23 вересня 2021 року в Комітетах Верховної Ради України з ініціативи екс-заступника генерального прокурора України Олексія Васильовича Баганця був проведений традиційний круглий стіл, темою якого цього разу стали проблеми протидії економічній злочинності на території України. Доповідь Олексія Васильовича, яку ми подаємо нижче, присвячена аналізу статистичних даних за 2020 рік у порівнянні з статистичними даними за 2016-2019 роки.
* * *
Зараз чомусь прийнято вважати, що однією із першочергових проблем протидії економічній злочинності була відсутність єдиного органу правопорядку, якому належали б такі повноваження. Хоча це і не зовсім так, бо в історії України були різні періоди: коли, фактично, єдиним органом, який займався виявленням злочинів у економічній сфері та їх розслідуванням, було Міністерство внутрішніх справ, а точніше – його оперативні підрозділи по боротьбі з розкраданням соціалістичної власності (ОБХСС) та слідчі міліції.
Заради об’єктивності потрібно лише уточнити, що розслідуванням незначної їх частини, але найбільш складної – розкрадань у особливо великих розмірах, у деякий період часу займались виключно слідчі прокуратури. Навіть від такої частково змішаної підслідності, дійсно, були вагомі досягнення в протидії економічній злочинності. До таких прикладів можна віднести хоча б кримінальні справи 80-х років минулого століття за фактами розкрадань грошових коштів та обману покупців в торгівельних закладах м. Києва, у першу чергу, мережі «Київавтоматторгу», у яких до кримінальної відповідальності були притягнуті сотні представників торгівлі, контролюючих органів і навіть пов’язаних із ними органів державної влади.
Або взяти багаторічні розслідування фактів хабарництва та масових розкрадань державного майна найвищими посадовими особами середньоазіатських союзних республік СРСР, де за такі злочини навіть були винесені смертні вироки. До таких розслідувань можна віднести й кримінальні справи того періоду часу про розкрадання державного майна так званими «кооператорами» в Дніпропетровській, Харківській та Чернігівській областях і т.д. Але, починаючи із 90-х років минулого століття, виявленням і розслідування економічних злочинів вже займалися і займаються до цього часу одночасно фактично всі різні органи досудового розслідування. На жаль, така альтернативна підслідність не дала позитивних результатів, хоча і вона не мала визначального впливу на такі результати.
Натомість, зверніть увагу на ту обставину, як поступово впродовж останніх 6-7 років було фактично згорнуто взагалі діяльність держави по протидії економічній злочинності, в т.ч. і організованій: спочатку були ліквідовані УБОЗи, які теж займались протидією злочинам в сфері економіки, а потім і підрозділи Державної служби по боротьбі з економічними злочинами (ДСБЕЗ) МВС України. Коли попередня влада зрозуміла шкідливість таких «реформ», хоча цього ніхто так і не визнав, замість ДСБЕЗ в центральному апараті Національній поліції і лише в обласних управліннях були створені, так звані, «підрозділи захисту економіки», які не підпорядковувались обласним керівникам поліції, а тому й не співпрацювали з місцевими підрозділами, і, як результат, будь-якої ефективної протидії кримінальним правопорушенням у цій специфічній сфері не чинили, що стало однією із підстав для їх ліквідації 02.09.2019 року.
Теж саме можна сказати й про податкову міліцію, яка теж протягом цих років знаходилась в стані можливої ліквідації, а тому й вона в таких умовах не могла бути ефективним органом протидії економічній злочинності. Така невизначеність з правоохоронним органом, який би спеціалізувався на протидії економічній злочинності, і призвела, на думку частини експертів, до негативних результатів щодо протидії кримінальним правопорушенням в цій специфічній сфері, хоча це теж не зовсім так.
Але, не дивлячись на це, нинішня влада, не проаналізувавши взагалі стан протидії економічній злочинності, все одно створила ще один новий орган правопорядку – Бюро економічної безпеки (БЕБ), яке, начебто, і буде займатись виключно протидією економічній злочинності.Натомість, більш ретельне вивчення норм цього Закону свідчить про зворотнє, а саме, про створення чергового силового «монстра», який буде ще більше «кошмарити» бізнес-структури.
Однак, навіть це неголовне. Потрібно врахувати той факт, що досить велика частина зареєстрованих, наприклад, у 2020 році правопорушень у сфері господарської діяльності – це злочини, які становлять відносно низький рівень суспільної небезпеки. Наприклад, за ст. 213 КК України («Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом») було зареєстровано 269 проваджень, і це тоді, коли металурги сьогодні б’ють «на сполох», застерігаючи про можливість зупинки доменних печей через недостачу саме цієї сировини. У той же час за ознаками більш суспільно небезпечного для держави і більш розповсюдженого злочину як «Шахрайство з фінансовими ресурсами» (ст.222 КК України) обліковано лише 142 провадження! Отже, може статися так, що БЕБ «захлинеться» в розслідуванні саме дрібних економічних злочинів замість зосередження своїх зусиль на виявленні і розслідуванні більш складних кримінальних правопорушень. Тим більше, що для їх розслідування немає ані конкретних сучасних методик, ані аналітичних напрацювань, а, головне, сьогодні відсутні справжні фахівці як серед так званих, «детективів», яких будуть набирати знову ж таки із залученням незрозуміло яких «міжнародних експертів», так і серед таких же, вибачте, прокурорів, які тепер у відповідності до вимог Конституції України повинні не тільки здійснювати процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, а організовувати його, чого звичайно переважна більшість із них не вміють.
Окрім того, існує ще один фактор, який явно не дозволить новоствореному органу реалізувати закладену в його однойменному законі ідею про «єдиний орган» по боротьбі із економічною злочинністю. Такою перешкодою є надзвичайно шкідлива для нашої системи органів правопорядку «виключна» підслідність НАБУ, яке, згідно вимог ч.4 ст.216 КПК України, уповноважене розслідувати злочини, передбачені ст.ст. 191, 209, 210, 211, 364, не тільки високопосадовцями органів влади, суб’єктами корупції, але, вчинені і іншими особами, а саме: керівниками «суб’єктів великого підприємництва», у статутному капіталі яких частина державної чи комунальної власності перевищує 50%, а також у тих випадках, коли розмір предмету кримінального правопорушення або завданої ним шкоди в п’ятсот або більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо кримінальне правопорушення вчинене службовою особою суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частина державної чи комунальної власності перевищує 50%. А це – переважна більшість злочинів даної категорії, у результаті чого створене таким чином Бюро економічної безпеки буде позбавлене функції розслідування особливо тяжких і найбільш розповсюджених злочинів в сфері економіки, у першу чергу, передбачених ст. 191 ч.5 КК України, за вчинення яких САП у 2020 році направила до суду аж 8 (!) обвинувальних актів.
Переходячи до більш детального аналізу стану злочинності на підприємствах, установах і організаціях, одразу відзначу, що, на превеликий жаль, за всі ці роки так званих «реформ» у сфері правоохоронної діяльності ані законодавчо, ані при формуванні статзвітності керівниками органів досудового розслідування й прокуратури так і не було визначено, які ж конкретні кримінальні правопорушення тепер відносяться саме до категорії виявлених у сфері економіки. У зв’язку з цим, будемо намагатися їх визначати такими, хоча б виходячи виключно із назв існуючих конкретних розділів КК України.
Так, загальна кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень, вчинених на підприємствах, установах, організаціях, за видами економічної діяльності впродовж 2020 року складала 49 728 кримінальних проваджень, що значно менше, ніж у 2019 році – 56 903, у 2018 році – 58 606 та у 2017 році – 52 903 та є приблизно на рівні 2016 року – 47 833.
Майже така ж тенденція і по виявлених у минулому році тяжких злочинах даної категорії: 18 460 проваджень, що приблизно на рівні 2019 року, але менше, ніж у 2018 році – 19 834 та у 2017 році – 19 057. У той час, як по особливо тяжких кримінальних правопорушеннях даної категорії ситуація виглядає трішки по іншому: із 2016 року, коли було зареєстровано 1 895 таких злочинів, кількість виявлених почала зменшуватись у 2017 році – 1 825 та у 2018 році – 1 513, в 2019 році була майже на рівні – 1 841 і дещо збільшилась у 2020 році – 1 956.
Що стосується цього виду злочинів середньої тяжкості, то їх реєстрація з кожним роком з 2016 по 2019 рік тільки зростала, у той час як в 2020 році їх було зареєстровано в цілому майже вдвічі менше (11 208). З цього можна зробити висновок, що протидія злочинам даної категорії в 2020 році, у цілому, погіршилась, оскільки зареєстровано їх значно менше, хоча і збільшилась дещо кількість особливо тяжких кримінальних правопорушень, але їх відсоток мізерний в загальній сумі. Тим більше, я впевнений, що збільшення кількості зареєстрованих особливо тяжких кримінальних правопорушень в 2020 році було штучним. Про це свідчать і інші статдані.
Так, що стосується розкриття цих злочинів шляхом вручення повідомлень про підозру конкретним особам (але, це загальні цифри без розбивки на особливо тяжкі, тяжкі, середньої та невеликої тяжкості), то в 2020 році про це було повідомлено 23 703 (або, 47,7%) осіб проти 21 869 (або, 38,4%)осіб у 2019 році, але це менше ніж у 2018 році –
24 870 (42,4%). Тобто, виходячи з цих статданих теж складається враження, що розкриття цих злочинів у минулому році, начебто, дещо покращилось у порівнянні з 2019 роком, але стало гірше, ніж було в 2018 році.
Начебто, дещо краща ситуація в минулому році в порівнянні з позаминулим 2019 роком і з розкриттям злочинів цього виду (у загальній кількості), і за направленими до суду обвинувальними актами: 22 829 (або, 45,9%) проти 19 895 (35%) в 2019 році. Але, знову ж таки, застерігаю, що не потрібно поспішати робити висновок з цього про позитивні зрушення, бо ці статдані узагальнені, без розбивки на кількість тяжких і особливо тяжких злочинів, з одного боку, які виявляти і доказувати набагато складніше, та середньої і невеликої тяжкості, яких, я переконаний, значно більше в загальній масі розкритих.
Так, аналізуючи конкретні злочини у сфері господарської діяльності, треба об’єктивно зазначити, що загальна кількість виявлених там кримінальних правопорушень протягом останніх 7-х років продовжує щорічно стрімко знижуватись: якщо в 2020 році було зареєстровано 5 342 вказаних кримінальних правопорушень, то в тому ж дореволюційному 2013 році – 11 104, що було вдвічі більше!
Зокрема, щодо того ж фіктивного підприємництва, то Законом від 18.09.2019 р. з Кримінального кодексу України виключено ст. 205 про кримінальну відповідальність за його вчинення, а тому, вибачте, у мене не було можливості зрівняти дані про цей вид злочинів із 2020 роком, хоча й у 2019 році їх було обліковано всього 248 випадків, що теж значно менше, ніж у попередні роки.
Що ж стосується фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, то в 2020 році їх було зареєстровано трішки більше, ніж у попередні роки – 348, у той час як випадків незаконної приватизації державного та комунального майна значно менше, ніж у попередні роки – тільки 16 (окрім, хіба що, 2016 року, коли їх було 10).
Більше, ніж у 2015-2019 роках, зареєстровано випадків шахрайства з фінансовими ресурсами – 142, але це значно менше, ніж у 2014 – 347 та в 2013 – 337. Зменшилась протидія й нецільовому використанню бюджетних коштів: виявлено всього 16 фактів, що менше, ніж у 2013-2015, 2017, 2019 роках, але приблизно нарівні з 2016 роком – 15. І це в той час, коли сьогодні величезні бюджетні кошти витрачаються на не передбачені цілі, уже про тендери ніхто і не згадує, і це тоді коли лише німий не говорить про розтрату бюджетних коштів, виділених на ту ж оборону, на ремонт і будівництво доріг, в т.ч. і на Велику об’їздну навколо Києва, а тим більше, на так зване «Велике будівництво», що вже в народі прозвали «Великим крадівництвом».
Приблизно така ж ситуація з виявленням фактів ухилення від сплати податків і зборів, кількість яких знизилась із 3 069 в 2013 році до 910 в 2020 році, тобто, майже в 4рази.
Ще гірша ситуація із розкриттям даного виду кримінальних правопорушень через кількість вручених конкретним особам повідомлень про підозру в їх вчиненні.
Якщо говорити про найменш складні в доказуванні кримінальні правопорушення, такі як фіктивне підприємництво та шахрайство з фінансовими ресурсами, то закономірно й рівень їх розкриття через повідомлення конкретним особам про підозру повинен був покращуватись. Але, насправді, на фоні щорічного зниження кількості виявлених і зареєстрованих фактів того ж фіктивного підприємництва з 891 в 2013 році до 248 в 2019 році, кількість вручених повідомлень про підозру у їх вчиненні залишалась майже однаковою в кожному із цих означених років і становила від 222 в дореволюційному 2013 році до 214 в 2019 році. У той же час це дозволило спостерігати, начебто, кращий відсоток їх розкриття, який з цієї причини зростав з року в рік з 24,9% в 2013 році до 86,2% в 2019 році, хоча насправді, він в таких відсотках вираховувався саме завдяки зниженню активності правоохоронців по виявленню цього виду кримінальних правопорушень.
Якщо брати шахрайство з фінансовими ресурсами, то і тут картина з їх розкриттям дуже схожа, хоча в кількісному вигляді й дещо відрізняється. Так, якщо в 2013-2014 роках кількість зареєстрованих таких злочинів становила відповідно 337 і 347, то в подальшому їх виявлення та реєстрація майже щорічно тільки знижувалась від 133 в 2015 році до 76 в 2019 році, хоча в 2020 році і дещо підвищилась і становила 142.
По всіх інших кримінальних правопорушеннях даної категорії ситуація з розкриттям за показником вручення повідомлень про підозру конкретним особам набагато гірша. Особливо критична ситуація із розкриттям фактів незаконної приватизації державного і комунального майна, коли протягом періоду з 2014 по 2019 рік не повідомлено про підозру жодній особі (!), хоча і кількість зареєстрованих таких фактів була відносно невеликою. Так, у 2020 році було їх виявлено всього 16, але, лише в одному кримінальному провадженні повідомлено про підозру і то незрозуміло – одній особі чи кільком!
Дуже низький був відсоток розкриття фактів нецільового використання бюджетних коштів, який складав всього 6,2% в 2020 році, що теж значно менше, ніж у 2013-2019 роках (20,8%).
Приблизно така ж ситуація і з щорічним зниженням кількості повідомлених підозр у вчиненні ухилень від сплати податків і зборів – з 482 в 2013 році до 52 в 2020 році, тобто, майже в 5-ть разів. Але, насправді, картина ще гірша і у відсотковому вираженні: якщо в 2013 році розкриття цих злочинів за кількістю вручених підозр становило 15,7%, то в 2015 році – вже вдвічі менше (8,8%) і далі приблизно так кожен рік (вище 11 чи 12 відсотків цей показник ніколи не підвищувався), а у 2020 році він ще більше знизився – до 5,7%. І це в той час, коли сама влада на самому найвищому рівні визнає, що більше половини бізнесу знаходиться в тіні.
Таким чином, навіть ці статистичні дані наглядно підтверджують практичне згортання на теперішній час діяльності правоохоронних органів у протидії злочинності в сфері економічної діяльності, що, дійсно, при такій негативній тенденції загрожує економічній безпеці нашої держави. А щодо розкриття цих злочинів через направлення обвинувальних актів до суду, то ситуація виглядає ще гірше.
Так, за фактами незаконної приватизації державного і колективного майна в 2020 році до суду направлено всього 1 (один) обвинувальний акт. Вкрай низький відсоток розкриття й нецільового використання бюджетних коштів, за вчинення якого в 2020 році до суду направлений теж лише 1 (один) обвинувальний акт (що склало всього 6,2%). Приблизно така ж негативна ситуація і з розкриттям фактів ухилення від сплати податків і зборів, за вчинення яких майже щорічно, починаючи із 2013 року, кількість направлених до суду обвинувальних актів тільки зменшувалась: з 165 в дореволюційному році до 10 в 2020 році, тобто у 16 разів, а у відсотковому вимірі від 5,4% в 2013 до 1,09% в 2020 році.
Не набагато краща ситуація і з розкриттям фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. При майже щорічному зниженні кількості направлених до суду таких обвинувальних актів із 95 в 2013 році до 62 і 64, відповідно, у 2017 та 2018 роках та 24 в 2016 році, відсоток їх розкриття за цим показником протягом цього періоду коливався з 18% в 2015 році і 15,1% в 2016 році до 26,7 % в 2020 році, хоча це теж менше ніж було не тільки в 2013 році – 32,6%, а і у позаминулому 2019 році – 31,1%.
Тепер щодо судової практики по розгляду обвинувальних актів про кримінальні правопорушення в сфері господарської діяльності. На превеликий жаль, у статистичних звітах Офісу Генерального прокурора відсутня розбивка даних про кількість вироків як обвинувальних, так і виправдальних, та закритих проваджень судами по кожному із видів цієї категорії злочинів в період з 2013 по 2017 роки, тим більше, що статистичні дані за ст.ст. 199-233 КК України (за виключенням ст.212 КК України) про результати їх розгляду судами за цей період взагалі були об’єднані. Скоріш всього, для останніх генеральних прокурорів ці статдані взагалі були нецікавими, або вони цього просто не розуміли їх значення із-за своєї професійної непридатності.
Ви тільки вдумайтесь, у 2020 році було засуджено всього 37 осіб за вчинення кримінальних правопорушень даної категорії, що значно менше, в т.ч. і в десятки разів, чим в попередні роки! При цьому, кількість засуджених судами осіб за такі специфічні злочини майже щорічно тільки зменшувалась.
Необхідно також звернути увагу і на негативну тенденцію по винесенню судами виправдальних вироків у даній категорії злочинів: якщо в 2013 році судами було виправдано всього 24 таких особи, то в 2014 вже 44, в 2015 році – 85, в 2016 році – 52, а в 2017 році вже в десятки разів більше – 274. І це при тому, що достатньо велика кількість таких проваджень у судах просто закривалась з різних підстав. І якщо в 2014-2015 роках їх було закрито відносно, відповідно, 1 111 та 916 осіб, то в 2016 році – 575, тобто, ця кількість почала знижуватись, що вже в 2017 році було 718 осіб, тобто, їх кількість знову почала зростати.
Звертає на себе увагу і той факт, що в 2018 і 2019 роках статистичні дані по даній категорії кримінальних правопорушень вже були роз’єднані і розмежовані окремо по кожному із них, зокрема, і за ст.ст. 205, 209, 233, 222 і 210 КК України, із вивчення яких вбачається, що, в основному, судами засуджувались особи лише за вчинення найпростіших у доказуванні кримінальних правопорушень, про що свідчать і дані Судової адміністрації України. Так, за їх звітом, за статтею 205 КК України (фіктивне підприємництво) у 2020 році на розгляді в судах перебувало 94 кримінальних провадження, у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді тільки 9, що в кілька десятків разів менше, ніж в попередні роки. Кількість розглянутих судами проваджень про такі злочини у 2020 році становила всього 49, що теж значно менше ніж у 2018-2019 роках. При цьому, із них судами повернуто прокурору 10 (у 2019 році – 18, у 2018 році – 14), а закрито 36 (у 2019 році – 214, у 2018 році – 179).
Засуджено судами за вчинення цього кримінального правопорушення усього 7 осіб, закрито кримінальних проваджень щодо 47 осіб та щодо 23 (у 2019 році – 22, у 2018 році – 15) осіб кримінальні провадження повернуто прокурору. Але чи направляли ці обвинувальні акти прокурори повторно до суду, статзвіт, знову ж таки, не зазначає.
За статтею 209 КК України (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) у 2020 році на розгляді у судах перебувало 250 кримінальних проваджень, у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді, тільки 70. Кількість розглянутих судами проваджень за вчинення цього злочину у 2020 році становила 40, у т.ч. з постановленням вироку – усього 19, із них з визнанням винуватості ще менше – 14, що майже на рівні із 2019 роком – 14 та 2018 роком – 13. Із загальної кількості розглянутих 40 кримінальних проваджень повернуто прокурору 11, але скільки із них повторно направлено до суду також невідомо, а також закрито 5.
Засуджено за вчинення цього злочину усього 17 осіб, що менше ніж в попередні роки, виправдано 1 особу, закрито щодо 3 осіб та щодо 23 осіб кримінальні провадження повернуто прокурору. Але, знову ж таки, чи направляли прокурори ці обвинувальні акти до суду повторно, в статзвітах також нічого не вказано.
Отже, можна зробити висновок, що у 2020 році найменше було розглянутих судами проваджень та найменше винесено вироків по цій категорії кримінальних правопорушень. Найбільша кількість повернутих прокурору обвинувальних актів для доопрацювання та найменша кількість засуджених осіб за ці специфічні злочини свідчать явно про відсутність належної взаємодії та низький рівень професіоналізму правоохоронців і прокурорів по збору, перевірці і оцінці доказів вини обвинувачених, а також про направлення до суду обвинувальних актів, які не грунтувались на зібраних матеріалах досудового розслідування.
За статтею 210 КК України (нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків з бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням) у 2020 році на розгляді у судах перебувало усього 4 кримінальних провадження, у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді лише – 2, щодо 5-ти осіб. Кількість розглянутих судами проваджень за цією статистикою у 2020 році становила всього 2, але, без постановлення жодного вироку, бо обидва були закриті судом.
Ви уявляєте ці масштаби фактичної бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури, тим більше в такій сфері як бюджетне законодавство?!
До речі, так для орієнтації, жодного вироку (як обвинувального, так і виправдального) за вчинення такого злочину не було постановлено і в 2021 році. Це свідчить не про відсутність нецільового використання бюджетних коштів в нашій державі, а, навпаки, про його «процвітання», бо, на жаль, немає сьогодні кому ці факти виявляти, а тим більше – доказувати в суді належними і допустимими доказами.
За статтею 212 КК України (Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів) у 2020 році на розгляді у судах перебувало 309 кримінальних проваджень, у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді – 141, що значно менше ніж в попередні два роки.
Кількість розглянутих судами таких проваджень у 2020 році становила 140, що теж значно менше ніж в попередні роки (у 2019 році – 293, у 2018 році – 234), із яких прокурору повернуто 11 (у 2019 році – 12, у 2018 році – 11) щодо 12 осіб, та закрито 118 кримінальних проваджень (у 2019 році – 258, у 2018 році – 198). Звертає також на себе увагу той факт, що засуджено судами за вчинення даного злочину усього 4 особи, що теж менше чим в попередні роки. Виправдано 1 особу та щодо 12 осіб кримінальні провадження було повернуто прокурору Але, знову ж таки, чи направили їх прокурори повторно до суду із статзвіту не вбачається.
За статтею 222 КК України (шахрайство з фінансовими ресурсами) у 2020 році на розгляді у суді перебувало 82 кримінальних провадження, що трішки більше ніж у 2019 році – 54 та у 2018 році – 42, у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді – 62. Розглянуто судами у 2020 році 47 таких проваджень, що теж дещо більше ніж у 2019 році – 35 та у 2018 році – 22, але, із них закрито 37, тобто подавляючу більшість, що більше, в т.ч. і значно, ніж у 2019 році – 28 та у 2018 році – 17. Засуджено за цей злочин усього 9 осіб. Виправдано судом 1 особу, так як і в 2018 та 2019 роках, а ось закрито кримінальних проваджень щодо 38 осіб, що значно більше ніж у 2019 році – 24 та у 2018 році – 17.
З цього можна зробити висновок, що не дивлячись на те, що шахрайство з фінансовими ресурсами є одним із злочинів проти фінансової безпеки держави, факт закриття судами майже 80% кримінальних проваджень за даною статтею є безпосереднім свідченням незадовільної роботи всіх правоохоронних структур.
За статтею 233 КК України (незаконна приватизація державного, комунального майна) у 2020 році на розгляді у судах перебувало усього 2 таких кримінальних провадження, до речі, як і в двох попередніх роках, із яких жодного не було судом розглянуто, в той час як у 2018 році – 1, а тому і вироки в минулому році не виносились і провадження судом не закривались.
Але, і це ще не повна картина реального стану, так званої, протидії злочинам у сфері економіки, бо, окрім названих, до них можна віднести і деякі злочини проти власності (ту ж ст.191 КК) та частину злочинів у сфері службової діяльності, зокрема, за ст.ст. 364, 366, 367 КК України,які вчиняються виключно в сфері господарської та фінансової діяльності. На жаль, таких даних не містить жоден статистичний звіт, які складаються сьогодні в Офісі Генерального прокурора, що підлягає додатковому вивченню і корегуванню з метою наведення порядку із обліком злочинів, які відносяться до економічної сфери. Але, ці питання потрібно адресувати не тільки керівництву Офісу Генерального прокурора, а і – профільному комітету ВР, який, на мою думку фактично усунувся від здійснення контрольної функції за діяльністю як органів досудового розслідування, так і прокуратури.
Більше скажу, за даними Судової адміністрації за статтею 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) у 2020 році на розгляді у судах перебувало 3 618 кримінальних проваджень, що дещо більше чим у 2019 році – 3 314 та у 2018 році – 2 907, у той час, як тих, що надійшли у звітному періоді – 1 282, що, навпаки, менше чим у 2019 році – 1 328 та у 2018 році – 1 389. І це при тому, що, ми не володіємо статданими про те, а скільки із цієї кількості було за частинами 4 і 5 цієї статті, тобто, про вчинені тяжкі та особливо тяжкі злочини.
Але, кількість розглянутих судами проваджень за цією статтею у 2020 році становила всього 677, що значно менше, ніжу 2019 році – 893 та у 2018 році – 851, а тим більше – з постановленням вироку (разом виправдальні та обвинувальні) – 387, що теж значно менше, ніж у 2019 році – 524 та у 2018 році – 479, причому, з визнанням винуватості конкретних осіб тільки 54, що теж менше, ніж в попередні роки.
Із розглянутих 677 кримінальних проваджень судами повернуто прокурору 74, але яка їх подальша доля, знову ж таки, невідома, та закрито 153 таких кримінальних проваджень. Засуджено за ці злочини ще менше – усього 345 осіб, що теж менше ніж у два попередніх роки, а виправдано судом 42 особи, що менше ніж у 2019 році – 73, але, більше ніж у 2018 році – 40, закрито судом проваджень щодо 158 осіб та щодо 109 осіб кримінальні провадження повернуто прокурору. Але, знову ж таки, чи направляли прокурори повторно ці обвинувальні акти до суду, невідомо. Статистика про це нічого не зазначає.
Таким чином, з викладеного вище можна зробити однозначний висновок, що органи правопорядку й прокуратури продовжували знижувати в минулому році результативність і ефективність роботи з протидії злочинам у сфері економіки. Це сталось у результаті неналежного виконання наданих їм повноважень, відсутності між ними належної взаємодії і координації в результаті позбавлення органів прокуратури функції нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування та катастрофічних наслідків масової «переатестації» прокурорів, внаслідок якої найбільш професійні кадри були незаконно звільнені з роботи та в результаті цього довгий час існували і продовжують існувати незаповнені кадрові вакансії як в центрі, так і на місцях, а також неякісного набору в прокуратуру так званих «нових обличч», які не мають ані будь-якого досвіду в проведенні досудового розслідування, ані спеціальної підготовки для роботи в органах прокуратури. Другою важливою причиною такого стану є і недосконалість нині чинного Кримінального процесуального кодексу України.
