«Депортіровать його, блядь, в Грузію і викінуть там нахуй» (с)

16 вересня 2020 року виповнюється не тільки 20-та річниця з дня викрадення Георгія Ґонґадзе, але й 20-та річниця загибелі його викрадача. Вони пішли з життя майже одночасно.

Голос цієї людини є в легендарних «записах Мельниченка», зроблених у кабінеті президента України Кучми; втім, у розшифровці фонограми він позначений як «Невідомий». Це той епізод за 3 липня 2000 року, де Кучма з «Невідомим» обговорює план викрадення Ґонґадзе й «Невідомий» пропонує Кучмі, щоби той дав міністру внутрішніх справ Юрію Кравченку вказівку доручити розібратись з цим Ґонґадзе «Невідомому» та Холондовичу (Володимир Онисимович Холондович – тодішній начальник Департаменту оперативно-технічних заходів МВС України, до сфери діяльності якого входило, зокрема, прослуховування телефонних розмов). Оць цей епізод:

Кучма: “Українська правда”, ну це, просто блядь, конєчно, вже оборзєлі…Подонок, блін, єбать. Грузін же, грузін етот.
Невідомий: Гонгадзе?
Кучма: Гонгадзе. Ну, кто-то ж его фінансируєт?
Невідомий: Ну, він активно співпрацює … з …цим, з Морозом. Я в суботу його … з Макієнком.
Кучма: В суд може, хай би юристи подали в суд. Це ж до прокуратури, да?
Невідомий: Нєт, пусть Кравченко скажет на мєня і єщо на (Горбанєєва чи Компанєєва) і Холондовіча.
Кучма: Просто, блядь, відіш лі… єсть мєра, бля, сука, бля.
Невідомий: Гонгадзе, понімаєш…
Кучма: Депортіровать його, блядь, в Грузію і викінуть там нахуй. Отвєзті єго в Грузію і кінуть там. Чеченцев надо, чтоби укралі єго і викупилі.

Саме він, а зовсім не Пукач, керував операцією по викраденню журналіста. Втім, це очевидно для будь-якої людини, яка обізнана з системою Міністерства внутрішніх справ України.

Очолюваний на той час Олексієм Пукачем Департамент кримінального пошуку – то лише виконавці, яким скеровується завдання на проведення зовнішнього спостереження та установочні дані об’єкта. Бланк завдання заповнюється зовсім в іншому місці й зовсім іншими людьми – тими, хто веде оперативно-розшукову справу відносно цього об’єкта. А завдання, як і постанову про заведення оперативно-розшукової справи відносно Ґонґадзе, затверджував він – перший заступник міністра внутрішніх справ, народний депутат України (1994-1998 роки) генерал-полковник міліції Леонід Васильович Бородич.

Бородич загинув 16 вересня 2000 року. Льотчик-аматор, він забажав взяти участь на літаку Як-52 в авіашоу на міжнародній авіакосмічній виставці «Авіасвіт-XXI» в Києві.

Участь у таких заходах, м’яко кажучи, не відповідала рівню його льотної підготовки. До того ж Бородич прибув на авіашоу після безсонної ночі (можливо, планував разом з підлеглими операцію по викраденню журналіста) і навіть не розписався в журналі медичного огляду. До речі, коли розпочалось розслідування авіаційної події, підпис Бородича в журналі довелось підробляти – думаю, зараз вже про це можна розповісти. Але ж хто міг відмовити першому заступникові міністра?

Відсутність досвіду не дозволила Бородичу правильно розрахувати висоту виконання фігур: після «бочки» він направив машину в піке, але занадто пізно взяв ручку на себе – і врізався в землю. А за кілька годин по тому з життя пішов і Георгій Ґонґадзе.

До речі, син Леоніда Васильовича Андрій ненадовго пережив батька. Він загинув у автокатастрофі 28 жовтня 2001 року у віці 19 років і похований поруч з батьком на Байковому цвинтарі.

На честь організатора викрадення Георгія Гонгадзе тепер названа вулиця в Кривому Розі. Окрім того, рішенням Криворізької міської ради №473 від 27 вересня 2000 року Леоніду Бородичу посмертно присвоєно звання почесного громадянина Кривого Рогу.