Янукович почув кожного, а Зеленський ще й побачить

Даремно говорити про права людини у феодальній державі, де місцеві князьки формально підпорядковані Києву тим, що постійно платять данину з кишень своїх кріпаків. А з самими посполитими роблять все, що заманеться. Хочуть – обкрадають, хочуть – підглядають за кожним кроком. І ніхто заборонити не зможе. Тим більше, коли на чолі регіональних правоохоронних органів стоять жадібні дурники, які ладні брати від місцевої влади будь-які матеріальні блага, навіть не замислюючись про те, у яку позу їх потім за це ставитимуть.

По всій країні Міністерство внутрішніх справ захотіло мати повний контроль над громадянами. Але як і водиться, потрібно систему для початку випробувати на добровільних морських свинках. Такими зазвичай є мешканці Вінниччини. Місцева влада тут любить розповідати про свої «інновації», які по факту є банальним дерибаном бюджетних коштів за те, щоб на вінничанах перевірили роботоздатність якогось «ноу-хау». Так було і з медичною реформою, освітньою та іншими цікавими дослідами. Так мало б бути і з тотальним «великим братом», який спостерігав би за кожним нашим кроком. Але – браво, корупціє – якими б наполеонівськими не були плани Києва, на місцях все перетворюється у дороговартісну фікцію.

Балаболи з-під наплічників Авакова

Наслідки керування Авакова у МВС розгрібатимуть ще не один рік. «Сьогодні практично у всіх регіонах вже діють комплексні системи відеонагляду та відеоаналітики «Безпечне місто», інформація з яких активно використовується поліцією. Дані системи дозволяють прискорити розкриття правопорушень та виконують значну превентивну функцію забезпечення публічної безпеки та порядку», – сказав Арсен Борисович у липні 2020. Це «безпечне місто» встановили у всіх обласних главках саме перед місцевими виборами, які мали б забезпечити перемогу «Слугам народу». Проте стали черговою недолугою витратою бюджетних коштів.

Не оминула ця доля й Вінниччину. Рівно за два дні до виборів місцева поліція дзвінкоголосо оголосила на всю область, що «безпечне місто» тепер і тут. Для цього оновили «ситуаційний центр». Це, по суті, кімната з екранами, на яких транслюють потокові відео з камер. Звичайно, щоб керувати й швидко реагувати потрібен зовнішній інтелект. Найчастіше втіленням цього інтелекту є поліцейські. І їх має бути двоє. Один дивиться, другий – аналізує. Відповідно, дієвість такої системи залежить від когнітивних здібностей працівників ГУ НП.

До речі, напередодні тих самих виборів керівник обласного главку поліції полковник Іван Іщенко роздавав ключі від нових автомобілів Ford Transit Custom, Renault Duster та Toyota Corolla, придбаних коштами Нацполіції та міського бюджету Вінниці в рамках тієї ж програми «Безпечне місто».  Автівки подарували улюбленим аніматорам Іщенка, спецпідрозділу КОРД (у народі – КОРДебалет) та іншим. Чи варто казати, що після таких щедрих подарунків перемогу у місцевих виборах на Вінниччині здобула зовсім не «Слуга народу», а «стратегія Гройсмана»?

Чи не єдиною новиною про дієвість та результативність «безпечного міста» стало повідомлення прес-служби обласного ГУНП про затримання крадіїв, які поцупили кошти із салону автівки на Вінниччині. Але необхідність цієї надважливої новини була досить банальна – через три дні після публікації того, що відеокамери працюють, полковник Іщенко запланував презентувати світу й Авакову кількамільйонну «інновацію».

Здавалося б, новина, від якої можна було б тільки порадіти – хоч якийсь інтелект, бодай штучний, відтепер працюватиме у Національній поліції. Принаймні, саме про це пафосно відрапортували на сайті НацПолу: «Головне управління Національної поліції у Вінницькій області вперше в Україні запроваджує у свою роботу безпековий проєкт «Vezha», в основі якого лежить  використання штучного інтелекту аналітики відеопотоку з камер відеоспостереження». Керівник вінницької поліції так намагався вислужитись перед Аваковим своїми «інноваціями», «креативністю» та відданістю, що забув навіть увімкнути голову і подумати, де зазвичай миші знаходять безкоштовний сир. Адже читаємо наступне речення: «Така ініціатива вінницької поліції, що дозволить покращити безпекову ситуацію в області, реалізується за фінансової підтримки обласної  та міської влади… Іван Іщенко подякував за фінансову підтримку керівникам обласної влади, які виділили 1 мільйон гривень на закупівлю серверного обладнання для цієї відеоаналітичної платформи». А згодом, наприкінці червня 2021 року, з’явилась інформація про ще кілька додаткових мільйонів: «Буде придбано 4 комплекси відеоаналітики для розпізнавання номерних знаків автівок, на що виділяється майже 1,5 млн грн, та встановлення під ці потреби додаткового серверного обладнання (на суму в 1,2 млн грн)», – йдеться в повідомленні на сайті Вінницької міської ради.

Кому пішли гроші?

То в чию кишеню йдуть ці бюджетні мільйони під пильним наглядом полковника Іщенка? Як йшлося на лютневій презентації, система «Vezha», яка запроваджується на Вінниччині, це: «Система відеоаналітики та розпізнавання об’єктів на основі штучного інтелекту. Тепер поліцейські мають можливість у реальному часі моніторити оперативну обстановку у Вінниці та області. Відеопотік іде з понад 800 камер. Правоохоронці матимуть змогу проглядати будь-яку події в режимі онлайн, відслідковувати рух порушників та одразу передавати інформацію поліцейським екіпажам».

Начебто до цього, коли відкривали всі ці «ситуаційні центри», поліцейські не мали можливості моніторити «у реальному часі». Цікаво, виходить, до того, як Іщенко презентував «вежу», поліція переглядала лише застарілі відеозаписи? А Аваков знав про це?

І хто ж розробник? На сайтах місцевої влади і поліції йдеться: «Система «Vezha», виробник якої є флагманом впровадження ІТ-технологій, що використовують європейські країни та Об’єднані Арабські Емірати, дозволить розпізнавати об’єкти, номерні знаки, обличчя на основі штучного інтелекту». О, то мабуть який вінницький майкрософт чи епл, правда? Та ні. Всесвітньовідомим флагманом, якому виділяють бюджетні мільйони є ТОВ «Інкорсофт Україна», яке зареєстроване у Вінниці в багатоквартирному будинку по пров. Амосова, 28а. При чому, навіть не вказано номер приміщення чи квартири. Ще цікавіше, шо в розділі «контакти» сайту «Інкорсофт», окрім вказаної адреси, є телефон. Чомусь із київським кодом 044, а не вінницьким 0432. А контактна електронна пошта американського «офісу» флагману ІТ-технологій взагалі збігається із вінницькою:

Ще й до того ж «флагман ІТ-індустрії» знаходиться на третій групі єдиного податку. Тобто, запланована виручка у гіганта цифрової промисловості, який має представництва в США та ОАЕ, має складати не більше 7,002 млн грн за рік. А враховуючи мільйон від облради та ще 2,5 млн від міської ради Вінниці, не так багато запасів для світових контрактів залишається.

Навіть за цими ознаками фірма досить-таки сумнівна. Проте давайте ще раз повернімось до презентації в поліції. Журналістам загалом продемонстрували презентацію гіпотетичних можливостей системи «Вежа». Не реально працюючу систему, а лише її бачення. Як в анекдоті про те, як з фекалій виготовляли масло: на хліб мастити можна, а їсти – ще ні.

Інше, що показали – звичайна ГІС поліції. Це така-собі візуалізація патрульних екіпажів, які зараз працюють у місті. До того ж, якщо ми придивимось уважніше, то взагалі посилання на окремий сервер МВС та ще й у папку «Армор». Сподіваюсь, не потрібно пояснювати, що це за база.

І третій елемент фейкової презентації – демонстрація системи відеонагляду. Згадайте, як пан Іщенко казав за 800 камер. Так ось, ця цифра взялась невипадково. На вінницькому порталі «Вежа» (назва сайту з’явилась і зареєстрована значно раніше за «проект» поліції та «флагману ІТ-ринку») є матеріал за жовтень 2020 року, тобто рівно напередодні відкриття Іщенком поліцейського «Ситуаційного центру». У репортажі йде мова про … «ситуаційний центр» Вінницької міської ради, де комунальники відслідковують роботу… 800 камер.

Та навіщо багато слів. Просто порівняємо «ситуаційний центр» поліції:

Із «Ситуаційним центром» вінницьких комунальників:

До цього ж у матеріалі «Вежі» йдеться про те, що ще влітку 2020 року вінницький мер Моргунов анонсував роботу системи розпізнавання обличь. Щоправда, для міського КП «Муніципальна варта», фактично, приватної охоронної фірми, яка має доступ до всіх камер і яка самовільно вирішує, які записи і кому надавати, питання розпізнавання – перспектива, а не довершений факт.

Так, у дописі мера й у презентації поліції фактично одна й та сама картинка. Тобто, полковник Іщенко «продав» громадськості та Авакову чужу систему як власний здобуток.

Взагалі, цю систему для відеоспостереження комунальні поліцейські придбали ще у 2017 році. І програмне забезпечення компанії Milestone Systems використовується й донині. Щобільше, власне і Vezha, якою так хизувався полковник Іщенко працює, як свідчить сайт компанії Milestone, на тій же платформі.

Отже, що ми маємо. Голова поліції області презентував ситуаційний центр із ГІС, яке розробило МВС, системою камер, яку надала міська рада і, можливо, у майбутньому працюючою системою розпізнавання обличь від приватної фірми з досить сумнівною біографією.

Але МВС такій брехні радіє. Он голова Нацполіції Клименко в травні 2021 року заявив, що поліція має доступ до майже 31 тисячі камер відеоспостереження: «Завдяки системам відеонагляду вдалося розкрити понад третину злочинів. І практично кожне правопорушення розслідується із використанням відео з камер спостереження. Особливо цінними для поліції є камери з системою відеоаналітики. Таких в Україні понад 3300. За їх допомогою можна знайти розшукуваний автомобіль чи людину. Департамент кримінального аналізу має відповідні потужності». Клименко не тільки третину злочинів розкриває з камерами, але ще й із задоволенням вписує в акт виконаних робіт ту локшину, яку йому на вуха навішали спритники на кшталт Іщенка.

Київські китайці

Звичайно, коли починають говорити про патріотизм – це означає, що щось десь вкрали. Коли починають говорити про безпеку – це означає, що скоро ваші права уріжуть. Це світовий тренд. Але якщо в інших країнах, навіть у Росії, це ще хоч якось регулюється, ці теми публічно обговорюються, то в Україні громадян просто ставлять перед фактом. Як от у Вінниці. Поліція пишається тим, що віддає міській владі та приватній фірмі доступ до своїх баз. Чим, звичайно, легко скористається хто завгодно. І не варто розповідати за високі моральні якості працівників-комунальників чи директорів ІТ-фірм…

Насправді, вінницькі «інновації» – секонд-хенд. Ще в 2017 році столична адміністрація затвердила концепцію «Kyiv Smart City 2020». На все це запланували витратити чи не мільярд гривень за чотири роки. Як зазначають столичні чиновники, інформація зі всіх пристроїв Києва та області надходить у Центр опрацювання даних (ЦОД), по суті, тому ж «ситуаційному центрі». І навіть адміністрування залишили так само комунальникам – КП «Інформатика» Київської міської адміністрації.

У загальних рисах, система працює всюди однаково. Принаймні, має працювати. Спочатку камера робить певну кількість знімків, потім той самий штучний інтелект обирає з-поміж них ті, які надсилаються на сервери для порівняння. Найчастіше – на сервери МВС, СБУ та інших. Для цього, до речі, на серверах мали б бути ще й інші фотографії. І тут доречно згадати сумнозвісну «Дію», де українці вже втомились матюкатись, виготовляючи власні фотографії з усіх боків задля марних спроб підтвердження ковід-сертифікату. І не факт, що державний «Приватбанк» не надає фотодані.

Столиця хоче мати понад 20 тисяч камер із системою розпізнавання обличь. І так, якщо робити дійсно працюючу систему, а не вінницьку фікцію, ця справа потребує чималих грошей. А фінансів, як правило, бракує. Особливо, коли частина з них має осідати у кишенях чиновників. Вихід у Києві знайшли простий – купувати китайські камери HikVision. Це, по суті, державне підприємство з КНР з усіма наслідками, що слідують за цим. Власне, чому саме Кличко обрав китайців – незрозуміло. Але інші варіанти взагалі не розглядали – умови закупівлі були заточені під HikVision і тільки під них.

Щобільше, як і на чималій кількості китайської техніки, обачливі програмісти вже встигли вишукати у камерах того типу, що закупили у столицю, механізм надсилання даних на китайські сервери. Які ще сюрпризи заховали виробники з Піднебесної у свої пристрої – одному тільки Сі Цзіньпіну відомо. Власне, саме це стало причиною того, що у 2018 році Дональд Трамп підписав «Закон про повноваження в галузі національної оборони», у якому заборонив будь-яким американським державним відомствам закуповувати системи HikVision і Dahua. Під подібні санкції потрапила і компанія Huawei, яка крім камер відеоспостереження виробляє чимало інших продуктів, які «стукають» до КНР.

І власне, невеличка ілюстрація того, як насправді працює система відеоспостереження в Україні. У квітні 2019 року громадянин Киргизстану намагався встановити вибуховий пристрій на машину співробітника (а нині – начальника) Головного управління розвідки Міноборони Кирила Буданова. Невдало – мінер сам загинув від свого ж пристрою. Але цікаво інше: підривник дізнався про місце розташування машини Буданова саме зі згаданої київської бази «Smart city». А доступ до системи йому надав родич із податкової поліції Києва.

Співробітники Управління державної охорони, які мали доступ «до ЄДР МВС стосовно транспортних засобів та їх власників, ІІПС органів внутрішніх справ України, комплексної системи відеоспостереження міста Києва та інших інформаційно-аналітичних та пошукових баз даних систем та реєстрів»  взагалі поставили бізнес з продажу інформації з відеокамер на широку ногу. Подільський районний суд Києва вироком від 22 березня 2019 року визнав капітана Управління державної охорони з 1 відділу 4 Служби Департаменту оперативного забезпечення охорони УДО винним у тому, що він продавав за невеликі гроші інформацію про власників автотранспортних засобів та місцезнаходження автомобілів. Ось прайс-лист капітана УДО на подібні послуги:

– інформація про власника транспортного засобу з реєстру МВС – 200 грн.,

– інформація щодо однієї особи та власника транспортного засобу з ІІПС органів внутрішніх справ України – 200 грн.;

– інформація з щодо одного транспортного засобу з комплексної системи відеоспостереження міста Києва – 200 грн. Однак, пізніше капітан УДО підвищив вказану суму до 250 грн.

За інформацію про понад 40 осіб держохоронець збагатився «аж» на 15500 грн. За таку торгівлю УДОвця засудили до двох років позбавлення волі, але звільнив від покарання з іспитовим строком у один рік.

І якщо таке відбувається у столиці, годі казати за обласні центри, тим паче ті, де поліція радо прогинається під місцеву владу заради звітів і зірочок на погони.

Безпека і закон: український вимір

Згідно з українськими законами, зображення обличчя чи номерного знаку не вважається особистими даними. І саме тим, що законодавство застаріло, і користуються муніципалітети та правоохоронці. Замість того, аби лобіювати зміни до ЗУ «Про персональні дані».

«За результатами перевірок виявлено типові порушення законодавства про захист персональних даних: серед яких, зокрема: документи, якими визначаються процедури обробки та захисту персональних даних відсутні або потребують доопрацювання; неповідомлення суб’єкта персональних даних про його права, визначені частиною другою статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» під час здійснення відеоспостереження», – йдеться на сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Але питання персональних даних в контексті камер спостереження і розпізнавання обличь значно глибше, ніж протокольні документи.

У Великобританії визначено 10 ключових питань, на які правоохоронні органи мають звертати особливу увагу та демонструвати відповідність вимогам законодавства про захист даних:

– розробка контрольного списку для спостереження (список осіб, що представляють інтерес для окремих законних цілей);

– джерело отримання зображень відповідно до списку для спостереження (поліцейські бази даних правопорушників, які зокрема повинні містити якісні зображення й актуальні дані);

– обґрунтування застосування технології LFR, зокрема щодо дотримання принципів необхідності та пропорційності;

– розробка документації;

– добросовісна обробка інформації, що надається громадськості;

– збереження даних;

– автоматизована обробка;

– управління та навчання;

– помʼякшення існуючих упереджень (попередження дискримінації під час застосування технології LFR).

Amnesty International запустила глобальну кампанію щодо заборони використання систем розпізнавання осіб, як таку, що «сприяє расизму і загрожує праву на мирний протест». Кампанія Ban the Scan («Заборона сканування») стартувала в Нью-Йорку і в 2021 році має послідовно розширюватися на інші міста і регіони світу. «Системи розпізнавання осіб є форму масового спостереження, яке порушує право на недоторканність приватного життя і ставить під загрозу права на свободу мирних зібрань і висловлення думки. Використання поліцією технології розпізнавання осіб вишиковує невинних жителів Нью-Йорка в лінію як на упізнанні в поліцейській дільниці, порушує наші права на конфіденційність. Повсюдне і нерегульоване розпізнавання осіб повинно бути заборонено. Деякі міста США, включаючи Бостон, Портленд і Сан-Франциско, заборонили використання технологій розпізнавання осіб правоохоронними органами. Однак Департамент поліції Нью-Йорка (NYPD) продовжує використовувати ці технології для залякування і переслідування законослухняних жителів, як це було видно під час минулорічних протестів The Black Lives Matters. У травні 2021 року Amnesty International планує підключити до проекту Amnesty Decoders, всесвітню мережу цифрових активістів, для виявлення пристроїв відеоспостереження з функцією розпізнавання обличь в Нью-Йорку, щоб жителі мегаполісу точно знали, де використовується ця технологія», – йдеться в заяві організації. Дійсно, у Сан-Франциско заборонено використання технологій розпізнавання обличь будь-де, крім місць масового скупчення людей – вокзалів, аеропортів та автостанцій.

У справі «Захаров проти Росії» Європейський суд з прав людини визнав російське законодавство таким, що порушує принцип адекватних та ефективних гарантій від зловживань. Інформація з московських камер, що мали функцію розпізнавання обличчя, стала товаром, який можна було незадорого придбати в Інтернеті. До того ж активісти звинувачували державу у використанні технологій розпізнавання обличь камерами для перешкоджання мирним демонстраціям і мітингам та подальшого переслідування їх учасників.

При цьому ЄСПЛ у справі Szabó and Vissy v. Hungary визнав зображення обличчя особи чутливою біометричною інформацією. Чого досі, як вже згадувалось, немає в українському законодавстві. У інших справах ЄСПЛ наголосив, що намір створити базу даних для поліції має бути чітко передбачений у національному законодавстві й належно врегульований. Але європейські бюрократи пропонують створити незалежний орган, який перевірятиме дозволи на стеження та зобов’язати органи правопорядку оцінювати необхідність стеження, визначати об’єкт та обсяг збируваної інформації у кожному випадку. Можна тільки уявити, яку радісно плескатимуть в долоні любителі створювати нові органи в Україні.

Разом з тим ще у 2011 році Україна ратифікувала «Конвенцію про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних». Надалі Рада Європи, яка, на відміну від держави Україна намагається узгодити закони з реальністю замість того, щоб узгоджувати реальність із законами, підкреслила, що при розробці законодавства для систем розпізнавання обличь до уваги слід брати фази використання таких технологій (включаючи створення баз даних та застосування), напрями, де використовуються технології, рівень втручання у приватність. Крім цього, різні стандарти застосовуються до органів правопорядку та інших державних органів. Основними вимогами до нормативних актів у цій сфері є:

  • детальне пояснення цілі використання конкретних даних;
  • мінімальні гарантії надійності і точності використовуваного алгоритму;
  • визначена тривалість зберігання використаних зображень;
  • можливість перегляду цих критеріїв;
  • прозорість та відстежуваність процесів;
  • наявність запобіжних заходів.

Резолюція 1604 Парламентської асамблеї Ради Європи наголошує, що кожен, хто потрапляє до зони відеоспостереження, повинен знати про це й мати доступ до всіх записів зі своїм зображенням.

«Ми можемо виробити державну політику, яка б відповідала на питання: які гарантії захисту громадян мають бути, якими даними ми маємо ділитися та які технології є прийнятними», – каже Роман Романов, керівник програми «Права людини і правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження». Але натомість поліція й далі вперто твердить мантру про третину розкритих злочинів, про переваги штучного інтелекту над поліцейським і не збирається бодай якось лікувати цей правовий гнійник, а й надалі користуватись недосконалістю та застарілістю українського законодавства. На догоду місцевим феодалам, які вправно платять данину Києву з кишень громадян.

Антон Булгаков

Коментарі:

Наступна публікація

Хто ви, містер Гіркін? (продовження)

Нд Вер 19 , 2021
Минулого разу ми зупинились на фіналі авантюрних пригод «полковника Стрєлкова» в Україні: 15 серпня 2014 року, повертаючись до Росії, коли до державного кордону вже було зовсім поруч, невідомі добродії перестріли пенсіонера Гіркіна та його спільників з твердим наміром скоротити видатки Пенсійного фонду РФ на утримання цього відставника. Лише щасливий випадок […]

Схожі публікації