює завдання яке разом з необхідними додатками, поштою передається до ПОС органу поліції на території якого планується проводити заходи або до ПОС іншого територіального органу поліції, працівники якого можуть бути відряджені для проведення візуального спостереження.

У разі неможливості проведення візуального спостереження за завданням іншого органу поліції, керівник ПОС, до якого надійшло таке завдання, зобов’язаний невідкладно повідомити керівника підрозділу-ініціатора про настання обставин, які унеможливлюють проведення візуального спостереження, повернути до підрозділу-ініціатора дозвільні документи (доручення, ухвали, постанови) та електронні носії, завдання та довідки-меморандуми поверненню не підлягають.

У разі необхідності невідкладного проведення візуального спостереження за межами територіальної юрисдикції підрозділу-ініціатора, оперативний працівник відповідним чином оформлює завдання та направляє шифротелеграму (далі-ШТ) до органу внутрішніх справ, де планується проведення заходу. У ШТ містяться відомості необхідні для успішного проведення візуального спостереження та повідомлення про направлення завдання та необхідних додатків поштою.

Візуальне спостереження за особою та/або невстановленими (невідомими) особами з числа тих з ким ця особа контактувала, та які під час спостереження залишили територію юрисдикції ПОС, проводиться на підставі шифротелеграм, які направляються керівником підрозділу-ініціатора, до всіх територіальних органів поліції, через територію яких особа переміщується транзитом і до кінцевого пункту призначення. До змісту ШТ включаються відомості про основний підрозділ-виконавець ПОС та всі відомості необхідні для успішного проведення спостереження, у обсязі який міститься у завданні. На підставі шифротелеграми керівник територіального ПОС, протягом доби, оформлює завдання на проведення візуального спостереження, долучає довідку по ШТ та надає для затвердження керівнику територіального органу поліції.

Оперативні працівники підрозділу-ініціатора та керівники, які затвердили (підписали) завдання несуть відповідальність за доцільність, умотивованість та законність застосування можливостей підрозділів оперативної служби згідно з чинним законодавством.
Під час виконання завдання працівниками оперативної служби ініціатор повинен:

сприяти працівникам ПОС у вирішенні питання щодо здійснення впізнання особи ВСО;

своєчасно надавати працівникам ПОС заново одержані відомості, що мають значення для роботи та інформувати їх про виникнення підозри у осіб ВСО та їх контактів щодо можливого проведення відносно них негласних заходів;

надавати необхідну допомогу працівникам ПОС у встановленні виявлених контактів під час ВСО;

терміново інформувати ПОС, в разі отримання даних, про шляхи майбутнього пересування об’єкта, місць і часу його зустрічей з особами, які цікавлять ініціатора, підготовку або вчинення злочинних дій та про інші факти, що можуть вплинути на якість виконання роботи та безпеку працівників оперативної служби і конспіративність заходів, які вони проводять;

забезпечувати своєчасність і погодженість спільних дій для виявлення й фіксації противоправної діяльності осіб відносно яких проводяться заходи;

організувати затримання таким чином, щоб не викликати у затриманого підозри, що за ним проводилось спостереження.

На стадії виконання завдання працівники та посадові особи ПОС, які проводять спостереження та на яких покладено функцію здійснення взаємодії з оперативними підрозділами, зобов’язані:

відповідно до дозволу наданого в ухвалі суду та щодо мети яка міститься у постанові слідчого, прокурора, з використанням фотографування та відеозапису проводити фіксацію, у публічно доступних місцях, дій осіб відносно яких проводиться ВСО та їх контактів. Перешкодою для проведення фіксації можуть бути обмежені технічні можливості ПОС та несприятливі умови конспірації, що створюють загрозу розкриттю працівників ПОС та заходу в цілому;

у визначений спосіб та на вимогу, інформувати ініціатора, або визначених у завданні посадових осіб, про хід ВСО, погоджувати та здійснювати корегування завдань спостереження;

в разі настання під час ВСО визначеної ініціатором події, або інших надзвичайних подій які можуть вплинути на подальше проведення заходу, у спосіб зазначений у завдані негайно інформувати ініціатора та діяти за його вказівками з дотриманням вимог чинних нормативно-правових актів;

з періодичністю визначеною ініціатором у завданні та у терміни закріплені у чинному законодавстві підготувати та направити до підрозділу-ініціатора протоколи ВСО з відповідними додатками;

невідкладно, та з урахуванням часу необхідного для прийняття відповідних управлінських рішень, але не пізніше ніж за 10 діб до закінчення терміну дозволу на проведення ВС, повідомити керівника підрозділу-ініціатора про настання обставин, які унеможливлюють проведення візуального спостереження (відсутність особи ВСО у країні або її смерть; відсутність можливості провести впізнання особи або визначити її місце перебування; виникнення дефіциту ресурсів персоналу ПОС необхідних для виконання завдання, у зв’язку з необхідністю проведення значної кількості заходів які відповідно до наданих дозволів збігаються у часі; або інші подібні фактори);

після закінчення заходу повернути до підрозділу-ініціатора ухвали, постанови та доручення, що надійшли разом з завданням.

Передача інформації про хід ВСО незахищеними каналами зв’язку дозволяється тільки у виключних випадках (загроза життю та здоров’ю громадян, поліцейських, інформування про події тяжких та особливо тяжких злочинів інші подібні факти) та за умови вжиття необхідних заходів для збереження у таємниці змісту розмов (використання цифрового шифрування або умовного кодування виразів).

Працівникам ПОС забороняється повідомляти ініціатору про наявність у підрозділі оперативної служби інформації, отриманої від інших ініціаторів.

У разі одночасного надходження до ПОС декількох завдань на візуальне спостереження за однією і тією ж особою від різних ініціаторів та/або підрозділів інформація доповідається керівнику органу поліції для прийняття рішення про доцільність та/або черговість проведення заходів по кожному завданню.

Відомості, здобуті під час візуального спостереження, що здійснювалося підрозділами оперативної служби, оформлюються у вигляді протоколу візуального спостереження з відповідними додатками та з дотриманням термінів передбачених у чинному законодавстві, надсилаються начальнику оперативного підрозділу – ініціатору.

Виняток становлять ті випадки коли працівники ПОС проводили спостереження на підставі ШТ, які надійшли з підрозділу-ініціатора щодо проведення візуального спостереження за особами які прослідували територію транзитом. У таких випадках керівник підрозділу оперативної служби, за своїм підписом, у найкоротші терміни направляють до основного підрозділу-виконавця ПОС зведення візуального спостереження для включення отриманих відомостей до протоколу.

Оперативний працівник підрозділу-ініціатора долучає протокол до справи оперативно-розшукового провадження. Протокол який був складений на виконання доручення слідчого, прокурора, з дотриманням термінів, що містяться у положеннях частини 3 статті 252 КПК передається прокурору.

Протокол спостереження та додатки, що підтверджують наявність фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України, використовуються як джерело доказів у кримінальному провадженні».

А ось ще один уривок з цього документа, який містить гриф «таємно» і який був спочатку винесений з МВС України, а потім загублений співробітником НАБУ.  Думаю, широким верстам населення буде цікаво ознайомитись з заходами оперативного пошуку. Урешті-решт, якщо лейтенант Баканов, попри систематичне порушення співробітниками НАБУ режиму секретності, досі не позбавив Ситника та його богадільню допуску до роботи з документами, що містять державну таємницю – хай народні верстви насолоджуються самоосвітою в галузі оперативно-розшукової діяльності.

«2.5. До заходів оперативного (ініціативного) пошуку належать:

2.5.1. Інформаційно-аналітичне прогнозування – це захід, який полягає в цілеспрямованому пошуку та отриманні інформації загального користування з інформаційно-телекомунікаційних систем, інших джерел з метою виявлення негативних тенденцій щодо стану злочинності та відомостей криміногенного, кримінального характеру.

2.5.2. Отримання довідково-аналітичної інформації – це захід, який полягає у відкритому збиранні інформації, у тому числі за допомогою запитів до підприємств, установ та організацій про осіб, які перевіряються на причетність у сприянні, підготовці, учиненні або участі в учиненні злочину, а також предмети і факти, що становлять оперативний інтерес.

2.5.3. Особистий пошук та оперативний огляд місця – це заходи, що проводяться безпосередньо оперативним працівником з метою виявлення, попередження, припинення злочинних посягань, встановлення, затримання та викриття осіб, які їх учинили, пошуку очевидців і свідків злочину, з’ясування обставин та інших фактичних даних, які можуть бути використані в порядку, встановленому чинним законодавством України.

2.5.4. Розвідувальне опитування – це захід, який полягає в одержанні від опитуваної особи інформації, що може мати значення для вирішення завдань оперативно-розшукової діяльності, а також отримання даних від осіб про події та факти, що становлять оперативний інтерес.

2.5.5. Оперативне ототожнення осіб, предметів та речовин – це негласна ідентифікація об’єктів за окремими ознаками, властивостями та іншими даними, що їх характеризують.

2.5.6. Оперативне встановлення – це одержання без втручання у приватне спілкування та особисте життя оперативними працівниками відомостей, необхідних для протидії злочинності, про певних осіб або певні адреси у тому числі із використанням засобів оперативного прикриття.

Оперативне встановлення проводиться для:

одержання відомостей про певних осіб та про певні адреси відносно яких в межах ОРС або виконання доручення слідчого, прокурора у досудовому розслідуванні кримінального правопорушення, планується проведення та/або проводяться оперативно-розшукові заходи чи негласні слідчі (розшукові) дії;

встановлення невідомих осіб, які контактували з особами або речами, відвідували адреси та відносно яких проводяться (проводились) ОРЗ або НС(Р)Д;

одержання відомостей про певну особу, з якою встановлено негласне співробітництво та/або яку планується залучити до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності.

Оперативне встановлення проводиться шляхом: легендованого спілкування з приватними та посадовими особами; одержання довідок; комп’ютерного пошуку.

Оперативні працівники проводять оперативне встановлення самостійно, або на підставі завдання (додаток 13) залучають для його проведення працівників оперативної служби. Завдання може бути виготовлене за допомогою ПЕОМ, з дотриманням вимог законодавства щодо збереження державної таємниці, або власноручно заповнюється роздрукований бланк. Забороняється змінювати форму та зміст бланку завдання встановлені цією Інструкцією. У завданнях на оперативне встановлення повинні бути зазначені всі відомості необхідні для його успішного виконання.

Дозвіл на оперативний пошук підрозділами оперативної служби, за завданнями інших оперативних підрозділів надає керівник органу поліції у складі якого перебувають підрозділи-виконавці оперативної служби.

Керівник підрозділу оперативної служби надає дозвіл на оперативне встановлення для:

одержання відомостей про певних осіб та про певні адреси відносно яких ПОС, відповідно до завдань та доручень планується проведення візуального спостереження;

встановлення невідомих осіб, які контактували з особами, речами або відвідували адреси відносно яких ПОС, на підставі завдань та доручень проводиться візуальне спостереження;

перевірки стану конспірації негласних працівників та засобів ПОС.

Оперативне встановлення підрозділами оперативної служби може бути розпочато, у терміновому порядку, до надходження завдання, за усною вказівкою керівника органу поліції, який уповноважений надавати дозвіл на його проведення. Протягом наступних 24 годин, з моменту початку оперативного встановлення, у терміновому порядку, оперативний працівник підрозділу-ініціатора зобов’язаний оформити, та направити до ПОС відповідне завдання з позначкою «Терміново». У разі ненадходження завдання до ПОС, протягом зазначеного вище терміну оперативне встановлення припиняється та повідомляється керівника органу за чиєю вказівкою воно було розпочато.

Строк виконання завдань на оперативне встановлення працівниками підрозділів оперативної служби, не повинен перевищувати двох місяців з моменту реєстрації завдання у підрозділі РСО ПОС.

У разі одночасного надходження до ПОС декількох завдань на оперативне встановлення однієї і тієї ж особи чи за адресою, від різних ініціаторів та/або підрозділів інформація доповідається керівнику органу поліції, який уповноважений надавати дозвіл на його проведення для прийняття рішення про доцільність та/або черговість проведення заходів по таких завданнях.

Відомості, отримані за результатами оперативного встановлення оформлюються довідкою оперативного встановлення певної особи, або певної адреси.

Довідки оформлені на виконання завдання оперативного підрозділу, за підписом керівника ПОС направляються до підрозділу-ініціатора.

2.5.7. Розвідувальний пошук – це конспіративне збирання інформації, потрібної для протидії злочинності, що проводиться на певних територіях або за певними адресами оперативними працівниками шляхом оперативного огляду, оперативного розпізнавання, розвідувального опитування та особистого пошуку, у тому числі з використанням оперативно-технічних засобів та комп’ютерного пошуку.

Розвідувальний пошук проводиться для:
пошуку та одержання відомостей про поширення на певних територіях, певних явищ криміногенного та кримінального характеру з метою виявлення негативних тенденцій щодо стану злочинності;

перевірки аналітично-статистичних даних, що вказують на погіршення стану оперативної обстановки на території або об’єкті обслуговування оперативного підрозділу органу поліції;

вивчення стану оперативної обстановки на визначеній території, у зв’язку з поширенням скоєння окремих видів злочинів, а також виявлення причин та умов, що впливають на погіршення криміногенної ситуації;

виявлення у місцях масового перебування громадян, проведення заходів суспільно-політичного, культурного, спортивного або іншого характеру, а також в місцях перебування осіб відносно яких здійснюється державна охорона, соціально небезпечних, радикально налаштованих, схильних до вчинення правопорушень окремих осіб та організованих груп громадян, щодо попередження можливих протиправних дій.

Розвідувальний пошук проводиться з письмового дозволу керівника органу поліції на рапорт керівника відповідного підрозділу.

Відомості, отримані за результатами розвідувального пошуку оформлюються довідкою та доповідається керівнику, який надавав дозвіл на його проведення.

2.5.8. Оперативне маркування предметів та речовин – це захід, пов’язаний з негласним додаванням чи нанесенням на предмети або речовини спеціально виготовлених засобів, у тому числі хімічних та технічних, з метою відстеження руху промаркованих предметів та речовин, їх слідів та з’ясування інших обставин, що мають значення для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності.

2.5.9. Легендована оренда житла або іншого володіння особи – договірне, строкове, платне володіння і самостійне користування майном (квартира, будинок, інше приміщення) або частиною такого майна, переданого орендодавцем орендареві.

У разі необхідності оперативним підрозділам дозволяється орендувати приміщення для організації конспіративних зустрічей з негласними штатними та позаштатними працівниками, учасниками та керівниками спеціальних операцій, організації та обладнання контрольних пунктів для потреб оперативної служби та підрозділів оперативно-технічних заходів.

Легендована оренда житла або іншого володіння особи може бути тимчасовою – до 10 діб та довготривалою – понад 31 добу.

Такими приміщеннями можуть бути квартири громадян, приватні будинки, що здаються в найм, готельні номери, санаторні палати, офісні чи технічні приміщення, які не належать до житлового фонду, але мають власника та користувача.

Рішення про тимчасову оренду приймають керівники оперативних підрозділів МВС України, ГУМВС, УМВС України, начальники територіальних органів внутрішніх справ.

У зв’язку з тим, що термін оренди приміщення понад 31 добу є довгостроковим та припускає значні матеріальні витрати, дозвіл на таку оренду надає Міністр внутрішніх справ України, його перший заступник, уповноважений заступник, начальники ГУБОЗ, Департаменту внутрішньої безпеки МВС України та начальники ГУМВС, УМВС України.

2.5.10. Радіотехнічна розвідка – це захід, який проводиться оперативно-технічними підрозділами та полягає в установленні об’єктів надання послуг рухомого зв’язку, технічним обладнанням яких охоплюється певна територія або місце.

Для отримання інформації про з’єднання мобільних терміналів на місці готування до вчинення злочину, прилеглій території та маршруті можливого руху особи, яка розшукується, (моніторинг) працівники ОТП проводять радіотехнічну розвідку.

Підставою для проведення радіотехнічної розвідки є обґрунтований рапорт керівника органу (підрозділу) внутрішніх справ на ім’я начальника ОТП. Рапорт реєструється в установленому порядку.

У рапорті про проведення радіотехнічної розвідки зазначаються дата, місце та інші обставини готування до вчинення злочину або зникнення особи, а також інша інформація, яка може сприяти виявленню, попередженню та припиненню злочину.

За результатами радіотехнічної розвідки працівник ОТП складає довідку в одному примірнику, яка реєструється і зберігається в номенклатурній справі підрозділу.

Про необхідність отримання довідки за результатами проведення радіорозвідки працівник підрозділу-ініціатора зазначає в рапорті щодо проведення радіотехнічної розвідки. У такому випадку другий примірник довідки надсилається до підрозділу-ініціатора та реєструється в установленому порядку.

Дані радіотехнічної розвідки можуть використовуватися під час підготовки клопотання, погодженого з прокурором, щодо отримання інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо з урахуванням місця вчинення злочину, прилеглої території та маршруту можливого руху особи (моніторинг) відповідно до вимог глави 15 КПК України. Така інформація, за наявності можливостей, витребується також в електронному вигляді.

2.5.11. Поліграфне опитування – це захід, який представляє собою психофізіологічне тестування особи, стосовно якої отримано відомості про її можливу причетність до протиправної діяльності з використанням спеціальних технічних засобів та відповідних методик.

Використання поліграфа здійснюється шляхом проведення за спеціальною методикою опитування людини за умов її добровільної згоди з одночасною реєстрацією змін її психофізіологічних реакцій у відповідь на психологічні стимули, які надаються у вигляді варіантів відповідей, предметів, схем, фото та ін. У процесі такого інтерв’ю використовуються поліграфічні пристрої, які не завдають шкоди здоров’ю, життю людини, навколишньому середовищу.

До роботи з поліграфом і проведенню психофізіологічного інтерв’ю допускаються фахівці, які мають спеціальну підготовку.

Результати поліграфного опитування не можуть використовуватися як докази в кримінальному провадженні. Вони мають виключно оперативно-розшукове значення.

2.5.12. Створення пасток (квартир, офісів, автомобілів) – це комплекс заходів, пов’язаний з легендованим використанням об’єктів та імітуванням ними певної діяльності, спрямований на встановлення злочинних намірів та документування протиправних дій осіб, які розробляються».

Володимир Бойко

У цьому світі не буває трьох речей: секретів, випадковостей і співпадінь.

Leave a Reply

Наступна публікація

Головний санітар України

Пн Кві 6 , 2020
Трудова біографія новопризначенного Міністра охорони здоров’я України насправді непересічна. Якщо звернутися до анкетних даних, які подавав сам Максим Степанов до Конкурсної комісії з питань вищого корпусу державної служби у 2016 році під час участі у “конкурсі” на посаду голови Одеської ОДА, єдиною не керівною посадою, яку він займав у своєму […]

RedTram Network

%d bloggers like this: