Виповнилось чотири роки першому злочину, скоєному «моєю новою поліцією»

Чотири роки тому, 7 лютого 2016-го, патрульний поліцейський Сергій Олійник з табельного пістолета вбив у Києві неповнолітнього Михайла Медведєва. Уся «вина» загиблого полягала в тому, що він був пасажиром автомобіля, водій якого скоїв адміністративне правопорушення. Озвірілі поліцаї влаштували справжнє полювання й після гонитви та хаотичної (у населеному пункті!) стрілянини зупинили автомобіль і розстріляли людину, яка перебувала на пасажирському сидінні, через лобове скло.

Це був перший зафіксований злочин «моєї нової поліції», який став справжнім символом «реформи», проведеної двома заїжджими аферистками. Як виявилось, Олійник – це колишній слідчий Оболонського районного управління міліції, який у січні 2014 року сфальсифікував кримінальне провадження відносно учасників акцій протесту й відправив у СІЗО активіста «Автомайдану» Дениса Сергієнка. І хоча після втечі Януковича Сергієнко був визнаний Генеральною прокуратурою України потерпілим, Олійник після 1,5 роки переховування влаштувався патрульним у «мою нову поліцію» й вже за кілька місяців скоїв новий злочин – вбив 17-річного хлопця.

Втім, на захист Олійника грудьми стали професійні громадські активісти – Мустафа Найєм з братом Масі, Олексій Гриценко (синок вічно непрохідного полковника), керівники «Автомайдану», членом якого був Денис Сергієнко, та «адвокат Небесної Сотні» Євгенія Закревська. Професійні громадські активісти, отримавши грошове заохочення від фонду «Відродження» й посольства Сполучених Штатів, проводили мітинги, вимагаючи звільнення Олійника з-під варти, й навіть домоглись від начальника Управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергія Горбатюка, що Олійнику не буде повідомлено про підозру за те, що він коїв у січні 2014 року – бо, мовляв, це поставить під сумнів успіх поліцейської реформи.

Власне, чотири роки тому вирішувалось, яким шляхом Україна піде найближчим часом. Якби вбивця в погонах був покараний, то решта поліцаїв замислилася б. І це б дало надію, що в Україні з’явиться правоохоронний орган, співробітники якого керуватимуться Конституцією та законами цієї держави. Але невдовзі Олійник вийшов на волю й продовжив службу в лавах патрульної поліції (щоправда, на вулиці столиці його вже не випускають і зараз Олійник отримує гроші платників податків на посаді інспектора відділу зв’язків з громадськістю Управління патрульної поліції Києва), хоча його зараз і судять у Голосіївському районному суді Києва за умисне вбивство Михайла Медведєва. Втім, слово «судять» треба брати в лапки – у грудні 2019 року в присяжних скінчились повноваження (список присяжних затверджується на три роки), наразі формується новий склад присяжних і розгляд справи почнеться по-новій.

Більш того, щоби поліцаї бачили, що Конституція – це ніщо й вони надалі можуть безкарно коїти будь-які злочини, міністр внутрішніх справ Аваков надав Олійнику адвокатів, роботу яких оплачує з власної кишені. У той ж час рідним вбитого Михайла Медведєва не сплачено ані копійки навіть на відшкодування витрат на похорон. Тож нема дивного, що тепер тижня не проходить без повідомлення про якийсь черговий злочин, скоєний «моєю новою поліцією», а  умисні вбивства й катування, пограбування та розбійні напади, вимагання хабарів і торгівля наркотиками давно вже стали візитівкою «оновленої поліції».

У ході досудового розслідування Олійник намагався переконати прокурорів, слідчих та експертів, що автомобіль, зупинившись, сам по собі розгорнувся на 180 градусів і тому він випадково поцілив у пасажира через лобове скло. Але розмови Олійника та його напарників Фещенка й Никитюка, зафіксовані нагрудними відеокамерами , свідчать про інше. Ось як «моя нова поліція» переслідувала автомобіль лише за те, що водій не зупинився на вимогу патрульного:

Олійник: Там чотири человека, ну давай будем стрелять, а шо делать?

Фещенко: А шо делать?

Олійник: Ну скільки можна, ти бачиш, він і по зустрічній. Застрєлім нахуй, я тобі отвічаю.

Фещенко: Я йому їбало розірву.

(Лунають два постріли, за секунду – ще два. Дія відбувається на проспекті Перемоги в центрі Києва. Ще постріл – поліцай поцілює в дорожній знак. За секунду – ще шість пострілів)

Олійник: Блядь

Фещенко (у гучномовець): Водій, прийміть праворуч, я вас попереджаю!

Олійник: Я його постріляв трохи.

Фещенко (Олійнику): Стріляй, сука.

(Лунають чотири постріли)

Фещенко: Колеса, по колесах стріляй!

Олійник: Дивись, дивись. Акуратно, акуратно.

Фещенко: Пошол, пошол. О, заєбісь. Давай, вискакуй.

Олійник (виходячи з машини): Руки за голову!

(4 постріли в упор по автомобілю. Перший був у переднє бокове скло разом з водієм. Ще п’ять – у лобове скло, коли машина від’їжджала задом. Далі лунають постріли в бік пасажира. Никитюк, третій поліцай, стріляє ще 4 рази й машина зупиняється)

Никитюк: Стоять, стоять, блядь!

(Олійник стріляє в задню праву частину автомобіля)

Никитюк: Їбануться, я там стікло прострілив. Ти єму скажи, шо я в зеркало случайно попал. (сміх). Ми тут прижимаем, я вихожу з машини, давай его доставать с машини, Жека подбегаєт, по нам тупо доганяєт, ну вся эта братія, виходіт и опять начинает шмалять, по нам, дядя, по нам.

Никитюк (звертаючись до затриманого): Тебе, Вася, повезло, шо я тебе в голову не попал, серйозно говорю.

А тепер читаємо Конституцію України, Закон України «Про національну поліцію» та відомчу інструкцію, яка передбачає порядок переслідування автомобілів-правопорушників і порівнюємо з тим, що коїли поліцаї.

Частина 2 статті 19 Конституції України:

«Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Частина 4 статті 46 Закону України «Про національну поліцію»:

«Поліцейський уповноважений у ВИНЯТКОВИХ випадках застосовувати вогнепальну зброю: … для зупинки транспортного засобу ШЛЯХОМ ЙОГО ПОШКОДЖЕННЯ (а зовсім не шляхом вбивства водія чи, тим більше, пасажирів – авт.), якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського (загрозу життю та здоров’ю людей створювали якраз поліцаї – авт.)».

Частина 7 статті 46 Закону України «Про національну поліцію».

«Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу».

Частина 9 статті 46 Закону України «Про національну поліцію».

«Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності».

Відповідно до ЗУ «Про національну поліцію», до 7 листопада 2015 року мала бути розроблена нормативно-правова база, яка регулюватиме діяльність поліцейських, зокрема – в частині переслідування автомобілів. Розробляти таку базу взялась мадам Зґуладзе, яка отримала в посольстві США грант і, не виконавши зобов’язань, збігла з України у Францію. Через це нормативна база поліції на момент вбивства Медведєва була відсутня, а натомість продовжувала діяти Інструкція з питань діяльності дорожньо-патрульної служби, затверджена наказом МВС України від 27.03.2009 №111. Розділ 16 цієї інструкції передбачав порядок переслідування автомобілів-порушників. А саме:

Патрульний повинен:

16.3.4. Обирати безпечну швидкість руху автомобіля (мотоцикла) виходячи з конкретних умов, з урахуванням забезпечення максимальної безпеки інших учасників дорожнього руху.

16.3.5. Бути максимально уважним до дій водія та пасажирів переслідуваного транспортного засобу та інших учасників дорожнього руху, запобігати створенню аварійних обстановок.

16.3.7. Після зупинки транспортного засобу, що переслідувався, дотримуватись вимог розділу 23 цієї Інструкції, а також: негайно доповісти черговому по підрозділу (командиру) про місце, де закінчено переслідування, та одночасно  визначитись з необхідністю надання допомоги іншими нарядами ДПС для затримання підозрюваних; зупиняти патрульний автомобіль лише позаду транспортного засобу, який переслідувався, на відстані не менше 10 метрів;

16.3.8. У разі  якщо кількість підозрюваних осіб в транспортному засобі який переслідувався, більше трьох осіб,затримання  останніх  здійснюється  лише  після прибуття на місце додаткового наряду ДПС  або  територіального  підрозділу ОВС для надання допомоги. До прибуття такого наряду працівниками підрозділів ДПС підозрюваним особам забороняється залишати свій транспортний засіб. При цьому подається команда голосом: “Не рухатись! Руки тримати за головою!”

Зверніть увагу – у Законі України «Про Національну поліцію» ані словом не сказано про повноваження патрульної поліції. Там перераховані повноваження центрального органу виконавчої влади. А вже якому підрозділу поліції надати які повноваження, вирішується нормативно-правовими актами, оскільки в Національній поліції є не тільки патрульна поліція. Там є й бухгалтерія, і органи досудового розслідування, і оперативні підрозділи, і господарська частина, і спеціальні підрозділи й багато чого ще. Якщо в законі сказано, що поліція має повноваження примусово зупиняти автомобілі, то це не означає, що цим може займатись патрульний, слідчий, експерт-криміналіст чи співробітник бухгалтерії.

У відомчій інструкції патрульних також не передбачено порядок примусової зупинки патрульними автотранспорту шляхом його пошкодження з вогнепальної зброї. Тому що це – не їх повноваження, оскільки примусова зупинка в подібний спосіб здійснюється снайперами, спорядженими спеціальними вибивними зарядами – патронами калібру 23 мм зі сталевою кулею, що відстрілюються за допомогою помпової рушниці «Форт-500» та призначені для руйнування основних вузлів автотранспорту, коли в автомобілі знаходяться терористи, інші озброєні злочинці тощо. А якщо водій чи пасажири автомобіля не становить ніякої небезпеки, то такий автомобіль блокується або примусово зупиняється за допомогою спеціального пристрою «Кактус». Це – звичайна практика, операцією з примусової зупинки автомобіля має керувати оперативний черговий по управлінню поліції без будь-якої стрілянини та ще й у населеному пункті.

Втім, розповідати елементарні юридичні істини професійним громадським активістам чи «адвокатам Небесної Сотні», які наживаються на оспівуванні беззаконня, сенсу немає. Що ж стосується інших громадян, які не обласкані увагою посольства США, то в них є два варіанти, щоби захиститись від «моєї нової поліції» – або емігрувати, або озброюватись.