Колишній заступник генерального прокурора України Олексій Баганець на своєму персональному блозі поділився аналізом статистичних даних щодо розслідування Національною поліцією України загальнокримінальних злочинів у 2020 році. Подаємо з незначними скороченнями висновки відомого юриста, які свідчать про невтішні результати роботи «моєї нової поліції».
* * *
Упродовж 2020 року в Україні всіма правоохоронними органами було зареєстровано 784 096 кримінальних правопорушень, що дещо менше у порівнянні з минулими роками (наприклад: у 2019 році – 840 447). Разом з тим, наведені в аналізі статистичні показники за минулі шість років, особливо за 2017-2020 роки, викликають обґрунтований сумнів, адже реальна ситуація із вчиненням злочинів у нашій країні в дійсності лише погіршується, а не покращується.
Аналітичні дослідження достовірно свідчать про розповсюджену практику приховування, у першу чергу, Національною поліцією вже вчинених кримінальних правопорушень, які не розкриті, бо нею реєструються лише ті, по яких встановлені особи, які їх вчинили. На підтвердження моїх слів візьміть хоча б наявний в мережі Інтернет звуковий запис, схожий на голос керівника слідчого управління поліції однієї із областей України, яка дає підлеглим чіткі вказівки, як знизити рівень «негативу» в області. Цитую дослівно: «Хлопці, так робота не буде. Запам’ятайте всі, від завтра все внесення в ЄРДР, починаючи від 125-ої і закінчуючи трупом з природною смертю, виключно за моїм погодженням. Всі почули? Щоб завтра не було, що хтось не почув. Все, що ви будете планувати вносити в ЄРДР, все погоджуєте зі мною. Не може бути така негативна картина».
І тому не дивно, що, згідно звіту Kantar online TRACK, який проводить регулярне вимірювання рівня довіри до різних інституцій та якості їхньої роботи, більшість опитаних з 16 по 30 травня 2020 року 1000 респондентів у віці 18-55 років не довіряли поліції (63%), низько оцінювали роботу поліції (61%) і лише 12 % осіб вважали, що в разі порушення їхніх прав поліція допоможе їх захистити.
Крім того, про ухилення правоохоронних органів від реєстрації всіх заяв і повідомлень про вчинення злочинів свідчать і дані Судової адміністрації України, із яких чітко вбачається, що в 2020 році до судів надійшло значно більше скарг, ніж у попередні роки, на бездіяльність слідчого та прокурора стосовно не внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань – 37826, що становило майже 50% від загальної кількості одержаних скарг, з яких судом розглянуто та задоволено – 22853 (або 60,4%), проти 21832 (або 53%)у 2019 році. На жаль,фіксування саме цих даних за попередні роки (2013-2018) статзвітність не передбачала, тому, немає з чим порівнювати, щоб ще більш переконливо підтвердити цю негативну тенденцію протягом останніх 5-6 ти років.
До речі, на об’єктивність статданих про рівень злочинності може впливати й практика закриття слідчими і прокурорами кримінальних проваджень. Так, більш ніж у половині – 423474 (або 54%) зареєстрованих в 2020 році кримінальних правопорушень в подальшому були прийняті рішення про закриття проваджень за фактом відсутності події чи складу злочину, що значно більше, ніж у 2019 році (47,2%) та 2018 році (46,8%). Більше того, з одержаних статданих наглядно видно, що, починаючи з 2016-2017 років, з кожним роком кількість закритих проваджень за цими підставами в абсолютному вимірі, начебто, зменшувалась, у той час як у відсотковому відношенні, навпаки, щорічно тільки зростає, що також додатково вказує на штучне регулювання стану злочинності в державі.
Саме про навмисне корегування статданих про стан злочинності свідчать і інші аналітичні дані. Так, починаючи із 2017 року, кількість повідомлених підозр та кількість обвинувальних актів, направлених до суду, у абсолютному вимірі тільки зменшується, хоча у відсотковому відношенні, навпаки, начебто, зростає (наприклад, повідомлень про підозру з 37,8% в 2017 році до 46,3% в 2020 році та направлених обвинувальних актів до суду з 34,5% в 2017 році до 41,1% в 2020 році). Тому й виходить так, що результативність протидії злочинності, насправді, лише погіршується, про що свідчать об’єктивні дані про зростання кількості найбільш зухвалих злочинів, таких як обстріл автобуса в Харківській області, перестрілка в Броварах та Українці Київської області, захоплення заручників – це лише мала частка резонансних кримінальних правопорушень, вчинених у 2020 р.
Зовсім не про покращення криміногенної обстановки в 2020 році свідчить і той факт, що із облікованих в минулому році 13 199 особливо тяжких злочинів лише у 5691 випадках (або у 43,1%) конкретним особам було повідомлено про підозру, а ще менше по них направлено до суду обвинувальних актів – 4033 (або всього 30,5%). У результаті чого на кінець року нерозслідуваними залишилось майже 67%!Саме в цій частині аналізу слід звернути увагу й на критично вражаючу обставину про те, що упродовж минулого року слідчими всіх правоохоронних органів було закрито проваджень, ви тільки вдумайтесь, у 119873 особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, що майже в 10 разів більше ніж їх було обліковано у 2020 році, причому – 110198 із них закриті за ч.1 п.п.1,2,4,6,9-1 ст.284 КПК України, тобто, за відсутністю події і складу злочину, а також невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді!
До цього треба додати і 23 провадження, які були закриті за пунктом 10 цієї ж статті, у яких закінчились строки, передбачені ст.219 КПК України, але, особи, які вчинили кримінальні правопорушення, так і не були встановлені, або навіть після повідомлення конкретній особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, а обвинувальний акт, так і не було надіслано до суду, тобто, мова йде про фактично нерозкриті особливо тяжкі злочини.
Майже про аналогічну ситуацію свідчать статистичні дані й про кількість облікованих тяжких злочинів, яких зареєстровано в минулому році також дещо менше, чим у попередні роки – 125165, із яких лише у 51894 випадків (або у 41,5%) конкретним особам було повідомлено про підозру (що менше чим, наприклад, у 2018 році – 57770), та ще менше – 43169 обвинувальних актів (або всього 34,5%) у кримінальних правопорушеннях даної категорії направлені до суду, що теж менше чим у тому ж 2018 році коли їх було 50120. Тобто, розкриття і цієї суспільно небезпечної категорії злочинів залишається незадовільним за обома показниками. І це при тому, що в залишку на кінець звітного періоду не розслідуваними залишилась теж достатньо велика їх кількість – 78842 (або 63%) таких кримінальних проваджень.
До цього треба додати й той факт, що впродовж 2020 року було закрито провадження в 19539 тяжких кримінальних правопорушеннях, з яких переважна більшість – 19203 – саме за реабілітуючими обставинами, п.п.1,2,4,6,9-1 ч.1 ст.284 КПК України, а також за п.10. ч.1 ст.284 КПК України – 38 фактично нерозкритих злочинів даної категорії.
Якщо ж аналізувати злочини середньої тяжкості,то в 2020 році їх було обліковано 53141, що також менше, причому значно, чим у попередні роки, з яких повідомлено особам про підозру у 24864 випадках (або у 47%), що дещо більше, чим у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів, але, явно замало, виходячи із незначної складності їх розслідування. Ще менше обвинувальних актів у них направлено до суду – 21047 (або 39,6%). Але, і в цій категорії нескладних в доказуванні злочинів також звертає на себе увагу велика кількість закритих впродовж року кримінальних проваджень –16692, майже всі з яких за відсутністю події та складу злочину: за .п.1,2, 4,6,9-1 ч.1 ст.284 КПК України та плюс до них – 32 за п.10. ч.1 ст.284 КПК України фактично нерозкритих кримінальних правопорушень, у яких закінчились строки досудового розслідування.
Про цю ж тенденцію може свідчити і той факт, що кількість зареєстрованих в 2020 році злочинів невеликої тяжкості становила 98283, що теж менше ніж в попередні 6 років. У той же час, із числа облікованих у минулому році таких злочинів лише в 30038 випадках (що становить всього 30,6%) конкретним особам повідомлено про підозру та ще менше – лише 27924 обвинувальних актів (або 28,4%) із них направлено до суду. До речі, і в цій нескладній в розслідуванні категорії злочинів впродовж минулого року було закрито теж величезну кількість – 140748 – кримінальних проваджень, тобто, більше ніж їх було обліковано, переважну більшість із яких – 140665 (за п.п. 1,2,4,6, 9-1 ч.1 ст.284 КПК України ), а за абзацом 2 п.10 ч.1 ст.284 КПК України, тобто, фактично нерозкритих злочинів – 12.
Таким чином, підводячи підсумки результативності діяльності органів досудового розслідування і прокуратури за минулий рік можна сказати, що ними було закрито саме за реабілітуючими підставами величезну кількість кримінальних проваджень: 140665 злочинів невеликої тяжкості, 16597 – середньої тяжкості, 19203 – тяжких і 119801 особливо тяжких, а всього 296266 кримінальних правопорушень. При цьому, за п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, коли строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру, а також коли після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, а обвинувальний акт так і не було надіслано до суду, було закрито (23+38+32+12) =105 кримінальних проваджень, в яких про 61 особливо тяжкий і тяжкі злочини, тобто, про фактично нерозкриті найбільш суспільно небезпечні злочини.
Таким чином, з викладених вище статистичних даних напрошується, як мінімум, кілька невтішних висновків:
1) переважна більшість скоєних в 2020 році та тих, які перейшли у цей звітний період з минулих років, кримінальних правопорушень найбільш суспільно небезпечних категорій (тяжких і особливо тяжких) залишились нерозкритими, а особи, які їх вчинили, не встановленими і не притягнутими до кримінальної відповідальності, а відповідно і не покараними;
2) заподіяні ними матеріальні і моральні збитки, у т.ч. і громадянам, не відшкодовані;
3) наведена вище величезна кількість закритих проваджень за реабілітуючими обставинами (майже 300 000) сформувалась саме завдяки як існуванню так званих «поправок Лозового», які зобов’язують слідчих і прокурорів закривати провадження, по яким не встановлені особи, які їх вчинили, так і неналежної організації роботи по розкриттю і розслідуванню злочинів і невміння це забезпечити;
4) із зареєстрованих в 2020 році (звичайно, без урахування прихованих і не зареєстрованих) 360622 кримінальних правопорушень лише у 167098 випадках (або у 46,3%) особам повідомлено про підозру, а до суду направлено ще менше – всього 148332 обвинувальних актів (або тільки 41,1%). Але, навіть ці відносно невеликі показники розкриття злочинів не свідчать про об’єктивний стан протидії злочинності, бо, вище наводилися доводи про те, що частина вчинених кримінальних правопорушень, так званими, «органами правопорядку» просто не реєструється і явно приховуються!
Зверніть також увагу, що питома вага направлених обвинувальних актів до суду по категоріям злочинів становить: усього 4,2% – про особливо тяжкі злочини, 44,9% – про тяжкі злочини, 21,9% – про злочини середньої тяжкості та 29% – про злочини невеликої тяжкості. Із цього виходить, що більше половини обвинувальних актів стосуються закінчених розслідуванням нетяжких злочинів.
Край низьким і навіть критичним є щорічне погіршення відсотку розкриття кримінальних правопорушень минулих років, тобто, тих злочинів, які були зареєстровані до 2020 року, який склав відверто мізерний відсоток – всього1,4% (для порівняння: в 2019 році – 1,6%, в 2018 році – 1,9%, в 2017 році – 2,7%,у 2016 році – 3,6%, а в 2014 році взагалі – 10,8% та майже 12% у 2013 році)! Взагалі, загальна картина розкриття й розслідування кримінальних правопорушень минулих років виглядає таким чином, що на початок 2020 року не було прийнято жодного процесуального рішення (про закінчення слідства, зупинення або закриття) у 1076473 кримінальних правопорушеннях, а на кінець минулого року ця кількість не на багато змінилась і становила – 993642 кримінальних правопорушень. І це, знову ж таки, врахуйте, після декриміналізації значної частини злочинів, які перейшли в категорію кримінальних проступків та навіть без урахування тих нерозкритих злочинів, провадження по яких протягом звітного періоду були закриті.
Більш детального аналізу потребує і стан розкриття та розслідування особливо резонансних і найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень. Так, за правовою кваліфікацією умисне вбивство у 2020 було обліковано 3809 кримінальних правопорушень, що менше, ніж у попередні роки, з яких лише в 1242 провадженнях (що становить всього 32,6%) конкретним особам було повідомлено про підозру. Тобто, кількість розкритих найбільш суспільно небезпечних злочинів проти особи – умисних вбивств, не дивлячись на постійне їх скорочення серед зареєстрованих, щорічно, в основному, за цим показником тільки погіршується (наприклад: у 2017 році – 1 381, та у 2016 році – 1403). Ще гірший показник розкриття цих особливо тяжких злочинів за направленими до суду обвинувальними актами –– всього 799, що становить також катастрофічно низький відсоток – лише 21 %. Для порівняння: навіть у 2019 році до суду обвинувальних актів у цій найбільш суспільно небезпечній категорії злочинів було направлено більше – 834, у 2018 році – 858, у 2017 році – 908, у 2016 році – 914, тобто, кількість розкритих умисних вбивств і за направленими до суду обвинувальними актами теж тільки погіршується з року в рік упродовж останніх 7-ми років. А до цього треба додати, що на кінець 2020 року не було прийнято кінцевих рішень у 2863 кримінальних правопорушеннях про умисні вбивства, (що становить 75,2 %.
Як і в попередні роки, продовжує залишатись критичною ситуація із розкриттям злочинів проти власності. Так, за фактами крадіжок у 2020 році було обліковано 138562 кримінальних правопорушень, що теж статистично менше, ніж ву попередні роки (у 2019 році – 197564, у 2017 році – 261282, у 2016 році – 312172, у 2015 році – 273756), хоча на цей показник могли об’єктивно вплинути й зміни в кримінальному законодавстві, коли частина з вчинених в 2020 році крадіжок перейшла в категорію кримінальних проступків.
Але, про підозру конкретним особам у таких злочинах навіть у такій прийнятній ситуації повідомлено лише у 61227 провадженнях (що складає всього 44,2%). Тобто, кількість розкритих цих дошкульних і чутливих, як для більшості громадян, так і для держави та юридичних осіб, кримінальних правопорушень не тільки продовжує залишатись також на низькому рівні, але й щорічно зменшується в абсолютному вимірі в порівнянні із попередніми роками (у 2019 році – 70 763, у 2018 році – 83 688, у 2017 році – 84 756). Про це свідчить і той факт, що до суду по цій категорії злочинів направлено ще менше обвинувальних актів — 56 627, або лише 41%, тобто, їх розкриття і за цією ознакою залишається незадовільним. Звертає на себе увагу і та обставина, що цей показник погіршується із року в рік.
Чималу частку з числа усіх крадіжок продовжують складати квартирні крадіжки, від чого потерпають, у першу чергу, беззахисні прості громадяни. Так, у 2020 році було обліковано 10470 таких кримінальних правопорушень, що теж статистично нижче показників попередніх років: 2019 року –16634, 2018 року – 20228, 2017 року – 25171, 2016 року – 27204, хоча, це може пояснюватись і внесенням в минулому році законодавчими змінами в Кримінальний кодекс України. Але, рівень їх розкриття залишається вкрай низьким, оскільки про підозру конкретним особам в 2020 році було повідомлено лише в 3381 випадках (або у 32% ), у той час, як у попередніх роках їх розкривалось значно більше (наприклад: у 2017 році – 5869). По направлених до суду обвинувальних актах у цих провадженнях показник розкриття ще менший — 3060, або всього 29%, що значно гірше, ніж у більшості минулих років(наприклад, у 2017 році – 5 443). Треба також мати на увазі, що на кінець 2020 року слідчими не прийнято кінцевих рішень у 7267 таких кримінальних правопорушеннях, або у 69,4%, тобто, залишок нерозкритих квартирних крадіжок у громадян продовжує залишатись досить великим, тому вже й не дивно, що значна частина постраждалих громадян просто не звертається до поліції із заявами про такі злочини, з чим пов’язане, у першу чергу, і статистичне зменшення кількості зареєстрованих злочинів даної категорії.
За правовою кваліфікацією грабіж у 2020 році було обліковано 7492 кримінальних правопорушень, що теж менше, навіть набагато, ніж у попередні 6 років, з яких у 4809 провадженнях (64,2%)особам повідомлено про підозру. У той же час, на фоні, начебто, благополучної тенденції, про зворотнє свідчить той факт, що в попередні роки підозрюваних осіб у таких злочинах викривалось значно більше: у 2019 році – 5519, а у 2013 році навіть майже удвічі – 9313! Більше того, щорічно кількість розкритих злочинів даної категорії лише тільки погіршується. Оскільки ці злочини належать, як правило, до категорії очевидних, нинішній рівень їх розкриття теж не може влаштовувати суспільство, бо кількість направлених в минулому році до суду обвинувальних актів по таким провадженням була ще меншою – 4300 (або,всього57,4%).
За фактами розбою у 2020 році правоохоронцями було обліковано 1360 кримінальних правопорушень, що, знову ж таки, набагато менше, ніж у минулі роки, по яких у 1100 випадках (80,9%) особам було повідомлено про підозру. Але і ці, начебто, благополучні статдані не є переконливими, бо в попередні роки кількість виявлених підозрюваних у вчиненні таких злочинів була також більшою, причому, знову ж таки, щорічно ця результативність тільки погіршується. До суду обвинувальних актів по таких злочинах направлено ще менше — 839 (61,7%), що свідчить про те, що майже кожен третій розбій правоохоронцями не розкривається.
Ще гірша ситуація із розкриттям і розслідуванням фактів шахрайств, яких у 2020 році було обліковано 26830, що теж менше, ніж у попередні 5 років, з яких лише у 8713 випадках (32,5%) конкретним особам було повідомлено про підозру, що менше, ніж у попередні 2013-2015 та 2017 роки, але дещо більше, ніж у 2016, 2018-2019 роках. Ще гіршою є ситуація із розкриттям цих злочинів по направлених до суду обвинувальних актах – всього 7277 (або лише 27,1%), що, майже на одному рівні із 2016, 2018, 2019 роками, але, значно менше, ніж у 2013-2015 та 2017 роках.
На фоні погіршення показників у протидії злочинності проти власності зменшилась і кількість виявлених у минулому році фактів хуліганства – 2513 (для порівняння: у 2019 році – 3401, а якщо взяти 2014 і 2013 роки, то кількість викритих злочинів даної категорії буде набагато більшою, 4962 і 6315 відповідно, тобто майже вдвічі. І це при тому, що вони вчиняються в громадських місцях, як правило, на очах інших громадян та є очевидними. Причому, їх виявлення щорічно також зменшується. Про підозру конкретним особам в минулому році повідомлено лише в 1458 випадках (58%), що теж менше, ніж у минулі 7 років. По направлених до суду обвинувальних актах відсоток їх розкриття ще гірший – лише 1239 (49,3%).
Щодо викриття й розслідування кримінальних правопорушеньу сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, то впродовж 2020 року, за даними прокуратури, правоохоронцями було зареєстровано 28204 злочинів цієї категорії, що більше, ніж у 2015, 2016, 2018 роках, і майже на одному рівні із 2019 роком та менше, ніж у 2013, 2014 та 2017 роках, а в порівнянні з 2009 і 2010 роками – навіть вдвічі. Про підозру конкретним особам повідомлено у вчиненні 19574 (або 69,4%) таких кримінальних правопорушень, що майже на рівні 2019 року, більше, ніж у 2016, 2018 роках, але, менше, ніж у 2014, 2015 і 2017 роках. Не краща ситуація із розкриттям цих злочинів і по направлених до суду обвинувальних актах – 17530 (або, 62,1%) іце при тому, щов цю кількість входять також кримінальні провадження, зареєстровані в минулих роках.Це більше, ніж у 2016 та 2018-2019 роках, але, менше, ніж у 2014, 2015 та 2017 роках. Про незадовільну роботу правоохоронців у протидії цим суспільно небезпечним кримінальним правопорушенням свідчить і факт закриття в минулому році 24716 таких злочинів, що значно перевищує кількість таких рішень, прийнятих у попередні роки.
Вже котрий рік поспіль викликає обґрунтовану тривогу й статистика розкриття та розслідування таких злочинів як незаконне заволодіння транспортними засобами, результати досудового розслідування по яких також відверто незадовільні. Так, у 2020 році було обліковано 4522 таких кримінальних правопорушень, по яких підозру було вручено конкретним особам лише в 2125 випадках, що становить усього 47%,що також менше, ніж у попередні роки, при чому, цей показник погіршується щорічно, а до суду направлено обвинувальних актів по цьому виду злочинів ще менше – 1798, або всього 39,8%.
За даними Судової адміністрації України, у 2020 році у судах розглядалося 4288 обвинувальних актів про незаконне заволодіння транспортними засобами щодо 5355 осіб, з яких у звітному періоді надійшло лише 2077, що також значно менше, ніж у попередні роки. Кількість розглянутих судами в минулому році проваджень даної категорії становило 1648, з яких із постановленням вироку – 1409, за якими засуджено 1657 осіб, що теж значно менше у порівнянні із попередніми роками.
Підсумовуючи проаналізовані статистичні дані, необхідно констатувати, що в жодному з названих вище, у більшості своїй, простому в розкритті і доказуванні вини, злочину немає й близько тих «успішних» результатів боротьбі із злочинністю, про які неодноразово заявляли раніше і продовжують до сьогодні стверджувати нинішні очільники Міністерства внутрішніх справ і Національної поліції України. На жаль, цього негативу не помічає й нинішній генеральний прокурор. У зв’язку з цим, змушений спростувати всі голослівні звіти названих посадових осіб і їх прес-служб: нерозкритими за минулий рік залишились від 50 до 80 % різних категорій злочинів, а в результаті бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури заподіяна потерпілим і державі моральна та матеріальна шкода, в більшості своїй, не відшкодована, особи, які вчинили всі ці нерозкриті кримінальні правопорушення, так і не були встановлені та не притягнуті до кримінальної відповідальності, що закономірно породжує безкарність і рецидивну злочинність, сприяє підвищенню її організованості, а також формує в суспільстві обстановку вседозволеності та безумовно – погіршення правової культури.
