Інколи в одній фотографії, як море в краплі води, відображається ціла епоха. Одна з таких фотографії, що може вважатись символом тих грандіозних перетворень, які розпочались в Україні внаслідок Революції Гідності (деякі несвідомі громадяни називають її Великою кримінальною революцією, натякаючи на потік криміналітету й шахраїв найрізноманітнішої спеціалізації, що потрапили у владу після втечі президента Януковича), була зроблена в Києві влітку 2013 року. На ній – маловідомі тоді люди, які за кілька місяців по тому були оголошені моральними авторитетами української нації, стали міністрами, головами обласних державний адміністрацій та членами колегії Міністерства внутрішніх справ України.
У центрі фотографії – шостий зліва (у жовтій футболці та темно-синіх спортивних штанях) – Олександр Васильович Ліщенко, широко знаний у столиці під прізвиськом «Ліча». Олександр Васильович – колишній депутат Київради, хоча в правоохоронних колах він більше відомий як рекетир, який розпочинав свою діяльність під проводом відомого київського бандита Валерія Прищика («Прищ») і доріс до «бригадира» Троєщинського ринку. Неодноразово розшукувався правоохоронцями за скоєння тяжких злочинів і затримувався за незаконне зберігання зброї. Лихі язики брешуть, що це саме він разом з іншим членом цього організованого злочинного угруповання Олексієм Чеботарьовим («Чеба») організував вбивства «Прища» 1 грудня 2003 року.
Більш того, деякі несвідомі журналісти навіть зводять наклеп на колишнього генпрокурора Віктора Шокіна, стверджуючи, що «Чеба» є його ледь не похресником, а «Ліча» вже довгі роки, начебто, працює в співтоваристві з колишніми співробітниками Управління по боротьбі з організованою злочинністю м.Києва Валерієм Гелетеєм (нині – начальник Управління державної охорони), Віталієм Яремою (колишній генеральний прокурор України) та Олексієм Савченком (на момент цієї публікації – голова Миколаївської обласної державної адміністрації).
У 2014 році «Чеба» був оголошений у розшук за підозрою в організації викрадення та катування в січні 2014 року нинішнього народного депутата України Ігоря Луценка, а «Ліча» до 4 червня 2018 року непогано почував себе в Києві, маючи високих друзів і добровільних помічників у органах державної влади. Втім, у ніч на 4 червня 2018 року в селищі Гореничі під Києвом був розстріляний автомобіль Range Rover, належний Олександру Васильовичу. Водій (24-річний Максим Ковтуненко) загинув, а «Лічі» вдалось вибігти з авто під час стрілянини й заховатись у лісосмузі.
Поруч з «Лічею», сьомий зліва (у спортивному костюмі футболіста) – такий собі Іваненко («Іванес»), якого брехливі язики називають кілером, що вбив «Прища» на замовлення «Лічі». Але я в це не вірю, оскільки вірю лише Міністерству внутрішніх справ України, де ще в 2004 році заявили про розкриття вбивства Прищика й затримання вбивці на прізвисько «Сокира».
По праву руку від «Лічі», ніжно обіймаючи Олександра Васильовича, стоїть Олексій Засенко – відомий забудовник, чия компанія «Будівельний союз України» регулярно вигравала земельні тендери, та й депутат Київради, обраний у 2008 році від нерушимого «Блоку Леоніда Черновецького». Втім, у 2011 році, після того, як пришелепуватий київський градоначальник впав у монаршу немилість, Засенко разом з депутатом Київради Ігорем Кононенком покинув орбіту Льоні-Космосу й утворив фракцію «Ініціатива».
Перший зліва – Юрій Бутусов, нині – член колегії МВС, радник міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та моральний авторитет української нації, залучений у 2014 році до виборів директора Національного антикорупційного бюро України. Називає себе «участник группы военно-тактической экспертизы Генеральной прокуратуры по расследованию событий на Майдане». Є власником інтернет-ресурсу «Цензор.нет», яке успішно підкладає під різних політиків: спочатку обслуговував колишнього лідера Соціалістичної партії України Олександра Мороза, потім – одного з керівників партії «Батьківщина» Олександра Турчинова, разом з Турчиновим у 2014 році пішов від «Батьківщини» й прибився до міністра внутрішніх справ Авакова.
Не секрет, що Бутусов тривалий час під’їдався з рук «Лічі». Зокрема, коли той же ж Ігор Луценко проводив у 2008 – 2012 роках у Києві мітинги проти незаконної забудови, Бутусов привозив на місце проведення заходів звукопідсилювальну апаратуру й намагався піснями глушити виступи промовців. Щоправда, це Бутусов робив тільки в тому випадку, коли забудовник був пов’язаний з «Лічею».
Третій зліва – «чудом спасшійся царевіч Дмітрій», себто Дмитро Булатов. На момент, коли була зроблена ця фотографія, Булатов працював на Станції техобслуговування автомобілів, що належить підприємцю Юрію Зозулі (Зозуля також тут представлений – він другий справа, у білому кашкеті, сонцезахисних окулярах, темній футболці й зелених штанях). Лихі язики стверджують, що Булатов під час акцій протесту в 2013-2014 роках співпрацював зі Службою безпеки України, передаючи інформацію про активістів «Автомайдану», яка в наступному використовувалась правнуками Дзержинського для знищення їх автомобілів. У січні 2014 року Булатов імітував своє викрадення, перед тим знявши з банківської картки, на яку збирались пожертви для «Автомайдану», 50 тис. доларів. Після «порятунку» Булатов заявив, що був викрадений особами, які розмовляли з російським акцентом і які йому, начебто, відрізали вухо. Після чого на поцуплені гроші відправився разом з коханкою відпочивати на пляжах Домініканської республіки. З відпочинку його до Києва викликав Юрій Зозуля, на дачі в якого Булатов, начебто, і переховувався впродовж тижня під час імітації «викрадення», направивши СМС-повідомлення про те, що Булатов оголошений героєм Майдану й призначений міністром молоді та спорту України.
До речі, посаду міністра Булатов отримав за квотою народного депутата України Артура Палатного – також колоритної постаті з давніми кримінальними зв’язками. Кажуть, Зозуля переконав Палатного, що Булатов у силу своєї інтелектуальної обмеженості та здатності красти все, що погано лежить, буде найкраще представляти інтереси своїх роботодавців. Тож не дивно, що перебування Дмитра Сергійовича на посаді міністра було хоча й недовгим, але яскравим, і завершилось реєстрацією кримінального провадження за фактом розкрадання ним коштів державного бюджету й фінансування приватних підприємств на окупованій території в Луганській та Донецькій областях. Тривалий час Булатов переховувався від слідчих Генеральної прокуратури на Сході України – для цього він за допомогою колишнього куратора з СБУ пішов служити у військо і «зник з радарів». На даний час Дмитро Булатов призначений на посаду заступника голови Державного агентства резерву України.
Другий зліва – між Бутусовим і Булатовим – нинішній голова Київської обласної державної адміністрації Олександр Горган.
Крайній праворуч опізнаний як колишній депутат Київради від Блоку Черновецького Олексій Самохін, який перейменував свою кишенькову партію на «Автомайдан» і торгував обличчям на парламентських виборах 2014 року.
Ось така вона, Революція Гідності та її найкращі представники й моральні авторитети.
Джерело: Як море в краплі води… (Хроніки Українських Йолопів)
