Смертельна війна клоунів

Над усією Україною нависла нова смертельна небезпека. Принаймні, так вважають провідні американські ЗМІ та офіційні посадові особи Білого Дому. Якщо слідкувати за інформацією з Вашингтону, то день від дня підвищується градус напруги  на україно-російському кордоні.

«…президент Джо Байден відправив до Москви директора ЦРУ Білла Бернса, щоб попередити Кремль, що США уважно стежать за нарощуванням військ біля кордону України, намагаючись з’ясувати, що спонукає Росію на ці дії», – повідомило 5 листопада американське CNN.

«Росія переміщує більше танків біля кордону з Україною, заявила оборонно-розвідувальна фірма Janes, посилюючи стурбованість Заходу повідомленнями про нарощування російських військових сил поблизу її сусіда» – пише 8 листопада Bloomberg.

«У США стурбовані переміщенням російських військ у районі кордону з Україною», – заявив 9 листопада на брифінгу речник Пентагону Джон Кірбі. «Ми продовжуємо закликати Росію прояснити свої наміри, що вони насправді там роблять», – додав Кірбі.

Не вірите? Правильно робите!

7 листопада речник президента України Сергій Никифоров запевнив: «Україна не має підтвердження інформації, яку раніше поширили американські ЗМІ, про те, що Росія знову нарощує кількість військових у Криму, ОРДЛО та поблизу українських кордонів». Крім того, на нещодавній селекторній нараді із головою держави виступав головнокомандувач Збройних Сил України, який «не розповів ні про що таке, що мало якось насторожити», стверджує Никифоров.

«Залишається відкритим питання, навіщо американські ЗМІ поширюють таку інформацію, чи вона правдива. Але Офіс президента на даний момент не має жодної підтверджуючої інформації», – поставив питання руба речник президента.

Никифоров все правильно каже, його в цьому підтримує сам президент, який 10 листопада 2021 року, нарешті виступив зі зверненням до народу та заспокоїв співгромадян. Зокрема, він сказав:

«Шановні панікери! журналісти! Обстріли і вибухи, скупчення і переміщення військ – відбуваються на фронті 8-й рік поспіль. Психологічний тиск з боку РФ на нас давно не діє. Наші спецслужби, наша розвідка володіють повною інформацією. Наша армія готова дати відсіч будь-кому, будь-коли і будь-де. Ваша паніка точно не допоможе їй»

У відповідь на це в ДНР, зі свого боку, категорично спростували факт порушення Україною Мінських домовленостей шляхом провокативного бомбометання з безпілотного апарату турецького виробництва «Bayraktar TB2»

«Випадок бойового застосування Bayraktar не підтвердився», – повідомила представниця «ДНР» на Мінських переговорах Наталія Ніконорова. Вона також запевнила, що Збройні сили України використовують безпілотники Bayraktar на Донбасі виключно в мирних цілях, для спостереження та проведення розвідки. При цьому такі безпілотники навіть ніколи не перетинали лінію зіткнення…

Якщо так піде далі, то скоро Никифоров з Ніконоровою будуть робити спільні інформаційні брифінги.  Не вірите?

Гаразд, а в проведення спільної операції СБУ та ФСБ зі знешкодження особливо небезпечної міжнародної банди розбійників повірите? Дарма, бо це – правда! Інформація про вдале завершення багаторічної спільної оперативної комбінації колег з Луб’янки та Володимирської була підтверджена 9 листопада.

Чекісти з Володимирської рапортували: «Контррозвідники СБУ затримали у Києві колишнього бойовика терористичної організації «ДНР», очільника незаконної в’язниці на тимчасово окупованій території Донецької області «Ізоляція». За інформацією СБУ, цей чоловік організовував та брав безпосередню участь у вбивствах і катуваннях протиправно ув’язнених громадян України».

Йдеться про такого собі Куликовського Дениса Павловича, 08.08.1984 року народження, уродженця міста Курахового Донецької області, колишнього оперуповноваженого та начальника загону Західної виправної колонії №97 (місто Макіївка), який з 2014 до лютого 2018 року керував у Донецьку неофіційною тюрмою «Ізоляція». Ця назва походить від найменування Арт-фонду «Ізоляція» на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів.

На брифінгу за підсумками засідання РНБО 10 листопада в лейтенанта Баканова запитали, яким дивом Куликовський опинився у Києві, якщо він, начебто, належить до верхівки «ДНР»? Іван Геннадійович вичерпно задовольнив цікавість журналістів: «Емоційне питання для громадян України. Але головне тут не те, чому він зупинився та опинився в Києві як такий, а те, що все ж таки СБУ ефективно працює в контррозвідувальній сфері. Головне – що ми змогли затримати та знайти цю особу, яка була керівником славнозвісної в’язниці…»

Одним словом, «Какая разніца!» (с) Не вірите? Дарма! В наш час нікому не можна вірити, Баканову – можна. Голова СБУ щиро запевнив співгромадян:

«Він не міг укладати ніяких угод з СБУ, особисто зі мною він 100% ніяких угод не укладав. Якби він такі угоди уклав – його би ніколи не було затримано, на моє особисте суб’єктивне переконання».

Пікантність ситуації полягає у тому, що Куликовський, він же ж «Палич», був заарештований у Донецьку в лютому 2018 року як український шпигун та деякий час сам перебував під вартою в тюрмі «Ізоляція». Згодом він звільнився з-під варти за невідомих обставин, рік тинявся в Росії, де тепер перебуває у розшуку по лінії ФСБ, та, напевно, і «МГБ ДНР» також. Останні два роки переховувався в Києві, де проживав на конспіративній квартирі ГУР МО під наглядом української воєнної розвідки та СБУ, щиро вважаючи себе українським агентом. Воєнна розвідка планувала використати Куликовського в своїх оперативних комбінаціях, але Андрій Єрмак, який фактично керує Україною, виконуючи функцію регента при неосудному монарху, чомусь не давав на це згоди.

Після того, як попередній начальник ГУР МО Василь Бурба впав у немилість і поступився кріслом Кирилу Буданову, оперативники воєнної розвідки не стали доповідати Буданову про Куликовського – з огляду на те, що Буданов є лише механічною лялькою, яку заводив екс-голова Служби зовнішньої розвідки Кондратюк, відомий як своїми вкрай скромними розумовими здібностями, так і неофіційними зв’язками з іноземними розвідками. Натомість ГУРівці своїм коштом утримували Куликовського та оплачували з власної кишені його проживання в Києві, аж доки в жовтні 2021 року їм це не набридло й вони не попрохали дітей лейтенанта Баканова затримати їхнього агента. Тепер Куликовський поміняє конспіративну квартиру ГУР МО на ізолятор СБУ, а його куратори стануть ліпити з нього головного військового злочинця.

Ця феноменальна операція СБУ може поставити главу держави Андрія Єрмака в тупик, бо тепер незрозуміло, чи пропонувати Куликовського на обмін російським партнерам, де його давно чекають в СІЗО №2 Лефортово. Його можна було б гіпотетично обміняти на іншого «колегу» та члена цієї ж банди, якому менше поталанило – Вадима Долгова, праву руку та близького помічника керівника так званої Служби спеціальних операцій «ССО МГБ ДНР» Василя Євдокимова, дійсного «творця» таємної тюрми «Ізоляція».

Скандально відомий командир групи спеціального призначення «Швед» (Андрій Байдала), з чиїм арештом та/або ліквідацією торік на Позняках не впоралися колеги з СБУ, у двох словах повідомив наступну версію. Якщо коротко: є такий собі Роман Волянюк («Хакер»), який втерся в довіру до вищезгаданого Василя Євдокимова («Ленін»), начальника «ССО МГБ ДНР», та відтіснив від годівниці Вадима Долгова. Волянюк знав, де «Ленін» сховав свої награбовані скарби, вивезені з Донецька до Росії. Тоді ображений Вадим Долгов («Пенсіонер») та Денис Куликовський («Палич») вирішили викрасти Волянюка і тим самим раз і назавжди вирішити свої фінансові проблеми. «Швед» запропонував їм допомогти заволодіти коштами «Леніна», а також назавжди сховати «Хакера».

Натомість, 5-е управління ДКР СБУ «легендарного» Олександра Поклада дало чергову штангу: 20 серпня 2020 року ФСБ затримало групу в складі 7 осіб, у тому числі Вадима Долгова. Про Куликовського пустили плітки (можливо як легенду прикриття), що його начебто було застрелено під час арешту.

Ця історія варта окремої великої розмови, з якої ми згадаємо лише один епізод. Зі слів іншого скандально відомого колеги «Шведа» – підполковника ГУР Міноборони Михайла Ніколова («Лермонтов») – фінал казочки про затримання в Росії Вадима Долгова просто феноменальний:

«Однак кільком особам ми поки забезпечили посадку за законами РФ – на території Росії. Зокрема, це стосується банди «Леніна», оскільки на їхньому рахунку є вбивства росіян. Виявилося, що досить ефективно навести на слід зацікавлених у розкритті злочинів осіб, щоб справедлива кара настала трохи раніше, ніж ми зможемо забезпечити доправлення злочинців на територію України».

Тобто, зі слів підполковника Ніколова виходить, що спочатку українські спецслужби вербують довірливих сепаратистів для вчинення особливо небезпечних правопорушень на території Росії, а потім умисно здають їх своїм колегам з ФСБ для виконання плану по розкриттю злочинів…

До речі, це той самий підполковник Ніколов, який 9 листопада 2020 року стверджував в інтерв’ю народному експерту з усіх питань Юрію Бутусову, що готувалася таємна спецоперація зі звільнення українських полонених у Донецьку, але вона була зірвана кимось із керівництва України. Коротше кажучи, зрада типу «Вагнер-2». А тепер обмовився, що «зливи» інформації росіянам – це частина їх роботи…

Отже, арешт Дениса Куликовського є лише завершальним етапом спільної з ФСБ спецоперації, першу серію якої ми подивились 20 серпня минулого року.

Підполковник Ніколов має рацію, коли більше покладається на росіян в аспекті притягнення до кримінальної відповідальності українських військових злочинців з «ДНР», бо Донбас – це Україна, сподіваюсь, ви ще не забули. Ось як з сумом і болем оцінює Станіслав Асєєв – колишній в’язень «Ізоляції» та свідок злочинів Куликовського – перспективи його реального засудження:

«Я написав дві заяви в СБУ на Кускова [колишній наглядач «Ізоляції» – авт.] – не викликають навіть на окремий допит щодо нього. Кажуть, зараз спокійно насолоджується Києвом (звільнений за обміном ще у грудні 2017-го). Бражніков [спільник «Палича» – авт.] півроку провалявся на дивані під домашнім арештом, на якому через ковід зараз вся країна, і, ймовірно, вже на волі. Можливо, разом із другом Кусковим сидять десь на київській набережній і згадують, як «круто гасили» ночами укропів. Хочу звернутися до всіх військових злочинців та бойовиків, яким дали довічні терміни у рідних «республіках»: не бійтеся повертатися через обмін в Україну. Ця країна себе не поважає, і – крім київської набережної та приємних кафешок – вам тут нічого не загрожує»

А в цей же час… Ні, ви тільки не смійтесь, але над усією Україною дійсно нависла смертельна небезпека, просто ви її не помічаєте. 3 листопада 2021 року молодого чоловіка співачки Алли Пугачової, відомого російського пародиста Максима Галкіна було офіційно оголошено особою, що створює загрозу національній безпеці! З цієї нагоди речниця МЗС Росії Марія Захарова жартома оголосила про україно-російську війну клоунів: «Національна безпека України в небезпеці – їй загрожують російські гумористи. Українські гумористи, мабуть, стати на захист Незалежної вже не в змозі – усі в політику пішли»…

Ми тільки оговтались від загрози, яку створив попередній чоловік Алли Борисівни – співак Філіп Кіркоров, як нова біда постукала у двері.

Нагадаємо, що в червні 2021 року навколо Філіпа Бедросовича відбувалась незрозуміла мишача метушня державної ваги: то його спочатку Наказом Міністерства культури та інформаційної політики №446 від 22 червня 2021 року оголосили особою, що створює загрозу національній безпеці та включили до санкційного списку. Потім за три дні наказом №474 того ж Міністерства культури його виключили з переліку «ворогів народу». Потім речник СБУ Артем Дехтяренко повідомив, що Кіркорову з 7 червня все рівно заборонено в’їзд до України, тільки не як «загрозливому» діячу мистецтв, а просто так, як іноземцю на загальних підставах, без ознак «загрозливості».

Ще тоді, влітку 2021-го, співак із сумом пожартував: «Якщо Кіркоров стає загрозою державі, то таку державу можна лише пошкодувати…» Хто ж знав, що після співаків візьмуться за сатириків?!

Розумієте, якщо всерйоз вважати, що комедіант може похитнути державну безпеку своїми жартами – то біда такій державі. Це значить, що країна зовсім неспроможна, недієздатна, нічого не варта. Або це так, або причина зовсім в іншому: кажуть, що наш Фюрер образився на пародію Максима Галкіна річної давнини,

де він сатирично висміює так званий «референдум» Зеленського, у дійсності – неофіційне консультативне опитування, що не створило жодних правових наслідків, проведене без дотримання принципів репрезентативності 25 жовтня 2020 року, в один день з місцевими виборами.

Не важко здогадатись, що найбільшу образу викликали натяки на те, що Зеленський постійно щось нюхає за кулісами для підживлення свого тонусу. Галкін прямо не називає речі своїми іменами, а дає можливість додумати цю обставину, лишає на розсуд польоту фантазії глядача. Хтозна, на що натякає пародист? Може Зеленський нюхає тютюн або свої старі шкарпетки? Це тільки ми з вами, пропалені циніки, розуміємо, що йдеться про один із відомих алкалоїдів, завдяки якому можна полетіти аж до зірок, споживши «Стартову «доріжку» у Космос».

Це вже другий прокол поспіль на одному тижні: також 3 листопада 2021 року стало відомо, що українського актора Валентина Томусяка включили до санкційного переліку просто так: якомусь «активісту» здалося, що він впізнав актора в масовці російського фільму «Сонцепек» і написав на нього донос до СБУ, і цього було цілком достатньо, аби зіпсувати усе життя непричетній людині.

Але усе обернулось скандалом, адже Томусяк взагалі не відвідував ані Росію, ані окуповані території. Відтак, йому навіть дорікнути не було чого. СБУ було вимушено принести офіційні вибачення – уперше з початку так званої санкційної кампанії проти «ворогів народу».

Зеленський не любить, коли з нього публічно роблять клоуна: кажуть, що саме за цей злий жарт 5 листопада 2021 року Указом №565/2021 з посади начальника Департаменту захисту національної державності СБУ було звільнено Олександра Куксу.

Варто зауважити, що раніше, під час правління Сивочолого Гетьмана, до складання «списків» підходили більш виважено та відповідально, намагаючись відібрати до «переліку» дійсно кращих із кращих: Еліна Бистрицька, Валентин Гафт, Василь Лановий, Віра Алентова, Євген Стеблов, Валентина Тализіна, Людмила Чурсіна, Станіслав Говорухін, Володимир Бортко, Карен Шахназаров, Емір Кустуриця, Жерар Депардьє, Стівен Сігал… Які імена, які люди! Метри, корифеї!

Інколи траплялися кумедні випадки. Зокрема, чи відомо вам, що загрозу державній безпеці створюють зображення героїв радянського кінофільму «Д’Артаньян і три мушкетери», знятого на одеській кіностудії в 1979 році. Мабуть найбільшу загрозу не тільки гвардійцям кардиналу несе сам Д’Артаньян (Боярський Михайло Сергійович, ворог народу №24). Не меншу загрозу становлять зображення Констанції (Алфьорова Ірина Іванівна, ворог народу №5), короля Людовика ХІІІ (Табаков Олег Павлович, ворог народу №166), королеви Анни Австрійської (Фрейндліх Аліса Брунівна, ворог народу №186), графа Рошфора (Клюєв Борис Володимирович, ворог народу №72). Дуже прикметні уподобання у наших місцевих чекістів, адже ані «позаштатного» галантерейника Бонас’є (Леонід Каневський), ані його куратора – генерал-лейтенанта Ришельє (Олександр Трофимов) у списку ворогів чомусь немає…

Загалом це свідчить про наявність гарного смаку у тих, хто раніше формував ці списки. Місце в «переліку» треба було ще заслужити – туди брали переважно народних артистів, у крайньому випадку – заслужених. Але щоби включати до списку мало кому відомого артиста Томусяка, що знімався у серіалі «Кріпосна» на СТБ – це ганьба! Або прихована реклама…

Поки Зеленський боровся із клоунами в СБУ та на естраді, підступно підкралася нова зрада, звідки не чекали: виявляється, Держкіно протягом кількох років не видає прокатне посвідчення фільму «Ржевський проти Наполеона» із Зеленським у головній ролі! Виявляється, все через російського гумориста Юрія Гальцева, який загрожує нашій державній безпеці ще з 2015 року. Через це глядачі позбавлені щастя бачити на екранах Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с), який в образі Наполеона неперевершено виконує наступний монолог:

«Я, між іншим, теж не остання людина у Європі. Про мене напишуть безліч книг, знімуть не одну кінострічку, а іноді мені здається, що моїм ім’ям назвуть якесь психіатричне захворювання»

Браво, біс! Який актор гине на державній службі…

До речі, про всі ці «переліки» ворожих артистів театру й кіно принагідно хотів би поділитись деякими історичними прикладами протилежного характеру.

Після Другої світової війни в СРСР з великим успіхом демонструвалась трофейна кінострічка «Дівчина моєї мрії», знята у 1944 році в нацистській Німеччині, де головну роль зіграла улюблена актриса Гітлера і Геббельса, примадонна німецького кіно Маріка Рьок. Легка безідейна музична комедія без жодної політики. Навіть жодного прапору, свастики або людини у формі ви не побачите. З превеликим успіхом картина була багато років у радянському кінопрокаті. Держбезпека не постраждала!

Або візьмемо члена НСДАП з 1933 року, Генерального музичного директора Третього Рейху Герберта фон Караяна. Темне минуле не завадило Герберту фон Караяну після війни неодноразово привозити на гастролі в СРСР великі симфонічні оркестри та навіть спільно виступати з євреєм Давидом Ойстрахом, який щиро вважав цього фашиста «…найбільшим з диригентів, що нині живуть». 

Велике мистецтво має свою шкалу – міру таланту. Яскравим прикладом цьому є історія українського оперного співака Бориса Гмирі, який мав неприємну пляму в біографії – лишився на окупованій території, співав перед німцями, що на юридичній мові того часу означало співпрацював з ворогом… У 1951 році в Москві проходила Декада української літератури і мистецтва, де Борис Гмиря блискуче виконав арію Максима Кривоноса з опери «Богдан Хмельницький». Член Політбюро ЦК ВКП(б) Микита Хрущов привіз до Москви два проекти документів щодо артиста Гмирі: перший – ордер на арешт, другий – подання на звання заслуженого артиста УРСР. Послухавши співака, Сталін на поданні закреслив «УРСР» і дописав: «Народний артист СРСР». Згідно з поширеною легендою, на зауваження, що Гмиря виступав перед ворогом, Сталін начебто з гумором відповів: «Ну, що ж, у німців був непоганий смак…»

Але ми маємо наразі зовсім інші історичні паралелі.

Зеленський образився на пародію Галкіна і тим ще більше став схожим на свого ідейного натхненника Адольфа Гітлера, який оголосив Чарлі Чапліна ледь не особистим ворогом №1 за вдалу кінематографічну пародію на Фюрера у фільмі «Великий диктатор».

Здавалося, що перевершити щільність гумору на один квадратний сантиметр, досягнуту нашою владою в листопаді 2021 року вже не можливо, як надійшла феноменальна новина. Як раніше у таких випадках цілком серйозним голосом по радіо казав Юлій Левітан: «В останній час!» 11 листопада 2021 року за дорученням виконувача обов’язків генерального прокурора вручено письмове повідомлення про підозру народному депутату України Гео Леросу за те, що він начебто, згідно з офіційним повідомленням ДБР, «4 листопада 2021 року… образливо висловився щодо вищих посадових осіб держави. При цьому він… показав непристойний жест, демонструючи зневагу до загальноприйнятих норм моралі й соціального оточення». Зі свого боку, обвинувачений Лерос пообіцяв, що буде наполягати на проведенні слідчого експерименту з відтворення обставин кримінального правопорушення у присутності потерпілих…

Як бачите, щоденна смертельна війна клоунів триває. Пролітаючи в прірву, доповідаємо: політ іде нормально!

Анатолій Новосельцев

One thought on “Смертельна війна клоунів

Залишити відповідь до Ігор Скасувати відповідь

Next Post

Загальний стан криміногенної обстановки в Україні, стан злочинності та протидії їй, а також дотримання конституційних прав і свобод громадян на досудовому розслідуванні в 2020 році (в порівнянні зі статистичними даними за 2013-2019 роки). Частина 2

Сб Лис 13 , 2021
Продовжуємо публікацію ґрунтовної праці з аналізу статистичної звітності правоохоронних органів, прокуратури й Державної судової адміністрації за 2013 – 2020 роки, виконаної екс-заступником генерального прокурора України Олексієм Баганцем. Друга частина доповіді Олексія Васильовича присвячена стану протидії організованій злочинності. З першою частиною можна ознайомитись за посиланням. *     *     * Стан протидії організованій […]