Як Гончарук інвесторів захищав

Print Friendly, PDF & Email

Дописувачі соцмереж та засоби масової інформації смакують відеосюжет, показаний у червні 2012 року «5 каналом», де юний Олексій Гончарук бере участь у театралізованій виставі «Марш під парасольками» – ході ошуканих покупців нерухомості, які пройшлися центром столиці до Адміністрації Президента, вимагаючи, щоби державна купила їм житло за рахунок платників податків. Коментатори висловили припущення, що нинішній прем’єр-міністр заробляв участю в платних мітингах. Але правда ще цікавіша – Олексій Гончарук ці мітинги організовував.

У 2009 році 25-річний адвокат Гончарук знайшов собі нове джерело доходу й став «громадським діячем», очоливши Всеукраїнську громадську організацію «Асоціація допомоги постраждалим інвесторам». Виносимо за дужки питання, чи була ця організація, дійсно, всеукраїнською (тобто мала первинні осередки  в не менше, ніж половині областей країни), чи становила собою лише контору по збиранню «благодійних пожертв». Головне, що Гончарук оголосив себе захисником «постраждалих інвесторів» – тобто громадян, які брали участь у фінансуванні будівельних «пірамід» та несли шахраям гроші в сподіванні, що шахраї побудують багатоквартирний будинок і передадуть квартири у власність «інвесторам».

Як не дивно, шахраї або клали собі гроші в кишеню, або зводили будинок без жодних дозвільних документів і покупці нерухомості залишались без очікуваних квартир. І тут їм «на допомогу» приходила очолювана Гончаруком громадська організація, яка обіцяла примусити Кабінет Міністрів відшкодувати необачливим покупцям збитки й придбати їм квартири бюджетним коштом. А за це треба було лише заплатити Гончаруку й Ко «безповоротну фінансову допомогу на здійснення статутної діяльності». Зрозуміло, що обмежуватись тільки збором коштів Гончарук не ризикував, тож час від часу йому доводилось влаштовувати перформанси на кшталт «Маршу під парасольками», щоби потік грошей від ошуканих «інвесторів» не припинявся.

Зараз було б цікавим запитати в прем’єр-міністра Гончарука, чи не збирається він виконати свої юнацькі фантазії та відшкодувати з державного бюджету збитки тим довірливим громадянам, які на власний ризик влізли в будівельні афери й віддали гроші бозна-кому. Але не менш цікаво з’ясувати, чи не використав, часом, прем’єр-міністр Гончарук свої владні повноваження, щоби в законний спосіб допомогти ошуканим людям і відправити на лаву підсудних шахраїв-забудовників. Тим більше, що для цього не потрібні ніякі бюджетні асигнування – достатньо одного лише дзвінка Гончарука у фонд «Відродження» американського філантропа Сороса з тим, щоби з цього фонду зателефонували генеральному прокуророві Рябошапці й дали вказівку завершити досудове розслідування в кримінальному провадженні №12015110230000670 від 17.06.2015.

Річ у тім, що юний Гончарук захищав (точніше, плескав язиком на мітингах) не анонімних інвесторів, а цілком конкретних осіб, постраждалих внаслідок шахрайських дій керівництва розташованого в місті Обухів Київської області Житлово-будівельного кооперативу «Нектарний».

У тому кооперативі багато чого коїлось, зокрема голова ЖБК Світлана Зінченко підробила документи, збільшивши нумерацію квартир на 95 номерів. Фіктивні квартири Зінченко продала, а гроші в сумі 62,5 млн. грн. поклала в кишеню.

Урешті-решт у зв’язку з витівками керівництва ЖБК «Нектарний» було зареєстроване кримінальне провадження за ознаками ч.4 ст.190 та ч. 2 ст. 366 КК України, матеріали якого до 2017 року вкривалось пилом у Слідчому управлінні ГУ Національної поліції в Київській області. У 2017 році була змінена підслідність і справу прийняло до провадження Головне слідче управління Нацполіції. У травні 2019 року слідчий Марина Кукос підготувала проект повідомлення про підозру, у вересні 2019 року в справі була призначена експертиза з метою встановити розмір завданої злочином шкоди й у грудні 2019 року Світлана Володимирівна Зінченко мала опинитись у цікавому процесуальному статусі.

Але трапилось лихо: генеральним прокурором був призначений професійний громадський активіст Руслан Рябошапка. Внаслідок цього робота Генеральної прокуратури України, яка нині перейменована в рябошапчин Офіс, зупинилась, більше половини прокурорів звільнені, здійснювати процесуальне керівництво нема кому й провадження №12015110230000670 спіткала така ж доля, як і тисячі інших кримінальних справ – його ніхто не розслідує.

Тож тепер у потерпілих в цьому провадженні є лише один вихід – нести гроші черговому пройдисвіту, який їм влаштує «Марш під парасольками». Тільки цього разу – вже під вікнами колишнього голови Всеукраїнської громадської організації «Асоціація допомоги постраждалим інвесторам».

Володимир Бойко

У цьому світі не буває трьох речей: секретів, випадковостей і співпадінь.

Напишіть відгук

Наступна публікація

Усе буде рябошапка

Нд Лют 16 , 2020
Жоден адміністративний суд до моменту початку атестації працівників регіональних прокуратур у березні 2020 року не встигне розглянути позов про визнання відсутності компетенції в Рябошапки на призначення неатестованих прокурорів, що втратили статус прокурора, на посади обласних прокурорів поза конкурсом та про скасування відповідних  наказів. Але ця обставина стане в пригоді наступному генеральному […]
Усе буде рябошапка
%d блогерам подобається це: