Такого історія України ще не знала: очільниця злочинного угруповання, яка тривалий час організовувала збройні напади на сільгосппідприємства і яку зараз за це судять у Корабельному районному суді м.Миколаєва, ледь не стала суддею. У статусі обвинуваченої. Виявляєтьс, по парних днях вона перебувала на лаві підсудних, а по непарних – складала кваліфікаційні іспити та розповідала про свою доброчесність у Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії суддів України.
18 червня 2013 року всі засоби масової інформації України облетіла звістка, що в Первомайському районі Миколаївської області озброєна банда намагалась захопити 1500 га землі, яка вже багато років перебувала в приватній власності, та зібрати врожай ячменю. Це були землі колишнього колгоспу «Шлях Леніна», розпайовані та передані в приватну власність селянам ще далекого 1995 року. Згодом колишні колгоспники продали свої земельні сертифікати односельцям – родині Корнацьких, і ось ця земля й стала об’єктом збройного нападу, у результаті якого шестеро землеробів були поранені й десятки отримали тілесні ушкодження.
Керували бандою рейдерів тодішній начальник управління нагляду за дотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та слідства, прокуратури Миколаївської області Юрій Марченко, якого генпрокурор Пшонка пізніше призначив заступником прокурора Хмельницької області, та його батько Микола Марченко – генерал-майор міліції у відставці, колишній начальник УМВС України в Херсонській області та колишній перший заступник ГУ МВС України в м.Києві, що на початку 2000-х років керував столичним УБОЗом. А привезла в село озброєних «тітушек» яскрава жінка, яка нині хоче стати суддею апеляційного господарського суду, – адвокатеса Оксани Валешинської. «Тітушек» Валешинська найняла в Києві – як невдовзі з’ясувалось, раніше їх вже використовували для нападу на Окружну виборчу комісію в Шевченківському районі столиці під час парламентських виборів 2012 року.
Окрім того безпосередньої організації збройного нападу, Валешинська взяла на себе виготовлення фальшивих актів на земельні ділянки (разом з головою Первомайської райдержадміністрації Борисом Демченком, його першим заступником Сергієм Бондаренком і начальником відділу Держкомзему в Первомайському районі Миколаївської області Валерієм Шарандаком).
План рейдерів був дуже простим: на початку осені 2012 року Демченко дав усне розпорядження керівникам соціальної сфери, освітніх установ і медичних закладів району терміново підшукати 775 громадян, які не реалізували право на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського господарства, та забезпечити надходження до Первомайської районної державної адміністрації необхідної кількості заяв від їх імені, попередивши майбутніх заявників, що їм будуть виділені земельні ділянки, які вони зобов’язані передати ТОВ «Партнер-Агро». Як нескладно здогадатись, засновником і директором ТОВ «Партнер-Агро» була пані Валешинська.
Але знайти 775 громадян, які б підписали заяви про виділення їм земельних ділянок, рейдерам не вдалось. Тоді Демченко наказав співробітникам Первомайської районної державної адміністрації самим виготовити такі заяви від імені неіснуючих людей, без зазначення адреси проживання та паспортних даних. Ці заяви виготовлялись впродовж 3 тижнів після видання розпорядження від 12 жовтня 2012 року №471-р й були зареєстровані в загальному відділі райдержадміністрації під одним реєстраційним номером вхідної кореспонденції 2042-01-35 від 5 листопада 2012 року.
Того ж дня, 5 листопада 2012 року, засновник і директор ТОВ «Партнер-Агро» Валешинська внесла на розрахунковий рахунок своєї фірми отримані від Марченків 200 000 гривень як безповоротну допомогу, а наступного дня ці кошти переказала на рахунок ТОВ «Будспецпроект-плюс» як плату за виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних для 775 «мертвих душ». Вона ж і отримала в ТОВ «Будспецпроект-плюс» пакет документів під назвою «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (775 чоловік) для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області» та акти визначення меж вказаних земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Після цього Шарандак затвердив висновок №103 від 16 листопада 2012 року про погодження цього Проекту землеустрою, а Демченко видав розпорядження від 20 листопада 2012 року №523-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 775 громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області».
Після виготовлення землевпорядної документації, яку замовили та оплатили самі ж рейдери, Демченко наприкінці грудня 2012 року підписав державні акти, виписані на ім’я сторонніх громадян і «мертвих душ», на земельні ділянки, які вже 17 років перебували в приватній власності, та передав ці державні акти Валешинській, яка виготовила договори про те, що особи, на ім’я яких виписані державні акти, передають землю в оренду ТОВ «Партнер-Агро», і здала ці договори на реєстрацію Шарандаку наприкінці грудня 2012 року. Власне, у цьому й полягала основна задумка рейдерів: зареєструвати «липові» договори оренди чужих земельних ділянок до 1 січня 2013 року, оскільки 31 грудня 2012 року був останнім днем, коли таку реєстрацію могли здійснювати органи земельних ресурсів (тобто, Шарандак) – з нового року реєстрацію стали проводити державні реєстратори з занесенням даних у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Сплинуло півроку й у червні 2013 року рейдери перейшли в наступ, привізши з Києва кілька десятків озброєних «тітушек». Зухвалість рейдерів пояснювалась тим, що вони діяли в інтересах сина тодішнього генерального прокурора України Артема Пшонки: неподалік знаходиться гранітний кар’єр, на який наклав око Артем Вікторович, але запаси граніту, що розроблялись, вичерпались, натомість шар граніту продовжувався під землями колишнього колгоспу «Шлях Леніна». Виконуючи прохання сина генпрокурора, тодішній голова Миколаївської облдержадміністрації Круглов доручив Демченку під контролем прокурора Марченка, який представляв інтереси родини Пшонки в регіоні, виготовити фальшиві державні акти на землю й передати земельний масив «мертвим душам», які в подальшому «здадуть в оренду» цю землю ТОВ «Партнер-Агро», спеціально зареєстрованому для цієї оборудки адвокатом Валешинською.
Одначе вийшло по-інакшому: напад бандитів селянам вдалось відбити, а невдовзі в країні помінялась влада і у 2014 році я звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою про вчинення групою кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. Оскільки йшлося про діяльність людей з оточення колишнього генпрокурора Пшонки, справу прийняло до провадження Управління (згодом – Департамент) спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України. У листопаді 2017 року Генеральна прокуратура України направила до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42017000000003320, за обвинуваченням Валешинської Оксани Сергіївни у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України (справа №484/4039/17). А в січні 2019 року Генеральна прокуратура України направила до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42017000000003062, за обвинуваченням Марченка Юрія Миколайовича та Марченка Миколи Миколайовича у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України (справа №484/574/19). Пшонка-молодший оголошений у розшук.
Що ж стосується «тітушек», яких Валешинська 18 червня 2013 року привезла в село Чаусово-2 і яким наказала відкрити вогонь по селянах, то двоє з них – Костянтин Стрижак та Владислав Чернишов – були засуджені до 4 років позбавлення волі кожний і давно встигли відбути покарання. Решта банди також була засуджена до різних строків позбавлення волі.
А тепер саме веселе. Оскільки справа в суді слухається вкрай повільно, обвинувачена Валешинська вирішила не гаяти час і сама стати суддею – благо, їй обраний запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою. Майбутню посаду вона собі обрала пристойну – суддя апеляційного господарського суду. Але оскільки її прізвище занадто знамените, обвинувачена Валешинська його змінила на Беженару. Після чого подала до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», згідно з яким громадянка Беженару чиста перед законом.
І все було чудово: 4 березня 2024 року Оксана Сергіївна під прізвищем Беженару була допущена до складання кваліфікаційних іспитів, успішно впоралась із завданнями, проявивши глибоків юридичні знання (ще б пак!), набрала 427,27 бали, достатні для призначення суддею, і вже проходила була співбесіди, аж доки не знайшлись добрі люди, які проінформували ВККСУ, що Беженару під прізвищем Валешинської притягнута до кримінальної відповідальності й зараз перебуває в процесуальному статусі обвинуваченої. Більш того, кінокомпанія «СБУ пікчерз», перепрошую, Bihus.Info кілька років тому навіть зняла документальний фільм про те, як заступник генерального прокурора України Столярчук намагався незаконно закрити кримінальне провадження щодо Валешинської-Беженару і за це Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів притягнула його до дисциплінарної відповідальності.
Коротше кажучи, рішенням ВККСУ від 12 червня 2025 року обвинувачена Валешинська, вона ж – Беженару, отримала копняка під зад.
Але Валешинська-Беженару здаватись не збирається. Обвинувачена оскаржила до Верховного Суду рішення ВККС про відмову призначити її суддею, мотивуючи позов тим, що вона доки не засуджена, а лише перебуває в статусі обвинуваченої.
29 вересня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив провадження за позовом Валешинської-Беженару до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (справа №990/366/25) і найближчим часом цей небачений в історії України суддівсько-кримінальний фарс отримає продовження.
