Три поради Венедіктовій

Print Friendly, PDF & Email
1

Приголомшливий ефект спричинило поєднання юридичних талантів двох знаних фахівців у галузі права – виконувачки обов’язків директора Державного бюро розслідувань Ірини Венедіктової та генерального прокурора Руслана Рябошапки. Оперативний досвід Ірини Валентинівни, яка за життя розкрила не менше злочинів, ніж Хатія Деканоїдзе, помножений на правосвідомість Руслана Георгійовича, прищеплену йому в Міжнародному соломоновому університеті, призвів до того, що слідчі ДБР вже не тільки не реєструють заяви про вчинені кримінальні правопорушення, але навіть не здатні осягнути зміст того, що їм пишуть в ухвалах слідчі судді. Чергову нагоду переконатись в інтелектуальних здобутках цього дуету автор мав нагоду 28 лютого 2020 року в Печерському районному суді столиці, куди звернувся слідчий ДБР Максим Козлов з проханням роз’яснити, як йому краще розслідувати так звану «справу проти Порошенка».  

Про те, як Державне бюро розслідувань під процесуальним керівництвом Рябошапки натхненно розслідувало «справу проти Порошенко» я, будучи учасником цих подій, вже не тільки писав у статтях, але й зробив цілий документальний фільм. Нагадаю фабулу:

У 2014 році Генеральна прокуратура України за моєю заявою розпочала досудове розслідування відносно групи рейдерів з оточення Артема Пшонки – сина колишнього генерального прокурора. Очолювали злочинне угруповання колишній начальник управління прокуратури Миколаївської області (у нагороду за труди Пшонка-старший  згодом зробив його заступником прокурора Хмельницької області) Юрій Марченко та його батько, генерал-майор міліції у відставці Микола Марченко, а входили до складу банди рейдерів голова Первомайської райдержадміністрації Миколаївської області Борис Демченко, його перший заступник Сергій Бондаренко, начальник відділу Держкомзему в Первомайському районі Миколаївської області Валерій Шарандак і адвокат Оксана Валешинська.

Наприкінці 2012 року рейдери виготовили підроблені державні акти на 1500га землі в Первомайському районі Миколаївської області, яка колись належала колгоспу «Шлях Леніна», була розпайована в 1995 році й вже 17 років перебувала в приватній власності. А наступного 2013 року Марченки привезли в Первомайський район «тітушек», озброєних вогнепальною зброєю, сокирами та залізними прутами, і вчинили збройний напад на селян, поранивши 6-х мешканців села Чаусове-2 та побивши десятки людей, у сподіванні захопити чужу землю та зібрати врожай.

Але рейдерський напад був відбитий, невдовзі в країні змінилась влада, двоє з «тітушек» попрямували в місця позбавлення волі, а організатори опинились на лаві підсудних – Генеральна прокуратура України направила в суд обвинувальні акти відносно рейдерів ще в 2017 році. І ось влітку 2019 року обвинуваченим вдалось домовитись з тодішнім керівником Першого управління організації досудових розслідувань ДБР Олегом Корецьким (зараз Олег Павлович понижений у посаді до начальника відділу), щоби їх оголосили «жертвами Порошенка» – мовляв, це 5-й президент наказав з ними розправитись і навіть скасував розпорядження Демченка про передачу рейдерам чужої землі, видане на підставі підроблених документів, за яке цього Демченка зараз судять.

Щоби витягнути рейдерів з лави підсудних, у ДБР було зареєстроване кримінальне провадження «проти Порошенка» на підставі заяви, поданої знаменитим артистом розмовного жанру Михайлом Добкіним. Зараз Михайло Маркович, якого покинув давній партнер Геннадій Кернес, залишився без засобів до існування й за тисячу доларів готовий не те, що будь-яку заяву підписати, але й втратити цноту в останньому місці.

Допа й Гепа вітають “русскую весну” 1 березня 2014 року

Не залишився обділеним і генеральний прокурор Рябошапка (люди брешуть, що гроші Руслану Георгійовичу рейдери передавали через прокурора Миколаївської області Тараса Дунаса, але ми в це категорично не віримо). А щоби в оточенні Пшонки-молодшого бачили, як керівництво ДБР і Генеральної прокуратури сумлінно відпрацьовує отримані гроші, Рябошапка, який до кінця 2019 року особисто здійснював процесуальне керівництво в цій справі, благословив обшуки  в потерпілих з метою знайти, вилучити та передати рейдерам документи про розпаювання в 1995 році земель колгоспу «Шлях Леніна» Первомайського району Миколаївської області. Ось така вона, «справа проти Порошенка», про яку Рябошапка систематично дув у вуха президенту Зеленському замість того, щоби розслідувати реальні злочини, скоєні 5-тим президентом.

Для припинення цього недолугого спектаклю урешті-решт довелось втрутитись мені – оскільки саме я разом з народним депутатом VIII скликання Ігорем Луценком, а не якийсь там Порошенко, домігся притягнення рейдерів до кримінальної відповідальності. І зробив я це в найпростіший спосіб – у листопаді 2019 року я подав до ДБР заяву про вчинення Добкіним кримінального правопорушення, відповідальність за яке встановлена частиною 1 статті 383 КК України (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину).

Зрозуміло, що слідчий Максим Козлов, який натхненно розслідував «справу проти Порошенка», відмовився виконати настанови статті 214 КПК України й не вніс мою заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Але, як відомо, на всяку хитру дупу завжди знайдеться болт з різьбою, що й довела слідчий суддя Печерського райсуду Олеся Батрин, яка 17 грудня 2019 року за моєю скаргою зобов’язала ДБР розпочати досудове розслідування відносно Добкіна.

27 січня 2020 року в ДБР, яке вже місяць очолювала Венедіктова, поштою надійшла ухвала судді Батрин і тоді в Державному бюро розслідувань розпочалось те, що в образотворчому мистецтві йменується як «пожежа в будинку розпусти». Річ у тім, що не виконати ухвалу слідчого судді й не зареєструвати кримінальне провадження щодо Добкіна, який є спільником Корецького, Козлова та Рябошапки, було неможливо. Більш того, це кримінальне провадження мало бути зразу ж об’єднано з так званою «справою проти Порошенка» й розслідувано разом – це пряма вимога закону.

У паніці Корецький побіг у Офіс генерального прокурора, де миттєво змінили підслідність і відправили «справу проти Порошенка» з ДБР у НАБУ. Після цього слідчий ДБР Козлов виконав ухвалу судді Батрін і вніс у ЄРДР мою заяву щодо Добкіна.

Але замість того, щоби порушити перед прокурором питання про об’єднання провадження стосовно Добкіна зі «справою проти Порошенка» Козлов з метою потягнути час наступного дня направив у Печерський районний суд заяву про те, що йому незрозуміло, як виконати ухвалу судді Батрін і він просить суд надати Державному бюро розслідувань з цього приводу роз’яснення. Хоча, здавалося б, давати підлеглим роз’яснення з приводу правильного застосування законів – то є перший обов’язок доктора юридичних наук Венедіктової.

Судячи з цієї заяви керівництво ДБР сумнівається, чи можуть її підлеглі взагалі реєструвати кримінальне провадження відносно шанованого Михайла Марковича Добкіна, оскільки Добкін на момент скоєння злочину, тобто влітку 2019 року, був народним депутатом України, а, відповідно до статті 482-2, внесеної до Кримінального процесуального кодексу законом від 18 грудня 2019 року, відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише генеральним прокурором.

Я, звісно, допускаю, що Ірина Валентинівна уяви не має про порядок реєстрації кримінальних проваджень, не здатна контролювати, чим займаються її підлеглі чи, дійсно, вважає, що слідчий Козлов не може реєструвати кримінальне провадження відносно Добкіна, оскільки той колись був народним депутатом. Але виникає два запитання. По-перше, а як же так трапилось, що 27 січня в слідчого Козлова жодних сумнівів не було й він вніс у ЄРДР мою заяву щодо Добкіна, а наступного дня вже засумнівався й навіть звернувся до суду з проханням роз’яснити порядок виконання ухвали, яку він вже виконав? По-друге, якщо Венедіктова не знає відповіді на це запитання, то чому ж тоді вона не прийшла в Печерський райсуд 28 лютого 2020 року й не вислухала від судді Батрин усе, що та думає про рівень інтелекту як очільниці ДБР, так і слідчого Козлова? – У судове засідання з’явився лише я, а від ДБР, чию заяву розглядав слідчий суддя, нікого не було.

Тому я може безплатно проконсультувати Ірину Валентинівну й розповісти, що їй треба робити далі. По-перше, їй варто дати вказівку начальнику відділу Корецькому та слідчому Козлову повернути гроші екс-прокурору Марченку, який замовив «справу проти Порошенка», і якого зараз судять за рейдерський напад на селян. По-друге – звернутись у САП і попрохати витребувати з ДБР провадження щодо Добкіна для об’єднання зі «справою проти Порошенка», яка перебуває в НАБУ. А, по-третє, припинити смішити людей своєю юридичною недолугістю й нездатністю керувати корецькими та козловими.

Володимир Бойко

У цьому світі не буває трьох речей: секретів, випадковостей і співпадінь.

One thought on “Три поради Венедіктовій

  1. Що тут коментувати?! Читаєш і думаєш: а чи державні це службовці України? А чи не диверсанти це ворожі? Добкін,Шльопкін,Венядіктова- їх життя і справи ,що будуть скоро їм приліплені до лоба за всілякі порушення Конституції,законодавства України та дискредитацію української державності- все визначить майбутній Трибунал,якого народ хоче і бажає бачити працюючим. Тим більш зараз. Але щоб його прискорити і він запрацював нам потрібна в країні присутність ДІЙСНОІ СТАБІЛЬНОІ ПОВНОЦІННОІ КОРОЛІВСЬКОІ ДЕРЖАВНОІ ВОЛІ. І це залишився наш ЄДИНИЙ ШАНС врятувавти країну і крокувати далі в цивілізацію без ось цих усіх запроданців і чиїхось лахудрових слуг,далеких від державності, розвитку та укріплення країни.

Напишіть відгук

Наступна публікація

Колишній прокурор взявся за Рябошапку та Каська

Пн Бер 2 , 2020
Колишній заступник начальника відділу Генеральної прокуратури України Андрій Шевченко 2 березня 2020 року звернувся до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з заявами про кримінальні правопорушення, вчинені генеральним прокурором Русланом Рябошапкою та його першим заступником Віталієм Каськом. На думку Шевченка, у діях Рабошапки є ознаки злочинів, передбачених статтями 366-1 (декларування недостовірної інформації) та […]

RedTram Network

%d блогерам подобається це: