Національне антикорупційне бюро України та Вищий антикорупційний суд не визнають рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №9-рп/2020, яким був визнаний неконституційним Указ президента Порошенка «Про призначення А.С.Ситника директором Національного антикорупційного бюро України» від 16 квітня 2015 року №218/2015, та рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2020 року №11-рп/2020, яким було визнане неконституційним положення частини 2 статті 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» стосовно наділення президента України повноваженням утворювати НАБУ.
Видатним науковим здобутком Криворізької юридичної школи стали довіреності, які колишній директор НАБУ Ситник роздає співробітникам кол-центру Управління по роботі з громадськістю НАБУ. Так, наприклад, 5 січня 2021 року Артем Сергійович, невідомо яким чином потрапивши в приміщення НАБУ (напевно, Ситника туди завів його кум Андрій Калужинський), підписав довіреність, якою доручив головному спеціалісту по роботі з громадськістю кол-центру НАБУ Олені Барабошкіній представляти НАБУ в судах усіх інстанцій з наділенням її всіма повноваженнями органу досудового розслідування, наданими Кримінальним процесуальним кодексом України. Окрім того, згідно з цією довіреністю, телефоністка Барабошкіна, яка в робочий час має відповідати на телефонні дзвінки громадян, наділяється повноваженнями прокурора й може брати участь у судових засіданнях при розгляді кримінальних проваджень, які розслідувались НАБУ; подавати докази та брати участь у їх дослідженні; підписувати апеляційні скарги на вироки Вищого антикорупційного суду та інші судові рішення; ставити запитання іншим учасникам кримінального провадження; заявляти клопотання та відводи; знайомитись з матеріалами справ та робити з них копії тощо.
Цей шедевр юридичної думки, яким телефоністка Барабошкіна наділена повноваженнями прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, видав не Ситник (бо Артем Сергійович розуміє, що 28 серпня 2020 року зникли підстави перебування його на посаді директора НАБУ), а безпосередньо Національне антикорупційне бюро України як юридична особа, яке, як сказано в довіреності, діє на підставі Указу президента України №217/2020 від 16.04.2015 «Про утворення Національного антикорупційного бюро України» – дарма, що в президента України немає повноважень утворювати якісь бюро. Але оскільки НАБУ як юридична особа не може нічого підписати, свій автограф поставив Ситник, назвавши себе «директором НАБУ».
Вищий антикорупційний суд не побачив нічого дивного в тому, що співробітниця відділу по роботі з громадськістю (колл-центру) НАБУ може брати участь у розгляді кримінальних проваджень та подавати апеляційні скарги на вироки, і, всупереч двом рішенням Конституційного Суду України, прийняв довіреність самозваного «директора НАБУ» та допустив громадянку Барабошкіну до участі в судових засіданнях, а також дозволив їй знімати копії з матеріалів кримінальних проваджень.
Для чого телефоністці Барабошкіній копії матеріалів кримінальних проваджень секрету не становить. Річ у тім, що Управління по роботі з громадськістю НАБУ – це той самий творчий колектив, який пише сценарії так званих розслідувань програми «Схеми» радіо «Свобода» та народного експерта з усіх питань Бутусова. Але оскільки далеко не всякий детектив погодиться копіювати матеріали справ, що перебувають у провадженні НАБУ, для Седлецької чи Бутусова, цю роботу взяли на себе Барабошкіна й співробітники Вищого антикорупційного суду.
